ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" червня 2009 р.Справа № 3/29/09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Толок В.В.
За участю представників сторін в судовому засіданні:
Прокуратура Одеської області - Будзул-Лавренюк К.Я., посвідчення №48 від 29.04.09р.;
Від відповідача (Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради) - Дьоміна І.В., довіреність №814/07-01-10 від 05.05.09р.;
Представники Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та представники ТОВ "Миколаївська будівельна компанія "Плюс" в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.09р.
по справі № 3/29/09
за позовом Прокурора м.Миколаєва в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради
до 1) Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс»( далі –ТОВ «Миколаївська будівельна компанія «Плюс»)
про визнання договору оренди комунального майна недійсним
Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 30.06.09р.
Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009 року Прокурор м. Миколаїва в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради та ТОВ «Миколаївська будівельна компанія «Плюс», де просив:
1. Визнати незаконним пункт 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради«Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності" №2-р від 10.01.01 в частині надання згоди на укладення договору оренди підвального приміщення по вул. Московській, 13 з ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс".
2. Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6254 від 25.02.07, відповідно до якого підвальне приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13, передане в оренду ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс".
3. Зобов'язати ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс" звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 99,2 м , яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.09р. (суддя Смородінова О.Г.) провадження у справі в частині визнання незаконним пункту 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради припинено на підставі ст.80 ГПК України, оскільки справа з такого споруне підвідомча господарським судам, так як заявлена вимога про визнання незаконним акту індивідуальної дії, прийнятого органом місцевого самоврядування. Дана категорія спорів повинна розглядатися в порядку адміністративно судочинства, відповідно до КАС України.
В задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди та зобов'язання ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс" звільнити орендоване нежитлове приміщення - відмовлено з тих підстав, що позивач не є особою, уповноваженою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки власником спірного приміщення є міська рада. Відповідно, звертатися з таким позовом до суду за захистом своїх прав може тільки власник чи особа якій власником делеговані відповідні права.
Крім того, суд зазначив, що виконавчим органом міської ради, який наділений зазначеними в п.З ст.36 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваженнями є Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, яке створене Миколаївською міською радою і є її виконавчим органом, що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 23.06.06 № 2/4.
Не погоджуючись з рішенням суду Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційним поданням, де просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційному поданні прокурор доводить, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами щодо визнання недійсним договору оренди, є господарськими і, відповідно до ст. 17 КАСУ, не належать до компетенції адміністративного суду. Частиною 3 ст. 21 КАСУ встановлено заборону щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи зазначену норму, якщо у позовній заяві, в порядку ст. 58 ГПК України, об'єднано кілька позовних вимог і спірні правовідносини в певній частині вимог підвідомчі господарським судам, а інші належать до компетенції адміністративних судів, то такий позов підвідомчий господарському суду. Вищезазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.03.06р. за позовом ТОВ „Агрекс” до РВ ФДМУ в Донецькій області, ВАТ „Старобешівський комбікормовий завод” про визнання наказу та пунктів статуту недійсними.
Прокурор також зазначає, що господарським судом не враховано, що спірні правовідносини виникли у сфері здійснення виконкомом Миколаївської міської ради повноважень щодо організації та участі у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, відповідно до ст.2,36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст..ст.1,5 Закону України «Про цивільну оборону», ст..32 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», та не стосуються повноважень міської ради, як власника, щодо розпорядження об'єктами комунальної власності.
Господарським судом не враховано, що об'єктом оренди є об'єкт цивільного захисту - захисна споруда, яка, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» взагалі не підлягає передачі в оренду.
Більш того, пункт 6.7 спірного договору, всупереч положень Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, Порядку використання захисних споруд цивільного захисту цивільної оборони, надає право орендарю на приватизацію цього об'єкту, та на орендаря не покладено обов'язків щодо утримання об'єкту у належному стані. За таких обставин, виконком Миколаївської міської ради позбавлений можливості належним чином виконувати повноваження щодо забезпечення цивільного захисту населення територіальної громади міста, та, відповідно до вимог ст.16 ЦК України, вправі звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відзив на апеляційне подання від Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до суду не надходив, проте в судовому засіданні апеляційної інстанції представник управління пояснила, що проти апеляційного подання заперечує та просить залишити його без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Інший відповідач - ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс" своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався, хоча надіслав до суду відзив на апеляційне подання прокурора, де просить залишити його без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2007р. Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради прийнято розпорядження №2-р, “Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності”, пунктом 2.1 якого надано дозвіл на укладення договору оренди з ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс" на нежитлове підвальне приміщення по вул. Московська, 13 , площею 99,2 кв.м для використання під склад.
25.02.2007р. на підставі вказаного розпорядженням поміж Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності. За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 99,2кв.м, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13 (підвал) для використання під складське приміщення.
Відповідно до паспорта сховища №52442, приміщення, вбудоване у будівлю по вул. Московська, 13 в м. Миколаєві являється об'єктом цивільного захисту - сховищем.
Вважаючи, що укладений договір унеможливлює реалізацію державної політики, у сфері забезпечення безпеки та захисту населення від негативних наслідків надзвичайних ситуацій, прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції з’ясував, що позов у справі заявлений в інтересах неналежного позивача, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Звертаючись з позовом у даній справі та з апеляційним поданням, прокурор виходив з необхідності захисту інтересів держави, що полягають в забезпеченні організації та участі у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території, а також здійсненні державної політики в сфері оборонної роботи. При цьому, посилаючись на ст. 36 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст. 1,3 Закону України „Про правові засади цивільного захисту” в якості уповноваженого державою органу прокурор визначив Виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Однак, обґрунтовуючи правомірність звернення з позовною заявою в інтересах держави, саме в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, прокурором не враховані норми діючого законодавства, якими визначаються засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 5 Закону України “Про Цивільну оборону України”встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.
Частиною 3 ст. 36 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, як організація та участь у здійсненні заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території.
Відповідно до ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
У відповідності до п. 1 Положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 23.06.06р. за №2/4 зазначене Управління створено міською радою і є її виконавчим органом та підзвітне та підконтрольне міській раді. Згідно п. 3.2 цього Положення до функцій і завдань Управління НС та ЦЗН відноситься, в тому числі, і реалізація державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їхніх наслідків.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що виконавчим органом міської ради, якому делеговані повноваження, зазначені в ч.3 ст. 36 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, є саме Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради.
Звертаючись за захистом порушених прав держави, прокурор помилково визначив виконком Миколаївської міської ради як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не врахувавши вищенаведених обставин розмежування повноважень між виконкомом міської ради та утвореними радою іншими виконавчими органами
Стосовно, висновку місцевого господарського суду про те, що позовна вимога прокурора про визнання незаконним п. 2.1 розпорядження № 2--р від 10.01.2007р. має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 2 п. 14 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за №04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів індивідуальної дії державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству та порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.
Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 року” до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених суб’єктом владних повноважень, якими останній зобов’язує суб’єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов’язковим до виконання, інші ж справи за участю суб’єктів господарювання та суб’єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах.
Судова колегія вважає, що вимога про визнання незаконним пункту 2.1 розпорядження безпосередньо пов’язана з реалізацією права користування орендованим приміщенням, тобто виникла зі спору про право. Отже, спір, який виник між позивачем та відповідачами щодо визнання недійсним договору оренди є господарським і відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства не належать до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області в частині припинення провадження у справі в частині визнання незаконним пункту 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради«Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності" №2-р від 10.01.01 в частині надання згоди на укладення договору оренди підвального приміщення по вул. Московській, 13 з ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс" підлягає скасуванню, а в іншій частині - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.85, 103 - 105 ГПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.09р. у справі №3/29/09 в частині припинення провадження у справі в частині визнання незаконним пункту 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради«Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності" №2-р від 10.01.01 в частині надання згоди на укладення договору оренди підвального приміщення по вул. Московській, 13 з ТОВ „Миколаївська будівельна компанія „Плюс" - скасувати.
В решті рішення залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Постанова підписана________________