ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" червня 2009 р. | Справа № 4/30/09 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Жекова В.І.,
Суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.,
секретар судового засідання Стогній С.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача –Івлєва Г.А.
від відповідача –Цуріка М.В.
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Карден”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 13.05.2009р.
у справі №4/30/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ранг”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карден”
про стягнення заборгованості.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009р., яка надіслана учасникам процесу 04.06.2009р., розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2009р., тобто часників судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
05.02.2009р. ТОВ „Ранг” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з ТОВ „Карден” основного боргу у сумі 115 852 грн. 64 коп., пені у сумі 14 016 грн. 58 коп., 10 195 грн. 01 коп. індексу інфляції, витрат на оплату держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
ТОВ „Ранг” неодноразово надавало до господарського суду Миколаївської області заяву про уточнення позовних вимог, остаточно у якій просить стягнути з ТОВ „Карден” основного боргу у сумі 115 852 грн. 64 коп., пені у сумі 13 776 грн. 40 коп., 11 641 грн. 40 коп. збитків від інфляції, 3% річних від простроченої суми 1826 грн. 65 коп. 1431 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.05.2009р. (суддя Дубова Т.М.) позов задоволено у повному обсязі та стягнуто з ТОВ „Карден” на користь ТОВ „Ранг” основного боргу у сумі 115 852 грн. 64 коп., пені у сумі 13 776 грн. 40 коп., 11 641 грн. 40 коп. збитків від інфляції, 1412 грн. 70 коп. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись із винесеним рішенням ТОВ „Карден” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 13.05.2009р. у справі № 4/30/09.
Скарга мотивована тим, що господарським судом не досліджено та не надано належної оцінки доказів щодо застосування заходів досудового врегулювання спору згідно ст.5 ГПК України. Скаржником зроблено посилання на той факт, що після складання та підписання акту звірки взаєморозрахунків від 06.11.2008р. відповідач здійснив поставку дизельного пального на суму 795,00 грн. та відвантажив щебеню на суму 5 459,00 грн., що не враховано при поданні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Ранг” не погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі з посиланням на дотримання господарським судом вимог норм матеріального та процесуального права та просить рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанцій встановлено, що 01.01.2007р. між ТОВ „Ранг” та ТОВ „Карден” укладено договір поставки № 2382 та додаткові угоди № 1 від 29.04.2008р. та №2 від 02.09.2008р., згідно яких ТОВ „Ранг” (постачальник) був зобов’язаний передати у власність ТОВ „Карден” (покупця) товар (паливно-мастильні матеріали), а ТОВ „Карден” був зобов’язаний прийняти товар та оплатити його вартість.
За умовами п.п. 2.4, 2.5 вищезазначених договору та додаткових угод розрахунки за товар повинні були здійснюватись шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача у банківській установі не пізніше 10 днів з моменту поставки на умовах товарного кредиту з кредитним лімітом 125 000 грн.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач свої обов’язки щодо оплати поставленої продукції виконав частково, перерахувавши 3 231 744, 40 грн. позивачу, про що свідчить виписки з картки рахунку та акт звірки станом на 06.11.08р.
Відповідно до вимог, ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 526, 625 ЦК України, передбачено, що зобов’язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Твердження апелянта про невиконання позивачем вимог досудового врегулювання спорів не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 зі справи N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, посилання скаржника, щодо недотримання вимог досудового врегулювання спору, є цілком правомірним у випадку, якщо про досудове врегулювання спору сторони домовились при укладанні правочину.
Твердження скаржника, щодо неврахування судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення сум 795 грн. та 5459 грн. є помилковим, оскільки таке твердження спростовується наявними у справі матеріалами, а відтак до уваги колегією не приймається.
З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення прийнято відповідно до обставин спри, вимог чинного законодавства, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 13 травня 2009р. зі справи №4/30/09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя | В.І. Жеков |
Судді | В.І. Картере |
В.Т. Пироговський |
Повний текст постанови підписано 01.07.2009р.