ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.06.09 р.                                                                                                       Справа № 39/151                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.

при секретарі Бахрамовой А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь

До відповідача: Приватного підприємства “Маріуполь-Сервіс” м. Маріуполь

про  стягнення 186 983 грн. 40 коп.

          

За участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцов Д.В. – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “Маріуполь-Сервіс” м. Маріуполь,  про стягнення заборгованості в сумі 186 983 грн. 40 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 522/2008-424 від 18.09.2008 р., специфікацію № 1 від 18.09.2008 р., видаткові накладні РН-0001137 від 22.09.2008 р., № РН-0001138 від 30.09.2008 р., № РН-0001352 від 01.10.2008 р., № РН-0001391 від 31.10.2008 р., № РН-0001528 від 30.11.2008 р., довіреності серії НАЯ № 179806 від 01.10.2008 р., № 179805 від 01.09.2008 р., рахунок № СФ-003740 від 17.09.2008 р., акт звірки розрахунків, лист № 01 від 23.01.2009 р., № 26 від 17.09.2008 р.

В ході розгляду справи позивач, відповідно до ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги, змінивши підставу позовних вимог та визначивши правову природу стягуваної суми, як такої, що виникла на підставі фактичних правовідносин сторін.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та доказів не надав.

Направлені на адресу відповідача поштові конверти з повідомленням повернуті адресатові з позначкою підприємства поштового зв’язку “організація вибула”.

Згідно представленої суду довідки з Єдиного державного реєстру  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Приватне підприємство “Маріуполь-Сервіс” зареєстроване за адресою 87500, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Казанцева, б. 19-А.

Відповідно до положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” № 755-IV  від 15.03.2003 р. обов’язок щодо повідомлення органів державної реєстрації про зміну відомостей про юридичну особу покладено на господарюючого суб’єкта.

Станом на час розгляду справи, внесення будь-яких змін стосовно юридичної адреси Приватного підприємства “Маріуполь-Сервіс” державним реєстратором не здійснювалося.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь, та відповідачем, Приватним підприємством “Маріуполь-Сервіс” м. Маріуполь, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов’язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов’язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов’язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

На виконання умов досягнутої домовленості, Позивач, згідно видаткових накладних РН-0001137 від 22.09.2008 р., № РН-0001138 від 30.09.2008 р., № РН-0001352 від 01.10.2008 р., № РН-0001391 від 31.10.2008 р., № РН-0001528 від 30.11.2008 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 505383 грн. 40 коп.

Товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАЯ № 179806 від 01.10.2008 р., № 179805 від 01.09.2008 р. отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис останньої на означеній накладній.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 505 383 грн. 40 коп., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Відповідач вартість поставленого Товару сплатив частково внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 186 983 грн. 40 коп., що також підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки розрахунків.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України,   якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Положення  ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Наразі термін виконання відповідачем грошового обов’язку на користь позивача у справі, з огляду на характер зобов’язань, що виникли між сторонами з приводу поставки відсіву, не уявляється можливим, оскільки ані видаткові накладні, ані представлений позивачем рахунок-фактура № СФ-003740 від 17.09.2008 р. не визначають умов оплати Покупцем вартості поставленого товару.

За таких, обставин момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов’язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред’явлення вимоги.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи поштової квитанції № 5527 відповідна вимога направлена на адресу відповідача – 05.12.2008 р.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникла у позивача лише зі спливом 7-го строку визначеного ст. 530 ЦК України.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 186 983 грн. 40 коп. у вставлений законом строк не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

На момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 186 983 грн. 40 коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Маріуполь-Сервіс” м. Маріуполь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” м. Маріуполь  основний борг в сумі 186 983 грн. 40 коп., витрати за державним митом в сумі 1 869 грн. 83 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

               Суддя