ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016 року Справа № 904/6945/15

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження в.о. голови суду від 21.12.2015р.)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

позивача – ОСОБА_1, дов. № 1965 від 01.01.2016р.;

відповідача – ОСОБА_2, дов. № ББУ/ПУ289/ВП/15 від 18.12.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року по справі № 904/6945/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград

про стягнення 434 921,91 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес», м.Київ

про стягнення неустойки в розмірі 84 439,32 грн.

          В судовому засіданні було оголошено перерву до 22.12.2015р., до 19.01.2016р. (ст.77 ГПК України).

          В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).          

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі № 904/6945/15 (суддя Фещенко Ю.В,) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград про стягнення 434 921,91 грн. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес», м.Київ про стягнення 84 439,32 грн. первісний позов було задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 350 882,34 грн. основного боргу, 51 673,99 грн. – пені, 5430,19 грн. – інфляційних втрат, 5388,12 грн. – 3% річних, 8267,49 грн. судового збору; в решті позовних вимог – відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі; відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Еквівес» м.Київ про забезпечення позову; повернуто ТОВ «Еквівес» м.Київ з державного бюджету України 1724,09 грн. надмірно сплаченого судового збору (а.с.178-198).

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення первісного позову мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленого товару, в частині відмови в позові – невірним розрахунком позивачем суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних; щодо вимог за зустрічним позовом, то рішення господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач, як «постачальник» має законне право притримати товар до повного виконання своїх обов`язків відповідачем – «покупцем»; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.174, 193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 594, 595, 599, 611, 625, 626, 655, 662, 663, 666, 692, 712 ЦК України.

Не погодившись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі – ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд вийшов за межі позовних вимог та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки позивачем в прохальній частині позовної заяви було заявлено лише про стягнення неустойки, до якої 3% річних та інфляційні нарахування не відносяться;

- також господарським судом не прийняті доводи відповідача про те, що позивачем не доведено належним чином передання рахунку, згідно якого здійснюється оплата поставленого товару, а відповідач скористався правом затримати оплату за продукцію, передбаченим п.4.5 договору;

- крім того, обґрунтовуючи відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви, господарським судом не вірно застосовано ст..594 ЦК України, оскільки, на думку скаржника, зазначена норма права може бути застосована до тих відносин, в яких кредитор правомірно притримує річ, яка на праві власності належить боржнику;

- крім того, є неправомірним посилання господарського суду на лист позивача № 1541 від 18.05.2015р. про притримання продукції, оскільки лист було направлено в той час, коли зобов`язання з оплати продукції у відповідача ще не було порушене.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що право притримання виникає згідно з законом, позивач належним чином, в спосіб, визначений договором, сповістив відповідача про притримання товару, а тому прострочення виконання зобов`язання по поставці відсутнє, тому відсутні правові підстави задоволення зустрічного позову.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» в особі філіалу «Павлоградське управління по матеріально-технічному постачанню» («покупець» за договором, відповідач по справі, скаржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівес» («постачальник» за договором, позивач) було укладено договір поставки № 540-ПУ-УМТС, відповідно до умов якого в порядку та на умовах передбачених договором, «постачальник» зобов'язався поставити у власність «покупця» продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору; «покупець» зобов'язався прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію згідно з умовами даного договору (п.п.1.1, 1.2 договору (а.с.42-55)).

Пунктами 2.5, 2.6 р.2 договору сторони узгодили, що поставка продукції, яка підлягає сертифікації, проводиться «постачальником» тільки за наявності відповідних сертифікатів; в разі відсутності сертифікатів, продукція підлягає поверненню; при цьому, «постачальник» в найкоротший термін, не пізніше 2 календарних днів з моменту повідомлення «покупцем» про даний факт шляхом направлення повідомлення за допомогою технічних засобів зв`язку (факт та/або електронним листом), зобов`язується здійснити вивіз (пере адресацію) продукції; всі збитки, пов`язані з поставкою такої продукції, «постачальник» зобов`язується компенсувати «покупцю» протягом 3 календарних днів з дати відправки письмової вимоги «покупцем»; продукція приймається покупцем на підставі даних:

– по фактичній кількості продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки, згідно даних, вказаних у видаткових, залізничних/товарно-транспортних накладних;

          – по якості - відповідно до якісних показників, вказаних в сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, а також відповідно до технічних характеристик та інших додаткових вимог до даної продукції, обумовлених сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.1 р.4 договору передбачено, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до договору; під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та/або одним товаросупроводжувальним документом.

Пунктом 4.2 р.4 договору сторони обумовили, що умови поставки продукції – DDP, згідно «Інкотермс -2010», з урахуванням умов та застережень, що містяться у даному договорі та/або відповідних специфікаціях до договору; узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору, «постачальник» несе всі витрати, пов’язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки; у випадку, коли сторонами у специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

          Пунктом 4.3 р.4 договору сторони домовились, що «постачальник зобов`язаний надати «покупцю» наступні документи: рахунок, податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупроводжувальні документи (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (в разі, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації); дозвіл Держгірпромнагляду (в разі, якщо отримання даного документу обов`язкове згідно з нормами діючого законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації (в разі, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п.2.4 цього договору; не обмежуючись обумовленим переліком, «покупцю» надається виключне право формувати перелік документів згідно діючого законодавства України та/або виходячи із специфіки продукції, які повинні бути надані «постачальником» в строки, обумовлені в даному пункті договору. Документи (крім податкових накладних) «постачальник» зобов`язаний надати «покупцю» разом з продукцією, яка поставляється; «постачальник» зобов`язується надати оформлену у відповідності до вимог законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 3 календарних днів від події, яка наступила раніше: з дати поставки продукції або з дати оплати.

          Пунктами 4.4, 4.5, 4.6, 4.9 р.4 договору сторони узгодили, що в разі поставки продукції без товаросупроводжувальних документів, що унеможливить прийняття такої продукції по якості, кількості, асортименту, комплектності, «покупець» має право відмовитись від прийняття такої продукції; в такому разі, повернення продукції здійснюється в порядку, обумовленому п.2.5 договору; «покупець» має право затримати оплату продукції в разі неподання та/або несвоєчасного подання оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання або передача яких «постачальником» є обов`язковою в силу договору, при цьому «покупець» не несе відповідальності за таку затримку оплати; зазначені в цьому договорі документи надаються «постачальником» в повній мірі, в належному стані, оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства України; право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від «постачальника» до «покупця» з дати поставки продукції.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.4 договору встановлено, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною договору; у випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від визначеної до поставки кількості, загальна ціна договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору; у будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму еквівалентну 1 000 000 грн. 00 коп. з ПДВ на дату укладення договору; сума договору можу бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління «покупця»; ціна за поставлену «постачальником» продукцію встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору; розрахунки за поставлену продукцію за цим договором здійснюються «покупцем» шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок «постачальника» протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня від дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого «покупцем» рахунку та за умови надання «постачальником» належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених р.4 цього договору, якщо інший більший термін відстрочення не обумовлений у відповідній специфікації; датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку «покупця»; кінцеві взаєморозрахунки між «покупцем» та «постачальником» здійснюються на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначеної у відповідності до розділу 2 договору.

Згідно з пунктом 5.5 р.5 договору у випадку порушення «постачальником» строків поставки, визначених у специфікаціях до договору, «покупець» вправі направити «постачальнику» розрахунок штрафних санкцій та/або збитків.

Пунктом 6.2 р.6 договору сторони погодили, що у випадку не поставки (в тому числі недопоставки відсутньої та/або некомплектної) продукції або поставки (в тому числі, допоставки відсутньої та/або некомплектної) продукції з порушенням строків, визначених у договорі або у відповідній специфікації, «постачальник», за письмовою вимогою «покупця», сплачує «покупцю» неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості продукції поставленої по відповідній специфікації. У випадку порушення «постачальником» своїх обов'язків, згідно даного пункту більше ніж на 10 календарних днів, «постачальник» додатково, за письмовою вимогою «покупця», сплачує «покупцю» неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої відсутньої та/або некомплектної) продукції або поставленої (допоставленої відсутньої та/або некомплектної) продукції з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Пунктом 6.8 р. 6 договору сторони домовились про те, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, «покупець», за письмовою вимогою «постачальника», сплачує «постачальнику» неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Пунктом 6.11 р.6 договору передбачено, що строк нарахування «покупцем» «постачальнику» штрафних санкцій по договору не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання обов'язків по договору, у зв'язку з чим, штрафні санкції підлягають нарахуванню за весь період порушення обов'язків.

          Пунктом 8.1 р.8 договору передбачено, що він вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін; сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк договору встановлюється до 31.12.2015 включно; у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Докази визнання недійсними, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

12.02.2015р. між сторонами було підписано специфікацію № 1, відповідно до якої позивач мав поставити відповідачу:

- шламовий насос ПБ 40/16 з електродвигуном 5,5кВт, 1500 об/хв. 380 В, в кількості 1 шт. ціною 21 535,08 грн. в строк до 12.09.2015р.;

- агрегат насосний Pedrollo F100/250А, в кількості 2 шт. вартістю 174 369,89 грн. за одиницю, загальною вартістю 348 739,78 грн. в строк до 30.04.2015р.;

- шламовий насос Pumpex SPS 30, в кількості 1 шт., вартістю 75 077,15 грн. в строк до 27.05.2015р.;

- агрегат насосний Pedrollo F100/250В, в кількості 1 шт. вартістю 171 143,28 грн. в строк до 20.05.2015р.;

- агрегат насосний Pedrollo F32/200ВН, в кількості 4 шт. вартістю 11 545,38 грн. за одиницю, загальною вартістю 46 181,52 грн. в строк до 20.05.2015р. (а.с.56);

умови оплати відповідають умовам, визначеним п.5.4 договору.

На виконання умов договору № 540-ПУ-УМТС позивачем була здійснена поставка продукції:

- 21.04.2015р. за видатковою накладною № Е-422 на підставі довіреності відповідача № 221519/П від 16.04.2015р. по товарно-транспортній накладній № РЕ-422 від 21.04.2015р. були поставлені 2 агрегати насосних Pedrollo F100/250А на суму 418 487,74 грн. (з ПДВ) (а.с.63-65)), на оплату якого був виписаний рахунок № Е-422 від 21.04.2015р. (а.с.58);

- 05.05.2015р. за видатковою накладною № Е-468 на підставі довіреності відповідача № 221668/П від 05.05.2015р. по товарно-транспортній накладній № РЕ-468 від 05.05.2015р. були поставлені агрегати насосні Pedrollo F100/250В в кількості 1 шт. та Pedrollo F32/200ВН в кількості 4 шт. на загальну суму 260 789,76 грн. (з ПДВ) (а.с.60-62)), на оплату якого був виписаний рахунок № Е-468 від 05.05.2015р. (а.с.57);

- 15.07.2015р. за видатковою накладною № Е-885 на підставі довіреності відповідача № 221519/П від 16.04.2015р. по експрес-накладній № 10013307101 був поставлений шламовий насос Pumpex SPS 30, 1 шт., на суму 90 092,58 грн. (з ПДВ) (а.с.64, 66, 98)), на оплату якого був виписаний рахунок № Е-885 від 15.07.2015р. (а.с.59);

тобто, продукції було поставлено на загальну суму 769 370,08 грн.

Зазначені накладні підписані обома сторонами без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості, кількості, вартості поставленої продукції, не спростовується жодним доказом у справі.

Відповідач порушив умови оплати за накладною № Е-422 від 21.04.2015р., зазначені в п.5.4 договору та специфікації № 1, тому позивач 02.06.2015р. листом № 1873 звернувся до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з претензією про сплату заборгованості в сумі 428 600,24 грн. (сума боргу за поставлений товар з урахуванням пені та 3% річних), а також просив вчасно розрахуватись за накладною № Е-468 від 05.05.2015р. (а.с.67-69).

09.07.2015р. відповідачем платіжним дорученням № 359404 здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 308 487,74 грн. (а.с.70). Тобто, несплаченою залишилась заборгованість за поставлений товар в сумі 460 882,34 грн.

Несплата відповідачем заборгованості і стала підставою звернення позивача з позовом до господарського суду (а.с.5-11).

В свою чергу, відповідач, користуючись правом, передбаченим ст.22 ГПК України, подав до господарського суду 01.10.2015р. зустрічну позовну заяву відповідно до ст.60 ГПК України, в якій просив стягнути з ТОВ «Еквівес» 84 439,32 грн. неустойки (а.с.85-86).

Зазначену зустрічну позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачем порушено строки поставки товару, обумовленого специфікацією № 1, а саме – шламовий насос Pumpex SPS 30, який слід було поставити до 27.05.2015р. поставлено позивачем лише 16.07.2015р., а шламовий насос ПБ 40/16 дата поставки якого до 12.09.2015р. не поставлений позивачем взагалі, в зв`язку з чим відповідач просив суд стягнути з ТОВ «Еквівес» 79 521 ,22 грн. штрафу та 4 918,10 грн. пені згідно з п.6.2 договору. Вказану зустрічну позовну заяву було прийнято господарським судом до розгляду (ухвала господарського суду від 05.10.2015р. (а.с.140-141).

Також, 01.10.2015р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у цій справі в зв`язку з порушенням господарським судом м.Києва провадження у справі № 910/23885/15 за позовом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до ТОВ «Еквівес» про внесення змін до договору поставки (а.с.107-108).

01.10.2015р. ТОВ «Еквівес» подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 530 391,56 грн. (а.с.115).

01.10.2015р. позивачем відповідно до ст.22 ГПК України подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на його користь 460 882,34 грн. заборгованості, 62 773,14 грн. пені, 5062,35 грн. 3% річних та 1673,95 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, в зв`язку зі збільшенням кількості днів прострочення оплати (а.с.128-129). Зазначену заяву прийнято госопдарськимс удом до розгляду.

           20.10.2015р. у відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ «Еквівес» просило господарський суд відмовити в її задоволенні, оскільки відповідачем були порушені умови договору та специфікації в частині оплати вже поставленої продукції, тому позивач, скориставшись своїм законним правом, встановленим ст.594 ЦК України, притримав решту продукції до повного виконання зобов`язань ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», про що останнє було повідомлено листами від 08.05.2015р., 18.05.2015р., 21.05.2015р. (а.с.154-157). Із зазначених листів вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою оплатити поставлений за накладними №№ Е-422, Е-468 товар, а листами № 1541 від 18.05.2015р., № 1679 від 21.05.2015р., які направлені контактній особі відповідача, визначеному п.8.16 договору, – ОСОБА_3 електронною поштою, що підтверджується прінт-скріном екрану, на якому зображено вихідні листи з електронної адреси позивача, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було повідомлено про притримання продукції (а.с.156).

20.10.2015р. відповідач вдруге звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про зупинення провадження у цій справі, в зв`язку з наявність пов`язаною з нею іншої справи № 910/23885/15 у господарському суді м.Києва, оскільки ухвалу господарського суду м.Києва про залишення позову без розгляду від 07.10.2015р. буде оскаржено в апеляційному порядку (а.с.158).

20.10.2015р. позивачем подано до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 434 921,91 грн., з яких: 350 882,34 грн. заборгованість, 71 140,63 грн. пеня, 5931,99 грн. 3% річних, 6966,95 грн. інфляційних (а.с.163-167). Зазначену заяву обґрунтовано тим, що відповідачем 02.10.2015р. сплачено частину заборгованості в сумі 110 000 грн. (а.с.166), що підтверджується випискою установи банку.

20.10.2015р. відповідачем подано до господарського суду відзиви на позовну заяву, в яких останній зазначив, що в зв`язку з ненаданням позивачем рахунків на оплату, скористався правом, передбаченим п.4.5 договору та затримав оплату, тому порушення грошового зобов`язання з його боку відсутнє; крім того, у відповідача відсутнє прострочення грошового зобов`язання в зв`язку з тим, що за умовами п.4.7 договору строк оплати товару відраховується від дати поставки проставленої представником «покупця» на видаткових накладних, а оскільки на видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи така дата не зазначена, то згідно зі ст.692 ЦК України у відповідача не настав строк виконання зобов`язання (а.с.168-171).

20.10.2015р. по цій справі господарським судом Дніпропетровської області було прийнято рішення, яке і є предметом апеляційного оскарження.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст..265 Господарського кодексу України.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

          Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст.594 ЦК України встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання; притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Частиною 1 ст.595 ЦК України регламентовано, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

          Враховуючи, що товар був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень, своєчасно не оплачений до теперішнього часу в повному обсязі, докази протилежного матеріали справи не містять, відповідно до договору строк оплати товару відстрочено на 30 календарних днів, тобто, оплати мали бути здійснені – не пізніше 27.05.2015р., 10.06.2015р. та 21.08.2015р., відповідач за товар не розрахувався в повному обсязі, то господарським судом правомірно задоволено первісний позов в частині основної заборгованості та стягнено з відповідача на користь позивача 350 882,34 грн.

          Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду щодо прийняття товару представником відповідача в дати, визначені видатковими накладними (п.4.7 договору), з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХVІ (зі змінами та доповненнями) та тим, що іншої дати зазначені накладні не містять.

Крім того, господарським судом обґрунтовано здійснено перерахунок нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та задоволено позов (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) частково, стягнув з відповідача 51 673,99 грн. пені за період з 28.05.2015р. по 19.10.2015р., 3% річних за період з 28.05.2015р. по 19.10.2015р. в сумі 5388,12 грн. та інфляційні втрати в сумі 5430,19 грн. за період з червня по вересень 2015 року, оскільки позивачем не вірно взято період нарахування та не дотримано обмеження щодо нарахування пені, встановлене п.6.8 договору.

          Також господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову, оскільки позивачем було доведено, що він повідомив відповідача про намір скористатись правом притримання товару до повного погашення відповідачем наявної заборгованості вже здійсненої поставки продукції у відповідності до ст.594 ЦК України.

          Крім того, господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у цій справі, оскільки позов ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в господарському суді м.Києва було залишено без розгляду ухвалою від 07.10.2015р., а доказів результатів оскарження в апеляційному порядку цієї ухвали не надано.

          Також господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки останнім не надано жодного доказу відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України на обґрунтування свого клопотання та не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття таких заходів.

          Щодо доводів скаржника про неправомірне стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки вони включені позивачем до неустойки, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки і позовна заява і заява про зменшення суми позовних вимог містять докладний розрахунок пені, 3% річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції по кожній сумі окремо.

          Щодо доводів скаржника про відсутність у справі доказів передання рахунків на оплату, то вони також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи містять рахунки-фактури на оплату поставленого товару, крім того, видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень, матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з приводу відсутності будь-яких супроводжувальних документів на товар, обумовлених договором, також у справі відсутні докази повернення товару або взяття його на відповідальне зберігання в зв`язку з неотриманням повного пакету супроводжувальних документів або з неналежною якістю. Отже, суд апеляційної інстанції, керується «презумпцією належного виконання зобов`язань», передбаченого ч.5 ст.12 ЦК України та вважає, що зобов`язання позивача з поставки та передання повного пакету документів на товар , зокрема, рахунку на оплату згідно з п.4.3 договору, виконано належним чином, оскільки доказів про те, що відповідач звертався до позивача з вимогою про надання повного пакету документів, що слідують з товаром скаржник не надав.

          Щодо права притримання речі кредитором, передбаченого ст.594 ЦК України, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

          Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням.

          Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Чинним Цивільним кодексом України, зокрема, ст.594 ЦК України, регламентовано право притримання, як спосіб забезпечення виконання зобов`язань, яке є специфічним способом забезпечення, що виникає в силу своєї правової природи на підставі закону.

          Відповідно до частин 1, 2 ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання; притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 8.12, 8.16 р.8 договору сторони погодили, що «постачальник» гарантує, що він контролює факс, електронну пошту з приводу наявності повідомлень (викликів) від «покупця», й несе ризик за несвоєчасне їх отримання; та визначено електронну адресу представника «покупця» ОСОБА_3

          З наданих до матеріалів справи доказів (а.с.153-157) вбачається, що позивач реалізував право притримання, передбачене ст.594 ЦК України належним чином, в спосіб, визначений в договорі (п.8.16 договору), про при тримання решти продукції, в зв`язку з чим, прострочення виконання зобов`язання по поставці зі сторони позивача не є таким, що настало внаслідок прострочення кредитора (відповідача по справі) в силу приписів ч.4 ст.612 ЦК України, а отже, відповідно, відсутні правові підстави щодо задоволення вимог за зустрічним позовом про стягнення неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання по поставці, за її прострочку.

          Щодо клопотання скаржника про зменшення розміру стягуваної неустойки за первісним позовом в суді апеляційної інстанції, то зазначене клопотання не може бути задоволено, оскільки: по-перше, з наданих до клопотання доказів не вбачається, що кредиторська заборгованість скаржника перевищує дебіторську заборгованість; по-друге, таке клопотання не було предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.3 ст.101 ГПК України); по-третє, в силу приписів частин 1, 2 ст.614, ч.1 ст.625 ЦК України, якими регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тоді як матеріалами справи, жодним доказом, скаржник не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

          За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в резолютивній частині рішення господарського суду від 20.10.2015р. відповідають матеріалам, обставинам справи, вимогам закону, підстави для скасування чи зміни оспорюваного судового акту – відсутні, а решта доводів апеляційної скарги не спростовує вищевказаної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з законом.

          Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м.Павлоград Дніпропетровської області – залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі № 904/6945/15 - залишити без змін.

          Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.01.2016р.

Головуючий суддя            О.М. Виноградник

Суддя                               О.В. Джихур

Суддя                                                                                                    Г.К. Дмитренко