ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р.Справа № 916/457/15-г

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Величко Т.А.

Філінюка І.Г.

Склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2015р.

при секретарі - Земляк А.В.

за участю представників:

Від позивача: Бондаренко І.О.

Від 1 відповідача: Поліщук А.В.

Від 2 відповідача: не з'явився

Від 3 відповідача: Поліщук А.В., ОСОБА_6

Від 4 відповідача: Криштопа Я.В.

Від 1 третьої особи: не з'явився

Від 2 третьої особи: не з'явився

Від 3 третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2015р.

по справі № 916/457/15-г

за позовом Одеської міської ради

до відповідачів:

1. Фірми „Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма Київ"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Басарі"

4. Одеського міського управління юстиції в особі реєстраційної служби

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_7,

2. Виконавчого комітету Одеської міської ради,

3. ОСОБА_8

про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Фірми „Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД), Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма Київ" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Басарі", в якому позивач просив суд визнати протиправними дії Фірми „Київ" у вигляді ТОВ (ЛТД) та ТОВ „Фирма Київ" щодо будівництва підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_3.; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності ТОВ „Басарі" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (гаражне приміщення), індексний номер: 26418217, розташоване за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_3, видавник свідоцтва: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності ТОВ „Басарі" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (гаражне приміщення), індексний номер: 26417340, розташоване за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_3, приміщення 201, видавник свідоцтва: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області; визнати право власності на зазначені нежитлові приміщення (гаражні приміщення) за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що вказані об'єкти нерухомого майна самочинно збудовані Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД), оскільки під їх будівництво земельна ділянка з таким цільовим призначенням Одеською міською радою не відводилася та згода на його здійснення не надавалася, а за укладеним між Одеською міською радою та Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.11.2001 року земельна ділянка на АДРЕСА_3 була надана відповідачеві для експлуатації та обслуговування адміністративно - торгівельного будинку та для благоустрою прилеглої території. ТОВ «Фирма Київ», яке стало правонаступником Фірми «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) в частині прав і дозволів з будівництва та експлуатації нерухомості на АДРЕСА_3, також не отримувало відповідну земельну ділянку у користування для здійснення будівництва і взагалі не укладало жодних договорів з міською радою щодо користування земельною ділянкою за цією адресою. У наступному в межах підземного паркінгу було виокремлено два самостійні об'єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення (гаражне приміщення) 101 та нежитлове приміщення (гаражне приміщення) 201, свідоцтва про право власності на які 04.09.2014 року Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області видала ТОВ „Басарі". Однак, оскільки жодна особа не могла набути право власності на самочинно збудований об'єкт, то й до ТОВ „Басарі" не могло перейти право власності на нього. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 815/2965/14 було скасовано реєстрацію поданої Фірмою „Київ" у вигляді ТОВ декларації від 28.02.2014р. № ОД 143140590763 про готовність об'єкта до експлуатації - комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одесі (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі площі за адресою: АДРЕСА_3. Таким чином, скасування в судовому порядку декларації про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для визнання незаконним оформлення права власності на відповідний об'єкт та скасування відповідних свідоцтв. А тому, на підставі ст. 376 ЦК України, ст. ст. 98 - 100, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач просив задовольнити позов.

Фірма „Київ" у вигляді ТОВ (ЛТД) не визнала позов посилаючись на те, що позивач не є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_3 та не має права вимагати визнання за ним права власності на нерухоме майно на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України, оскільки відповідно до повідомлень Головного управління Держземагенства в Одеській області від 24.09.2014р. в земельному кадастрі відсутні відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки за вказаною адресою. На думку відповідача, підстави для визнання об'єкту самочинним будівництвом відсутні, оскільки будівництво здійснювалось на підставі відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, який у встановленому законом порядку не скасовувався та недійсним не визнавався, та на підставі належно затвердженого проекту. Також відповідач посилається на наявність встановленого у судовому порядку земельного сервітуту з визначенням меж земельної ділянки площею 0,7га для будівництва, який не був зареєстрований з вини позивача, а також на неможливість визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, оскільки воно не прийнято в експлуатацію. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

ТОВ „Басарі" заперечувало проти позову посилаючись на те, що воно є добросовісним набувачем нежитлових приміщень № 101 та № 201, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, оскільки зазначені об'єкти нерухомого майна були передані товариству його засновниками в якості внеску до статутного фонду. Реєстрація за ТОВ „Басарі" права власності на ці приміщення здійснена в період чинності декларації про готовність об'єктів до експлуатації від 28.02.2014р. і Одеський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання вищевказаної декларації незаконною. Також відповідач вважає, що в разі визнання за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на спірні приміщення буде порушено зареєстроване за ТОВ „Басарі" право власності на ці приміщення, оскільки фактично таке право буде припинено у спосіб не передбачений чинним законодавством.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 11.03.2015р. та від 13.05.2015р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено ОСОБА_7 та виконавчий комітет Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2015р. за власною ініціативою суду до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2015 року (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Фірми „Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Київ" щодо будівництва підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_3. і про визнання за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на об`єкти нерухомого майна - приміщення АДРЕСА_3 - відмовлено повністю.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування Свідоцтв від 04.09.2014р. (видавник Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області) про право власності ТОВ „Басарі" на об`єкти нерухомого майна - приміщення № 101 та № 201, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 - припинено на підставі п. 1, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Одеська міська рада звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідністю викладених у рішенні висновків суду обставинам справи, а також неправильним застосування норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 16, 376, 388 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 1, 21 ГПК України.

У відзивах на апеляційну скаргу Фірма „Київ" у вигляді ТОВ (ЛТД) та ТОВ „Басарі" заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року замінено неналежного відповідача Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції на належного відповідача - Одеське міське управління юстиції в особі реєстраційної служби (65029, м. Одеса, вул. Ольгіївська,8).

26.11.2015 року до Одеського апеляційного господарського суду від представника відповідачів надійшли клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ч. 1 ст. 79 ГПК України до вирішення Вищим адміністративним судом справи № 815/2965/14 та Приморським районним судом м. Одеси справи № 522/11281/15-ц з посиланням на те, що вказані справи мають вирішальне значення для даної справи; про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з посиланням на те, що співвласником спірного нерухомого майна є фізична особа, а тому даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; про зобов'язання Одеської міської ради оплатити судовий збір у загальному розмірі 76 734 грн. за подання позовної заяви до господарського суду Одеської області, а також у розмірі 84 407,40 грн. за подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що як вбачається з платіжних доручень про сплату судового збору, як за подання позовної заяви так і апеляційної скарги, платником судового збору є не Одеська міська рада, а юридичний департамент Одеської міської ради.

Вказані клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі визнані судом необґрунтованими та відхилені з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. У даному випадку, розгляд Вищим адміністративним судом касаційної скарги на рішення апеляційного адміністративного суду у справі № 815/2965/14 та розгляд Приморським районним судом м. Одеси справи № 522/11281/15-ц не унеможливлюють перегляд даної справи в апеляційному порядку. З цих же підстав судом відхилено заявлене представником позивача в судовому засіданні 17.12.2015 року клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № 815/2965/14 та справи № 522/4591/14а.

Клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України визнано судом необґрунтованим та відхилено у зв'язку з відсутністю для цього передбачених процесуальним законом підстав, разом з тим ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8, який є засновником Фірми „Київ" у вигляді ТОВ (ЛТД), ТОВ „Фирма Київ" та учасником ТОВ «Басарі», і який під час розгляду даної справи судом першої інстанції за договором купівлі - продажу від 17.02.2015р. придбав у ТОВ «Басарі» 1/10000 частки нежитлового приміщення (гаражного приміщення), розташованого за адресою: АДРЕСА_3, приміщення 101, з огляду на що рішення з господарського спору у даній справі може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Клопотання про зобов'язання Одеської міської ради оплатити судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги судом відхилено з огляду на те, що відповідно до Положення про юридичний департамент Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. № 384 -VI, юридичний департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, підпорядкованим міському голові та підконтрольним міській раді, основними завданнями якого є, зокрема, правове забезпечення діяльності міської ради, міського голови та виконавчого комітету з реалізації їх повноважень, захист інтересів територіальної громади, міської ради, міського голови та виконавчого комітету в судах. Відповідно до покладених на нього завдань юридичний департамент, зокрема, за дорученням міського голови готує позови від імені міської ради, виконавчого комітету та міського голови до судів; здійснює представництво від імені міської ради, виконавчого комітету та міського голови в судах; забезпечує належну реалізацію процесуальних прав та обов'язків міської ради, виконавчого комітету, міського голови в судах в інтересах територіальної громади міста; здійснює апеляційне, касаційне оскарження постанов, ухвал, рішень судів. Отже, відсутні підстави вважати, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення про сплату судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги, де платником судового збору зазначено юридичний департамент Одеської міської ради, не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Також судом відхилено заявлене представником відповідача ТОВ «Басарі» в судовому засіданні від 17.12.2015 року клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.07.2014р. у справі 522/12126/14 відповідно до ст. 101 ГПК України, оскільки заявник не зміг обґрунтувати неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судом апеляційної інстанції відхилені заяви ОСОБА_8, що надійшли до апеляційного суду 16.12.2015р. та 15.01.2016р., про припинення провадження у даній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через непідвідомчість справи господарському суду, у зв'язку з відсутністю для цього передбачених процесуальним законом підстав.

Також, 22.12.2015 року ОСОБА_8 подав до канцелярії суду заяву повідомляти його особисто про час та дату судового засідання за наступною адресою: АДРЕСА_2 з посиланням на те, що на теперішній час він постійно проживає у Болгарії і в Україні буває дуже рідко.

Вказана заява визнана судом необґрунтованою та відхилена з огляду на те, що наявні у справі численні документи, й зокрема його особиста заява подана до суду 16.12.2015р. та копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Басарі» від 23.07.2014р., договору купівлі - продажу від 17.02.2015р., Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33760528 від 17.02.2015р., а також паспорта громадянина України беззаперечно свідчать про те, що місцем реєстрації і місцем проживання ОСОБА_8 є АДРЕСА_1. А тому, саме за цією адресою в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87, 98 ГПК України судом апеляційної інстанції надсилалася ОСОБА_8 судова ухвала від 17.12.2015р., в якій повідомлялося про день, час і місце розгляду апеляційної скарги. Як вбачається з наявних у справі реєстру на відправку поштової кореспонденції за 18.12.2015р. та витягу з офіційного сайту «Укрпошти» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказане відправлення було вручено адресату об'єктом поштового зв'язку 11.01.2016 року. Разом з тим, жодного належного доказу, який би свідчив про те, що на момент розгляду даної справи заявник знаходиться поза межами України, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Також, до Одеського апеляційного господарського суду 19.01.2016 року від ОСОБА_7 надійшло клопотання про надання йому перекладача для належної реалізації своїх процесуальних прав з посиланням на те, що він не володіє українською мовою. Вказане клопотання судом відхилено з огляду на те, що вказана третя особа будучи заздалегідь належним чином повідомленою судом про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, жодного разу не скористалася своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду. Крім того, заявником не зазначено, з якої саме мови на українську йому потрібен перекладач.

Вищевказані клопотання третіх осіб розцінюються апеляційним судом як спрямовані на умисне та штучне затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З вищенаведених підстав судом також відхилено заявлене представником відповідача ТОВ «Басарі» в судовому засіданні від 19.01.2016р. чергове клопотання про припинення провадження у справі в частині визнання незаконними та скасування оспорюваних свідоцтв про право власності та визнання права власності на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки передбачені процесуальним законом підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.

При цьому, додані представником відповідача ТОВ «Басарі» до своїх відзиву на апеляційну скаргу та заяви про припинення провадження у справі в якості додаткових доказів копії документів і матеріалів, відповідно до ст. 101 ГПК України до матеріалів справи не залучалися та судом не оцінювалися, оскільки заявник з таким клопотанням до суду не звертався і жодним чином не обґрунтовував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 87, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач ТОВ «Фирма Київ» та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2001 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Фірмою «Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) (орендар) було укладено договір на право тимчасово користування землею на умовах оренди, згідно з п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Одеської міської ради № 2718-ХХІІІ від 15.10.2001р. надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 2963 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_3, за рахунок земель міста, згідно з планом земельної ділянки (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

Умовами пунктів 1.2, 1.3 даного договору передбачено, що зазначена земельна ділянка, загальною площею 2963 кв.м. (код УКЦВЗ - 1.11.3- землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), надається у володіння і користування орендаря терміном на 49 років, у тому числі: земельна ділянка площею 1665 кв.м. - для експлуатації та обслуговування адміністративно - торгівельного будинку, земельна ділянка площею 1298 кв.м. - для благоустрою прилеглої території; Зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради.

Розділом 4 даного договору встановлені обмеження по використанню земельної ділянки. Так, згідно з п. 4.1 договору, відповідно до Українського класифікатора обмежень прав власності на земельну ділянку та використання земельних ділянок встановлені такі обмеження: - зміна цільового використання; - заборона будівництва об'єктів.

Того ж дня цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 11492, а 12.12.2001 року зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 516/9.

Належних доказів які б свідчили про те, що у наступному Одеською міською радою приймалися рішення стосовно зміни цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_3, і до договору від 20.11.2001р. сторонами вносилися будь - які зміни щодо встановлених обмежень по використанню цієї земельної ділянки, в матеріалах справи не міститься.

26.12.2008 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області було видано ТОВ «Київ» дозвіл № 1094 на виконання будівельних робіт з комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного трьохрівневого паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3, термін дії дозволу: ІV квартал 2011 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 815/2965/14, яка набрала законної сили, встановлено наступні обставини:

- 26.12.2008 року Фірма «Київ» у вигляді ТОВ отримало в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області дозвіл №1094 на виконання будівельних робіт з комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс) будівництво підземного трьохрівневого паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3 з терміном дії дозволу ІV квартал 2011 року;

- 28.02.2014 року Фірма «Київ» у вигляді ТОВ як замовник подало до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - комплексна реконструкція Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3 ДК-1242,2 категорія складності ІІІ;

- подана декларація про готовність об'єкта до експлуатації того ж дня була зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД 143140590763;

- комплексна реконструкція Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного трьохрівневого паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3 здійснювались Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ без наявності належно оформленого права власності чи користування земельною ділянкою;

- Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ було вказано у поданій Інспекції ДАБК в Одеській області Декларації про готовність об'єкта до експлуатації недостовірні дані, які є беззаперечною підставою для скасування реєстрації декларації від 28.02.2014 року № ОД 143140590763 про готовність об'єкта до експлуатації, тобто комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одесі (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі площі за адресою: АДРЕСА_3;

- наслідком встановлення факту зазначення недостовірних даних у зареєстрованій декларації є скасування реєстрації вказаної декларації.

Вказаною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 815/2965/14 скасовано реєстрацію декларації від 28.02.2014 року № ОД 143140590763 про готовність об'єкта до експлуатації - комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одесі (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі площі за адресою: АДРЕСА_3.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі № 522/4591/14-а, що набрала законної сили, встановлено наступні обставини:

- 28.02.2014 року за №ОД 143140590763 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3;

- комплексна реконструкція Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного трьохрівневого паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3 здійснювались Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ без наявності належно оформленого права власності чи користування земельною ділянкою;

- Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ було вказано у поданій Інспекції ДАБК в Одеській області Декларації про готовність об'єкта до експлуатації недостовірні дані, що є підставою для скасування реєстрації декларації від 28.02.2014 року №ОД 143140590763 про готовність об'єкта до експлуатації, тобто комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одесі (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі площі за адресою: АДРЕСА_3.

Вказаною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі № 522/4591/14-а визнано протиправною реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації - комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одесі (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3, що зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 28 лютого 2014 року за №ОД 143140590763.

При цьому, доводи відповідача Фірми «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) про те, що він використовує земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі двох документів: договору оренди земельної ділянки від 20.11.2001р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2005р. у справі № 6/883, залишеного без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2007р., яким йому встановлено право користування - особистий постійний земельний сервітут на земельних ділянках площею 0,5465 га, 0,0689 га та 0,0846 га, а всього 0,07 га, перевірялися апеляційним адміністративним судом під час розгляду зазначених справ та були визнані необґрунтованими і не вплинули на остаточний висновок про те, що комплексна реконструкція Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного трьохрівневого паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3 здійснювались Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ без належно оформленого права власності чи користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є, зокрема, участь особи, щодо якої встановлені певні обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішеннями судів, що набрали законної сили, у справах де брали участь Одеська міська рада та Фірма «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД), а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» № 28342/95, п. 61, ЕСHR 1999-VII).

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Одеської міської ради до Фірми «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД), ТОВ «Фирма Київ», ТОВ «Басарі» та Одеського міського управління юстиції в особі реєстраційної служби визнати протиправними дії Фірми „Київ" у вигляді ТОВ (ЛТД) та ТОВ „Фирма Київ" щодо будівництва підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_3.; визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності ТОВ „Басарі" на об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення (гаражні приміщення), приміщення 101 та приміщення 201, розташовані за вказаною адресою, видані реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції; визнати право власності на зазначені нежитлові приміщення (гаражні приміщення) за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради. Правовою підставою свого позову позивачем визначено ст. 376 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 98 - 100, 125, 126 Земельного кодексу України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій Фірми «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) та ТОВ «Фирма Київ» щодо будівництва підземного паркінгу та визнання за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на спірні об'єкти нерухомого майна місцевий господарський суд послався на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт № 1094 від 26.12.2008р., виданий Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області ТОВ «Київ», не визнавався недійсним та не скасовувався, тому у суду відсутні підстави визнавати неправомірними дії відповідача Фірми «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) щодо будівництва підземного паркінгу, а доказів того, що ТОВ «Фирма Київ» здійснювало будь - які роботи по будівництву паркінгу позивачем не надано.

Станом на час вирішення спору право власності на спірні приміщення зареєстровано за ТОВ «Басарі» у зв'язку з тим, що ці приміщення були внесені до статутного фонду товариства його засновниками і рішення загальних зборів товариства та правочини з передачі приміщень недійсними не визнавались. Отже, ТОВ «Басарі» є добросовісним набувачем спірних приміщень. Норма ч. 5 ст. 376 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині і котрою передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує прав інших осіб, не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки відповідач 3 не здійснював самочинного будівництва спірних приміщень і у разі задоволення позову в цій частині право власності вказаного товариства буде порушено.

Колегія суддів в цілому погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням в цій частині, однак вважає, що мотиви, з яких позивачу слід відмовити в задоволенні позову є зовсім іншими, ніж ті, що наведені судом у мотивувальній частині рішення, з огляду на таке.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним та Господарським кодексами України засобів захисту.

В силу положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених осіб захищаються шляхом, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково. Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. При цьому, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Однією із вимог даного позову є визнання протиправними дій відповідачів щодо будівництва підземного паркінгу.

Правовідносини щодо самочинного будівництва врегульовані статтею 376 ЦК України, якою визначені способи захисту порушеного права власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво нерухомого майна.

Статтею 376 ЦК України унормовано, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Однак, як встановлено апеляційним судом, обраний в даному випадку позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення, а тому не може розглядатися як спосіб захисту цивільного права з огляду на норми ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

За своєю суттю вимоги позивача фактично зводяться лише до намагань надати оцінку діям відповідачів при відсутності спору про право.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством.

За таких обставин, місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій Фірми «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) та ТОВ «Фирма Київ» щодо будівництва підземного паркінгу. Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування Свідоцтв від 04.09.2014р. (видавник Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області) про право власності ТОВ „Басарі" на об`єкти нерухомого майна - приміщення № 101 та № 201, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 на підставі п. 1, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України місцевий господарський суд керувався приписами абзацу першого ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про те, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України (в редакції Закону N 191-VIII від 12.02.2015р., що не була чинною на момент видання оспорюваних свідоцтв); державний реєстратор, зокрема, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону, а також статтею 1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому суд послався на те, що спірні свідоцтва були видані не реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції, а державним реєстратором Заєць Костянтином Вікторовичем, тому між реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції (залученою до участі у справі в якості іншого відповідача за власною ініціативою суду) та позивачем у справі відсутній предмет спору. Крім того, з Положення про реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції вбачається, що вказана служба є структурним підрозділом Одеського міського управління юстиції, тобто не є юридичною особою, а спір за позовом до структурного підрозділу юридичної особи не підлягає розгляду в господарських судах України.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду помилковими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 5 ст. 3 вказаного Закону, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.

Статтею 6 цього Закону унормовано, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено повноваження органу державної реєстрації прав, згідно з якою орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою (ч. 2 ст. 18 Закону в редакції чинній на момент видання оспорюваних свідоцтв).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані свідоцтва про право власності ТОВ «Басарі» на спірне нерухоме майно були видані органом державної реєстрації прав: Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, підписані державним реєстратором Заяць К.В. і посвідчені печаткою цього органу.

За приписами ст. 24 ГПК України господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд встановивши, що залучена ним за власною ініціативою в якості іншого відповідача Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції є структурним підрозділом Одеського міського управління юстиції і не є юридичною особою, повинен був залучити до участі у справі належного відповідача, який у спірних правовідносинах виступає як зобов'язана сторона - Одеське міське управління юстиції в особі реєстраційної служби, про що, до речі, клопотав позивач, перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в цій частині, і у разі встановлення порушеного права позивача вирішити спір з застосуванням норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а не припиняти провадження у справі з надуманих підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно з ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статей 3 та 5 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом цивільних відносин.

До повноважень міських рад відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України належить: розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

З дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012р. № 5245-VI землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з п.п. 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Отже, будівництво спірного об'єкту нерухомості здійснено Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) на земельній ділянці, що належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси, уповноваженим представником якої є Одеська міська рада.

Наведеним спростовується твердження відповідача стосовно відсутності у позивача права на позов в матеріальному розумінні, оскільки Одеська міська рада є тією особою, яка має суб'єктивне матеріальне право та охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий даний позов.

Згідно з частинами 1, 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент видання оспорюваних свідоцтв) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 вказаного Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог цього Закону, належить до документів, на підставі яких провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують.

Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно це правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, а саме Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначено Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою від 17.10.2013р. № 868 (далі - Порядок).

Згідно з п.п. 49, 50, 52 вказаного Порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, є зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або їх письмову заяву про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає, зокрема: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Як встановлено судом, 28.02.2014 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області було здійснено реєстрацію за № ОД 143140590763 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме - комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3 ДК-1242,2 категорія складності ІІІ, замовником якої є Фірма «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2015р. № 32579902 наданої Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції, 23.06.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13972028, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (гаражне приміщення), загальною площею 2535,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, власником якого є гр. ОСОБА_8

Підставою для прийняття такого рішення стали подані заявником наступні документи: технічний паспорт від 07.05.2014р. виданий ПП «Архмайстер»; договір дольової участі у фінансуванні будівництва № 1 від 01.03.2012р. укладений між ТОВ «Фірма «Київ» та гр. ОСОБА_8; акт приймання - передачі нерухомого майна від 01.04.2014р. складений ТОВ «Фірма «Київ» та гр. ОСОБА_8; довідка № 6 від 14.05.2014р. видана ТОВ «Фірма «Київ»; розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.05.2014р. № 306 та № 307; довідка з адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси нерухомого майна № 358923/1 від 14.05.2014р.; супровідні документи забудовника видані 30.05.2014р. ТОВ «Фірма «Київ».

На підставі цього рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором було видано свідоцтво від 23.06.2014р. № 23360388 про право власності гр. ОСОБА_8 на нежитлове приміщення (гаражне приміщення), загальною площею 2535,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Також, 23.06.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13973290, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (гаражне приміщення), загальною площею 2462,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, власником якого є гр. ОСОБА_6

Підставою для прийняття такого рішення стали подані заявником наступні документи: технічний паспорт від 07.05.2014р. виданий ПП «Архмайстер»; договір дольової участі у фінансуванні будівництва № 2 від 03.03.2012р. укладений між ТОВ «Фірма «Київ» та гр. ОСОБА_6; розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.05.2014р. № 306 та № 308; довідка з адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси нерухомого майна № 358924/1 від 14.05.2014р.; супровідні документи забудовника видані 30.05.2014р. ТОВ «Фірма «Київ».

На підставі цього рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором було видано свідоцтво від 23.06.2014р. № 23362715 про право власності гр. ОСОБА_6. на нежитлове приміщення (гаражне приміщення), загальною площею 2462,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Таким чином, збудований Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД) підземний паркінг у південному крилі АДРЕСА_3 був розділений на два самостійні об'єкти нерухомого майна, а саме: приміщення 101 та приміщення 201, яким присвоєно нову адресу: АДРЕСА_3, право власності на які було зареєстровано за фізичними особами - ОСОБА_8 та ОСОБА_6

При цьому колегія суддів враховує, що ухвалою від 09.06.2015 року господарський суд першої інстанції зобов'язував відповідачів надати суду документи, що стали підставою для оформлення права власності на спірні приміщення, проте останні вимоги суду не виконали і витребувані документи не надали, у зв'язку з чим справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Згідно з роз'ясненнями пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18, що містяться в п. 2.3, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У наступному, як вбачається з протоколу № 1 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Басарі» від 26.06.2014р., гр. ОСОБА_6 були ухвалені наступні рішення: створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Басарі»; затвердити статут товариства; сформувати статутний капітал в розмірі 10 200 000 грн. за рахунок вкладу ОСОБА_6 нерухомого майна - нежитлового приміщення (гаражне приміщення) загальною площею 2462,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2014р. № 23362715, що становить 100% статутного капіталу; призначити директором товариства ОСОБА_6.; провести державну реєстрацію товариства.

01.07.2014 року засновник ТОВ «Басарі» ОСОБА_6 та його представник по довіреності Поліщук А.В. склали та підписали акт прийому - передачі майна № 1, за яким ОСОБА_6 передав до статутного капіталу товариства нежитлове приміщення (гаражне приміщення) загальною площею 2462,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2014р. № 23362715.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Басарі», оформлених протоколом № 2 від 23.07.2014р., було ухвалено: прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_8; збільшити розмір статутного капіталу на 10 300 000 грн. за рахунок внеску нового учасника, який вносить до статутного капіталу товариства нежитлове приміщення (гаражне приміщення) загальною площею 2535,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2014р. № 23360388; розподілити частки кожного із учасників наступним чином: розмір вкладу ОСОБА_6. становить 10 200 000 грн. - 49,8% статутного капіталу, розмір вкладу ОСОБА_8 становить 10 300 000 грн. - 50,2% статутного капіталу; затвердити нову редакцію статуту товариства та державну реєстрацію змін доручити провести директору товариства.

01.08.2014 року директор ТОВ «Басарі» ОСОБА_6 та ОСОБА_8 склали та підписали акт прийому - передачі майна № 2, за яким ОСОБА_8 передав до статутного капіталу товариства нежитлове приміщення (гаражне приміщення) загальною площею 2535,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2014р. № 23360388.

04.09.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 15587372 та № 15586929, якими вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення (гаражні приміщення), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, власником яких є ТОВ «Басарі».

Підставою для прийняття таких рішень стали подані заявником наступні документи: акти приймання - передачі нерухомого майна № 1 від 01.07.2014р. та № 2 від 01.08.2014р.

На підставі цих рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором були видано свідоцтво від 04.09.2014р. № 26418217 про право власності ТОВ «Басарі» на нежитлове приміщення (гаражне приміщення), загальною площею 2535,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та свідоцтво від 04.09.2014р. № 26417340 про право власності ТОВ «Басарі» на нежитлове приміщення (гаражне приміщення), загальною площею 2462,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Видавник свідоцтв - орган державної реєстрації прав: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області.

За змістом ст. 317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України встановлено, що лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, враховуючи що згідно з ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього, то визнання протиправною реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації - комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одесі (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3, що була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 28 лютого 2014 року за №ОД 143140590763, та скасування реєстрації цієї декларації в судовому порядку тягне за собою й відповідні правові наслідки стосовно легітимності виданих на її підставі свідоцтв про право власності та державної реєстрації права власності за фізичними особами - ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Отже, державна реєстрація права власності на нерухоме майно та видача свідоцтв про право власності на нерухоме майно були проведені на підставі неправомірної декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням судових рішень в адміністративних справах № 815/2965/14 та № 522/4591/14 за участю тих же осіб, що беруть участь у даній справі, з достовірністю встановлено, а відповідачами не спростовано, що комплексна реконструкція Грецької площі у м. Одеса (перший пусковий комплекс), будівництво підземного трьохрівневого паркінгу у південному крилі АДРЕСА_3 здійснені Фірмою «Київ» у вигляді ТОВ без належно оформленого права власності чи користування земельною ділянкою, тобто є самочинним будівництвом, а тому гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_6 не набули право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, безпідставно зареєстрували за собою право власності на це майно на підставі протиправно зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області 28.02.2014 року за № ОД143140590763 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, реєстрація якої скасована в судовому порядку, та, не будучи його власниками, незаконно внесли ці об'єкти нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Басарі» за актами приймання - передачі № 1 від 01.07.2014р. та № 2 від 01.08.2014р., які є нікчемними відповідно до положень ст. ст. 317, 319 ЦК України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що видача спірних свідоцтв про право власності на нерухоме майно державним реєстратором суперечить ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до положень якої свідоцтво про право власності на нерухоме майно видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками) та здійснена з порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Зазначені свідоцтва порушують права і охоронювані законом інтереси позивача, який є власником земельної ділянки, на якій здійснено будівництво спірних об'єктів нерухомого майна.

З врахуванням вимог позивача та предмета спору у даній справі, встановивши обставини щодо неправомірності видачі державним реєстратором спірних свідоцтв про право власності, колегія суддів приходить до висновку про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № 26418217 від 04.09.2014р., виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, згідно з яким ТОВ „Басарі" є власником нежитлового приміщення (гаражного приміщення), загальною площею 2535,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3; свідоцтва про право власності № 26417340 від 04.09.2014р., виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, згідно з яким ТОВ „Басарі" є власником нежитлового приміщення (гаражного приміщення), загальною площею 2462,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3

Як встановлено апеляційним судом, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 815/2965/14 було скасовано реєстрацію 28.02.2014 року за № ОД 143140590763 декларації про готовність об'єкта до експлуатації - комплексної реконструкції Грецької площі у м. Одесі (перший пусковий комплекс), будівництво підземного паркінгу у південному крилі площі за адресою: АДРЕСА_3 у зв'язку з встановленням судом факту зазначення недостовірних даних у зареєстрованій декларації.

Самочинно збудований спірний об'єкт нерухомості з дотриманням порядку, визначеного ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не прийнятий в експлуатацію і на теперішній час.

Належних доказів які б свідчили про те, що при здійсненні самочинного будівництва забудовником були дотримані всі сучасні будівельні норми, правила і технології будівництва та цей об'єкт нерухомості не несе в собі загрози для навколишнього середовища і громадян, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За таких обставин, коли право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом, то правові підстави для визнання за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на спірні нежитлові приміщення відсутні.

Отже, місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на нежитлові приміщення (гаражні приміщення), розташовані в АДРЕСА_3.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приймаючи до уваги, що спірні свідоцтва про право власності на нерухоме майно були видані реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 04.09.2014 року, а позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 04.02.2015 року, то строк позовної давності за вимогою про визнання незаконними та скасування зазначених свідоцтв позивачем не пропущено.

Враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, то строк позовної давності на вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо будівництва підземного паркінгу та визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідачів про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що допущені місцевим судом помилки у застосуванні норм матеріального права при вирішенні даного спору не призвели до неправильного вирішення спору по суті пред'явлених вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо будівництва підземного паркінгу та визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, у зв'язку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справи судового рішення в цій частині, а обумовлюють лише відмову у позові з підстав, наведених у даній постанові. В частині припинення провадження у справі рішення місцевого суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Інші доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідачів - Фірми «Київ» у вигляді ТОВ (ЛТД), ТОВ «Басарі», внаслідок неправильних дій яких виник цей спір, позивачеві підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати судового збору в сумі 3654 грн., у тому числі 1218 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 18 серпня 2015 року у справі № 916/457/15-г в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування Свідоцтв від 04.09.2014р. (видавник Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області) про право власності ТОВ «Басарі» на об'єкти нерухомого майна - приміщення № 101 та 201, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 26418217 від 04.09.2014р., видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, згідно з яким ТОВ „Басарі" (код 39279197) є власником нежитлового приміщення (гаражного приміщення), загальною площею 2535,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3;

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 26417340 від 04.09.2014р., видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, згідно з яким ТОВ „Басарі" (код 39279197) є власником нежитлового приміщення (гаражного приміщення), загальною площею 2462,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3

В решті рішення господарського суду Одеської області від 18 серпня 2015 року у справі № 916/457/15-г залишити без змін з урахуванням викладеного у мотивувальній частині даної постанови.

Стягнути солідарно з Фірми „Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) (65016, м. Одеса, вул. Костанді, 65, код 20946498) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Басарі» (65016, м. Одеса, вул. Костанді, 65, код 39279197) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код 26597691) судові витрати в сумі 3654 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Філінюк І.Г.