Справа № 2-317/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 червня 2009 року                                 м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

         головуючого: судді Кулініча Ю.П.,

         за участю: секретаря судового засідання Костюк Ю.Г.,

         представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

         представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про визнання права власності, поділ майна в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить (з урахуванням змін) визнати за нею право власності на ѕ частин будинку по вул.Лісна, 16 у м.Чернігові; виділити їй в натурі ѕ частин будинку по вул.Лісна, 16 у м.Чернігові: перший поверх будівлі літера А-1 площею 86 кв.м., кімнату на другому поверсі будинку; встановити між сторонами порядок користування земельною ділянкою розміром 400 кв.м. за адресою вул.Лісна, 16 у м.Чернігові; автомобіль Fiat Tipo, придбаний у період шлюбу сторонами, залишити відповідачеві. В обґрунтування позову посилається на те, що дане майно є спільною сумісною власністю подружжя, надбане в основному за кошти позивачки.

    Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що будинок по вул.Лісна, 16 у м.Чернігові був придбаний сторонами в період шлюбу у 1996 році на кошти, отримані від продажу квартири, що перебувала у власності позивачки за договором від 07.10.2004. Будинок був самовільно перебудований у період шлюбу, і на даний час в експлуатацію не прийнятий. Встановлення порядку землекористування необхідне для обслуговування житлового будинку.

    Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що будинок по вул.Лісна, 16 у м.Чернігові був самовільно перебудований: добудований другий поверх, здійснена прибудова. В експлуатацію не прийнятий. Факт спрямування на купівлю будинку коштів від продажу квартири позивачки заперечує.

    Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову також з підстав спливу строку позовної давності, який на його думку слід обчислювати з моменту розірвання шлюбу.

    Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі в період з 01.10.1994 по 23.09.2005. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    В період шлюбу за договором купівлі-продажу від 12.05.1996 був придбаний жилий будинок площею 40,6 кв.м. з надвірними будівлями, розташований у м.Чернігові по вул.Лісна, 16 у м.Чернігові. Згідно довідки КП „ЧМБТІ” від 31.01.2009 право власності зареєстровано за відповідачем.

    Відповідно до ст.ст.69-70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

    Згідно копії довідки відділу ДВС від 03.06.2008, розрахунку заборгованості по аліментам від 06.06.2008, відповідач з часу призначення аліментів на дитину їх не сплачує, хоча згідно його пояснень працює і здійснює добудову будинку.

    Відповідно до листа Дитячої поліклініки № 1 Чернігівської міської ради від 16.01.2009 дитина часто хворіє, що спричиняє додаткові витрати на лікування.

    Враховуючи дані обставини, а також показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, копію акту виконаних робіт від 24.12.2004, що свідчить про витрати позивачки на перебудову, суд вважає, що є підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя, і погоджується з доводами позивачки, що розмір її частки у будинку повинен становити 3/4 .

    З копій технічних паспортів на будинок по вул.Лісна, 16 у м.Чернігові від 14.04.1995 та від 08.08.2008 та пояснень сторін вбачається, що з часу придбання у будинку проведено самовільне переобладнання: добудовано другий поверх, здійснено прибудову, значно збільшена площа будинку. На даний час будинок в експлуатацію не прийнятий, для проживання не приданий. Площі, які просить виділити в натурі позивачка, частково виходять за межі старого будинку.

    За таких обставин житловий будинок площею 40,6 кв.м., право власності на який зареєстровано за відповідачем, на даний час не існує. Новий будинок фактично є самочинним будівництвом в розумінні ст.376 ЦК України, який в експлуатацію не прийнятий, право власності на нього не зареєстровано. Таким чином, позивачка має право на частку у вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт.

    Також за даних обставин є неможливим поділ даного майна в натурі як будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку.

    Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що строк позовної давності необхідно обчислювати з моменту розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.12.2006, позивачка звернулася до органів МВС з заявою про порушення її прав власника 15.12.2006. Даних про те, що позивачка дізналася про порушення своїх прав раніше, суд не має. Крім того, за поясненнями відповідача у судовому засіданні, він не перешкоджав і не перешкоджає позивачці у користуванні будинком.

    Таким чином, строк позовної давності не сплив.

Як свідчить лист відділу МРЕВ від 03.02.2009 та копія реєстраційної картки, автомобіль Fiat Tipo відповідачеві не належить.

Керуючись викладеним вище та ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частин сукупності вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт незавершеного переобладнанням житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Чернігів, вул.Лісна, 16.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1134,60 грн. у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 23.06.2009.

Суддя: