АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
|
Справа № 22ц 1640/2009 року |
|
Головуючий по 1-й інстанції: Хіль Л.М. |
|
|
|
Суддя-доповідач: Пікуль В.П. |
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Тимчук Л.А.,
суддів: Пікуля В.П. ,Мартєва С.Ю.,
при секретарі: Сулимка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського комерційного технікуму на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського комерційного технікуму про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
4 жовтня 2007 року позивачка звернулася у суд із позовом до Полтавського кооперативного технікуму. Свої позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що із 12 вересня 2006 року вона була прийнята до Полтавського кооперативного технікуму. Наказом від 25 червня 2007 року її було звільнено у зв'язку із закінченням навчального процесу та завершенням повноважень викладачів, які працюють на умовах погодинної оплати праці з 1 липня 2007 року. Вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, оскільки заяви про звільнення вона не писала, згоди щодо звільнення із адміністрацією не досягала. Крім того її, у супереч вимогам ст. 184 КЗпП України, звільнено як вагітну жінку.
Просила скасувати наказ Полтавського комерційного технікуму від 25 червня 2007 року № 60 по особовому складу в частині її звільнення з 1 липня 2007 року з займаної посади; поновити її на роботі на посаді викладача технологічних дисциплін з погодинною оплатою праці та педагогічним навантаженням 1071 година з дати рішення суду; стягнути з відповідача на її користь втрачений середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення до початку декретної відпустки у сумі 2 401 грн. 65 коп.; стягнути моральну шкоду у розмірі 2000 грн. та судові витрати; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати одного середньомісячного заробітку.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 8 квітня 2008 року ОСОБА_1. поновлена на посаді викладача технологічних дисциплін Полтавського комерційного технікуму з погодинною оплатою праці з 1 липня 2007 року. Стягнуто з Полтавського комерційного технікуму на користь ОСОБА_1 втрачений середній заробіток у сумі 2286 грн. 12 коп. та моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього 3 286 грн. 12 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, виплати одного середньомісячного заробітку в сумі 846 грн. 71 коп.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2008 року виправлені описки у резолютивній частині рішення.
Додатковим рішенням від 12 травня 2009 вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із рішенням суду Полтавський комерційний технікум його оскаржив, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Як передбачено ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як встановленому судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи позивачка ОСОБА_1. (відповідно до свідоцтва про шлюб від 01 червня 2007 року прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1) згідно наказу № 108 була прийнята на роботу до Полтавського комерційного технікуму на посаду викладача технологічних дисциплін з 12 вересня 2006 року з погодинною оплатою працю. Вона працювала у Полтавському комерційному технікумі 2006-2007 навчальний рік і викладала предмети «Організація барної справи», «Організація виробництва і обслуговування в підприємствах харчування», «Основи підприємницької і управлінської діяльності», здійснювала керівництво курсовими проектами, надавала консультації, всього за вказаний період нею було проведено 1152 навчальні години.
Наказом № 60 від 25 червня 2007 року позивачку було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням навчального процесу та закінченням повноважень викладачів, які працюють в технікумі на умовах погодинної оплати праці з 01 липня 2007 року з оплатою за невикористану відпустку 44 календарні дні.
На час звільнення вона була вагітна, про що було відомо адміністрації технікуму.
Про своє звільнення ОСОБА_1. стало відомо у вересні 2007 року, відповідно до листа відповідача від 4 вересня 2007 року № 182.
У наказі про звільнення не вказано з яких саме підстав, передбачених Кодексом Законів про працю України розірвано трудовий договір з позивачкою. У відповіді на її ім'я від 04.09.2007 року № 181, яка надана директором технікуму вказано, що позивачка була звільнена за ст. 36 п. 1 КЗпП України.
Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.
Таким чином, припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України може мати місце лише при домовленості сторін саме про цю підставу припинення трудового договору.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що між сторонами домовленості щодо звільнення ОСОБА_1. відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП не було. Зокрема, доказів щодо згоди позивачки на звільнення із вказаних підстав представником відповідача чи третьою особою суду не надано.
З ініціативи власника чи уповноваженого органу позивачка не могла бути звільнена в силу ст. 184 КЗпП України.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить також до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зі змісту наказу № 108 від 12.09.2006 року про прийняття на роботу позивачки, не вбачається, що вона була прийнята на роботу за строковим трудовим договором.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок після закінчення строкового трудового договору здійснюється з обов'язковим працевлаштування. Так як відповідач не здійснював працевлаштування ОСОБА_1. при її звільненні, зміст наказу про прийняття на роботу не дає підстави вважати, що вона була прийнята за строковим трудовим договором, у листі позивачці директор технікуму вказує, що вона звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України, підстави вважати, що вона була звільнена за п. 2 ст. 36 КЗпП України відсутні.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка була звільнена з роботи без законної підстави і поновив її на роботі з часу її незаконного звільнення та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, вірно визначивши розмір, який підлягає стягненню у сумі 2286 грн. 12 коп.
Сплачена ОСОБА_1. компенсація при звільненні за невикористану відпустку за період 12.09.2006 року по 30.06.2007 року не позбавляють обов'язку відповідача відшкодувати їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення з 01 липня 2007 року по 19 вересня 2007 року - початок відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Інших доказів невірного визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апелянт суду не надав.
Колегія суддів також погоджується із твердженням суду першої інстанції, що дії відповідача по незаконному звільненню позивачки під час вагітності призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагали від ОСОБА_1. додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визначив заподіяну моральну шкоду у розмірі 1000 грн..
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає вимогам закону і підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Полтавського комерційного технікуму - відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 квітня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді:
З оригіналом вірно
суддя В.П. Пікуль