А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-1772                         Головуючий по першій

                     2009 рік                                    інстанції Самсонова О.А.

                                                                                  Суддя-доповідач Лобов О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    01 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Акопян В.І.

суддів Лобова О.А., Петренка В.М.

при секретарі Зеленській О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_ 2  рішення Київського районного суду м.Полтави від 07 травня 2009 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

    У лютому 2009 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Полтавагаз» (надалі - ВАТ «Полтавагаз») звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 12 697 грн. 53 коп. заборгованості за спожитий природний газ, а також судові витрати.

    Заявлені вимоги мотивовані тим, що ВАТ «Полтавагаз» надає послуги з газопостачання квартири АДРЕСА_1 належної ОСОБА_2

    З 11 травня 1997 року відповідач припинив виконання своїх обов'язків щодо оплати вартості отриманого природного газу, у зв'язку з чим сума заборгованості за надані послуги з урахуванням штрафних санкцій за станом на грудень 2008 року склала 12 697 грн. 53 коп.  

    Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 07 травня 2009 року позов ВАТ «Полтавагаз» задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2на користь позивача 9 024 грн. 18 коп. заборгованості за спожитий природний газ. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно не дав належної оцінки тій обставині, що 20 серпня 2003 року працівниками ВАТ «Полтавагаз» був обрізаний ввід газопроводу до належної відповідачу квартири і з тих пір відповідач не є споживачем послуг з газопостачання.

    Суд безпідставно зробив висновок про переривання перебігу строку позовної давності лише у зв'язку з тим, що начеб-то відповідач визнав списання частини його боргу позивачем у грудні 2007 року.   

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав:

    Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог в разі порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.

    Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1

    Між сторонами у справі фактично (не на підставі договору) виникли правовідносини з надання послуг з газопостачання.

    З липня 1997 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитих послуг з газопостачання.

    За станом на серпень 2003 року заборгованість відповідача за спожитий природний газ склала 4 802 грн. 32 коп.

    20 серпня 2003 року квартира відповідача відключена від системи газопостачання.

    17 лютого 2005 року, 19 грудня 2008 року, 06 травня 2009 року ОСОБА_2 не допустив працівників ВАТ «Полтавагаз» до своєї квартири.

    Заборгованість відповідачу нарахована наступним чином.

-сума основного боргу за період з 01 липня 1997 року по 01 січня 2009 року становить 9 024 грн. 18 коп. і складається з 4 802 грн. 32 коп. заборгованості станом на серпень 2003 року і 4 221 грн. 86 коп., нарахованих за період з лютого 2005 року по січень 2009 року у порядку п.15 Правил надання населенню послуг з газопостачання;   

-1 777 грн. 42 коп. - пеня за прострочення строків оплати вартості отриманого природного газу;

-1 662 грн. 31 коп. - інфляційні збитки;

-233 грн. 61 коп. - 3% річних.

    Рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні на користь позивача пені, інфляційних збитків та 3% річних сторонами у справі не оскаржується, а тому колегія суддів відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України не перевіряє законність рішення у цій частині.

 Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно нараховував відповідачу заборгованість за спожитий газ у період з лютого 2005 року по січень 2009 року відповідно до п.15 Правил надання населенню послуг з газопостачання.

Окрім того, суд першої інстанції, стягуючи суму заборгованості нараховану за весь період, тобто з липня 1997 року по січень 2009 року, вважав, що перебіг строку позовної давності був перерваний діями відповідача, які свідчили про визнання боргу.

Проте з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно пунктів 6,7,9,19 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ №2246 від 09 грудня 1999 року (Надалі - «Правила») порушення споживачем строків оплати послуг з газопостачання є підставою для припинення газопостачання.

Припинення газопостачання здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломб та (або) інвентарних заглушок перед газовими приладами або на ввідному газопроводі, а також шляхом механічного від'єднання відводу газопроводу від діючого газопроводу.

Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги.

Відновлення газопостачання здійснюється після усунення порушень, сплати боргу та відшкодування збитків.    

Згідно п.34,35 Правил, пункту 1.3 Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газорозподільній організації, внаслідок порушення споживачем Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою НКРЕ України № 475 від 29 травня 2003 року (Надалі - «Порядок»), відмова споживача у доступі до власних приміщень, де розташовані газові прилади і пристрої, а також лічильники газу, є підставою для покладення на споживача відповідальності з відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газорозподільній організації.

Пунктом 15 Правил встановлено, що справляння плати за нормами споживання у разі наявності лічильників газу не допускається, крім випадків, зокрема, відмови споживача у допуску до власних приміщень.

Системний аналіз положень п.15 Правил у контексті норм розділу 2 Правил та п.2.5 Порядку дає підстави обґрунтовано вважати, що газопостачальна або газорозподільна організація у випадку не допуску її працівників до приміщень споживача вправі нараховувати плату за нормами споживання тільки у тому випадку, коли споживач фактично споживає природний газ, у тому числі шляхом самовільного підключення до системи, але  внаслідок недопуску неможливо визначити точні обсяги спожитого газу.

Наведений висновок підтверджується позицією НКРЕ України, викладеною у листі №05-32-14/4838 від 12 грудня 2003 року, де стверджується, що газопостачальна організація не має права нараховувати плату за газ, призначений для індивідуального опалення, якщо споживач цією послугою не користується.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що 20 серпня 2003 року квартира №1 будинку №7 по вул. С.Сапіго в м.Полтаві  відключена від системи газопостачання шляхом обрізання вводу (а.с.28).

Сторонами у справі також не заперечувалося, що у подальшому газопостачання квартири відповідача у встановленому порядку не відновлювалося.

Таким чином, з 20 серпня 2003 року між сторонами у справі припинилися правовідносини з газопостачання.

ВАТ «Полтавагаз» не надав суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 самовільно підключився до системи газопостачання і після 20 серпня 2003 року відбувалося фактичне протиправне споживання природного газу у квартирі відповідача.    

Виходячи з наведеного, колегія суддів визнає неправомірним нарахування ОСОБА_2плати за нормами споживання у період з лютого 2005 року по січень 2009 року.

Доводи суду першої інстанції про те, що відповідач у судовому засіданні дав згоду на списання з нього заборгованості за спожитий газ  і це свідчить про визнання ним боргу, а тому слід вважати перерваним перебіг строку позовної давності, є такими, що суперечать закону і обставинам справи.

 Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За змістом наведеної норми закону переривання строку позовної давності можливе лише тоді, якщо зобов'язана у правовідносинах сторона вчинила певні дії, які свідчать про визнання нею боргу, і ці дії мали місце у межах строку позовної давності. Вчинення таких дій після сплину строку позовної давності не перериває його перебіг.

Як убачається з матеріалів справи, ВАТ «Полтавагаз» звернулося до суду з позовом у лютому 2009 року (а.с.2).

Сума боргу згідно позовної заяви нарахована відповідачу з травня 1997 року.

У квітні 2009 року ОСОБА_2 надав суду письмові заперечення (а.с.27), згідно яких він не визнав борг, у тому числі і за період з 1997 року по 2003 рік у зв'язку зі сплином строку позовної давності.

З наданої позивачем світлокопії картки абонента ОСОБА_2вбачається, що він жодного разу не вносив плати за отримані послуги з газопостачання.

Сторонами у справі не заперечувалося, що у грудні 2007 року ВАТ «Полтавагаз» зменшило суму заборгованості ОСОБА_2на 3 471 грн. 40 коп.    

У справі відсутні докази про те, що ОСОБА_2 знав про зменшення суми боргу, просив про це ВАТ «Полтавагаз» чи вчиняв інші дії, які б свідчили про визнання ним саме такої відкоригованої суми боргу за станом на грудень 2007 року.

Одноособове рішення ВАТ «Полтавагаз» про зменшення суми боргу і не оспорювання цього рішення ОСОБА_2. у суді під час розгляду справи після сплину строку позовної давності не можна вважати обставиною, з якою закон пов'язує переривання перебігу строку позовної давності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

    Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 07 травня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 9 024 грн. 18 коп. та судових витрат в сумі 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ скасувати.

В цій частині ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

В решті рішення Київського районного суду м.Полтави від 07 травня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуючий                                                       В.І. Акопян

    Судді                                                                   О.А. Лобов

                                                                                       В.М. Петренко