ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.06 Справа № 13/288(16/96).
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрхіменерго”, м. Северодонецьк Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський завод гумово-технічних виробів”, м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 25354 грн. 76 коп.
Суддя Яресько Б.В.
Представники:
Від позивача –Василевська Б.П. дов. № 006-420 від 01.06.2006 р.
Від відповідача –Дементьєва І.В. дов. № 33-1-17 від 05.07.2006 р.
У судовому засіданні 13.07.2006 р. була оголошена перерва до 12 год. 40 хв. 20.07.2006 р.
До початку слухання справи по суті від представників відповідача вимоги про здійснення звукової фіксації судового процесу не надходило.
СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.05. суддею Середою А.П. у справі № 16/96 за позовом відкритого акціонерного товариства “Укрхіменерго” до відкритого акціонерного товариства “Лисичанський завод гумових технічних виробів” про стягнення 25354 грн. 76 коп. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.02.06. у справі № 16/96 рішення господарського суду Луганської області від 20.12.05. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.06. у справі № 16/96 рішення господарського суду Луганської області від 20.12.05. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.02.06. скасовано, справу передано на новий розгляд.
Заявою від 20.07.2006 р. позивач зменшив розмір позовних вимог з врахуванням здійсненої відповідачем згідно платіжним дорученням № 1562 від 05.12.2002 р. оплати в сумі 1000 грн. 00 коп., та просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 24 038 грн. 66 коп., пеню в сумі 2222 грн. 70 коп.
Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на погашення зазначених вимог.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що між сторонами у справі 30.12.99 було укладено договір на виконання робіт № 05-4-191юр, згідно якого ВАТ ”Укрхіменерго” (Підрядник) зобов’язалося у 2000 році виконати роботи на суму 72,0 тис. грн. по ремонту теплотехнічного обладнання, а ВАТ „Лисичанський завод гумових технічних виробів” (Замовник) –прийняти та оплатити виконані роботи.
Станом на 04.11.02 заборгованість ВАТ “Лисичанський завод гумових технічних виробів” перед ВАТ “Укрхіменерго” склала 25038 грн. 66 коп., що підтверджено актом звірення розрахунків.
06.11.02 між сторонами було укладено мирову угоду, яку було затверджено 07.11.02 ухвалою господарського суду Луганської області та зобов’язано ВАТ “Лисичанський завод гумових технічних виробів” сплатити борг рівними частками у сумі 1500 грн. щомісячно на розрахунковий рахунок ВАТ “Укрхіменерго”.
06.11.02 на виконання цієї мирової угоди сторони уклали між собою договір №633юр про погашення заборгованості, згідно якого Боржник –ВАТ “Лисичанський завод гумових технічних виробів” взяло на себе зобов’язання у термін з 01.11.2002 р. по 01.04.04 сплатити на користь Кредитора –ВАТ “Укрхіменерго” борг у сумі 25038 грн. 66 коп., що утворився за договором №05-4 від 30.12.1999, шляхом щомісячного перерахування коштів в сумі 1500 грн. на розрахунковий рахунок Кредитора не пізніше 5-го числа поточного місяця (п.п.1 та 2 договору).
Пунктом 3 зазначеного договору передбачено сплату Боржником пені за недодержання строків погашення заборгованості у розмірі 0,4 % від несплаченої частки суми боргу за кожний день прострочення.
25.11.2002 господарським судом Луганської області було порушено провадження у справі №11/155-б про банкрутство ВАТ „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, та ведений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
05.12.2002 р. відповідач платіжним дорученням № 1562 сплатив позивачу на виконання спірного договору 1000 грн. 00 коп.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом яким з врахуванням зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача борг за договором про погашення заборгованості № 633юр від 06.11.2002 р. в сумі 24 038 грн. 66 коп., та нараховану відповідно до п. 3 договору за період з 20.05.2005 р. по 17.11.2005 р. пеню в сумі 2222 грн. 70 коп.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що зобов’язання по сплаті коштів виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, не були заявлені позивачем в межах справи про банкрутство і відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є погашеними.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно п. 2 договору № 633юр про погашення заборгованості від 06.11.2002 р. сторони встановили обов’язок відповідача щомісячно починаючи з 01.11.2002 р. не пізніше 5 числа поточного місяця сплачувати позивачу 1500 грн. 00 коп.
Згідно ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори –кредитор за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Справа про банкрутство відповідача була порушена 25.11.2002 р.
Таким чином з врахуванням строків оплати встановлених в договорі № 633юр про погашення заборгованості від 06.11.2002 р. вимога по оплаті першого платежу який повинен був здійснений в листопаді 2002 р. є конкурсною та відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” вважається погашеною.
Відповідно до ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк. Статями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) при цьому настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Інші вимоги позивача за спірним договором, що виникли з грудня 2002 р. - є поточними і підлягають задоволенню, з врахуванням оплати здійсненою 05.12.2002 р. сумі 1000 грн. 00 коп.
За таких обставин з відповідача належить стягнути 22 538 грн. 66 коп.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені за період з 20.05.2005 р. по 17.11.2005 р. в сумі 2222 грн. 70 коп.
З врахуванням положень ст. 343 Господарського кодексу України які передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, вимоги позивача щодо стягнення пені нарахованої за період з 20.05.2005 р. по 17.11.2005 р. судом відхиляються.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –225 грн. 38 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104 грн. 89 коп.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський завод гумових технічних виробів” Луганська область, м. Лисичанськ, ідентифікаційний код 05389942 на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрхіменерго” м. Сєвєродонецьк, вул.. Енергетиків 68 ідентифікаційний код 05744691 заборгованість в сумі 22 538 грн. 66 коп., державне мито у сумі – 225 грн. 38 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104 грн. 89 коп., наказ видати.
У судовому засіданні 20.07.2006 р. за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Дата підписання рішення 25.07.2006 року.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько
Помічник судді Н.П.Хомченко