Справа № 2- 1239 /09

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

19 червня 2009 року  Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

                         головуючого-судді  – МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

                         при секретарі –  Снігурській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Черкаське регіональне відділення  Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву  про визнання права власності на частину квартири та розподіл кредитних коштів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Черкаського регіонального відділення Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про визнання права власності на частину квартири, розподіл кредитних коштів та спонукання до укладення додаткових угод до кредитної угоди,

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Черкаське регіональне відділення  Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про визнання права власності  на частину квартири  та розподіл кредитних коштів, посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі з 31.03.2001р. Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 25.09.2007р. шлюб між сторонами розірваний. Сімейні стосунки та ведення спільного господарства припинені після розірвання шлюбу. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, 17.09.2001р., на утримання якої відповідач  з  13.08.2007р. сплачує аліменти в розмірі ј частини доходу щомісячно. В період шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 вартістю 119822 грн., квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, наданих Черкаським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. В даний час між сторонами виник спір щодо поділ вказаної квартири, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також розподілу кредитних зобов’язань за неї. Просить суд поділити спірну квартиру, виділивши кожній стороні по Ѕ її частини, розподілити непогашені кредитні зобов’язання за неї на день постановлення рішення суду між сторонами в рівних частках.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири та розподіл кредитних коштів, вказуючи, що дійсно сторонами в період шлюбу придбана квартиру АДРЕСА_1 вартістю 119822 грн., для купівлі якої  був наданий кредит Черкаським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Вказував, що сімейні стосунки між сторонами тривали до червня 2005 року,   до даного часу  погашення коштів здійснювалось за рахунок спільних коштів подружжя, в подальшому відповідач  погашав кредит  з особистих коштів, за виключенням  внесених в рахунок кредиту 2000 грн. позивачкою. Просить суд поділити спірну квартиру, виділивши кожній стороні по Ѕ її частини, розділити непогашені кредитні зобов’язання за квартиру на день постановлення рішення суду між сторонами в рівних частках та зменшити суму кредитних зобов’язань відповідача з урахуванням  погашення ним більшої частини кредиту за рахунок особистих коштів після фактичного припинення сімейних стосунків та спільного господарства.

В судовому засіданні  позивачка  та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та збільшили, зустрічний позов не визнали, просили суд поділити спірну квартиру з відступленням від рівності сторін в праві власності на неї, з урахуванням проживання з позивачкою неповнолітньої доньки, а також того, що відповідач  не виконує належним чином своїх батьківських обов’язків щодо виховання та утримання дитини. Пояснили, що позивачка особисто до розірвання шлюбу вносила кошти для погашення кредиту, вказували на безпідставність посилання сторони відповідача на припинення шлюбних стосунків до цього часу, оскільки відповідач в лютому 2007 році надсилав позивачці кошти для погашення кредиту та на утримання дитини в розмірі 1000 доларів США. Просили визнати за позивачкою право власності на 2/3 частини спірної квартири, за відповідачем визнати право власності  на 1/3 її частину, розподілити непогашені кредитні зобов’язання за неї на день постановлення рішення суду  між сторонами відповідно у частці 2/3 зобов’язань позивачці та 1/3 частка зобов’язань відповідачу, стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору та за надання правової допомоги в сумі 1115грн., відмовити у задоволенні зустрічного позову.

 Представники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 позовні вимоги визнали частково, зустрічний позов підтримали. Не оспорювали право власності позивачки на 1/2 частину спірної квартири, придбану в період шлюбу сторонами. Вказували на відсутність передбачених ч.2,3 ст.70 СК України підстав для відступу від рівності часток сторін в праві власності на спірну квартиру. Зазначали, що кредитні зобов’язання за квартиру погашались за рахунок спільних коштів подружжя до червня 2005 року, після чого відповідач давав позивачці особисті кошти, які остання сплачувала в рахунок погашення кредиту, не оспорювали, що після припинення шлюбних стосунків два платежі по 1000 грн. позивачка внесла на погашення кредиту за рахунок власних коштів. Просили суд зустрічний позов задоволити, поділити спірну квартиру між сторонами, виділивши кожній стороні по Ѕ її частини, розподілити непогашені кредитні зобов’язання за неї на день постановлення рішення суду між сторонами в рівних частках та зменшити суму кредитних зобов’язань відповідача з урахуванням  погашення ним більшої частини кредиту за рахунок особистих коштів після фактичного припинення сімейних стосунків та спільного господарства з червня 2005 року, просили зобов’язати Черкаське регіональне відділення  Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву укласти з кожною з сторін  додаткові угоди до кредитної угоди від 28.07.2004р. відповідно до розділених між сторонами кредитних зобов’язань, стягнути з позивачки судові витрати по оплаті судового збору та за надання правової допомоги в сумі 1000 грн., відмовити у задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1 щодо збільшення її частки в спірній квартирі понад Ѕ частини.

Представник Черкаського регіонального відділення  Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву ОСОБА_7 позов ОСОБА_1  підтримав, зустрічний позов не визнав. Пояснив, що Черкаське регіональне відділення  Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву як кредитодавець надає згоду щодо покладення на позивачку обов’язку щодо виплати кредитних коштів по угоді від 28.07.2004р. про надання відповідачу кредиту для придбання спірної квартири, не заперечує проти поділу між сторонами вказаної квартири та відповідного розділення кредитних зобов’язань по погашенню кредиту. Зустрічні позовні вимоги не визнав, вказав, що вимоги по спонуканню відділення до укладення додаткових угод безпідставні, оскільки після вирішення даного спору відділенням будуть укладені такі угоди відповідно до Положенням «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року № 584. Не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

      Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього господарства, догляд  за дітьми,  хвороба  тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором. При  вирішенні  спору  про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин,  що мають істотне значення,  зокрема  якщо  один  із  них  не  дбав  про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.  За рішенням суду частка майна дружини,  чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син,  дочка,  за умови,  що розмір аліментів,  які вони одержують,  недостатній  для  забезпечення  їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст.70 СК України майно,  що є об'єктом права  спільної  сумісної  власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина  та  чоловік  не  домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси  дружини,  чоловіка,  дітей  та інші обставини,  що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення  другим  із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69—72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З матеріалів справи видно, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 31.03.2001 року у відділі РАЦС  по місту Черкаси, актовий  запис 393.

Шлюб між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний відповідно до рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 вересня 2007 року, після реєстрації   в подальшому повторного шлюбу позивачка змінила прізвище на ОСОБА_1.  

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, 17.09.2001р., яка після розірвання шлюбу проживає з позивачкою, на утримання дитини відповідач з 13.08.2007р. сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини доходів щомісячно відповідно до рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16.10.2007р., даним рішенням встановлено, що сторони припинили шлюбні стосунки  з липня 2007 року.

Судом встановлено, що сторони в період шлюбу та ведення спільного господарства за спільні кошти подружжя та залучених кредитних коштів на підставі договору дольової участі в будівництві квартири № 20 від 28 липня 2004 року придбали квартиру АДРЕСА_2 вартість якої в розмірі 119822 грн. визначена за погодженням сторін.  

Відповідно до кредитної угоди № 20 від 28.07.2004р. та додаткової угоди № 1 від 24.02.2005 року Черкаським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву ОСОБА_2 був наданий кредит  на придбання квартири АДРЕСА_2 в сумі 114467 грн. терміном повернення 30 років з відсотковою ставкою по кредиту згідно з Положенням «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року № 584.

Право власності на дану квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2005р., витяг  про реєстрацію права власності № 7199842 від 10.05.2005р.

Квартира складається з трьох кімнат, загальна площа 66,2 кв.м, житлова площа 38,5 кв.м.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою від 28.07.2004р. та додатковою угодою № 1 від 24.02.2005р. ОСОБА_2 згідно з договором іпотеки від 16.05.2005 року передав в іпотеку Черкаському регіональному відділенню Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву вказану квартиру вартістю 119822 грн., придбану за рахунок коштів кредиту,  запис про що внесений до Державного реєстру іпотек 16.05.2005р. за № 3427296.

     Відповідно до ст.23 Закону України  «Про іпотеку» у разі переходу права власності  на предмет іпотеки від іпотекодавця  до  іншої  особи  іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на  предмет  іпотеки, набуває  статус  іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Оскільки АДРЕСА_3  набута сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства, для її придбання на підставі кредитної угоди від 28.07.2004р. були залучені кредитні кошти, частина яких погашена за рахунок спільних коштів подружжя, тому з урахуванням  вимог статей 60,70 СК України  спірна квартира являється спільною власністю подружжя, даний факт визнається сторонами, і частки сторін при її поділі між сторонами мають бути рівними, тому  позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ квартири в частині визнання за нею та відповідачем по Ѕ частині та відповідні зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.

При цьому суд бере до уваги те, що  на час поділу вказаної квартири жодна із сторін не вчинила дій стосовно попереднього внесення грошової компенсації на депозитний рахунок суду та не ставила питання про присудження іншій стороні відповідної грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя, тому суд вважає за необхідне визнати ідеальні частки сторін у праві власності на спірне майно на засадах їх рівності без реального поділу даного майна і залишення спірного майна у їх спільній частковій власності.

Доводи позивачки про необхідність відступу від рівності сторін при поділі квартири  з виділенням їй 2/3 частик спірної квартири не можуть бути взяті до уваги судом за відсутності  підстав, передбачених ч.2,3 70 СК України,   посилання позивачки про те, що в даний час відповідач не працює, перебуває на обліку в міському Центрі зайнятості не підтверджують її доводів щодо неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов’язків щодо утримання дитини, згідно листа голови фермерського господарства «Надія» ОСОБА_2 виконавчий лист про стягнення аліментів  направлений  до міського Центру зайнятості, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від  сплати аліментів, об’єктивних доказів того, що розмір  аліментів,  які позивачка  одержує,  недостатній  для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, суду не надано, з позовом про збільшення розміру аліментів  позивачка не зверталась.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про розподіл кредитних коштів підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, яке регулює право приватної власності на житловий будинок» встановлено, що судам слід враховувати, що відповідно до правил кредитування приватного житлового будівництва позичальник до закінчення виплати одержаної позички не має права відчуждати збудований або капітально відремонтований за рахунок позички будинок без дозволу банку або підприємства (організації), що видали позичку. При вирішенні спору про право власності на будинок обов’язок виплатити заборгованість по позичці за згодою позикодавця може бути покладена  на інших співвласників – учасників будівництва. При відсутності такої згоди обов’язок виплати позички лежить на особі, яка її одержала. Ця обставина має прийматись судом до уваги  при визначенні частки кожного  учасника спільної власності  і при вирішення питання про грошові розрахунки між сторонами.

Згідно листа  директора  Черкаського регіонального відділення Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву  надано дозвіл  на покладення  на ОСОБА_1 обов’язків щодо погашення  частини кредиту, наданого на будівництво квартири АДРЕСА_4.

В повному обсязі зобов’язання по кредиту на придбання спірної квартири сторонами не погашені, обсяг невиконаних зобов’язань на час постановлення рішення складає 97202,49 грн. згідно довідки № 214-01/03 від 22.04.2009р., виданої Черкаським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву,  вказані зобов’язання підлягають поділу між сторонами в рівних частках по 97202,49 : 2 = 48601,25 грн. кожному.

Із вказаної довідки № 214-01/03 від 22.04.2009р. вбачається, підтверджено копіями квитанцій  в матеріалах справи,  що сума внесених коштів в рахунок погашення кредиту складає 17264,51 грн., погашення кредиту здійснюється щоквартально, з даної суми  за рахунок спільних коштів подружжя  до припинення шлюбних стосунків  сторонами сплачено  в рахунок погашення кредиту по квитанціям  № 005 від 10.06.2005р. в сумі 559,68 грн., № 013 від 07.09.2005р., № 016 від 13.12.2005.р, № 013 від 27.03.2006р., № 008 від 21.06.2006р., № 013 від 29.09.2006р., № 009 від 20.12.2006р., № 11 від 27.03.2007р., № 13 від 02.07.2007р. в сумі по 979,44 грн. на загальну суму  8399,87 грн.

Після припинення шлюбних стосунків  в липні 2007 року сторони виплатили  в погашення кредиту по квитанціям № 07 від 12.09.2007р.,  № 20 від 26.12.2007р., № 19 від 11.03.2008р., № 04 від 20.06.2008р.,  в сумі  по 979,44 грн., № 06 від 30.09.2008р. в сумі 985,00 грн., № 003 від 25.12.2008р. в сумі 979,44 грн., № 90326 від 26.03.2009р. в сумі 982,44 грн.,  квитанції № 12 від 08.09.2008р. та № 004 від 05.06.2008р.  в сумі по 1000 грн. на загальну суму  8864,64 грн.

Доводи представників відповідача про припинення  сторонами шлюбних стосунків в липні 2005 року не можуть бути взяті до уваги в зв’язку з тим, що факт припинення даних стосунків сторонами  в липні 2007 року встановлений рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 жовтня 2007 року про стягнення аліментів  з відповідача на утримання неповнолітньої доньки, вказане рішення сторонами не оспорювалось, набрало законної сили, в силу ст.60 ЦПК України факт, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, не підлягає доказуванню та приймається судом як доведений.

Після припинення шлюбних стосунків з липня 2007 року на погашення кредиту сторонами внесено суму коштів в розмірі 8864,64 грн., в тому числі  відповідачем в сумі 6864,64 грн. по квитанціям № 07 від 12.09.2007р.,  № 20 від 26.12.2007р., № 19 від 11.03.2008р., № 04 від 20.06.2008р.,  в сумі  по 979,44 грн., № 06 від 30.09.2008р. в сумі 985,00 грн., № 003 від 25.12.2008р. в сумі 979,44 грн., № 90326 від 26.03.2009р. в сумі 982,44 грн., позивачкою  в сумі 2000 грн. по квитанціям № 12 від 08.09.2008р. та № 004 від 05.06.2008р., що сторонами не оспорювалось,  в зв’язку з чим  до стягнення з позивачки на користь відповідача підлягає сума грошової компенсації за внесення останнім в більшому розмірі коштів на погашення кредиту в період після припинення сімейних стосунків  в липні 2007 року: (8864,64 : 2 ) – 2000 грн. = 2432,32 грн.
    Позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов’язання Черкаського регіонального відділення  Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву укласти з кожною з сторін  додаткові угоди до кредитної угоди від 28.07.2004р. відповідно до розділених між сторонами кредитних зобов’язань не підлягають до задоволення за відсутністю протиправних дій чи іншого порушення прав ОСОБА_2 з боку даної установи, згідно листа від 04.02.2009р. № 73-01/03 Фонд повідомив, що на підставі рішення суду будуть укладені додаткові договори з кожною з сторін на відповідну визначену судом суму зобов’язань по погашенню кредитом, у разі виникнення спору щодо цього відповідач не позбавлений його вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлене рішення, підлягають  присудження понесені нею судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що кожна з сторін понесла судові витрати  в розмірі, співмірному до задоволення позовних вимог до неї іншої сторони, суд вважає, що підстави для стягнення судових витрат будь-якій стороні за рахунок іншої відсутні.

  Керуючись ст.ст.  10, 11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.  60, 61, 62, 68, 69, 70,  71 Сімейного Кодексу України, ст.372 ЦК України,  суд, -    

В И Р І Ш И В:

                 Позов ОСОБА_1 задоволити  частково.

                  Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

                  Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5.

                   Визнати за  ОСОБА_2  право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5.

                   Розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  кредитні зобов’язання за кредитною угодою № 20 від 28.07.2004р. між ОСОБА_2 та Черкаським регіональним відділенням  Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та додатковою угодою № 1 від 24.02.2005 року в розмірі 48601 грн. 25 коп. кожному.

                    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму грошової компенсації в сумі 2432 грн. 32 коп.

                     Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Черкаського регіонального відділення Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про зобов’язання щодо укладання додаткових угод до кредитної угоди.

 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: