ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" червня 2009 р.                                                           Справа № 14/222

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Зарудяної Л.О.

при секретарі                                                            Кузнєцовій Г.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Безрукої Т.Л. - представника за довіреністю  від 01.01.2008 р.,

від відповідача: Говорецького Г.Б. - представника за довіреністю №39 від 31.07.2008 р.,

                          (приймав участь  в судовому засіданні 16.06.2009 р.),

розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", м.Хмельницький    

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "01" квітня 2009 р. у справі № 14/222 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", м.Хмельницький   

до Відкритого акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Хмельницької обласної дирекції  "Райффайзен Банк Аваль", м.Хмельницький   

про стягнення 60493,15 грн.

з оголошеною в судовому засіданні 16.06.2009 р. перервою до 22.06.2009 р.

згідно ст.77 ГПК України   

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.04.2009 р. у справі №14/222 у позові Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" до Відкритого акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції  "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 60493,15 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не враховано вимоги ЦК України, положення про кредитування, ГК України.

Посилаючись на умови кредитного договору №010/08-11/9094 від 25.10.2007 р. ПМВКП "Лан" зазначає, що відповідно до п.5.6. даного договору відповідач зобов"язаний був письмово повідомити позичальника про відмову у кредитуванні на наступний період не пізніше, ніж за 10 банківських днів до закінчення поточного періоду кредитування. При виконанні термінів поточного кредитування у жовтні 2008 року ПМВКП "Лан" жодного повідомлення про відмову у кредитуванні на наступний період з 25.10.2008 р. не отримувало. Відповідач не виконав умови кредитного договору від 25.10.2008 р., порушуючи тим самим п.1.3.1, п.1.3.2. та 5.6. договору, а позивач після погашення кредиту фактично не одержав кредитних коштів коштів на наступний період кредитування. При цьому, позивач вказує, що не виконуючи свої зобов"язання відповідач залишає в себе право застави без будь-яких юридичних підстав.

Позивач також посилається на довідку відповідача від 24.11.2008 р. за №0201/1-12-660 про те, що заборгованість у ПМВКП "Лан" за кредитним договором відсутня, а термін кредитування за цим договором визначено до 24.10.2010 р., що протирічить обставинам при виконанні цього кредитного договору.

Скаржник вказує також, що кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Зазначає, що в даному випадку ліміт кредитування не переглядався.

Позивач вважає, що судом першої інстанції надано неправильне тлумачення п.1.1. кредитного договору, оскільки в даному пункті відсутнє пряме посилання на обов"язковість одержання заявки від позичальника на видачу другого траншу кредиту.

Представник позивача в засіданні суду підтримала доводи апеляційної скарги, вважає, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм чинного законодавства та за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

При цьому, представник позивача підтвердила, що перший транш було отримано позивачем в сумі 970365,54 грн., відповідно до якого було виписано платіжне доручення на суму 970365,54 грн. Доказів того, що надавали платіжні доручення  відповідачу по другому  траншу надати не може, оскільки на позичковому рахунку коштів не було, зазначила також, що платіжні доручення зберігаються  в електронному вигляді, а тому не є письмовим доказом, який може бути надано суду в оригіналі.

Відповідач виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх.№02-01/3783/09 від 16.06.2009 р.).

Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2009 р. заперечив  проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв"язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача пояснив, що по першому траншу позивач виставляв платіжні доручення з цільовим призначенням (за паливно-мастильні матеріали). По другому траншу заявки від позичальника про надання коштів не надходили. При цьому, представник зазначив, що оскільки від позичальника не надійшли  заявки про надання коштів, то відповідач був впевнений у тому, що позичальник не хоче продовжувати  кредитні відносини. Крім того, представник зауважив, що позичковий рахунок  влаштований таким чином, що у випадку направлення позичальником платіжних  доручень банк в обов'язковому порядку  їх оплачує, проте, саме цю умову не виконав позичальник, у зв'язку з чим  банк не зміг надати йому кредит. Представник зазначив також, що при використанні електронної системи "Клієнт-Банк", при надходженні платіжного документа у електронному вигляді, його надходження фіксується та інформація про це зберігається, навіть у випадку, якщо цей платіжний документ не оплачується.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2007 р. між сторонами у справі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м.Хмельницький (кредитор) та Приватним малим виробничо-комерційним підприємством "Лан", м. Хмельницький (позичальник) укладено кредитний договір №010/08-11/9094 "Довгострокова відновлювальна кредитна лінія для корпоративних клієнтів".

Згідно п.1.1. договору, кредитор на положеннях та умовах цього кредитного договору, відкриває позичальнику довгострокову відновлювальну кредитну лінію. Під терміном "довгострокова відновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту основної (позичкової) заборгованості за кредитом.

Кредитні кошти на умовах цього кредитного договору, надаються позичальнику частинами (траншами), відповідно до виробничого циклу позичальника, на строк та в межах ліміту кредитування, що визначено цим кредитним договором, та на підставі письмової заявки позичальника.

У разі часткового або повного погашення кредиту, позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту кредитування, протягом дії та на умовах цього кредитного договору.

Відповідно до п.9.1. договору, кредитний договір набуває чинності з дати його укладання та діє до моменту повного погашення позичальником заборгованості (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів та пені) за кредитним договором.

У відповідності до п.1.2. договору, ліміт кредитування довгострокової відновлювальної кредитної лінії складає 2000000,00 грн.

Термін кредитування - до 24.10.2010 р. (п.1.3. договору).

Згідно п.1.3.1. договору, для цього кредитного договору визначено наступні періоди кредитування:

- з 25 жовтня 2007 р. по 24 жовтня 2008 р.,

- з 25 жовтня 2008 р. по 24 жовтня 2009 р.,

- з 25 жовтня 2009 р. по 24 жовтня 2010 р.

Відповідно до п.1.3.2. договору, не пізніше, ніж за 15 банківських днів до останнього банківського дня поточного періоду кредитування, розглядається питання про кредитування та розмір процентної ставки наступний період кредитування.

Додатковою угодою №1 від 29.08.2008 р. до кредитного договору №010/08-11/9094 від 25.10.2007 р. сторони узгодили процентну ставку - 18% річних. (а.с.11).

Кредитні кошти, згідно п.2.1. договору, призначені на виробничі потреби, в т.ч. для розрахунків з постачальниками за продаж та доставку паливно-мастильних матеріалів, оплати за телекомунікаційні послуги, ТМЦ, сплату за оренду, придбання основних засобів (мета кредиту, ст.345 ГК України).

У розділі 3 договору сторони узгодили умови надання та забезпечення кредиту, зокрема, встановили, що перший транш кредитних коштів в першому періоді кредитування надається позичальнику не пізніше, ніж протягом двох місяців з дати укладання сторонами даного кредитного договору, якщо позичальник не подав письмову заявку про надання першого траншу в даний строк, кредитний договір вважається таким, що втратив чинність (п.3.1.1. договору).

Перший транш кредитних коштів кожного наступного періоду кредитування надається позичальнику за умови прийняття банком позитивного рішення про продовження кредитування позичальника на наступний період кредитування, та, виключно, після обов"язкового повного погашення всієї заборгованості за попередній період кредитування, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами за попередній період кредитування, сплати всіх комісій, пені та штрафних санкцій, якщо такі накладались на позичальника протягом попереднього періоду кредитування.

Згідно п.3.4.1 договору, обов"язковою умовою є повне погашення позичальником заборгованості на кінець кожного періоду кредитування, а саме повне погашення ліміту кредитування, встановленого п.1.2. кредитного договору, не пізніше останнього банківського дня поточного періоду кредитування, визначеного п.1.3.1. кредитного договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами в поточний період кредитування, сплатою всіх комісій, пені та штрафних санкцій, якщо такі накладались на позичальника у поточному періоді кредитування.

У відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього кредитного договору (ст.345 ГК України) є склад ПММ та АЗС, що знаходяться за адресою: Хмельницька область, Красилівський район, м.Красилів, вул.Будівельна,12, ринковою вартістю 3371000 грн. та належить позичальнику.

Згідно п.5.1 договору, кредитор зобов"язується відкрити позичальнику позичковий рахунок та надавати з нього кредитні кошти в безготівковій формі, безпосередньо за цільовим призначенням на підставі наданих платіжних доручень (в трьох примірниках), договорів, рахунків, тощо, що підтверджують цільове використання кредитних коштів в межах ліміту кредитування, вказаного в п.1.2. за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.

При цьому, п.6.11. договору передбачено, що до моменту отримання позичальником кредитних коштів заставодавець зобов"язаний застрахувати, в акредитованій кредитором страховій компанії, предмет застави, який виступає забезпеченням за кредитними зобов"язаннями по даному кредитному договору, на користь кредитора за власний рахунок на весь строк дії кредитного договору та надати кредитору договір страхування та підтвердження сплати страхового платежу, при цьому перелік страхових випадків визначається кредитором.

Відповідно до п.5.6. договору, кредитор зобов"язаний письмово повідомити позичальника про відмову у кредитуванні на наступний період не пізніше, ніж за 10 банківських днів до закінчення поточного періоду кредитування.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що за порушення строків надання кредиту (крім випадків, передбачених ст.1056 ЦК України) кредитор сплачує на користь позичальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення в видачі кредиту.

04.02.2009 р. Приватне мале виробничо-комерційне підприємство "Лан" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Хмельницької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м.Хмельницький про стягнення      60493,15 грн. штрафних санкцій за невиконання умов договору, нарахованих у відповідності до п.10.1. кредитного договору №010/08-11/9094, укладеного між сторонами.

Як уже зазначалось, рішенням, що оскаржується, у задоволенні позовних вимог ПМВКП "Лан" відмовлено.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким рішенням місцевого господарського суду з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 526, 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту, вимог  розумності  та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, умовами кредитного договору (п.10.1.) за порушення строків надання кредиту сторони передбачили сплату кредитором на користь позичальника пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення у видачі кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання  зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути  встановлені  інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, підставою для сплати неустойки відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України є порушення зобов"язання, яким згідно ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Разом з тим, досліджуючи питання щодо наявності підстав для застосування до відповідача по справі відповідальності у вигляді сплати пені за порушення зобов"язання по кредитному договору щодо перерахування на позичковий рахунок позичальника другого траншу кредиту, судова колегія враховує наступне.

За змістом вищенаведених умов кредитного договору між сторонами (п.1.1. договору), довгостроковою відновлювальною кредитною лінією є кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту основної (позичкової) заборгованості за кредитом, а кредитні кошти, на умовах цього кредитного договору, надаються позичальнику частинами (траншами), відповідно до виробничого циклу позичальника, на строк та в межах ліміту кредитування, що визначено кредитним договором, та на підставі письмової заявки позичальника.  

При цьому, договором визначено лише ліміт кредитування (2000000,00 грн.) та  періоди кредитування, розмір кожного наступного траншу не встановлено.

Позивач вважає, що ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції  "Райффайзен Банк Аваль" порушив зобов"язання по кредитному договору щодо надання другого траншу кредиту, оскільки на наступний період кредитування (з 25.10.2008 р. по 24.10.2009 р.) позивач не отримав кредитних коштів. За що нарахував пеню за період з 01.11.2008 р. по 01.02.2009 р.  у розмірі 60493,15 грн., приймаючи за суму несвоєчасно виконаного зобов"язання 2000000,00 грн.

Судова колегія зауважує, що оскільки фіксована сума другого траншу кредитних коштів не була встановлена кредитним договором, а у п.10.1. сторонами не встановлено, що нарахування пені здійснюється на сумі ліміту кредитування за договором, то такі нарахування здійснені позивачем безпідставно та не ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства.

Судовою колегією враховується також наведене у п.5.1 договору, в якому сторонами погоджено, зокрема, що кредитні кошти видаються позичальнику у безготівковій формі та безпосередньо за цільовим призначенням на підставі наданих платіжних доручень (в трьох примірниках), договорів, рахунків, тощо, що підтверджують цільове використання кредитних коштів в межах ліміту кредитування, вказаного в п. 1.2. за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.

Умови договору (в т.ч.5.1.) були дотримані позивачем у справі під час отримання першого траншу кредиту, що вбачається з матеріалів справи.

Так, на виконання умов кредитного договору позичальником було направлено платіжне доручення на розпорядження грошовими кошами першого траншу кредиту, перерахувавши кредитні кошти в сумі 970365,54 грн. ТОВ ТД "Контініум Галичина" згідно договору №838/07 від 10.04.2007 р., що не заперечується і самим позивачем та підтверджується  відповідною банківською випискою (а.с.40).

Разом з тим, щодо другого траншу кредитних коштів самим позивачем не дотримано порядку надання кредитних коштів, визначеного договором.

Всупереч умовам, зазначеним у п.1.1. та п.5.1., позивач не подав банку письмової заявки про отримання другого траншу кредиту.

З вищевикладених пояснень, наданих представниками сторін під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні, вбачається, що позивач вважає письмовою заявкою платіжний електронний документ, який ніби-то направлявся позивачу. Проте, доказів направлення платіжного доручення в електронному вигляді також не може надати.

Водночас, відповідач зазначає, що при використанні електронної системи "Клієнт-Банк" (яка використовується відповідачем) при надходженні платіжного документа у електронному вигляді, його надходження фіксується та інформація про це зберігається, навіть у випадку, якщо цей платіжний документ не оплачується. Однак, відомості про надходження платіжного документа від позивача про переказ другого траншу кредиту відсутні, оскільки такого платіжного доручення не надходило.

При цьому, враховуючи, що скаржник мотивує свої заперечення неправильним трактуванням умов договору між сторонами (які, однак, спростовуються самим змістом умов договору, що на них посилається позивач), то судова колегія відзначає, що направлення банку розрахункового документа про перерахування коштів передбачено також чинними нормативними документами.

Так,  відповідно до п.8.1. ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк  зобов'язаний  виконати   доручення   клієнта,   що міститься  в  розрахунковому  документі,  який  надійшов  протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі  надходження  розрахункового  документа   клієнта   до обслуговуючого  банку  після  закінчення  операційного  часу  банк зобов'язаний виконати доручення  клієнта,  що  міститься  в  цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту,  строки виконання доручень клієнтів.

У відповідності до п.1.26. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ,  що містить  вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку,  що його обслуговує, здійснити переказ  визначеної  платником  суми  коштів  зі  свого рахунка на рахунок отримувача.

В п.1.6. цього Закону, визначено, що документ на  переказ - електронний  або  паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими   установами   або   іншими  установами  -  членами платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів, а у відповідності до ст.16 цього Закону, до документів  на  переказ  відносяться розрахункові документи,   документи  на переказ готівки,  міжбанківські розрахункові документи,  клірингові вимоги та інші  документи,  що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

У п.17.2. ст.17 Закону зазначено, що документ  на  переказ   може   бути   паперовим   або електронним.  Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та інших документів, що використовуються  в платіжних   системах   для   ініціювання   переказу,  можуть  бути паперовими  та  електронними.   Вимоги   до   засобів   формування документів  за  операціями  із застосуванням спеціальних платіжних засобів  визначаються  платіжною  системою  з  урахуванням  вимог, встановлених Національним банком України.

Згідно п.18.1. ст.18 Закону, електронний документ на переказ має однакову юридичну силу  з  паперовим  документом.

При цьому, згідно ст.19 Закону встановлено, що порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки,  встановлені  для паперових документів аналогічного призначення.

Згідно п.11.1 глави 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. №22, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією,  визначеною в договорі між банком та  клієнтом,  клієнт  може  здійснювати   за   допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою  систем  "клієнт  -  банк",  "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний  банкінг"  тощо.

Пунктом 11.4. названої Інструкції, системи типу "клієнт -  банк",  "клієнт  -  Інтернет  - банк",   "телефонний   банкінг"   тощо на підставі  дистанційних розпоряджень   клієнта   можуть  виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком,  що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Згідно п.11.5. Інструкції, під час  здійснення  розрахунків  за допомогою  систем "клієнт  -  банк",  "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено  договором між  банком  та  клієнтом,  то  використання  клієнтом  системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного  розрахункового  документа,   що використовуються в системах "клієнт - банк",  "клієнт - Інтернет - банк",  визначаються  договором  між  банком  та   клієнтом,   але обов'язково цей документ має містити такі з них:

    дату і номер;

    назву, ідентифікаційний  код  (номер)  платника та номер його рахунку;

    назву та код банку платника;

    назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер  його рахунку;

    назву та код банку одержувача;

    суму цифрами;

    призначення платежу;

    електронний цифровий підпис;

    інші реквізити,   які   під   час   формування   електронного розрахункового    документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим  ключем,  від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Згідно п.11.6. Інструкції, платник   може   формувати   електронні    розрахункові документи  на підставі належним  чином  оформлених  платіжних доручень,  платіжних  вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток. Не дозволяється     формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків,  реєстр  документів  за акредитивом  тощо),  а  також  формування  стягувачем  електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на  примусове списання,  стягнення  коштів,  отримувачем  -  у  разі договірного списання коштів. Ці платіжні вимоги стягувач/отримувач надсилає до банку на паперових носіях згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Як визначено у п.11.7. Інструкції, під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк"  банк  щоденно  архівує електронні розрахункові документи,  які  відправлені  клієнтом,  та  зберігає  їх протягом установленого  строку.  

Згідно п.11.11. Інструкції, передавання дистанційного розпорядження за допомогою системи   "телефонний   банкінг"   та   реєстрація його банком здійснюються за погодженим каналом доступу в автоматичному режимі. Дистанційне   розпорядження  вважається  таким,  що  передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

- для доступу   до   системи  ввів  правильне  значення  засобу ідентифікації;

- увів код операції та всі параметри, які запитуються системою;

- підтвердив це розпорядження.

Банк,   що   обслуговує   платника,  здійснюючи  на  підставі дистанційного   розпорядження  платника  списання  коштів  з  його рахунку, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті "Призначення платежу"  якого  зазначає  інформацію  про  платіж і документи, на підставі  яких  здійснюється  перерахування коштів.

Якщо клієнт  не  підтвердив   розпорядження   на   здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

З врахуванням вищенаведених положень чинного законодавства, умов договору та встановлених обставин справи, факт порушення банком - відповідачем по справі своїх зобов"язань за кредитним договором спростовується, оскільки ненадання позивачем розрахункового документа на перерахування коштів (докази на підтвердження протилежного позивачем, всупереч ст.33 ГПК України не надані) унеможливлювало виконання  банком обов"язку з перерахування коштів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, всупереч умов договору не надано банку доказів страхування предмету застави на весь період дії  договору, а також не підтверджено цільове використання кредитних коштів другого траншу кредиту.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В даному випадку, позивач не обґрунтував своїх заперечень належними та допустимими засобами доказування. Таким чином, особа, що подала апеляційну скаргу, не використала в повній мірі наданих їй процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Рішення господарського суду Хмельницької  області від 01 квітня 2009 р. у справі №14/222 є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької  області  від 01 квітня 2009 р. у справі №14/222  залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу № 14/222 повернути до  господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                 Ляхевич А.А.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд