ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "11" червня 2009 р.                                                          Справа №  6/513

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                    

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

 

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Маєвської Марини Олександрівни, м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "07" квітня 2009 р. у справі № 6/513 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом Фірми S.C.KRYS-DAR, Республіка Польща м. Радзинь Подляскії  

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Маєвської Марини Олександрівни, м. Житомир

про стягнення 6920 дол. США,

              

 ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.04.2009р.у справі №6/513 позов Фірми S.C.KRYS-DAR до фізичної особи - підприємця Маєвської М.О. про стягнення 6920 дол. США задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягненню 5920 дол. США боргу, 287,15 грн. витрат з державного мита, 48,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати й відмовити у позові (а.с.100-104).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

-          пунктом 4.1 договору №20/09 від 20.09.2007р. передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA (Інкотермс – 2000), м.Житомир, Україна, однак, сторони не погодили період здійснення поставки товару;

-          відповідно до ст.Б.3 FCA (франко-перевізник) назва місця) Правил «Інкотермс – 2000» покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до ст.А.3 п.«а», однак позивачем не надано доказів укладення угод про перевезення товару  відповідно до ст.Б.3;

-          згідно ст.Б.7 FCA (франко-перевізник) покупець зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в  ст.А.4, яка здійснює перевезення, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем, однак позивач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки товару на умовах  FCA, не повідомивши відповідача про назву особи, зазначеної в ст.А.4 Правил «Інкотермс – 2000»;

-          відповідач без узгодження з позивачем термінів поставки та без повідомлення позивача про особу перевізника не мав змоги виконати умови договору №20/09 від 20.09.2007р.;

-          відповідно до ч.ч. 1,2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване  боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати  свій обов'язок, а тому виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.107-108) заперечив проти її доводів, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення господарського суду Житомирської області законним.

У своєму клопотанні, яке надійшло до суду 09.06.2009р., позивач просить розглядати апеляційну скаргу без участі його представника.

Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились. Про причини їх нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, а також зважаючи на те, що неявка в судове засідання позивача та відповідача або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 14.05.2009р. (а.с.113), не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06.06.2008р. в господарський суд Житомирської області звернулась Фірма S.C.KRVS-DAR (Польща) з позовом (а.с.2-7) до Фізичної особи – підприємця Маєвської Марини Олександрівни про стягнення 69592,65 грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 10.03.2009р. позивач зменшив позовні вимоги, однак просить стягнути з відповідача борг та додаткові витрати в доларах США, а саме: 5920,00 дол. США - сума, яка була перерахована підприємцю Маєвській М.О. 01.10.2007р. згідно договору №20/09 та рахунку №1, 1000 дол. США – вартість робіт юридичної фірми по відновленню прав та представництво інтересів.

Обґрунтовуючи позов, фірма, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 611, 623,        624 ЦК України, зазначає, що відповідно до укладеного сторонами договору від 20.09.2007р. №20/09 підприємцю Маєвській М.О. 01.10.2007р. на підставі її рахунку була перерахована попередня оплата в сумі 5920 дол. США за шпали залізничні дерев'яні, не пропитані, з деревини сосни розміром 2600 х 240 х 150 мм у кількості 320 штук, об'ємом 30 куб.м., вагою 20 тон, однак відповідач свої зобов'язання, передбачені договором та додатковою угодою до нього, щодо поставки у 2007р. товару не виконала.

Відповідач у письмовому відзиві на позов (а.с.66-68) проти позову заперечила, посилаючись на те, що грошові кошти на виконання п.3.2 договору №20/09 від 20.09.2007р. не отримувала і, крім того, зазначила, що без узгодження з позивачем термінів поставки та без повідомлення позивачем про особу перевізника, не мала змоги виконати умови договору.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 07.04.2009р. позов задоволено частково й стягнуто з відповідача на користь позивача 5920 дол. США попередньої оплати товару з посиланням, зокрема, на ч.2 ст.693 ЦК України. В решті позову відмовлено.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в сумі 5920 дол. США та про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 1000 дол. США вартості юридичних послуг з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2007р. між Фірмою S.C.KRVS-DAR (покупець) та фізичною особою – підприємцем Маєвською М.О. (продавець) укладено договір №20/09, за умовами якого продавець зобов'язалась передати покупцю товар – шпали залізничні дерев'яні, а останній  - прийняти і оплатити його вартість в порядку й на умовах, викладених у договорі (п.п. 1.1, 2.1). Ціна договору - 50000 дол. США (п.2.4).

Відповідно до п.8.1 договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 30.09.2008р. або до повного виконання зобов'язань сторін.

Асортимент, кількість і ціна товару визначається в додатках до цього договору (п.2.3).

Платежі за товар, який має поставлятись за даним договором, здійснюються в доларах США по безготівковому рахунку. Покупець проводить попередню оплату за товар в розмірі 50%, різницю – 50% по факту загрузки транспортного засобу (п.п. 3.1, 3.2 договору).

У разі, коли відгрузка товару не відбудеться, продавець зобов'язаний повернути відповідну суму коштів в межах 45 днів від дати поставки або в межах строку дії договору (п.3.4).

Умови поставки -  FCА, м.Житомир, Україна, транспорт – автомобільний (п.п. 4.1, 4.2).

Згідно п.4.5 договору відправка товару автотранспортом здійснюється після зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що кожна партія товару приймається представником покупця на складі продавця в м.Житомирі й оформляється актом приймання партії товару.

Продавець зобов'язаний повідомити покупця про готовність товару до приймання не пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати приймання. Повідомлення здійснюється в письмовій формі по факсу або електронній пошті. Продавець не вправі проводити відгрузку товару без приймання його покупцем або його письмового дозволу на відгрузку(п.4.7 договору).

20.09.2007р. сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 до договору №20/09 від 20.09.2007р., якою передбачено поставку 640 штук шпал залізничних вартістю 11840,00 дол. США у 2007 році.

Згідно ст.655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.2 договору позивач попередньо сплатив 50% вартості товару, зазначеного в додатковій угоді №1 від 20.09.2007р., на підставі виставленого відповідачем рахунку №1 від 20.09.2007р. (а.с.16) в сумі 5920,00 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.17-18, 72-74), зокрема, довідкою ЖФКБ «Приватбанк» про рух коштів на рахунку підприємця Маєвської М.О. 04.10.2007р.

В апеляційній скарзі відповідач не спростовує факт надходження від позивача попередньої оплати в сумі 5920,00 дол. США.

Як свідчать матеріали справи, свого зобов'язання про передачу позивачу у 2007р. (останній день виконання зобов'язання 31.12.2007р.) шпал залізничних на суму попередньої оплати, що передбачено укладеним сторонами  договором від 20.09.2007р. №20/09, додатковою угодою до нього, відповідач не виконав, як і не виконав умови цього договору (п.3.4) щодо повернення перерахованих позивачем коштів в сумі 5920,00 дол. США.

Судовою колегією враховується наступне.

З огляду на те, що в п.12.1 укладеного сторонами договору №20/09 від 20.09.2007р. сторони не зазначили найменування арбітражу, який мав би розглядати спори, які виникають із вказаного договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням відповідача, оскільки таке право надане позивачу ст.123 ГПК України.

Крім того, ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачає, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідач у першій своїй заяві – відзиві на позов (а.с.66-68) таку вимогу не ставила.

До правовідносин, які виникли між сторонами із договору купівлі-продажу №20/09 від 20.09.2007р. застосовуються норми матеріального права України (п.12.2 договору).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і            ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі  кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов"язок доказування та подання доказів в обґрунтування вимог та заперечень, доказів на підтвердження факту передачі позивачу у 2007р. товару на суму попередньої оплати у розмірі 5920 дол. США відповідач не подала.

Таким чином, позивач цілком правомірно вимагає від відповідача суми попередньої оплати у розмірі 5920 дол. США (заява про уточнення позовних вимог від 10.03.2009р., а.с.84), а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що він не мав змоги виконати умови договору №20/09 від 20.09.2007р. без узгодження з позивачем термінів поставки та повідомлення позивача про особу перевізника, оскільки договором передбачено поставку товару на умовах FCA (Інкотермс – 2000), що, на його думку, свідчить про прострочку кредитора, до уваги не приймаються з огляду на таке.

Згідно п.4.6 укладеного сторонами договору №20/09 від 20.09.2007р. товар приймається представником покупця на складі продавця в м.Житомирі, а про готовність товару до приймання, згідно п.4.7 договору, продавець (відповідач у справі) зобов'язаний повідомити покупця (позивача) не пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати приймання. Таке повідомлення здійснюється у письмовій формі, по факсу або електронною поштою.

Проте, доказів на підтвердження того, що позивач повідомлявся про готовність товару до прийомки, відповідач не подала, тоді як товар слід було передати позивачу у 2007р., згідно п.1 додаткової угоди №1 до договору №20/09 від 20.09.2007р., тобто в строк до 31.12.2007р.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, не ґрунтуються на законодавстві та не являються підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Відповідно до ч.2. ст.101 ГПК України  апеляційний господарський   суд   не    зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні на користь позивача 1000 дол. США вартості юридичних послуг, наданих ПП «Аспект – Ю.Ф.» у зв'язку з відсутністю доказів перерахування вказаних коштів.

Крім того, відповідно до ст.44 ГПК України відшкодуванню підлягають витрати на послуги адвоката.

Проте, судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат з держмита в сумі 287,15 грн., оскільки позивач визначив ціну позову в іноземній валюті й на його користь стягнуто 5920,00 дол. США, а відповідно до ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та          пункту 1 Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. №15, з позовів, що подаються до господарського суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.

Відтак, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В доход Державного бюджету України з відповідача підлягає стягненню           59,20 дол. США державного мита.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.2009р. у справі №6/513 в частині стягнення на користь позивача 5920 дол. США боргу, 48,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  та відмови у стягненні 1000 дол. США слід залишити без змін, а в частині стягнення витрат з державного мита – скасувати.

  

Керуючись ст.ст.101,103-105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.2009р. у справі №6/513 в частині стягнення 287,15 грн. сплаченого державного мита скасувати,                    в  решті - залишити без змін.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Маєвської Марини Олександрівни (10012, м.Житомир, вул.Мануїльського, 79, кв.96, код 2911920921):

- на користь Фірми S.C.KRYS-DAR (21-300 Польща, м.Радзинь Подляскії, вул.К.Янгеллончика, 3/51, код 000340) - 5920 доларів США боргу та 48 грн. 68 коп. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.;

- в доход Державного бюджету України 59,20 дол. США державного мита."

2. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

3. Справу №6/513 повернути до господарського суду Житомирської області .

 Головуючий - суддя:                                                               

                

 судді::

                                                                                             

 

 Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4 - представнику позивача Ілюшину Роману Олександровичу,

5 - в наряд.