КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 356/566/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Капшученко І.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Березанського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Березанської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, усунення перешкод проїздом загального користування, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Березанської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій Березанської міської ради Київської області, які пов'язані з тривалим не вирішення питанням про усунення перешкод у користуванні загальним міським проїздом до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Березань Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2; зобов'язання Березанську міську раду Київської області усунути перешкоди в користуванні загальним міським проїздом до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Березань - демонтувати металеву огорожу.

Постановою Березанського міського суду Київської області від 12 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу належить земельна ділянка площею 0,2030га по АДРЕСА_2 в м. Березань Київської області (0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,1030 для ведення особистого господарства). Зазначене підтверджується Державними актами на право власності на землю серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Між домоволодінням позивача та сусіднім домоволодінням по АДРЕСА_1 Київської області, як стверджує позивач є проїзд, що належить територіальній громаді міста Березань, який призначений для заїзду по здійсненню робіт пов'язаних з веденням особистого селянського господарства.

Оскільки через встановлену огорожу позивач не мав можливості заїхати на свою земельну ділянку, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами (від 04.06.2013, 23.12.2023, 24.04.2014, 07.05.2014, 29.05.2014, 16.07.2014, 24.11.2014, 23.03.2015) про усунення перешкод у користуванні заїздом.

Як встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції третя особа є власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1325га, згідно свідоцтв про право власності на нерухоме № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 04.12.2014. При цьому, спільного заїзду на земельні ділянки АДРЕСА_1,АДРЕСА_2 не існує. Водночас, жодних доказів, що проїзд із встановленою огорожею є власністю відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи те, що предметом даного спору є усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір є цивільно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Згідно з роз'ясненнями пункту 21 зазначеної постанови якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин встановлених судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, тобто про право цивільне, яке підлягає захисту на підставі норм Цивільного Кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України звернення до суду з позовом, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства має наслідком закриття провадження у справі.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, постанову - скасувати та закрити провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_2 було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Бережанського міського суду Київської області від 12.11.2015 року у розмірі 80,39 грн. згідно квитанції від 21.12.2015 року №0.0.479677865.2 (а.с. 109).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Приписи ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначають, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Зважаючи на те, що провадження у справі підлягає закриттю з підстав її непідсудності, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 98, 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Березанського міського суду Київської області від 12 листопада 2015 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Березанської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, усунення перешкод проїздом загального користування - закрити.

Повернути позивачу ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений згідно квитанції від 21.12.2015 року №0.0.479677865.2 судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 коп..

Виконання ухвали доручити Управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.01.2016 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.