ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 р. Справа № 520/15369/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. ,  Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 02.10.23  по справі № 520/15369/23

за позовом                 ОСОБА_1  

до                Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області                        

про визнання бездіяльності протиправною  та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 суми пенсії, які підлягали виплаті її покійному чоловікові - ОСОБА_2 , на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, що набрало законної сили, і залишилася недоодержаною ним у зв`язку з його смертю; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії у розмірі 283849,20 грн., яка підлягала виплаті її покійному чоловікові - ОСОБА_2 , на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, що набрало законної сили, і залишилася недоодержаною ним у зв`язку з його смертю; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплачену за подачу адміністративного позову.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті суми пенсії, які підлягали виплаті покійному чоловікові позивачки на підставі рішення суду, що набрало законної сили, і залишилася недоодержаною ним у зв`язку з його смертю, є протиправною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 суми пенсії, які підлягали виплаті її покійному чоловікові - ОСОБА_2 , на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, що набрало законної сили, і залишилася недоодержаною ним у зв`язку з його смертю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії у розмірі 283849,20 грн., яка підлягала виплаті її покійному чоловікові ОСОБА_2 , на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, що набрало законної сили, і залишилася недоодержаною ним у зв`язку з його смертю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області  подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на  порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії вразі втрати годувальника, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року в розмірі 30% грошового забезпечення з 13.04.2023 року. Зазначає, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ. Виплату пенсії припинено у зв`язку зі смертю пенсіонера 16.03.2023 року. Стверджує, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у справі №520/15393/21, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Зауважує, що нараховані на виконання рішення суду кошти у сумі 283849,20 грн., підлягали виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Наголошує, що статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначається право на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними за цим Законом, у зв`язку з його смертю. Оскільки заборгованість щодо виплати пенсії відповідно до цього Закону відсутня, для застосування статті 61 Закону немає підстав. Звертає увагу, що після перерахунку на виконання рішення суду дані інтегровано до підсистеми Реєстр судових рішень, який використовується в роботі органами Пенсійного фонду України з метою систематизації та упорядкування судових рішень. До реєстру у разі смерті стягувача вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв`язку зі смертю стягувача. Така інформація вноситься на підставі рішення суду про заміну стягувача.

Позивачка по справі не скористалась  правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до п.п.  1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про  розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам  по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги.  

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 , чоловік позивачки, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області і отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 01.01.2016 при перерахунку пенсії ОСОБА_2 , відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 82% до 70% сум грошового забезпечення.   Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2  виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82% від сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2016.   Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_2 на підставі довідки №33/41-1934 про розмір грошового забезпечення від 15.07.2021, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років на підставі довідки №33/41-1934 про розмір грошового забезпечення від 15.07.2021, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» у розмірі 82% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, однією сумою, починаючи з 01.12.2019.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 28 березня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції серії НОМЕР_1 .

13 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою (зареєстрована за вх. 14.04.2023), у якій просила виплатити як дружині померлого пенсіонера, суму перерахованої пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 , на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, і залишилася недоодержаною ним у зв`язку з його смертю.

Листом відповідача від 12.05.2023 повідомлено, що нараховані на виконання рішення суду кошти у сумі 283849,20 грн., підлягали виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахована пенсія ОСОБА_2 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, в розмірі 283849,20 грн., залишилася недоотриманою за життя, тому позивачка, як дружина померлого, яка проживала разом з ним на день його смерті, відповідно до статті 61 Закону №2262-XII має право на одержання недоотриманої суми пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Подібні положення передбачені також статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до абз.1 п.2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Таким чином, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі №200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 року у справі №200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч.1 ст.52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ч.1 ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Таким чином, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч.1 ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 13.04.2023 року про виплату недоодержаної пенсії померлого чоловіка у строк, встановлений статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21 набрало законної сили, однак нарахування не було проведене та не виплачено заборгованість, позивачка має право на виплату неодержаної пенсії ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю.

Відповідач відмовив позивачці у виплаті недоотриманої її чоловіком сум пенсії, вказавши, що отримання коштів, нарахованих на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, можливе у разі заміни сторони виконавчого провадження.

Однак, такі посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на необхідність заміни стягувача належним правонаступником, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачка звернулась щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не щодо виконання рішення у справі №520/15393/21.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума пенсії, яка підлягала виплаті позивачці, є недоодержаною сумою пенсії її померлого чоловіка, тому підлягає виплаті його дружині. При цьому, заміна сторони в виконавчому провадженні в даному випадку не є належним способом захисту прав позивачки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачці у виплаті  недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії в сумі 283849,20 грн., нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №520/15393/21, оскільки стаття 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" покладає на органи Пенсійного фонду України обов`язок із виплати, зокрема дружині, суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

Розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого  висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірність його дій, які є предметом оскарження у даній справі.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу   залишити без задоволення.

Рішення  Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 520/15369/23  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк  Н.С. Бартош