СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року                                    м. Харків                        Справа № 922/2304/23  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча  суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі Семенові О.Є.  

за участю:

прокурора  –    Горгуль Н.В., посвідчення від 01.03.2023 року №072883;

1-го позивача – Бринчак М.П., наказ №04-06/78-к від  20.10.2021 року;

2-го позивача –не з`явився;

1-го відповідача – Горобинська Н.М.,  посвідчення №2455 дійсне до 31.12.2025 року;

2-го відповідача – не з`явився;

3-го відповідача – не з`явився;

4-го відповідача – адвокат Ободовська Н.С., ордер серії ВІ №1151425;

5-го відповідача – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника  керівника Харківської обласної прокуратури – Андрія Кравченко   (вх. №1953Х/1-18)

на рішення    господарського суду Харківської      області від 22.08.2023 року у справі № 922/2304/23,   ухвалене    в приміщенні господарського суду Харківської    області    (суддя Погорелова О.В.), повний текст якого складено 29.08.2023 року   

за позовом  Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), м. Харків (перший позивач) та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), м. Харків (другий позивач)      

до  Харківської міської ради, м. Харків (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Центральний ринок", м. Харків (другий відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаріс", м. Харків (третій відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад", м. Харків (четвертий відповідач), Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ (п`ятий відповідач)   

про  визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та договору іпотеки земельної ділянки, повернення земельної ділянки,-           

ВСТАНОВИВ:

Рішенням   господарського суду Харківської      області від 22.08.2023 року у справі №922/2304/23 закрито провадження у справі щодо позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаріс"; в  задоволенні позову відмовлено   повністю.

          Заступник керівника Харківської обласної прокуратури –Андрій Кравченко   з рішенням господарського    суду першої інстанції не погодився    та звернувся       до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення   господарського суду Харківської     області від 22.08.2023 року у справі  в частині відмови у задоволенні позову; в іншій частині оскаржуване рішення  залишити без змін.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

На час прийняття Харківською міською радою спірних рішень, пам`ятка археології “Поселення Харків” була паспортизована та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; в межах вказаної пам`ятки розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, що виключає можливість перебування її в приватній власності.

       Харківська міська рада не врахувала при прийнятті спірного рішення особливий правовий статус земельної ділянки, її належність до земель історико-культурного призначення та розташування на ній пам`ятки археології місцевого значення, що унеможливлює передачу її у приватну власність.

          Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №728/1905/16-ц, від 22.05.2019 року у справі №751/1776/17.

          Харківською міською радою при відведенні спірної земельної ділянки не враховано, що зміна   цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

          За інформацією від 28.07.2021 року №24638/0/2-21 Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

          Земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 на час відведення її у приватну власність  та на даний час не вилучена з Реєстру об`єктів культурної спадщини  згідно  з вимогами Закону України  “Про охорону культурної спадщини” та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, у зв`язку з чим знаходиться в межах пам`ятки археології.

          Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018року у справі №488/5027/14-ц,  від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 22.01.2021 року у справі №922/623/20.

        Окрім того, апелянт посилаючись на положення ст. 256 ГПК України просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваного рішення апелянт отримав лише 06.09.2023 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 року, суддею – доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.  

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022          від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами  Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року,  №58/2023 від 06.02.2023 року,  №254/2023 від 01.05.2023 року,  №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023  року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16  листопада   2023 року строком на 90 діб.

        Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану” встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.  

          Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2023 року апеляційну скаргу заступника  керівника Харківської обласної прокуратури – Андрія Кравченко   на рішення    господарського суду Харківської      області від 22.08.2023 року у справі  залишено  без руху; останнього зобов`язано     усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

06.10.2023 року на адресу суду від апелянта  надійшов лист, з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№12153), який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 року клопотання заступника  керівника Харківської обласної прокуратури – Андрія Кравченко    про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено   строк на подання апеляційної скарги; відкрито   апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника  керівника Харківської обласної прокуратури – Андрія Кравченко    на   рішення      господарського суду Харківської         області від 22.08.2023    року у справі; учасникам справи    встановлено  строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України,            з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на   "15" листопада 2023 р. о 10:30 год.   у приміщенні Східного  апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання  №132; запропоновано  учасникам справи   свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд”; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано  учасникам справи   визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що   неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано   з господарського суду Харківської         області матеріали справи №922/2304/23; до  розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської         області  від 22.08.2023 року у справі №922/2304/23    зупинено.

16.10.2023 року  на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2304/23 (вх.№12505).

26.10.2023 року від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13094), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що  Харківська міська рада, діючи на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржуване рішення, будь-якою інформацією, що могла б становити підставу для відмови у продажі, не володіла;  на спірній земельній ділянці об`єкти археологічної спадщини, які потребують подальшого дослідження та охорони не виявлені, а органом охорони культурної спадщини 26.01.2022 року визначені межі території пам`ятки місцевого значення “Поселення Харків”, до яких не потрапила спірна земельна ділянка, яка  не належить до земель історико-культурного призначення.

30.10.2023 року на адресу суду від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№13217), які долучено до матеріалів справи, в яких останній просить апеляційну скаргу задовольнити, в обґрунтування яких вказує на те, що станом на 26.01.2022 року було затверджено “Науково – проектну документацію  з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Харків”, якою визначено межі пам`ятки археології  місцевого значення “Поселення Харків”, внесення змін  до меж пам`ятки мало б відбуватися шляхом внесення змін або розробки нової науково-проектної документації  та подальшого її затвердження уповноваженим органом, що здійснено не було.

01.11.2023 року на адресу суду від  Департаменту  культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№13349), які долучено до матеріалів справи, в яких  останній просить ухвалити рішення, з урахуванням наданих пояснень, в обґрунтування яких вказує на те, що відповідно до технічної документації із землеустрою спірна земельна ділянка мала категорію земель житлової та громадської забудови; категорія земельної ділянки не змінювалася;  “Поселення Харків” на даний час є пам`яткою археології, яка не позбавлена статусу відповідним рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; на земельній ділянці були проведені археологічні дослідження та відсутній культурний шар за результатами цих досліджень; площу дослідженої земельної ділянки виключено із площі пам`ятки археології шляхом внесення відповідних змін до облікової документації; вказані зміни відображені у паспорті пам`ятки археології;  досліджена площа на сьогодні не входить до складу пам`ятки; земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 на момент передачі у власність набута з порушенням норм законодавства, але у зв`язку з проведенням археологічного дослідження знаходиться поза межами пам`ятки археології “Поселення Харків”.

08.11.2023 року  на адресу суду від 4-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13718), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що  матеріали справи не містять доказів того, що на момент формування спірної земельної ділянки  та її реєстрації – 2010 рік,  в Державному земельному кадастрі  існувала інформація про те, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення.

13.11.2023 року на електронну адресу суду (вх.№13966),  та 14.11.2023 року до відділу документального забезпечення та контролю суду (вх.№ 14023)  від 1-го відповідача  надійшли письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи,  в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, в обґрунтування яких вказує на те, що умовою належності земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 до категорії земель історико-культурного призначення є  розташування на ній об`єкта, а саме: пам`ятки археології місцевого значення “Поселення Харків”; при встановленні підстав для віднесення конкретної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення слід враховувати, у тому числі, паспорт пам`ятки (пам`ятки археології);  на спірній земельній ділянці об`єкти археологічної спадщини, які потребують подальшого дослідження та охорони не виявлені;  органом охорони культурної спадщини 26.01.2022 року  визначені межі території пам`ятки місцевого значення “Поселення Харків”, до яких не потрапила спірна земельна ділянка, тому  вона не належить до земель історико-культурного призначення, що не змінює суті оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування та угод купівлі-продажу  земельної ділянки; є  беззаперечним факт відсутності на земельній ділянці об`єкта культурної спадщини “Поселення Харків”; відповідно до вимог ст. 53 ЗК України, ст. 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини”  ділянка не відноситься до земель історико-культурної спадщини; прокурором не надано  іншого дослідження з протилежним висновком;  пам`ятка археології місцевого значення “Поселення Харків” не розташовувалась на спірній земельній ділянці на час надання Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації листа від 16.03.2021 року  № 05-25/700.

В судовому засіданні 15.11.2023 року прокурор       підтримала    доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила     її задовольнити; представник 1-го позивача просила ухвалити рішення у справі, з урахуванням доводів, викладених прокурором у апеляційній скарзі  та Департаментом   культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації  у  додаткових письмових  поясненнях;  представники 1-го та 4-го відповідачів    в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили  оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.            

               Представники   2-го позивача, 2-го  та 5-го відповідачів   у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду    15.11.2023 року   не з`явились, хоча належним чином був повідомлені  про дату, час та місце розгляду заяви у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом     за відсутності представників  2-го позивача, 2-го  та 5-го відповідачів.  

Ухвалу    суду від 09.10.2023 року     було надіслано засобами поштового зв`язку: Харківській міській раді; керівнику Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова (№0600228727579) – відправлення вручено 20.10.2023 року; Харківській обласній військовій адміністрації (№0600228727560) – відправлення вручено  19.10.2023 року; Департаменту культури та туризму Харківської обласної  військової  адміністрації (№0600228727781) – відправлення вручено 18.10.2023 року; ТОВ "Харківський Центральний ринок" (№0600228727668); ТОВ  "Дімаріс" (№0600228727722);   ТОВ  "Фарнад" (№0600228727617); АТ  "Сенс Банк" (№0600228735407); Харківській обласній прокуратурі (№0600228727536)- відправлення вручено 20.10.2023 року.

Процесуальні документи надсилались Харківській міській раді,  Харківській обласній військовій адміністрації, Департаменту культури та туризму Харківської обласної  військової  адміністрації,  ТОВ  "Фарнад", АТ  "Сенс Банк", Харківській обласній прокуратурі   до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року  офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у   постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року  у справі №906/184/21, від 02.11.2022  року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року  у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що   чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

       Також, інформацію про дату, час та місце розгляду  справи було розміщено на   офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду  веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2     ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”     усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1      ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу       суду   апеляційної інстанції   від 09.10.2023 року           у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

          Статтею  12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

        Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи  впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції   справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

           Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

          Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини          від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000           у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006           у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

        Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених           ст.           42 ГПК          України та           беручи до уваги відсутність клопотань            від учасників справи             щодо відкладення розгляду апеляційної скарги            у зв`язку з заходами,  встановленими особливим режимом роботи  суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

          Розглянувши матеріали справи,   заслухавши пояснення прокурора,  представників 1-го позивача, 1-го та 4-го відповідачів,   перевіривши повноту встановлення господарським           судом першої інстанції           неоспорених обставин справи,          колегія суддів встановила наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 639 від 02.11.1994 року, між виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів та виробничо-комерційною фірмою "Дана" укладено договір від 27.06.1995 року  №86 на право тимчасового користування землею на умовах оренди, яким передано в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0114 га по вул. Пискунівській строком на 1 рік для закінчення будівництва пункту прийому заказів та реалізації виробів фірми з адміністративними приміщеннями.

У зв`язку із закінченням строку дії   договору, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №108 від 14.02.1996 року, між виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів та виробничо-комерційною фірмою "Дана" укладено договір від 29.02.1996 року  № 378 на право тимчасового користування землею на умовах оренди, яким передано в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0114 га по вул. Пискунівській, 2 строком на 25 років для експлуатації та обслуговування пункту прийому заказів та реалізації виробів фірми з адміністративними приміщеннями.

На підставі договору купівлі-продажу № 2501 від 25.04.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Алтуніною Л.А., нежитлова будівля літ. "А-4" загальною площею 427,0 кв.м по вул. Пискунівській, 2 у м. Харкові, перейшла у приватну власність ФОП Богатиренко М.В.; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.06.2006 року.

Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 року  № 140/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування та надання згоди на укладання договорів суборенди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (пункт 30 додатку 2 до рішення), припинено виробничо-комерційній приватній фірмі "Дана" право користування земельною ділянкою площею 0,0114 га по вул. Пискунівській, 2 за його добровільною відмовою (лист від 01.08.06 № 19);  ухвалено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 21.03.1996 року  № 378 вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - ФОП Богатиренко М.В.; надано ФОП Богатиренко М.В. в оренду строком до 01.06.2012 року  земельну ділянку площею 0,0114 га по вул. Пискунівській, 2 в межах, які визначені договором на право тимчасового користування на умовах оренди від 21.03.1996 року  №378 для експлуатації та обслуговування пункту прийому заказів та реалізації виробів фірми з адміністративними приміщеннями.

На підставі вказаного рішення був укладений договір оренди землі від 02.09.2010 року  № 541070800035 строком до 01.06.2012 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6301793882015 від 22.05.2015 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 зареєстрована 02.09.2010 року  Управлінням Держкомземагенства у м. Харкові Харківської області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 16.10.2006, категорія земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного комплексу, торговельного майданчику.

У зв`язку з подальшим переходом права власності на  вказану нежитлову будівлю до ТОВ "Харківський Центральний ринок" та надходженням від вказаної юридичної особи клопотання про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 площею 0,0114 га по вул. Пискунівській, 2 у м. Харкові, 29 сесією Харківської міської ради 6 скликання ухвалено рішення від 25.12.2013 року  № 1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України", зі змінами внесеними рішенням 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26.02.2014 року  № 1479/14, пунктом 4 додатку 1 якого вирішено ТОВ "Харківський Центральний ринок" продати земельну ділянку, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Харкова, площею 0,0114 га із земель житлової та громадської забудови (03.10), розташовану за адресою: м. Харків, вул. Пискунівській, 2, (кадастровий номер 6310137200:01:006:0031) за ціною 34 553,00 грн. для експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного комплексу, торговельного майданчику; надано розстрочку кінцевого терміну платежу строком на 5 (п`ять) років в порядку, визначеному чинним законодавством.

На підставі вказаного рішення,  між Харківською міською радою та ТОВ "Харківський Центральний ринок" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2014 року  № 34/14, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.

Рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок" від 25.02.2015 року  № 1845/15 змінено адресу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 з "вул. Пискунівська, 2" на "вул. Енгельса, 33". На підставі додатку 2 до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 року № 12/15 "Про перейменування об`єктів топоніміки міста Харкова" змінено найменування вул. Енгельса на вул. Різдвяна.

         03.07.2014  року між ТОВ "ХЦР" та ТОВ "Дімаріс" укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1173), відповідно до якого ТОВ "ХЦР" передало у власність покупця - ТОВ "Дімаріс" земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Пискунівська, 2.

На підставі вказаного  договору купівлі-продажу земельної ділянки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14183482 від 03.07.2014 року  та за № 6206717 здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності щодо реєстрації речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за ТОВ "Дімаріс".

11.04.2017 року  між ТОВ "Дімаріс" та ТОВ "Фарнад" укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 858), відповідно до якого ТОВ "Дімаріс" передало у власність покупця - ТОВ "Фарнад" земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33.

На підставі вказаного  договору купівлі-продажу земельної ділянки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34736957 від 11.04.2017 року  та за № 19931307 здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності щодо реєстрації речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за ТОВ "Фарнад".

23.11.2018 року  між ТОВ "Фарнад" та АТ "Альфа-Банк" укладено договір іпотеки земельної ділянки №СLМС000071/5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1683), відповідно до якого предметом іпотеки є земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33.

На підставі   договору іпотеки земельної ділянки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В., як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44227613 від 23.11.2018 року   та за № 29087876 здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності щодо реєстрації іпотеки.

Згідно з інформацією Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 16.03.2021 року  за № 05-25/700 та відповідно до наказу Міністерства культури України від 28.11.2013  року           №1224 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", облікової картки та паспорту об`єкту історико-культурної спадщини "Поселення Харків", науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Харків, розробленої Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом, зазначена земельна ділянка розташована в межах об`єкту історико-культурної спадщини "Поселення Харків".

Так, наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 року  №1224 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено "Поселення Харків" XVII ст. охоронний номер 8828-Ха. Відомості про занесення пам`ятки археології Поселення Харків до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наявні на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України, межі пам`ятки археології є також в загальному доступі.

Міністерством культури, молоді та спорту України погоджено науково-проектну документацію "Історико-архітектурний опорний план м. Харків. Визначення меж історичного ареалу", а також науково-проектну документацію з визначення меж і режимів використання пам`яток та історичного ареалу міста Харкова, розроблені Українським державним та науково-дослідним проектним інститутом "Укрндіпроектреставрація" у 2018 році на замовлення Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради. Науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Харків в цілому дублює межі "Поселення Харків", визначені у паспорті та обліковій картці, складених у 2014 році.

Згідно з інформаціями обласного комунального закладу "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" від 23.08.2022 року  за № 01-53/306, від 21.09.2022 року  за № 01-53/396, а також інформацією Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної і військової адміністрації від 26.09.2022 року  за № 05-25/301/1 в  грудні 2021 року проведено наукове археологічне дослідження зазначеної  ділянки, про що складено висновок від 29.12.2021 року  за № 337-в/19-21.

З висновку за результатами наукового археологічного дослідження від 29.12.2021 року  за №336-в/19-21, складеного співробітниками державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Інституту археології НАН України, слідує,  що в результаті наукових робіт досліджено частину пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків" (охоронний номер 8828-Ха) у межах ділянки площею 0,0114 га з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, що розташована по вул. Різдвяній, 33 у Холодногірському районі м. Харкова. В результаті археологічного дослідження ґрунтового шару на території земельної ділянки об`єкти археологічної спадщини, які потребують подальшого дослідження та охорони, не виявлені. У зв`язку з чим, співробітниками обласного комунального закладу "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" складено Додаток 36 до паспорта об`єкта культурної спадщини "Поселення Харків", охоронний номер 8828-Ха, а також Додаток 81 до облікової картки об`єкта культурної спадщини "Поселення Харків", охоронний номер 8828-Ха, згідно з якими зазначена земельна ділянка вилучається із складу пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків".

З висновку за результатами наукового археологічного дослідження від 29.12.2021 року  за № 337-в/19-21 слідує, що на цей час досліджено лише частину території пам`ятки археології. Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, про вилучення пам`ятки місцевого значення "Поселення Харків" з Реєстру об`єктів культурної спадщини, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, на цей час не приймалось.

Прокурор посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 на час відведення її у приватну власність та на цей час не вилучена із Реєстру об`єктів культурної спадщини згідно з вимогами Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року  за № 158, у зв`язку з чим знаходиться в межах пам`ятки археології; спірна земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Харків та в межах пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків", а тому вказаний об`єкт відноситься до історико-культурної спадщини міста Харкова;  землі під такими об`єктами, в розумінні частини четвертої ст. 83 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність; не   погодження передачі земельної ділянки історико-культурного призначення у приватну власність з органами охорони культурної спадщини є підставою для визнання недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування; земельна ділянка передана Харківською міською радою ТОВ "ХЦР" за кодом КВЦПЗ - 03.07 "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", тобто не за видами цільового призначення, передбаченими для земель історико-культурного призначення (коди 08.01-08.04 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 року  № 548);  Харківською міською радою при відведенні спірної земельної ділянки не враховано, що зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 ЗК України); згідно з інформацією від 28.07.2021 року  за №24638/0/2-21 Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень стосовно зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, а тому пункт 4 додатку 1 до рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 року  та пункт 3 додатку 2 до рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 року, відповідно до яких ТОВ "ХЦР" передано у власність спірну земельну ділянку, не відповідають вимогам ст. ст. 19, 20, 53, 54, 83, 91, 96, 128, 186-1 ЗК  України, ст. ст. 1, 17, 18, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. ст. 1, 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини"; рішення Харківської міської ради є незаконними, оскільки прийняті в порушення вимог чинного законодавства, та підлягають скасуванню у судовому порядку; чинність вказаних рішень сприяло неправомірному набуттю ТОВ "Харківський центральний ринок" та в подальшому ТОВ "Дімаріс", ТОВ "Фарнад" права власності на земельну ділянку історико-культурного призначення державної форми власності; оскільки  спірна земельна ділянка згідно з вимогами законодавства не може передаватись у приватну власність, то рішення органу місцевого самоврядування щодо її продажу, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 724), договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1173), договір купівлі- продажу земельної ділянки від 11.04.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 858) та договір іпотеки земельної ділянки від 23.11.2018 року  №СLМС000071/5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1683), суперечать інтересам держави та порушують вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1, 7 ст. 17, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ч. 4 ст. 83 ЗК України; у даному випадку належним способом захисту порушеного права є визнання недійсними зазначених  договорів купівлі-продажу з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Харківський Центральний ринок", ТОВ "Дімаріс" та ТОВ "Фарнад" на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, а також договору іпотеки земельної ділянки №СLМС000071/5 від 23.11.2018 року  в частині (п.п ґ) п. 3.1 статті 3) щодо визначення предметом іпотеки та обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора  з відповідним позовом до господарського суду Харківської   області, в якому останній просив   визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 року  за №1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" в частині (п. 4 Додатку 1 до рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 року  за №1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України") щодо продажу ТОВ "Харківський центральний ринок" земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031;  визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 року  за №1479/14 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" в частині (п. 3 Додаток 2 рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 року за №1479/14 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України") згідно з яким вирішено внести зміни в пп. 4.1 п. 4 додатку 1 до рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 за №1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" замінивши слова та цифри "вул. Енгельса, 33" на слова та цифри "вул. Пискунівська, 2";  визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 724), згідно з яким Харківською міською радою передано у власність покупця – Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (код ЄДРПОУ: 37364820) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Пискунівська, 2, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (код ЄДРПОУ: 37364820) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031;  визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2014, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1173), згідно з яким ТОВ "Харківський центральний ринок" передало у власність покупця – Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 35971692) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Пискунівська, 2, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаріс" (код ЄДРПОУ: 35971692) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 858), згідно з яким ТОВ "Дімаріс" передало у власність покупця – Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031;   визнати недійсним договір іпотеки земельної ділянки № СLМС000071/5 від 23.11.2018  року  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) та Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (АТ "Сенс Банк", код ЄДРПОУ: 23494714), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1683), в частині (п.п ґ ) п. 3.1 статті 3) щодо визначення предметом іпотеки та обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 з одночасним припиненням запису №29087876 про її обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;  зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031.

22.08.2023 року господарським судом Харківської   області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість       рішення   господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної     скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна    скарга не підлягає     до          задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях          Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі         Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно ст. 79-1  ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч.  1 ст.  122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст.  20 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.  25 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є видом документації із землеустрою.

Відповідно до частин 1, 2 ст.  50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

За змістом ч.  1 ст.  186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.

Згідно із частинами 1, 6 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно листа Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 16.03.2021 року № 05-25/700,  на момент розгляду органом охорони культурної спадщини землевпорядної документації земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 "Поселення Харків" мало юридичний статус щойно виявленого об`єкта.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки надходив на розгляд органу охорони культурної спадщини - Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, був розглянутий вказаним органом, погоджений, а "Поселення Харків" мало юридичний статус щойно виявленого об`єкта.

Відповідно до  ч.  1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

За матеріалами справи, на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 - 02.09.2010 року, в державному земельному кадастрі була відсутня інформація про те, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, також, як слідує  з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 у використанні земельної ділянки не визначені обмеження, пов`язані з її належністю до земель історико-культурного призначення, та земель, що мають особливу цінність.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам встановлено ст.  128 ЗК України.

Так, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

За змістом ст.   53 ЗК України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до ст.  54 ЗК України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Згідно з  абз.  3 ч.  1 ст.  1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз.6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Пам`ятка археології місцевого значення "Поселення Харків" занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 року  №1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха.

Відповідно до ч.  2 ст.  47 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

За ч.1 ст.47 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення розробляється згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму, створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини, проведення науково-дослідних робіт.

Проект землеустрою з організації та встановлення меж пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків" на час ухвалення спірного рішення Харківської міської ради, а також на даний час позивачами не розроблявся.

Відповідно до ч. 1 ст.  6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони.

За змістом ч.  1  ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Отже, умовою належності земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 до категорії земель історико-культурного призначення є саме розташування на ній об`єкта, визначеного ст. ст.  53, 54 ЗК   України, ст.  34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а саме: пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно ст. 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, зокрема, належать визначення меж територій археологічних пам`яток місцевого значення, затвердження зон їх охорони.

За положеннями ч.   1 ст.  9 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", наукові дослідження археологічної спадщини включають: вивчення історико-архівних даних щодо об`єктів археологічної спадщини; польові дослідження (археологічні розвідки, розкопки, інші земляні і підводні роботи); післяпольові дослідження (шифрування, реставрація, замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та інші види вивчення археологічних пам`яток і предметів, знайдених під час польових досліджень тощо).

За змістом частин 1, 2, 3 ст.  10 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", право на проведення наукових досліджень археологічної спадщини надається виключно археологам, які мають практичний досвід проведення археологічних робіт (розкопок, розвідок), виконують вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини.

Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюється за дозволом, виданим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Порядок видачі дозволів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання археологом вимог охорони археологічної спадщини та наявності у нього кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою, створеною відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

За змістом  ч.  1 ст. 12 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", Інститут археології Національної академії наук України є державною науковою установою у сфері дослідження археологічної спадщини, що відповідно до законодавства, зокрема, організує і здійснює наукові та науково-рятувальні дослідження археологічних об`єктів.

Так, на замовлення ТОВ "Фарнад" Державним підприємством "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Інституту Археології Національної академії наук України проведено наукове археологічне дослідження частини пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків" (охор. № 8828-Ха), яка обмежена земельною ділянкою площею 0,0114 га кадастровий номер 6310137200:01:006:0031, що розташована по вул. Різдвяній, 33 м. Харкова для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за результатом якого складено Висновок від 29.12.2021 року  № 336-в/19-21.

Відповідно до   Висновку, в результаті наукових робіт досліджено частину пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків" (охор. № 8828-Ха) в межах ділянки площею 0,0114 га (кадастровий номер 6310137200:01:006:0031), що розташована по вул. Різдвяній, 33 м. Харкова.

В результаті археологічних досліджень ґрунтового шару на території земельної ділянки об`єкти археологічної спадщини, які потребують подальшого дослідження та охорони не виявлені. Ділянка досліджена в наземних обсягових формах, на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню.

Отже, використання ділянки для вказаних цілей не суперечитиме вимогам охорони культурної спадщини. Виконавець дослідження має кваліфікаційний документ № 009/21 від 28.01.2021 року  та дозвіл № 22-005/21 від 16.02.2021 року.

На підставі Висновку про результати наукового археологічного дослідження від 29.12.2021 року  № 336-в/19-21 Департаментом культури і туризму Харківської обласної адміністрації додатком до облікової картки об`єкта культурної спадщини Поселення Харків № 81 від 26.01.2022  року  та додатком до Паспорту об`єкта культурної спадщини Поселення Харків № 36 від 26.01.2022 року  визначено межі території пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків", в які не потрапила земельна ділянка площею 0,0176 га кадастровий номер 6310137200:01:006:0031, тобто її вилучено з меж пам`ятки археології Поселення Харків.

Вказане  підтверджується, зокрема,  Паспортом об`єкта культурної спадщини "Поселення Харків" від 10.01.2014 року, додатком до Паспорту об`єкта культурної спадщини "Поселення Харків" № 36 від 26.01.2022 року, обліковою карткою об`єкта культурної спадщини "Поселення Харків" від 10.01.2014 року, додатком до облікової картки об`єкта культурної спадщини "Поселення Харків" № 81 від 26.01.2022 року, листом Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 26.09.2022 року № 05-25/301/1В, листом Обласного комунального закладу "Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" від 21.09.2022 року № 01- 53/396.

Таким чином, на спірній земельній ділянці об`єкти археологічної спадщини, які потребують подальшого дослідження та охорони не виявлені, а органом охорони культурної спадщини 26.01.2022 року  визначені межі території пам`ятки місцевого значення "Поселення Харків", до яких не потрапила спірна земельна ділянка, тому земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 не належить до земель історико-культурного призначення.

Відповідно до п. 3 додатку 6 наказу Міністерства культури України від 28.11.2013 року  № 1224 до Переліку об`єктів культурної спадщини в Харківській області, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення внесений об`єкт "Поселення Харків" за адресою: Фортеця розташована в місці злиття річок Харків та Лопань, Посад розміщується на лівому та правому берегах річки Лопань та річки Харків як Пам`ятка археології з охоронним номером 8828-Ха.

Аргументи апелянта на те, що на   момент прийняття Харківською міською радою спірних рішень, пам`ятка археології “Поселення Харків” була паспортизована та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; в межах вказаної пам`ятки розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, що виключає можливість перебування її в приватній власності;   Харківська міська рада не врахувала при прийнятті спірного рішення  її особливий правовий статус, належність до земель історико-культурного призначення та розташування на ній пам`ятки археології місцевого значення, що унеможливлює передачу її у приватну власність; Харківською міською радою при відведенні спірної земельної ділянки не враховано, що зміна   цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України; за  інформацією від 28.07.2021 року №24638/0/2-21, Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки; земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 на час відведення її у приватну власність  та на даний час не вилучена з Реєстру об`єктів культурної спадщини  згідно  з вимогами Закону України  “Про охорону культурної спадщини” та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, у зв`язку з чим знаходиться в межах пам`ятки археології, не приймаються, з огляду на наступне.

Враховуючи те, що на спірній  ділянці були проведені археологічні дослідження, про що вказано вище  та відсутній культурний шар за результатами цих досліджень, площу дослідженої земельної ділянки виключено із площі пам`ятки археології, шляхом внесення відповідних змін до облікової документації.

Вказані зміни відображені у паспорті пам`ятки та досліджена площа на сьогодні не входить до складу пам`ятки.

Крім того, відповідно до листа Харківської обласної державної адміністрації від 12.08.2022 року  № 01-04/739-2/1079В спірна земельна ділянка знаходиться поза межами історичного ареалу та зон охорони пам`яток архітектури, містобудування, науки і техніки м. Харкова.

Також,  у листі Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "Укрндіпроектреставрація" від 31.08.2022 року № 60/А вказано, що межі пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків" у графічній частині науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Харкова відображені згідно вихідних даних станом на грудень 2018 року, наданих замовником - органами охорони культурної спадщини Харківської обласної державної адміністрацій.

Окрім того, у статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини зазначено про те, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В розумінні статті 1 Першого протоколу концепція "майна"  має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а, отже, і "майном".

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ ( рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України” від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить “суспільний інтерес” (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі “Трегубенко проти України”).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання “справедливого балансу” в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Встановлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання в право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Так,  за матеріалами  справи, ТОВ "Фарнад" на даний час є власником нежитлової будівлі літ. "А-4" загальною площею 427,0 кв.м., та є добросовісним набувачем земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України   зловживань з його боку, спрямованих на протиправне заволодіння земельною ділянкою, матеріали  справи  не містять.

А отже, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку , що  в будь-якому випадку позбавлення правомірно набутого ТОВ "Фарнад" права власності на земельну ділянку, не ґрунтується на законі та суперечить приписам ст.  9 Конституції України, ст.ст. 17, 18 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори” та положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини, та є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.

Разом з цим,  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що  Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімаріс" (ідентифікаційний код: 35971692) припинено 20.12.2017 року.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює   Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"   визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються зокрема у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 5   ст. 104 ЦК України   юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За приписами п.  6 ч.  1   ст.  231 ГПК України   господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином,  провадження у справі      №922/2304/23 в частині позовних вимог до ТОВ "Дімаріс" правомірно  закрито місцевим господарським судом на підставі ст. 231 ГПК України.

          Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №728/1905/16-ц та від 22.05.2019 року у справі №751/1776/17, де, зокрема, вказано на те, що пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;  від 07.11.2018року у справі №488/5027/14-ц та   від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, де, зокрема, вказано на те, що  у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті  13, частина сьома статті  41, стаття  50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті  18,  19, пункт "а" частини першої статті  91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати  конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном  і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля;   від 22.01.2021 року у справі №922/623/20, де, зокрема, вказано на те, що повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, не приймаються, з огляду на таке.

Так, у   справі №728/1905/16-ц   Верховним Судом встановлено, що за інформацією управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної адміністрації   земельні ділянки, які були надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорюваним рішенням сільської ради,   знаходяться на території охоронної зони пам`яток архітектури національного значення "Скарбниця" та "Будинок Кочубея з парком"; вказане підтверджується й інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; у справі №751/1776/17 встановлено, що  документація із землеустрою з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась, відповідний висновок ОСОБА_1 не видавався, Державна землевпорядна експертиза щодо відведення земельної ділянки   не проводилась, на спростування цих обставин відповідачами не надано жодних належних і допустимих доказів; у справі №488/5027/14-ц встановлено, що   земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, передання яких у приватну власність  для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд заборонене; у справі  №183/1617/16, також, встановлено, що земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, які знаходяться у постійному користуванні ДП “Новомосковське лісове господарство”; у справі №922/623/20 позовні вимоги обґрунтовані тим, що   Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем.

Колегія суддів  враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

“Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року  у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).             Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.  32 постанови від 27.03.2018  року №910/17999/16; п.  38 постанови від 25.04.2018 року  № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018  року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року  у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року  у справі № 923/682/16.                       При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п.  60 постанови від 23.06.2020 року у справі №             696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п.  6.30 постанови від 19.05.2020 року  у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року  у справі №             757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року  у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року  у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року  у справі №             910/5394/15-г.”

      Таким чином, правовідносини у справах,  на які    посилається апелянт  та обставини вказаних справ №№728/1905/16-ц,   №751/1776/17,  №488/5027/14-ц,    №183/1617/16,   №922/623/20 не є подібними до правовідносин у справі  №922/2304/23,  оскільки предмети та підстави позовів у цих справах,  відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин,  а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

        Отже, висновок  місцевого  господарського суду про  відмову у позові   та закриття провадження в частині   позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників          та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення Європейського суду з прав людини            від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини                     у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст.            6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.         6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту   було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній  скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту    була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 269,    270,  п. 1 ч.1 ст.  275,  ст. 282        Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника  керівника Харківської обласної прокуратури – Андрія Кравченко залишити без задоволення.

Рішення   господарського суду Харківської    області від 22.08.2023 року  у справі №922/2304/23   залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття   і може бути оскаржена  у касаційному порядку  до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів  з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

             Повний текст постанови складено  22.11.2023 року.

Головуюча    суддя                                                                    О.І. Терещенко

Суддя                                                                                           П.В. Тихий  

Суддя                                                                                           М.М. Слободін