ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2009 р. Справа № 2а-14609/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
суддів Ксензюка А.Я., Мачульського В.В.
при секретарі судового засідання - Годунок Т.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача 2):ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1про визнання дій незаконними, стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1про визнання дій незаконними, стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення з 11 березня 2000 року по 28 жовтня 2004року в сумі 23776грн.79коп., в тому числі: 12015грн. заборгованості за продовольче забезпечення та 11761грн. інфляційних втрат, враховуючи у розмір компенсації вартість набору продуктів за загальновійськовою нормою №1, виходячи з інформації наданої Головним управлінням статистики у Волинській області, та індексу інфляції з березня 2000 року по травень 2008 року за даними Державного комітету статистики України, мотивуючи тим, що під час перебування на військовій службі вона знаходилась на грошовому та продовольчому забезпеченні в Військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1), при цьому забезпечувалася продовольчим пайком до 11 березня 2000 року. В порушення вимог ч.1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після прийняття Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», що зупинили дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями компенсації замість продовольчого забезпечення, відповідач не перевів позивача на іншу норму продовольчого забезпечення, а взагалі перестав його ним забезпечувати та не сплатив грошову компенсацію замість нього, чим, в свою чергу, порушив права позивача та у зв'язку із чим виникла зазначена заборгованість. Зазначені положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», на думку позивача, не можуть бути підставою для відмови у виплаті йому такої грошової компенсації, оскільки ця норма звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод військовослужбовців, що є недопустимим та суперечить Конституції України. Крім того, в зв'язку з тривалою невиплатою заборгованості за продовольче забезпечення позивач зазначає, що зазнала значних душевних страждань, а тому просить також стягнути з Міністерства оборони України 10000грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач з мотивів тривалого розгляду справи в судах збільшила позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів 27129грн.31коп., а саме: 12015грн. заборгованості за продовольче забезпечення та 15113грн.91коп. інфляційних втрат (з березня 2000 року по травень 2009 року).
Військова частина А3186 в запереченні проти позову та її представник в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що дія положення ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яке надавало військовослужбовцям право на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення, була зупинена Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» і на час виникнення спірних правовідносин дія цього положення не відновлювалася. Крім того, після зупинення дії ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також втратила свою чинність і постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 316, відповідно до якої позивач забезпечувався продовольчим пайком за нормою № 7. Кабінетом Міністрів України 29 березня 2002 року було прийнято постанову № 426, на підставі якої було встановлено нові норми продовольчого забезпечення (норма № 1), проте, в Постанові КМУ №426 від 29.03.2002р. згідно до примітки №1 навіть згадки немає про грошову компенсацію за продовольче забезпечення, а продовольчий пайок, видачу якого призупинено, та добова вартість норм харчування, про яку йде мова в постанові, різні поняття.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
ОСОБА_1 була звільнена з військової служби в запас у зв'язку зі скороченням штатів за пунктом 85 підпунктом «г» Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України від ІНФОРМАЦІЯ_1року НОМЕР_3 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2від ІНФОРМАЦІЯ_2р. НОМЕР_4 її було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення зІНФОРМАЦІЯ_3р.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 по 10 березня 2000 року знаходилася на продовольчому забезпеченні в зазначеній військовій частині. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_5від ІНФОРМАЦІЯ_4 року старший солдат ОСОБА_1 ні продовольчим пайком, ні грошовою компенсацією замість продовольчого пайка не забезпечувалась.
Згідно довідкиНОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_5р. правонаступником військової частини НОМЕР_2, згідно наказу командувача НОМЕР_7 відІНФОРМАЦІЯ_6р. призначена військова частина НОМЕР_1.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вiд 20.12.1991р. було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей» було призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була призупинена з 11.03.2000р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на придбання продуктів харчування та виплату грошової компенсації замість них.
Тобто, з моменту набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», позивач втратив право на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Посилання позивача на те, що прийняття в послідуючому Законів України, які зменшують об'єм та зміст існуючих прав та свобод, в даному випадку, прав позивача щодо заявлених позовних вимог, визнається колегією суддів безпідставними, оскільки, як слідує із п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, звичайною є практика, коли наступний у часі акт (мається на увазі однопредметний нормативний правовий акт) містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Крім того, Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова позивачу у виплаті компенсації за не отримане речове майно з 11 березня 2000 року є правомірною і, відповідно, вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
У своєму рішенні від 08.11.2005р. при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство.
Щодо посилання позивача на те, що після прийняття Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» відповідач згідно Постанови КМУ №426 від 29.03.2002р. був зобов'язаний перевести його на іншу норму продовольчого забезпечення (загальновійськова норма № 1) також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки дана постанова взагалі не передбачає можливість отримання продовольчого пайка на руки військовослужбовцями що проходять службу за контрактом, або отримання грошової компенсації замість нього, а лише затверджує нові норми харчування військовослужбовців, які й не зупинялись Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів».
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», Постанови Кабінету Міністрів України «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 11 травня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий В.В.Дмитрук
Судді А.Я.Ксензюк
В.В.Мачульський