ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" березня 2008 р. | Справа № 13/308-07-8653 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін
від позивача: Вардзєлова О.В. за довіреністю від 29.10.2007р.
від відповідача: Кірічек С.В. за довіреністю від 20.02.2008р. №354
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”
на рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року
у справі №13/308-07-8653
за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”
до відповідача Одеська залізниця
про стягнення 19543 грн. 50 коп., -
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ „Макіївський металургійний завод” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 19 543, 50 грн. При цьому вказаний позов від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” поданий до господарського суду Одеської області ТОВ „ІНТЕРІОР” на підставі довіреності, яка видана ЗАТ „Макіївський металургійний завод” ТОВ „ІНТЕРІОР” 06.07.2007р. за №0109/89/7.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що 13.12.2007р. подав до господарського суду Одеської області відповідну заяву, згідно з якою, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу в сумі 18919,02 грн., із врахуванням норми недостачі 0,5% .
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року у справі №13/308-07-8653 (суддя Панченко О.Л.) ЗАТ „Макіївський металургійний завод” відмовлено у задоволені позовних вимог, з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, встановленого вимогами ст.136 Статуту залізниць України.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки комерційний акт №Б 012546/46 складений 03.03.2007р., а позовна заява про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок недостачі чавуну була направлена до суду 16.11.2007р.
Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.315, п.4 Перехідних положень ГК України, ст.1 ГПК України, ст.4 ЦК України.
Так позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, який при винесенні рішення застосував позовну давність у 6 місяців, але не з дня отримання відповіді на претензію, а з дня складання комерційного акту, керуючись ст.134 Статуту залізниць України, де зазначено, що претензії до залізниць про відшкодування за недостачу вантажу можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня видачі вантажу. При цьому позивач посилається на те, що Статут залізниць України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457. Господарський кодекс України прийнято 16.01.2003р. Згідно з п.4 Перехідних положень ГК України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, яки виникли після набрання чинності його положеннями. Таким чином з моменту набрання чинності ГК України, до спірних правовідносин повинні застосовуватися саме його норми, а не положення раніше прийнятих нормативних актів, що регулюють одні й ті ж самі господарські відносини. Також положення ГК України мають перевагу перед постановою КМУ від 06.04.1998р. №457, якою затверджено Статут залізниць України, оскільки згідно ст.4 ЦК України, якщо Постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону застосовуються положення цього Кодексу або іншого закону. Відповідно до ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Також позивач посилається на те, що строк позовної давності на звернення до суду ним не пропущений, оскільки позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №6 за вих.№672 від 20.07.2007р. Відповідач 27.08.2007р. надав відповідь на претензію, в якій претензію відхилив. Позивач 16.11.2007р. звернувся з позовом до суду. Відповідь на претензію отримано 27.08.2007р. Таким чином від дати отримання відповіді на претензію до подачі позовної заяви пройшло менше, ніж 3 місяці. Згідно ст.315 ГК України заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді на претензію. Окрім того, позивач посилається на те, що відповідальність за недостачу вантажу повинна нести залізниця, оскільки при відправлені вантаж був маркований, а на станції отримання встановлено, що маркування порушено, переривається, що є ознакою втрати вантажу на шляху прямування.
Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін, з посиланням при цьому на те, що відповідно до вимог Статуту залізниць України позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до залізниці з позовом.
Апеляційна скарга позивача прийнята до провадження апеляційним господарським судом у складі колегії суддів головуючого судді Журавльова О.О., суддів Поліщук Л.В., Михайлова М.В. згідно з розпорядженням першого заступника голови суду від 26.12.2007р. №193 „Про заміну судді”. На підставі розпорядження голови суду від 14.03.2008р. №46 „Про заміну судді”, здійснено заміну судді Поліщук Л.В. на суддю Тофана В.М. у зв’язку із виходом останнього з лікарняного.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційним господарським судом встановлено:
24.02.2007р. зі станції Ясинувата Донецької залізниці ЗАТ „Макіївський металургійний завод” у вагоні №56964778 відправлено ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (станція призначення Іллічівськ –експорт Одеської залізниці) чавун переробний рядовий в кількості 68700 кг, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №49223596.
27.02.2007р. під час перевезення вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №2866, згідно з яким, при прибутті вагону і виводу на знеструмлену колію під безперервним наглядом охорони виявлено, що по документу значиться вантаж навалом, розмір завантаження відносно висоти бортів не вказаний. Фактично завантаження рівномірне, нижче бортів 1600 мм. На поверхні вантажу маються поглиблення праворуч по ходу потягу на 3,4 люками довжиною 3000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 150 мм. Обсяг кузову 73 куб.м. Двері люка цільнометалеві, щільно закриті, ув’язані. Захисне маркування нанесене вапном, у містах поглиблень маркування відсутнє. Вагон прибув без охорони. Зданий під охорону. Повідомлений ЛОВД. Вагон відчеплений на вагову перевірку. За результатами вагової перевірки станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт №АЄ 878794/144, згідно з яким, при перевантаженні встановлено брутто 79200 кг, тара з бруса 22000 кг, нетто 57200 кг, що становить різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 11 500 кг.
При прибутті вантажу в супроводі охорони ВОХР 03.03.2007р. на станцію призначення Іллічівськ в доповнення до акту станції Знам'янка №АЄ 878794/144 складений комерційний акт №БК 012546/46, згідно з яким, здійснено комісійне перевантаження вагону №56964778 і виявлено, що по документу значиться: вага брутто - не вказано, тара - 20700 кг, нетто - 68700 кг. Справді вага брутто –78650 кг, тара з документу –20700 кг, нетто –57900 кг, тобто менше на 10750 кг проти документів. У комерційному акті станції Знам'янка Одеської залізниці вага нетто 57200 кг, тара з бруса 22000 кг, тобто недостача проти документів 11 500 кг. Завантаження вантажу рівномірне, нижче бортів 1500-1600 мм, над 3,4 люками поглиблення, розміром 3000х1000х150 мм. Вантаж маркований вапном, маркування порушено. Люки закриті, щільно ув’язані. Вагон справний.
20.07.2007р. ЗАТ „Макіївський металургійний завод” звернулося до залізниці з претензію за вих.№672 про відшкодування вартості недостачі вантажу в сумі 19543,50 грн. При цьому претензію до залізниці від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” заявлено ТОВ „ІНТЕРІОР”. 27.08.2007р. за вих.№223/4 залізницею надана відповідь на претензію ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, згідно з якою, претензія останнього залізницею розглянута і відхилена.
16.11.2007р. ЗАТ „Макіївський металургійний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 19543,50 грн. При цьому позов від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” поданий до суду також ТОВ „ІНТЕРІОР” на підставі довіреності від 06.07.2007р. №0109/89/7, згідно з якою, ЗАТ „Макіївський металургійний завод” уповноважує ТОВ „ІНТЕРІОР” звернутися від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” до Одеської залізниці з претензією та позовом щодо недостачі чавуну переробного за відправкою №49223596 у вагоні №56964778.
Оскаржуваним рішенням господарського суду Одеської області у задоволені позовних вимог відмовлено, з огляду на те, що позивачем пропущений встановлений вимогами ст.136 Статуту залізниць України шестимісячний строк позовної давності на звернення до залізниці з позовом.
Вказане рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог залишається без змін апеляційним господарським судом, але з інших мотивів.
Як свідчить залізнична накладна №49223596 відправником вантажу у напіввагоні №56964778 є ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, перевізником –залізниця, а вантажоодержувачем - ДП „Іллічівський морський торговельний порт”. Також матеріалами справи встановлено, що в процесі перевезення цього вантажу виявлено його недостачу.
Відповідно до п. ”б” ст.130 Статуту залізниць України, у разі недостачі вантажу право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач вантажу –за умови пред’явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас вимогами ст.133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред’явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженій особи –довіреністю, оформленою згідно з законодавством.
Таким чином із вищевказаних правових норм Статуту залізниць України випливає, що саме вантажоодержувач має право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів щодо недостачі вантажу. Водночас саме вантажоодержувач має право передати це право або вантажовідправнику, або вищій організації, або уповноваженій особі, яка виступає від його імені.
Між тим, як випливає із матеріалів справи, право на пред’явлення до залізниці претензії та позову щодо недостачі вантажу вантажоодержувач передав вантажовідправнику, що підтверджується відповідним переуступним підписом у залізничній накладній та відповідає вимогам Статуту залізниць України. Водночас наявна у матеріалах справи довіреність від 06.07.2007р. №0109/89/7 свідчить, що одержане від вантажоодержувача за переуступним підписом право на пред’явлення до залізниці претензії та позову вантажовідправник в свою чергу передав уповноваженій особі –ТОВ „Інтеріор”, що вимогам ст.133 Статуту залізниць України не відповідає, оскільки в силу вимог ст.133 Статуту залізниць України передати таке право ТОВ „Інтеріор” (уповноваженій особі) може лише вантажоодержувач, а не вантажовідправник.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що ТОВ „Інтеріор” не мало право не звернення до залізниці з претензією і позовом про відшкодування вартості недостачі вантажу, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року у справі №13/308-07-8653 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |