Справа № 1-65/2009р.

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року     Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді     Гуменної Н.М.

при секретарі     Петраш Л.Я.

з участю прокурора     Ванчака А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, військовозобов'язаного, не одруженого, раніше не судимого,

за ч.І ст.164 КК України,

встановив

З 09 серпня 2007 року по 01 січня 2009 року ОСОБА_1, злісно ухилявся від сплати, встановлених рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11.09.2007 року, аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі по 200 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 09.08.2007 року і до досягнення ними повноліття, що призвело до заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 6296 грн. станом на 01.01.2009 рік.

В судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину визнав та після роз'яснення йому змісту ст.299 КПК України пояснив, що від спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_3 у них народилися два сини. 11 вересня 2007 року Сколівським районним судом Львівської області було ухвалено рішення про стягнення з нього коштів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, 13.06. ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі по 200 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 09.08. 2007 року і до досягнення ними повноліття. Після розірвання шлюбу він не влаштовувався на роботу, на облік в центр зайнятості не ставав. Кошти на утримання дітей не давав, однак думав, що речі і продукти харчування, які він періодично передавав для дітей будуть враховані потерпілою. Йому відомо, що станом на 01.01.2009 року заборгованість по сплаті аліментів становить 6296 грн., про це повідомляли йому державні виконавці та отримував копію акту про заборгованість. У вчиненому щиро кається.

Суд вважає доведеним факт злісного ухилення ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто скоєння ним злочину передбаченого ч.І ст.164 КК України. Обираючи підсудному вид і розмір покарання, суд враховує, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як пом'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин і вважає за необхідне обрати йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.І ст.164 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного й те, що він позитивно характеризується, обставини справи, в тому числі пом'якшуючі обставини -- щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, думку потерпілої, яка просить надати підсудному іспитовий термін, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання й вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.164 КК України, й призначити йому покарання - 2 /два/ роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.І ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя     Н. Гуменна

Оригінал вироку