ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2009 року №22а- 12241/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Онишкевича Т.В., Ліщинського А.М.
при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 17 липня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2005 року Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004932320/24941 та № 0004932320/0/24942 від 29.09.2004 року.
Постановою господарського суду Львівської області від 25 листопада 2005 року відмовлено в задоволені позову Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з постановою господарського суду Львівської області від 25 листопада 2005 року, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» задоволено, постанову господарського суду Львівської області від 25.11.2005 року скасовано, визнано нечинним податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.09.2004 року № 0004932320/24941 та № 0004932320/0/24942.
Не погодившись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2006 року, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова оскаржила його в касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2008 року касаційну скаргу Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова задоволено частково, скасовано постанову господарського суду Львівської області від 25 листопада 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2006 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою господарського суду Львівської області від 17.07.2008 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 29.09.2004 року № 0004932320/24941 та частково податкове повідомлення-рішення від 29.09.2004 року №0004932320/0/24942, в задоволенні решти частини позову відмовлено.
Не погодившись з постановою господарського суду Львівської області від 17.07.2008 року, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова та Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» оскаржили його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі відповідач Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова просить зазначену постанову скасувати та винести нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка», покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині підлягає скасуванню з наступних підстав. Підприємством "'Львівцукорремналадка" зараховано за виконані роботи за 2002 рік (сумнівна заборгованість) лише 8306,96 грн. без ПДВ. хоча сумнівна дебіторська заборгованість за 2002 рік підтверджена рішенням господарського суду в повній мірі на користь підприємства "Львівцукорремналадка". Решту ж суми 55134.08 грн. боргу зарахована за виконані роботи за грудень 2003 року. До перевірки позивачем представлена лише податкова накладна від 30.12.2003р. № 481 на загальну суму 76129,33 грн. в т.ч. ПДВ 12688.22 грн. виписана ЗАТ "Самбірцукор"', в якій не вказана підстава відпуску цукру, стрічки умова продажу, форма проведення розрахунків - не заповнені. Враховуючи наявність непогашеної встановленої рішенням господарською суду кредиторської заборгованості, підприємство "Львівцукорремналадка" в момент отримання товару від ЗАТ "Самбірцукор'' в порядку черговості повинно було зарахувати спочатку заборгованість по сумнівному боргу, тобто 44686.89 грн. без ПДВ, відповідно включивши цю суму до валових доходів. Підприємство ж зараховує лише 8306,96 грн. Відповідно до п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (паданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує: від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). В свою чергу, згідно з п. п. 12.4.1 п.12.4 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.
У поданій апеляційній скарзі позивач Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю задоволити позовні вимоги, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22227,57 та штрафна санкція 8891,03 грн. визначені позивачу на підставі висновку відповідача про те, що позивачем безпідставно включено до валових витрат в 3-му кварталі 2003 року 74191,90 грн. Зазначені валові витрати стосуються послуг, що надавалися позивачем для підприємств цукропереробної галузі ТзОВ „Галичцукор", ЗАТ „Тернопільський АПК", ВАТ „Володимирцукор", ВАТ „Горохівський цукровий завод" ( надалі - цукрові заводи) відповідно до укладених договорів підряду на проведення таких робіт. В свою чергу, позивач для проведення таких робіт залучав субпідрядників - приватних підприємців: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі відповідних договорів. Таким чином, ведення позивачем податкового обліку валових доходів та витрат здійснювалося відповідно до вимог діючого законодавства. При цьому слід зазначити, що Законом України « Про оподаткування прибутку підприємств» жодним чином не пов'язується формування валових доходів та витрат за договорами підряду у співвідношенні з договорами субпідряду. Однак, відповідач вважає, що при врегулюванні платником податків сумнівної заборгованості внаслідок віднесенням на валові витрати наданих і несплачених послуг за договорами підряду, зникає вимога п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при формуванні валових витрат за договорами субпідряду. Проте, відповідачем не було подано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якою встановлювалося б обмеження чи припинення вимог п. п .5.1.2. п.5.2 ст. 5. цього ж закону. Тому твердження відповідача про те, що на спірну ситуацію не поширюються вимоги п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не має нормативного підтвердження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів.
29 вересня 2004 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004932320/0/24941 та № 0004932320/0/24942. Податковим повідомленням - рішенням №0004932320/0/24942 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33171,55 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 12174,22 грн., податковим повідомленням-рішенням № 0004932320/0/24941 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із сплати штрафної санкції в сумі 1455,20 гривень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків складеного відповідачем Акту перевірки № 751/23-2/26126483 ВІД 27.09.2004 року „Про результати планової документальної перевірки з питань правильності дотримання податкового законодавства філією ВАТ „АК САТЕР" підприємством „Львівцукорремналадка" за період з 01.01.2002 року по 30.06.2004 року". Актом перевірки, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем вимог п.п.12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у вигляді не включення до валового доходу 36379,93 грн. в 4-му кварталі 2003 року заборгованості ЗАТ „Самбірцукор", що стало підставою донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 10943,98 грн.
Крім того, відповідачем при проведенні перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у вигляді подвійного включення до валових витрат вартість підрядних робіт в 3-му кварталі 2003 року на суму 74191,90 грн. при відображенні в податковому обліку валових доходів та витрат по виконанню підрядних робіт (для ТзОВ „Галичцукор", ЗАТ „Тернопільський АПК", ВАТ „Володимирцукор", ВАТ „Горохівський цукровий завод") відповідно до укладених договорів підряду на проведення таких робіт та субпідрядних робіт приватних підприємців (ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) на підставі відповідних договорів. Відповідачем зроблено висновок про подвійне включення до валових витрат вартість підрядних робіт в 3-му кварталі 2003 року в сумі 74191,90 грн. та донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток за 3-й квартал 2003 року в сумі 22227,57 грн.
За результатами оцінки правильності оподаткування податком на додану вартість операції з погашення заборгованості ЗАТ „Самбірцукор" відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" у вигляді не включення в грудні 2003 року до податкових зобов'язань з податку на додану вартість 7275,98 грн. та оподаткування їх лише в лютому 2004 року. На підставі наведеного відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0004932320/0/24941 застосовано штрафні санкції на підставі ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 10% від суми недоплати за кожний податковий період несплати.
Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі №0004942320/0/24942 від 29.09,2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, в даному випадку, слід зазначити, що підставою для виникнення спору в цій частині стало різне застосування сторонами спору норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні черговості погашення сумнівної та поточної дебіторської заборгованості та формування за відповідною господарською операцією валових доходів. Виходячи із матеріалів справи, відповідно п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивач відніс до валових витрат сумнівну заборгованість ЗАТ „Самбірцукор" в сумі 57186,89 грн., що виникла внаслідок несплати виконаних в 2002 році робіт. Підставою для визнання такої заборгованості стали рішення Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості із ЗАТ „Самбірцукор" (копії рішень у матеріалах справи). В 2003 році відповідно до укладених договорів із ЗАТ „Самбірцукор" (договір № 50 від 10.06.2003 року. № 61 від 25,07.2003 року, № 62/1 від 25.07.2003 року, № 64 від 25.07.2003 року, № 66 від 20.08.2003 року) та актів виконаних робіт до них у ЗАТ „Самбірцукор" виникла нова заборгованість перед позивачем на загальну суму 63441,03 грн. (без ПДВ). В грудні 2003 року ЗАТ „Самбірцукор" відвантажено позивачу цукор відповідно до накладних № 938 від 25.12.2003 року, № 944 від 25.12.2003 року, № 947 від 30.12.2003 року. На документальне оформлення даної господарської операції позивачу ЗАТ „Самбірцукор" виписано податкову накладну від 30.12.2003 року № 481 на загальну суму разом з ПДВ 76129,33 грн. 30 грудня 2003 року позивачем ЗАТ „Самбірцукор" та позивачем підписано Протокол зарахування, згідно з яким, сторони домовилися про зарахування в погашення заборгованості згідно акту виконаних робіт № 93 за грудень 2002 року поставлений цукор на суму 9968,35 грн. та зарахувати в погашення заборгованості за виконані роботи у грудні 2003 року поставлений цукор на суму 66160,98 грн. На підставі цього, позивачем збільшено в 4-му кварталі 2003 року валовий дохід на 8306.96 грн. В ході наступних поставок товару позивачем зараховано в погашення сумнівної заборгованості 36379,93 грн. в 1-му кварталі 2004 року та збільшено на цю суму валові доходи.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивачем проводилось зарахування надходжень від ЗАТ „Самбірцукор" в погашення поточної, а не сумнівної заборгованості на суму 36379,93 грн. в 4-му кварталі 2003 року. Таке зарахування в погашення заборгованості ЗАТ „Самбірцукор" проводилось згідно призначення визначеному в первинних документах, а саме товарних накладних за якими ЗАТ „Самбірцукор" здійснювалась передача цукру в погашення заборгованості перед позивачем та протоколу зарахування від 30.12.2003 року. У цих документах вказано, на погашення якої заборгованості передавалась продукція. З врахуванням цього, позивачем проводився відповідний податковий облік таких надходжень.
Щодо податкової накладної виписаної ЗАТ „Самбірцукор" за № 481 від 30.12.2003 року, в якій не вказані підстави відпуску товару, то на думку суду висновки акту перевірки щодо неправомірного зарахування поточної а не сумнівної дебіторської заборгованості на підставі аналізу податковим органом зазначеної податкової накладної не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства. Адже, податкова накладна відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" є звітним документом з податку на додану вартість. А тому, факт наявності податкової накладної не впливає на податкові зобов'язання з податку на прибуток та формування валових доходів чи витрат, а неправомірність висновків податкового органу в цій частині пов'язані і з безпідставним неврахуванням відомостей накладних № 938 від 25.12.2003 року, № 944 від 25.12.2003 року, № 947 від 30.12.2003 року та Протоколу зарахування, які слід вважати первинними документами в розумінні п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону.
З огляду на це, неправомірними слід вважати висновки відповідача про наявність обов'язку позивача щодо включення в 4-му кварталі 2003 року до валового доходу 36379,93 грн. з посиланням на те, що у позивача не було підстав для включення вказаної суми в подальшому до валового доходу 1-го кварталу 2004 року. Тому, згідно вимог п.п. 12.4.1 п.12.4 ст. 12 Закону погашення заборгованості, яке відбулося в 1-му кварталі 2004 року позивачем правомірно включено до валових доходів саме 1-го кварталу 2004 року. На підставі наведеного суд вважає, що висновки податкового органу про неправомірне не включення позивачем до валового доходу в 4-му кварталі 2003 року 36379,93 грн. не відповідають законодавству та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частиш щодо донарахування позивачу 10943,98 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3283,19 грн. слід задоволити.
Щодо донарахування позивачу сум податку на прибуток за порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у вигляді подвійного включення до валових витрат вартість підрядних робіт в 3-му кварталі 2003 року в сумі 74191,90 грн. То як випливає із матеріалів справи, позивачем здійснювались роботи для підприємств цукропереробної галузі ТзОВ ,.Галичцукор", ЗАТ „Тернопільський АПК", ВАТ ,.Володимирцукор"та ВАТ „Горохівський цукровий завод" відповідно до укладених договорів підряду на проведення таких робіт. В свою чергу, позивач для проведення таких робіт залучав субпідрядників приватних підприємців ОСОБА_7. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі відповідних договорів, копії яких долучено до матеріалів справи. При виконанні робіт для ТзОВ „Галичцукор", ЗАТ „Тернопільський АПК", ВАТ „Володимирцукор" та ВАТ „Горохівський цукровий завод" позивачем складені відповідні акти про виконання робіт. На підставі цих актів, згідно з вимогами п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.1 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вартість вказаних робіт позивачем віднесена до валових доходів відповідних податкових періодів. Оскільки вказані роботи виконувалися позивачем із залученням субпідрядників на підставі відповідних договорів, то в подальшому, при виконанні робіт субпідрядниками, що підтверджувалося відповідними двосторонніми актами, відповідно до п. 5.1 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, вартість виконаних субпідрядниками робіт віднесена до складу валових витрат позивача.
Оскільки оплата позивачу за виконані роботи проведена не була, позивачем були застосовані заходи досудового та судового врегулювання спору, шляхом надсилання претензії або звернення до суду з позовами. На підставі даних фактів відповідно до пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону, позивачем збільшено валові витрати на вартість виконаних робіт на користь замовників, які раніше були віднесені до валового доходу. Такі дії позивача не суперечать пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Однак, враховуючи те, що позивач в даному випадку виступав в розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" як продавцем, так і покупцем відповідних підрядних послуг, то беручи до уваги факт не оплати ним вартості субпідрядних робіт, відображення в податковому обліку відповідних господарських операцій в частині валових витрат ним повинне було теж здійснюватись в порядку передбаченому для відображення сумнівної заборгованості, яка виникла перед субпідрядниками. Так, відповідно до п. п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону, платник податку покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій, зокрема, на 90 - й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.
Тому, враховуючи викладене вище, суд вважає, що в цій частині податкове зобов'язана» з податку на прибуток за 3-й квартал 2003 року в сумі 22227,57 грн. позивачу донараховане правомірно та штрафні санкції застосовано на законних підставах.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004932320/0/24941, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 10% від суми недоплати за кожний податковий період несплати, то враховуючи неправомірність висновків акту перевірки щодо заниження валового доходу в 4-му кварталі 2003 року щодо не включення до валового доходу 36379,93 грн., неправомірним є і застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість, оскільки відсутні правові підстави для висновку суду про порушення позивачем п. 4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість".
Крім того, слід зазначити що із податкового повідомлення-рішення №0004932320/0/24941 вбачається, що підставою його винесення податковим органом стала норма п."б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", натомість повідомлення-рішення не містить відомостей про донарахування податкового зобов'язання (основного платежу).
Зазначене рішення відповідача не містить посилання на конкретну норму ст. 17 Закону № 2181-Ш, на підставі якої до позивача застосовано штрафні санкції. Натомість, норма п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону вказує чітко, що платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули лише у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. „б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону. Норма п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону надає податковому органу право застосовувати штрафні санкції лише за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання. В даному випадку узгодження такого податкового зобов'язання щодо якого податковим органом зроблено висновок про порушення п. 4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем не проводилось. Тому суд вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення № 0004932320/0/24941 і з огляду на відсутність у податкового органу правових підстав для застосування штрафних санкцій, що вказує на достатність законних підстав для визнання його нечинним повністю.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції. Отже, судом першої виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду при встановлені обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційних скаргах не вбачається.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «АК САТЕР» підприємства «Львівцукорремналадка» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Львівської області від 17 липня 2008 року у справі № 18/77А - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя В.В. Ніколін
Судді Т.В. Онишкевич
А.М. Ліщинський