ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2016 р.Справа № 921/1068/15-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом: Підволочиського районного споживчого товариства, вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ОСОБА_1, вул. Тернопільська, 46, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

до відповідача: Підволочиської селищної ради, вул. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- №1 - ОСОБА_2, вул. Козацька 32, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800;

- №2 - ОСОБА_3, вул. Д. Галицького 29/2, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800;

- №3 - ОСОБА_4, вул. Стефаника 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800;

- № 4 - ОСОБА_5, вул. Шевченка 31, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832;

- № 5 - ОСОБА_6, вул. Б. Хмельницького 27, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800;

- № 6 - ОСОБА_7, вул. Героїв Крутів 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800;

- № 7 - ОСОБА_8, вул. Короленка 8, м. Волочиськ, Волочиський район, Хмельницька область, 31200;

- № 8 - ОСОБА_9, вул. Зелена 64, с. Чернилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47853;

- № 9 - ОСОБА_10, вул. М. Заньковецької 1а, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800;

- № 10 - ОСОБА_11, вул. Тичини 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800;

- № 11 - ОСОБА_12, вул. Шевченка 6, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832;

- № 12 - ОСОБА_13, с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47841;

- № 13 - ОСОБА_14, вул. Тернопільська 61, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

про визнання недійсними рішень Підволочиської селищної ради №1694 від 17.09.2015р. та №1576 від 17.04.2015р.

За участі представників сторін:

позивача: не з'явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

відповідача: уповноважений - ОСОБА_15 (довіреність № 424 від 13.08.15 р.);

уповноважений - ОСОБА_16 (довіреність № 424 від 13.08.15 р.).

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №1, №2, №3, №4 ,№5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13:

уповноважений ОСОБА_17, довіреність № 178389 від 18.11.13 р., довіреність № 178394 від 18.11.13 р., довіреність № 178392 від 18.11.13 р., довіреність № 178382 від 15.11.13 р., довіреність № 178384 від 15.11.13 р., довіреність № 178395 від 18.11.13 р., довіреність № 178396 від 19.11.13 р., довіреність № 178331 від 18.11.13 р., довіреність № 178390 від 18.11.13 р., довіреність № 178379 від 15.11.13р., довіреність № 178380 від 15.11.13 р., довіреність № 826304 від 21.11.13р., довіреність № 178870 від 14.11.13 р.;

уповноважений ОСОБА_18, довіреність № 178389 від 18.11.13 р., довіреність № 178394 від 18.11.13 р., довіреність № 178392 від 18.11.13 р., довіреність № 178382 від 15.11.13 р., довіреність № 178384 від 15.11.13 р., довіреність № 178395 від 18.11.13 р., довіреність № 178396 від 19.11.13 р., довіреність № 178331 від 18.11.13 р., довіреність № 178390 від 18.11.13 р., довіреність № 178379 від 15.11.13р., довіреність № 178380 від 15.11.13 р., довіреність № 826304 від 21.11.13р., довіреність № 178870 від 14.11.13 р.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні учасникам процесу процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Підволочиське районне споживче товариство, вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Підволочиської селищної ради, вул. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800 про визнання недійсними рішень Підволочиської селищної ради №1694 від 17.09.2015р. та №1576 від 17.04.2015р.

Ухвалою господарського суду від 27 жовтня 2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12 листопада 2015 року.

11 листопада 2015р. позивачем згідно супровідного листа №1/201 від 10.11.2015р. долучено до матеріалів справи витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 27.10.2015р. документи.

12 листопада 2015р. відповідачем через канцелярію господарського суду подано заяву про здійснення технічної фіксації №б/н від 12.11.2015р. (вх.номер 23985), яке судом задоволено.

Також відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі (вх. номер 23984), оскільки по позовній вимозі про визнання недійсними рішення Підволочиської селищної ради №1694 від 17.09.2015р. спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і підлягає припиненню по п. 1, ч. 1, ст. 80 ГПК України, а щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення Підволочиської селищної ради №1576 від 17.04.2015р. провадження у справі слід припинити у з врахуванням вимог п.п. 1-1, п.1, ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору між сторонами у справі.

25 листопада 2015 року на адресу суду від ОСОБА_19 (вул. Промислова 2/3, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800) надійшло письмове клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

27 листопада 2015 року від ОСОБА_2 (вул. Козацька 32, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_3 (вул. Д. Галицького 29/2, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_4 (вул. Стефаника 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_5 (вул. Шевченка 31, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832), ОСОБА_6 (вул. Б. Хмельницького 27, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_7 (вул. Героїв Крутів 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_8 (вул. Короленка 8, м. Волочиськ, Волочиський район, Хмельницька область, 31200), ОСОБА_9 (вул. Зелена 64, с. Чернилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47853), ОСОБА_10 (вул. М. Заньковецької 1а, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_11 (вул. Тичини 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_12 (вул. Шевченка 6, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832), ОСОБА_13 (с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47841), ОСОБА_14 (вул. Тернопільська 61, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), ОСОБА_13 (с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47841) через канцелярію суду надійшли письмові клопотання про їх залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

До початку судового засідання, 10 грудня 2015 року, через канцелярію суду ОСОБА_1 (вул. Тернопільська, 46, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800) подано заяву №б/н від 09.12.2015р. про його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача із додатками.

Ухвалою від 10.12.2015р. залучено до участі у справі № 921/1068/15-г/4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (вул. Тернопільська, 46, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800), а також в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- №1 - ОСОБА_2 (вул. Козацька, 32, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);

- №2 - ОСОБА_3 (вул. Д. Галицького, 29/2, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);

- №3 - ОСОБА_4 (вул. Стефаника, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);

- № 4 - ОСОБА_5 (вул. Шевченка, 31, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832);

- № 5 - ОСОБА_6 (вул. Б. Хмельницького, 27, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);

- № 6 - ОСОБА_7 (вул. Героїв Крутів, 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);

- № 7 - ОСОБА_8 (вул. Короленка, 8, м. Волочиськ, Волочиський район, Хмельницька область, 31200);

- № 8 - ОСОБА_9 (вул. Зелена, 64, с. Чернилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47853);

- № 9 - ОСОБА_10 (вул. М. Заньковецької, 1а, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);

- № 10 - ОСОБА_11 (вул. Тичини, 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);

- № 11 - ОСОБА_12 (вул. Шевченка, 6, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832);

- № 12 - ОСОБА_13 (с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47841);

- № 13 - ОСОБА_14 (вул. Тернопільська, 61, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800).

У судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2015р., представником позивача подано клопотання №1/219 від 09.12.2015 року про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Представниками відповідача у судовому засіданні оголошено додаткові доводи та міркування, подані через канцелярію суду 10.12.2015 року за вхідним номером 25868. Так, зокрема, відповідач в якості обґрунтувань своїх тверджень про відсутність у позивача права постійного користування посилається на те, що спірна земельна ділянка по вул. Шевченка, 8 в смт. Підволочиськ була надана в постійне користування Підволочиському РайСТ "Ринок", а не Підволочиському РайСТ, і докази правонаступництва останнього відсутні, про що зазначено в постанові Підволочиського районного суду від 20.09.2013р. за №2-а/604/29/13, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014р. ОСОБА_13 того, відповідач вважає, що навіть якщо вважати Підволочиське Рай СТ постійним користувачем спірної ділянки, то внаслідок укладення 22.07.2013р. договору купівлі-продажу будівель та споруд ринку СПД ФО ОСОБА_20, у даної юридичної особи (з врахуванням приписів ч. 1 ст. 141 ЗК України) припинилось право користування цією земельною ділянкою.

Серед іншого, до справи подано заяву представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Підволочиської селищної ради про долучення документів до матеріалів справи за №б/н від 10.12.2015 року, із додатками.

Також 10.12.2012р. у судовому засіданні представником позивача подано клопотання №1/219 від 09.12.2015 року про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Представниками відповідача в даному судовому засіданні підтримано заявлене ними клопотання без номеру та без дати про припинення провадження у справі, зареєстроване канцелярією суду 12 листопада 2015 року за вхідним номером 23984.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, через те, що спір по одній вимозі не підлягає вирішенню в господарських судах України, а з другої вимоги не вбачається наявності спору між сторонами, керуючись приписами статті 124 Конституції України, ст.ст. 24, 26, 59, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 24.10.2011р. (із наступними змінами та доповненнями), відхилив його з підстав, викладених в ухвалі про відкладення розгляду даної справи від 10.12.2015р., а також з урахуванням того, що:

- необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказаних функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій" не має встановлених законодавством необхідних ознак суб'єкта владних повноважень;

- тобто умовами, необхідними для визнання спору таким, що належить до адміністративної юрисдикції, є,

- по-перше: спір із суб'єктом владних повноважень,

- по-друге: здійснення владних управлінських функцій таким суб'єктом владних повноважень щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

Таким чином, господарський суд при вирішенні питання підвідомчості даного спору виходив передусім із суті правовідносин між сторонами.

21.12.2015р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача через канцелярію суду подано клопотання від 21.12.2015р. про долучення документів до матеріалів справи.

Також 21.12.2015р. позивачем через канцелярію господарського суду подано клопотання №1/223 від 21.12.2015 року про долучення до матеріалів справи нових доказів.

22.12.2015р. відповідачем подано відзив на позов, у якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог, зокрема, з наступних підстав:

- щодо законності прийняття рішення №1576 від 17.04.2015р. відповідач зазначає наступне:

- твердження позивача, що не має підстав вважати, що ринок по вул. Шевченка, 8 є селищним ринком, який знаходиться в межах повноважень місцевої ради, не відповідає дійсності, так як компетенція Підволочиської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, поширюється на діяльність ринків незалежно від форми власності (ст.ст. 26, 30 ЗУ "Про місцеве самоврядування ", "Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", затверджених постановою КМУ №868 від 29.07.2009р.), а зазначене в рішенні визначення "підприємці селищного ринку" означає лише те, що даний ринок знаходиться в межах смт. Підволочиськ;

- щодо правомочності сесії Підволочиської селищної ради, яка відбулась 17.04.2015р. і прийнятих нею рішень відповідач зазначає, що у відповідності до вимог п. 12 ст. 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування " та згідно з протоколом 1-го пленарного засідання від 17.04.2015р., участь у роботі сесії брало 16 депутатів з 29 обраних (тобто більше половини), що свідчить про повноважність даної сесії;

- щодо законності прийняття рішення №1694 від 17.09.2015р. відповідач обґрунтовує свої заперечення наступним:

- посилання позивача на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення не наведено жодних мотивів скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 не відповідає дійсності, оскільки в його мотивувальній частині зазначено підстави його прийняття, а саме - звіт тимчасової контрольної комісії селищної ради (щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8 в смт. Підволочиськ) "Про виконану роботу станом на 15.09.2015р", а також містяться посилання на п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- щодо тверджень позивача про те, що приймаючи оскаржуване рішення №1694 від 17.09.2015р., селищна рада керувалась нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який ухвалено Верховною радою України 21.05.1997р. і зворотної сили не має, відповідач посилається на п.15 ч. 1 ст. 26 "Про місцеве самоврядування в Україні", яким надано право селищній раді скасовувати рішення свого виконавчого комітету без урахування жодних часових рамок;

- не підписання даного рішення головою селищної ради чи її секретарем, а головуючим на сесії обґрунтовуються відповідачем фактом мобілізації вказаних посадових осіб до лав ЗСУ, що підтверджується долученими до відзиву документами.

29.12.2015р. через канцелярію суду представниками відповідача подано клопотання б/н від 28.12.2015р., підтримане ними у судовому засіданні, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_21 торгово-виробничого підприємства Підволочиського РайСТ, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 8, смт. Підволочиськ. В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що на його думку Підволочиське РайСТ є неналежним позивачем у даній справі, оскільки Підволочиське РайСТ і Підволочиське РайСТ "Ринок" є різними юридичними особами і між ними відсутні відносини правонаступництва, крім того, згідно відомостей з ЄДРПОУ в смт. Підволочиськ за адресою вул. Шевченка, 8 розташовано кооперативне торгово-виробниче підприємство Підволочиського РайСТ (ідент. код 01739546), тоді як Підволочиське районне споживче товариство (ідент. код 01767324) знаходиться за адресою: вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ. На підтвердження викладеного відповідачем долучено до матеріалів справи постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20.09.2013р. по справі №2-а/604/29/13, апеляційну скаргу Підволочиського РайСТ на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20.09.2013р. по справі №2-а/604/29/13, копію листа БТІ Підволочиського району від 10.09.2013р., від 11.06.2013р., від 18.06.2013р., копію Державного акту на право постійного користування землею серії – ТР №001084, копію технічної документації по інвентаризації земельної ділянки від 1997 р. та копію історії перереєстрації кооперативного торгово-виробничого підприємства Підволочиського РайСТ, сформованого Головним управлінням статистики у Тернопільській області згідно супровідного листа №05.1/1-12/335 від 28.12.2015р.

Розглянувши клопотання б/н від 28.12.2015р., заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд відхилив його з огляду на те, що:

- господарське процесуальне законодавство України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення суду з господарського спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України);

- питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому;

- і так як особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, повинна знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних правових змін, відповідно, заявник повинен був подати в якості підстав поданого клопотання докази, що підтверджували б її (третьої особи) участь (як факт) у правовідносинах, що стосуються права власності на будівлі, з приводу скасування рішення щодо визнання права власності на які Підволочиською селищною радою прийнято рішення №1694 від 17.09.2015р. та №1576 від 17.04.2015р., які є предметом спору у даній справі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо Колективне торгово-виробничого підприємства Підволочиського РайСТ має підстави вважати, що рішення №1694 від 17.09.2015р. та №1576 від 17.04.2015р., що є предметом спору у даній справі, порушують його права та охоронювані законом інтереси, воно може звернутися до господарського суду з позовом в порядку встановленому ГПК України в межах окремого позовного провадження.

11.01.2016р. позивачем через канцелярію суду подано додаткове обґрунтування позовних вимог №1/01 від 11.01.2016р., у яких як на обставини, що додатково підтверджують його позовні вимоги, позивач посилається на те, що оспорюване ним рішення №1576 від 17.04.2015р. прийняте відповідачем з порушенням вимог п. 1 ст. 48 ЗУ "Про місцеве самоврядування", оскільки тимчасову контрольну комісію сформовано не лише з депутатів Підволочиської селищної ради, що підтверджується долученим до матеріалів справи звітом цієї комісії, крім того , питання, для вивчення якого створена тимчасова комісія, не належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Щодо рішення від 17.09.2015р. за №1694 позивач зазначає, що воно є нормативним актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію його виконанням.

11.01.2016р. через канцелярію суду представником відповідача подано додаткові доводи і міркування до відзиву на позов (б/н від 11.01.2016р.) з долученими до нього доказами, що підтверджують викладені у заяві обставини .

Також 11.01.2016р. представником третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, подано клопотання б/н від 11.01.2016р., підтримане ним у судовому засіданні, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_21 торгово-виробничого підприємства Підволочиського РайСТ, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 8, смт. Підволочиськ, посилаючись при цьому на те, що позивач не одержував в постійне користування земельну ділянку по вул. Шевченка, 8, смт. Підволочиськ, а отримало Підволочиське РайСТ під об’єктом "Підволочиський продовольчий ринок", на підтвердження чого посилається на лист Відділу Держземагенства у Підволочиському районі від 18.06.2013р. ОСОБА_13 того зазначає, що право власності на критий торговий павільйон з адмінприміщенням, торговий павільйон з складським приміщенням, зазначені у свідоцтві про право власності від 09.07.1998р., передані у власність Підволочиському Рай СТ "Ринок", водночас відсутні докази того, що позивач є правонаступником цієї юридичної особи.

Господарський суд, розглянувши клопотання б/н від 11.01.2016р., заслухавши пояснення та доводи представників відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та доводи, викладені на його обґрунтування, відмовив у його задоволенні з огляду на те, що оспорювані рішення у даній справі жодним чином не стосуються прав та охоронюваних законом інтересів колективного торгово-виробничого підприємства Підволочиського РайСТ, а також враховуючи, що в даному спорі не досліджується законність передачі ринку по вул. Шевченка 8, смт. Підволочиськ державою у власність споживчій кооперації, а встановлюється правомірність прийняття рішень селищною радою.

Крім того суд зазначає, що розглядуване клопотання б/н від 11.01.2016р. подано заявником в передостанній день строку, встановленого ст. 69 ГПК України для розгляду спорів господарським судом, з урахуванням продовження розгляду даного спору на 15 днів (до 12.01.2016р. включно).

В судових засіданнях у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 11.01.2016р.) для надання можливості сторонам взяти участь у розгляді справи, а також подати витребувані судом документи та додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась у відповідності до ст. 81-1 ГПК України за клопотанням відповідача, викладеному у заяві б/н від 12.11.2015р., за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Документообіг господарського суду”. Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 121 172 MВ 46114.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

- 12 грудня 1996 року виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради прийнято рішення №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" , п. 1 якого вирішено визнати право власності на будівлі споживчої кооперації на території селища Підволочиськ , які знаходяться на балансі Підволочиського РайСТ (згідно списку, що додається) за Підволочиським РайСТ, в тому числі і будівлю ринку зі всіма спорудами (п. 26 додатку до рішення №153 від 12.12.1996р.);

- 17 квітня 2015р. сороковою сесією Підволочиської селищної ради шостого скликання у відповідь на звернення підприємців селищного ринку щодо необхідності створення тимчасової контрольної комісії селищної ради, з метою врегулювання спірної ситуації на ринку та приведення до вимог чинного законодавства України ринкової торгівлі по вул. Шевченка, 8 та з врахуванням пропозицій профільних комісій селищної ради, прийнято рішення №1576 "Про заяву підприємців селищного ринку" у відповідності до п. 1 якого вирішено створити тимчасову контрольну комісію селищної ради щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8;

- 17 вересня 2015р. сорок четвертою сесією Підволочиської селищної ради шостого скликання, з урахуванням звіту тимчасової контрольної комісії селищної ради (щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8 в смт. Підволочиськ) "Про виконану роботу станом на 15.09.2015р", керуючись п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення №1694 "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ", яким постановлено:

1. Рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" – скасувати;

2. Продовжити повноваження тимчасової контрольної комісії селищної ради щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8.

Підволочиське РайСТ, не погоджуючись із зазначеними рішеннями селищної ради, оскаржило їх в судовому порядку, вважаючи незаконними, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. При цьому, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що:

- відповідачем не враховано, що, приймаючи оскаржуване рішення №1694 від 17.09.2015р., селищна рада керувалась нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який ухвалено Верховною радою України 21.05.1997р. і зворотної сили не має;

- при прийнятті оскаржуваного рішення №1694 від 17.09.2015р. відповідачем не дотримано процедури його ухвалення та підписання, що є порушенням вимог п. 3 ч. 3 ст. 42 , ч. 15 ст. 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні";

- крім того, звіт тимчасової контрольної комісії селищної ради, як підстава прийняття оскаржуваного рішення, стосується лише ринку по вул. Шевченка 8, смт. Підволочиськ, тоді як скасованим рішенням виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" визнано право власності на 27 об'єктів нерухомого майна, 21 з яких уже відчужено РайСТ у різні роки, тобто вказане рішення, як ненормативний акт індивідуальної дії , вичерпав свою дію його виконанням;

- посилається на те, що ринок по вул. Шевченка 8, смт. Підволочиськ передано безоплатно державою у власність споживчій кооперації по акту прийому-передачі від 30.06.1987р. згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів №146 від 08.06.1987р. "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", що в подальшому підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2004р. №16-рп/2004 у справі №1-30/2004, а отже, не має підстав вважати вказаний об’єкт селищним ринком, який знаходиться в межах повноважень місцевої ради;

- щодо рішення №1576 від 17.04.2015р., то позивач вважає його таким, що прийняте з порушенням п. 15 ст . 46 та п.п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки воно не підписано селищним головою або секретарем селищної ради з мотивів їх перебування у Збройних силах України. Тоді як згідно протоколу сесії від 17.04.2015р. вказані посадові особи були присутніми на сесії ради та брали у ній участь, що в свою чергу свідчить про неправомочність сесії Підволочиської селищної ради, яка відбулася 17 квітня 2015р.

Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, при цьому судом взято до уваги таке:

- у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 74 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 24.10.2011р. (із наступними змінами та доповненнями), а також судової практики, що склалася, розгляд заявлених позивачем вимог щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування, підвідомчі господарському суду так як, реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб’єктами підприємницької діяльності. Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізується волевиявлення держави або територіальної громади, як учасника цивільно-правових відносин, із якими виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов’язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто, справи у них підвідомчі господарським судам.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтями 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 9, 10 ст. 59 Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009, справа № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено наступне:

- органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України;

- зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України);

- Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Також в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Таким чином, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року , від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України.

Таким чином, стосовно скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційним судом України закріплено кілька правових позицій, застосування яких, як випливає зі змісту рішення КСУ, пов'язується з юридичними ознаками акта органу місцевого самоврядування та підставами його скасування.

Так, за загальним правилом, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Орган місцевого самоврядування вправі за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом з тим, у разі, якщо ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, то вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як вбачається зі змісту рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" воно не містить приписів, які б свідчили про його дію впродовж певного часу, тобто зазначене рішення є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання.

З огляду на встановлені судом в процесі розгляду обставини, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини з урахуванням правової позиції Конституційного суду України, закріпленої у п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа № 1-9/2009), суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним рішення Підволочиської селищної ради №1694 від 17.09.2015р. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення Підволочиської селищної ради №1576 від 17.04.2015р. "Про заяву підприємців селищного ринку", судом встановлено :

- 17 квітня 2015р. сороковою сесією Підволочиської селищної ради шостого скликання у відповідь на звернення підприємців селищного ринку із заявою щодо необхідності створення тимчасової контрольної комісії селищної ради, з метою врегулювання спірної ситуації на ринку та приведення до вимог чинного законодавства України ринкової торгівлі по вул. Шевченка, 8 та з врахуванням пропозицій профільних комісій селищної ради, прийнято рішення №1576 "Про заяву підприємців селищного ринку", у відповідності до п. 1 якого вирішено створити тимчасову контрольну комісію селищної ради щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8;

- відповідно до ст. 48 ЗУ "Про місцеве самоврядування" тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради;

- порядок створення та діяльності тимчасових комісій селищної ради врегульовано також розділом IV "Постійні та тимчасові контрольні комісії селищної ради" регламенту Підволочиської селищної ради (надалі - Регламент), затвердженого рішенням Підволочиської селищної ради "Про регламент Підволочиської селищної ради" №7 від 26.11.2010р.;

- так згідно п. 110 Регламенту селищна рада обирає з числа депутатів тимчасові контрольні комісії, які контролюють конкретно визначені селищною радою питання, що належать до її повноважень згідно зі ст. 48 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні";

- матеріали справи свідчать, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем за результатами розгляду заяви фізичних осіб-підприємців, які здійснюють торгівельну діяльність по вул. Шевченка, 8 в смт. Підволочиськ, щодо необхідності створення Тимчасової контрольної комісії Підволочиської селищної ради, та вирішення питання про надання в оренду земельної ділянки для нормальної діяльності ринку;

- у відповідності до п. 44 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що спірний акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, тому окремі порушення встановленої процедури прийняття акту не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Згідно роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000р. №02-5/35 (з наступними змінами і доповненнями), підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його: вимогам чинного законодавства; визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.

Також право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, закріплено у ст. 1 ГПК України.

Водночас, статтями 33-34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

І так як в процесі розгляду справи позивач жодним чином не довів суду, які ж саме права та охоронювані законом інтереси порушено відповідачем внаслідок прийняття рішення №1576 від 17.04.2015р. "Про заяву підприємців селищного ринку", а тому у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов від б/н від 22.12.2015р. та додаткових доводах та міркуваннях до відзиву на позов б/н від 11.01.2016р., підтримані його представниками в судових засіданнях, судом частково приймаються до уваги і рішення винесено з їх урахуванням.

Водночас заперечення відповідача, що стосуються його заяви про те, що ГПК України не надано органу управління права подавати до господарського суду позов в інтересах підпорядкованих йому підприємств і організацій, а також не наділяє господарський суд правом порушувати справу з власної ініціативи з посиланням на те, що позовні вимоги про оскарження рішення Підволочиської селищної ради №1576 від 17.04.2015р. "Про заяву підприємців селищного ринку" стосуються прав та охоронюваних законом інтересів іншої юридичної особи – "колективного торгово-виробничого підприємства Підволочиського РайСТ", а позов подано Підволочиським РайСТ, судом до уваги не прийняті, оскільки підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, господарський суд відмовляє у позові. Відмовити ж у прийнятті заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України при таких обставинах у господарського суду підстави відсутні;

          - посилання відповідача як на підставу його заперечень на позов в частині визнання незаконним рішення №1694 від 17.09.2015р. на те, що рішення від 12.12.1996р. за №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" приймалось виконкомом в порушення норм Конституції України про розмежування повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, всупереч забороні будь-яким органам привласнювати функції судової гілки влади в Україні, а також на те, що згідно свідоцтва про право власностівід 1998р. власником нерухомого майна за адресою вул. Шевченка, 8 в смт. Підволочиськ є інша юридична особа – Підволочиське РайСТ "Ринок", відповідно на те, що позивач є неналежним позивачем, суд оцінює критично та не взяв до уваги, виходячи із такого :

          - зазначене рішення Підволочиської селищної ради за №153 від 12.12.1996 р. є ненормативним актом, що був застосований одноразово і з його прийняттям виникли правовідносини, пов'язані з реєстрацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів Підволочиського РайСТ (саме Підволочиського РайСТ, а не іншої юридичної особи), що випливає із його змісту;

          - спосіб реалізації цих прав Підволочиським РайСТ та його (способу) законності не є предметом розгляду у даній справі, відповідно факт часткової реєстрації права власності на будівлі і споруди споживчої кооперації на території селища, які знаходились на балансі Підволочиского РайСТ (згідно доданого до рішення списку), за іншою юридичною особою - Підволочиським РайСТ "Ринок" не може бути підставою для визнання Підволочиського РайСТ неналежним позивачем у справі, предметом позову у якій є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким скасовано таке рішення.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Підволочиської селищнї ради №1694 від 17 вересня 2015р. "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському райСТ".

3. Стягнути з Підволочиської селищної ради, вул. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, ідент. код 04396294 на користь Підволочиського районного споживчого товариства, вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, ідент. код 01767324 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

          Повне рішення складено 19.01.2016р.

Суддя                                                                                          Н.М. Бурда