ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/19622.06.09

За позовом    Комунального підприємства Фінансово-розрахунковий центр

                       «Дніпровський»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОБОРОНЕКСПОРТ»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача        1. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства

                        Дніпровського району м. Києва

                        2. Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування

                        житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у місті Києві

                        ради

                        3. Дніпровська районна у місті Києві ради

Про                 стягнення 96 498 грн. 01 коп.

                                                                                                                             Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача              Алексенко В.Ю.–по дов. № б/н від 02.04.2009р.

Від відповідача          не з’явились

Від третьої особи-1   не з’явились

Від третьої особи-2   не з’явились

Від третьої особи-3   не з’явились

У засіданні брали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОБОРОНЕКСПОРТ»96 498,01 грн. заборгованості по договору оренди № 2277 від 16.05.2006р. що виникла за період з листопада 2007 року по лютий 2009 року.

Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду  від 18.05.2009р. про порушення провадження у справі та ухвалі від 10.06.2009р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (м. Київ, вул. Раскової, 19), а також за орендованою адресою м. Київ, вул. Перова, 10.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Треті особи 1, 2, 3 в судове засідання своїх представників не направили, вимоги суду викладені в ухвалі від 18.05.2009р. про порушення провадження у справі та ухвалі від 10.06.2009р. не виконали, а саме не подали письмовий відзив на позов з наданням доказів, що стверджують викладені в ньому обставини.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

16.05.2006р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРОБОРОНЕКСПОРТ» (Орендар) було укладено договір № 2277 оренди нежилого приміщення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 795 від 16.05.2006р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), далі –об’єкт оренди, за адресою м. Київ, б-р Перова, буд. 10 для розміщення складу непродовольчих товарів.

Згідно п. 2.1. Договору об’єктом оренди є нежиле підвальне приміщення загальною площею 374,40 кв. м.

З акту приймання-передачі приміщення від 16.05.2006р. вбачається що Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежиле приміщення за адресою м. Київ, б-р Перова, буд. 10 площею 374,40 кв. м. з інженерним обладнанням.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 7.1. Договору строк дії договору встановлений сторонами з 16.05.2006р. до 16.05.2016р.

Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 129 від 25.06.2007р. «Про реформування житлово-комунального господарства»(пункт 4) визначено, що Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»є єдиним Орендодавцем нерухомого майна комунальної власності  Дніпровського району м. Києва.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна»істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається статтями 19, 20 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України оцінка об'єкта оренди здійснюється з відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата за користування об’єктом оренди визначається на підставі рішення Дніпровської районної ради народних депутатів м. Києва від 21.02.2001р. № 182 «Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном районної комунальної власності»із змінами та доповненнями до нього.

Орендна плата згідно цього Договору сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, що є невід’ємною частиною цього Договору. І перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця з урахуванням ПДВ.

Згідно Додатку № 2 до Договору, яким є розрахунок орендної плати за нежиле приміщення, яке орендує ТОВ «УКРОБОРОНЕКСПОРТ»орендна плата з 16.05.2006р. становить 2 246,40 грн. без ПДВ та індексу інфляції із розрахунку 374,40 кв. м. х 6 грн. (фіксована орендна ставка).

Додатковою угодою від 29.12.2006р. сторонами зміни до Додатку № 2 до Договору, зокрема визначено, що  орендна плата з 29.12.2006р. становить 2 443,08 грн. в місяць без ПДВ із розрахунку: 1470 грн. (експертна оцінка) х 5% 6 12 місяців х 374,40 кв. м. = 2293,20 грн. х 1,065357 індекс інфляції = 2 443,08 грн.

Також згаданою додатковою угодою передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Орендна плата коригується індексом інфляції, який нараховується за період з дати проведення експертної оцінки до дати укладення договору оренди, або перегляду розміру орендної плати

Таким чином, сторонами Договору оренди було узгоджено розмір оре ндної плати з визначенням її з 29.12.2006р. у сумі 2 443,40 грн. та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом корегування на індекс інфляції за попередній місяць, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що  одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що з листопада 2007 року позивач почав виставляти ТОВ «УКРОБОРОНЕКСПОРТ»платіжні вимоги на сплату орендної плати, виходячи з нової орендної ставки – 8% від експер тної оцінки орендованого майна, у зв'язку із прийняттям рішення Дніпровською районною у місті Києві радою № 42 від 27.10.2008р., яким внесено зміни до Методики розрахунку та порядку використання орендної плати. Так, позивачем була нарахована орендна плата в розмірі 5 990,40 грн. за місяць без ПДВ та індексу інфляції.

З матеріалів справи вбачається що з урахуванням ПДВ та індексу інфляції відповідачу позивачем щомісячно нараховувалась орендна плата: листопад 2007 р. –7 605,41 грн., грудень 2007 р. –7 770,65 грн., січень 2008 р. –7936,08 грн., лютий 2008 р. –8 166,11 грн., березень 2008 р. –8 388,96 грн., квітень 2008 р. –8 705,25 грн., травень 2008 р. –8 971,22 грн., червень 2008 р. –9 042,43 грн., липень 2008 р. –9 165,31 грн., серпень 2008 р. –9 114,99 грн., вересень 2008 р. - 9107,80 грн., жовтень 2008 р. –9 208,44 грн., листопад 2008 р. –9 366,59 грн., грудень 2008 р. –9 503,17 грн., січень 2009 р. –9 704,45 грн., лютий 2009 р. –9 984,80 грн. Загальна сума нарахувань позивачем орендної плати становить - 141 792,76 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку ш допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди підлягає періодичному перегляду та зміні на підставі відповідних нормативних актів, прийнятих органами виконавчої влади та відповідності з розрахунками, що представлені Орендодавцем.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо : незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також і інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Судом встановлено, що на день вирішення спору сторонами не уклада лось будь-яких змін до Договору оренди в частині узгодження нового розміру орендної плати, відповідачем не погоджувались нові розміри орендної плати, що вказані позивачем у платіжних вимогах за період з листопада 2007 року по лютий 2009 року.

Відповідно до частин 4-5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінте ресована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Проте, судом встановлено, що позивач з позовом про спонукання від повідача до внесення змін до Договору оренди в частині нового розміру оре ндної плати до господарського суду не звертався.

Виставлені позивачем платіжні вимоги за період з листопада 2007 року по лютий 2009 року не змінюють умов До говору оренди щодо розміру орендної плати, оскільки жодних змін до даного Договору в частині збільшення розміру орендної плати сторонами не вноси лось.

На виконання вимог суду позивачем поданий розрахунок суми заборгованості по орендній платі з урахуванням умов Договору № 2277 від 16.12.2006р. та Додаткової угоди від 29.12.2006р., відповідно до якого борг за період з листопада 2007 року по січень 2009 року з урахуванням ПДВ та індексу інфляції становить 92 117,37 грн. (без урахування збільшеної орендної ставки)

Як зазначає сам позивач в позовній заяві відповідачем було проведено часткову оплату боргу по орендній платі  за період з листопада 2007 року по лютий 2009 року в розмірі 45 294,75 грн.

Отже, за обґрунтованими розрахунками, за винятком сплачених відповідачем коштів, розмір боргу по орендній платі становить 92 117,37 грн. –45 294,75 грн. = 46 822,62 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.3. Договору орендна плата з урахуванням ПДВ щомісячно сплачується Орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності не пізніше 20-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов Договору, не виконав свого обов’язку Орендаря, орендну плату повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованим розрахунком складає 46 822,62 грн.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати в розмірі 46 822,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми боргу в розмірі 49 675,39 грн. слід в позові відмовити, оскільки позивачем неправомірно в односторонньому порядку було збільшено розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОБОРОНЕКСПОРТ» (м. Київ, вул. М.Раскової, 19, код ЄДРПОУ 33345054) на користь Комунального підприємства Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 34806143) 46 822  (сорок шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 62 коп. основного боргу, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Суддя                                                                                        Т.Ю.Трофименко