Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #52893325

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2016 р.Справа № 921/1081/15-г/15


Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З.

при секретарі Сиротюк К.В.

розглянув справу

за позовом Міської комунальної лікарні №3, м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго", м. Тернопіль

про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 66 790,63 грн


В судове засідання з’явились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність №832 від 07.10.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3 – представник, довіреність №650/1 від 27.02.2015р.


Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.


Суть спору:

На розгляд господарського суду Тернопільської області Міською комунальною лікарнею №3 подано позов до відповідача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) в розмірі 66 790,63 грн.

Ухвалою суду від 29.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.11.2015 р.

В судовому засіданні 16.11.2015р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду від 29.10.2015р. (вх.№24162).

Представник відповідача у судове засідання 16.11.2015р. не з'явився, вимог ухвали суду від 29.10.2015р. не виконав, причини неявки не повідомив, у зв"язку з чим розгляд справи відкладено на 02.12.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати заперечення щодо заявлених позовних вимог, у зв"язку з чим в судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.12.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2015р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду подав додаткові докази у справу (вх.№ 26742).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та пояснень, наданих в судовому засіданні (вх.№26602 від 22.12.2015р.). Також через канцелярію суду долучив додаткові документи у справу (вх.№26743 ).

На задоволення клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи на 15 днів (вх.26744 від 23.12.2015р.) ухвалою суду від 23.12.2015р. розгляд справи продовжено в порядку статті 69 ГПК України на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 11.01.2016р.

В судовому засіданні 11.01.2016 р. оголошено перерву до 12.01.2016 р. для надання можливості сторонам надати додаткові докази у справу.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2016р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду подав нормативно-правове обґрунтування заявлених позовних вимог (вх.№3339).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№26602 від 22.12.2015р.) та письмових поясненнях ( вх. №3387 від 12.01.2016р.).

В судовому засіданні 12.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.01.2011р. та 27.09.2011р. між Міською комунальною лікарнею №3 (як, Споживач) та ОСОБА_1 підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" (як, Енергопостачальною організацією) укладено договори про постачання теплової енергії в гарячій воді відповідно №5162 та №6162 (надалі - Договори), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати постачання гарячої води в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію та гарячу воду за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цими Договорами (п.1.1 Договорів).

Теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до Договору (п.2.1 Договорів).

Згідно п. 3.2 Договорів Споживач теплової енергії зобов'язується: повідомляти Енергопостачальну організацію про всі об'єкти теплоспоживання, підключенні до теплових мереж Споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа, кількість споживачів гарячої води, орендарів тощо). При укладенні договору надавати Енергопостачальній організації для розрахунку оплати інвентарну справу, договір оренди або іншу довідку про площу займаних приміщень, довідку про санітарно-технічне або використовуване технологічне обладнання, встановлене в займаному приміщенні, списки мешканців та загальну житлову площу кожного житлового приміщення (у випадку наявності житлових приміщень) та максимальні теплові навантаження всіх об'єктів та інші документи необхідні для проведення розрахунку. Письмово повідомляти Енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцязнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну кількості споживачів гарячої води, користувачів приміщень та теплових мереж Споживача (Субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання змін. При зміні площі приміщень, максимальних теплових навантажень, чисельності водоспоживачів, зміни кількості санітарно-технічного обладнання у триденний термін повідомити про це Енергопостачальну організацію.

Також між сторонами укладено додатки №1 до договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді №5162 від 01.01.2011р. та №6162 від 27.09.2011р. якими визначено назва і адреса об"єктів постачання теплової енергії, на які здійснювалось постачання теплової енергії, їх площа, висота та приєднане теплове навантаження та які є невід"ємними частинами цих договорів, підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками юридичних осіб (містяться в матеріалах справи).

20.07.15р. Тернопільською об’єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Міської комунальної лікарні №3 за період з 01.03.2012р. по 31.05.2015р. про що складено відповідний акт №17-22/157. Під час здійснення даної ревізії інспекцією встановлено, що лікарнею зайво сплачено бюджетні кошти за послуги з теплопостачання по гуртожитку по вул. Федьковича, 14 за завищеним тарифом на загальну 66790,63 грн. за період з 2012р. по січень-квітень 2015р., про що свідчить перерахунок нарахування послуг теплопостачання по будівлі гуртожитку Міської комунальної лікарні №3 по вул.Федьковича,14 (знаходиться в матеріалах справи).

Позивачем надіслано відповідачу вимогу №732 від 27.08.2015р. про відшкодування збитків, на яку останнім надано відповідь №2875/17 від 09.092015р. про відсутність правових підстав щодо повернення коштів з підстав, викладених в листі-відповіді ( міститься в матеріалах справи).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що внаслідок завищення тарифів на послуги з теплопостачання, Міській комунальній лікарні №3 завдано збитки, що стало причиною звернення останнього до суду з вимогою про стягнення збитків у розмірі 66 790,63 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов’язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами укладеного договори №5162 від 01.01.2011р. та №6162 від 27.09.2011р. про постачання теплової енергії в гарячій воді (відповідно до умов яких Енергопостачальна організація взяла на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати постачання гарячої води в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію та гарячу воду за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цими Договорами (п.1.1 Договорів)).

Теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до Договору (п.2.1 Договорів).

Згідно п. 3.2 Договорів Споживач теплової енергії зобов'язується: повідомляти Енергопостачальну організацію про всі об'єкти теплоспоживання, підключенні до теплових мереж Споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа, кількість споживачів гарячої води, орендарів тощо). При укладенні договору надавати Енергопостачальній організації для розрахунку оплати інвентарну справу, договір оренди або іншу довідку про площу займаних приміщень, довідку про санітарно-технічне або використовуване технологічне обладнання, встановлене в займаному приміщенні, списки мешканців та загальну житлову площу кожного житлового приміщення (у випадку наявності житлових приміщень) та максимальні теплові навантаження всіх об'єктів та інші документи необхідні для проведення розрахунку. Письмово повідомляти Енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцязнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну кількості споживачів гарячої води, користувачів приміщень та теплових мереж Споживача (Субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання змін. При зміні площі приміщень, максимальних теплових навантажень, чисельності водоспоживачів, зміни кількості санітарно-технічного обладнання у триденний термін повідомити про це Енергопостачальну організацію.

Також між сторонами укладено додатки №1 до договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді №5162 від 01.01.2011р. та №6162 від 27.09.2011р. якими визначено назва і адреса об"єктів постачання теплової енергії, на які здійснювалось постачання теплової енергії, їх площа, висота та приєднане теплове навантаження та які є невід"ємними частинами цих договорів, підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Листом № 712 від 24.10.2012 р. Міська комунальна лікарня №3 надала інформацію щодо площі будівлі на вул. Федьковича, 14, а саме уточнила, що загальна площа складає 387,2 м кв., з яких 95,4 м кв. - житлові приміщення, а 298,8 м кв. - інші нежитлові приміщення.

На підставі зазначеного листа між сторонами укладено договір № 162 від 27.09.2011р. про постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання гарячої води.

Також між сторонами укладено додатки №1, №3 до договору про постачання теплової енергії №162 від 27.09.2011р., додаткову угоду від 08.11.2012р., додаток №1 від 08.11.2012р., додаткову угоду №1 від 19.11.2012р., додаткову угоду №2 від 11.04.2013р., додаток №1 від 11.04.2013р., додаткову угоду №3 від 18.10.2013р. та додаток №1 від 18.10.2013р., які є невід"ємними частинами договору №162 від 27.09.2011р., підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками юридичних осіб (містяться в матеріалах справи).

24.01.2014р. Міська комунальна лікарня № 3 звернулась до КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з листом №90, відповідно до якого надала інформацію про розподіл площ будівлі по вул. Федьковича, 14.

Таким чином, 31 січня 2014 року сторони уклали договір купівлі-продажу теплової енергії № 162, а також додатки №1, №3 до договору купівлі - продажу теплової енергії №162 від 31.01.2014р., додаткову угоду №1, які є невід"ємними частинами договору №162 від 31.01.2014р., підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах зазначених вище договорів та додаткових угод до них, в тому числі і щодо опалювальних площ приміщень та теплових навантажень об'єктів. Дані договори не оспорювались жодною із сторін, не визнані судом недійсними.

Дані договори за своєю правовою природою є договорами поставки, порядок укладення, зміни та виконання щодо яких регулюється нормами Цивільного кодексу України (ЦК України), Господарського кодексу України (ГК України) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до ст.ст.19, 26 якого відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах в якому повинні бути передбачені істотні умови договору, однією з яких є вартість послуг (ціна).

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та стверджує позивач, 20.07.15р. Тернопільською об’єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Міської комунальної лікарні №3 за період з 01.03.2012р. по 31.05.2015р., про що складено відповідний акт №17-22/157. Під час здійснення даної ревізії інспекцією встановлено, що лікарнею зайво сплачено бюджетних коштів за послуги з теплопостачання по гуртожитку по вул. Федьковича, 14 за завищеним тарифом на загальну 66790,63 грн. за період з 2012р. по квітень 2015р., про що свідчить перерахунок нарахування послуг теплопостачання по будівлі гуртожитку Міської комунальної лікарні №3 по вул.Федьковича,14 (міститься в матеріалах справи).

Також в ОСОБА_3 ревізії зазначено, що порушення допущено з вини заступника головного лікаря по будівництву, який підготував лист №712 від 24.10.2012р., яким повідомив КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" ТМР, що загальна площа приміщення по вул. Федьковича, 14 становить 387,2 кв.м., в тому числі житлова площа - 95,4 кв.м. та інші нежитлові приміщення площею 298,8 кв.м.

Позивачем надіслано відповідачу вимогу №732 від 27.08.2015р. про відшкодування збитків, на яку останнім надано відповідь №2875/17 від 09.092015р. про відсутність правових підстав щодо повернення коштів з підстав, викладених в листі-відповіді ( міститься в матеріалах справи).

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. (Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди").

Факт завдання збитків та вину відповідача у цьому позивач обґрунтовує актом №17-22/157 від 20.07.2015р. ревізії фінансово-господарської діяльності Міської комунальної лікарні №3 за період з 01.03.2012р. по 31.05.2015р. Акт не може бути належним та допустимим доказом, в розумінні приписів ст. 34 ГПК України, в підтвердження факту завдання збитків. Згідно з п. 1 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006р. №550, акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Суд відзначає, що за своєю правовою природою акт ревізії не має обов’язкового характеру, такий не може бути предметом судового спору, оскільки є документом, що фіксує факт проведення ревізії та результати такої. Акт ревізії є лише підставою для прийняття компетентним органом відповідного індивідуально-правового акту, який, у свою чергу, покликаний спричинити виникнення, зміну чи припинення певних права та обов"язків певному колу суб"єктів.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. Згідно з ч. 1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Водночас, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору.

При цьому суд зазначає, що даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2015 р. у справі № 908/360/15-г.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надані належні і допустимі докази самого факту завдання збитків, протиправності дій боржника та причинного зв"язку між такими діями та завданими позивачу збитками.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо судового збору суд зазначає наступне:

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (редакція чинна з 01.09.2015 р.).

Згідно зі ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.

Предметом судового розгляду у справі №921/1081/15-г/15 є вимога майнового характеру: відшкодування збитків в розмірі 66 790,63 грн., за яку належить до сплати 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1218,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи при зверненні до суду з даним позовом (28.10.2015р.) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 789 від 02.10.2015р. Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 160,00 грн.

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 160,00 грн позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46,12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.


Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.


Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.01.2016 р.


Суддя                                                                                          Галамай О.З.


  • Номер:
  • Опис: cтягнення заборгованості в сумі 66 790,63 грн
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 921/1081/15-г/15
  • Суд: Господарський суд Тернопільської області
  • Суддя: Галамай О.З.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2015
  • Дата етапу: 23.12.2015
  • Номер:
  • Опис: cтягнення заборгованості в сумі 66 790,63 грн
  • Тип справи: Розстрочення, відстрочення, повернення судового збору та звільнення від його сплати (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 921/1081/15-г/15
  • Суд: Господарський суд Тернопільської області
  • Суддя: Галамай О.З.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.01.2016
  • Дата етапу: 22.01.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація