КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3615/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А.,Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігів-Авто» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лшистопаді 2015 року, Публічне акціонерне товариство «Чернігів-Авто» (далі ПАТ «Чернігів-Авто», позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі ДПІ у м. Чернігові, відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17.09.2015 № 0003292200 та від 17.09.2015 № 0003282200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у звязку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач також вказує на те, що в ході проведення перевірки відповідачем було зроблено висновок, що не погодження актів приймання-передачі газу газотранспортною організацією та інформація щодо нереальності господарських операцій, яка наведена в акті перевірки Основянської ОДПІ м. Харкова від 12.08.2014 № 1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська нафтогазова компанія» свідчить про відсутність факту реального здійснення операцій з поставки природного газу від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за січень-березень 2013 року.

Позивач не погоджується з вказаним висновком, посилаючись на те, що акт перевірки Основянської ОДПІ м. Харкова від 12.08.2014 № 1137/20-38-23-01-04/37764888 не може прийматися до уваги при оцінці реальності господарських операцій підприємства, так як господарські операції з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» відбувалися у І кварталі 2013 року, коли вказаний контрагент був належним чином зареєстрований в ЄДР, мав статус платника податку на додану вартість, а також чинну ліцензію АГ № 507498, видану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Також посилається на те, що у вказаному акті перевірки відсутня інформація про надіслання/вручення ТОВ «Українська нафто-газова компанія» податкових повідомлень-рішень за наслідками зазначеної вище звірки, а тому даний акт Основянської ДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12.08.2014 не може прийматися до уваги та братися за основу при оцінці реальності господарських операцій ПАТ «Чернігів-Авто».

Згідно договору № П/12-220 від 18.09.2012 Постачальник ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (код ЄДРПОУ 37764888) зобовязується передати покупцю природний газ (далі - газ, товар), а Покупець ПАТ «Чернігів-Авто» (код ЄДРПОУ 14235422) зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Відповідно до п.3.4 даного Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі природного газу.

Позивач зазначає, що обсяги придбаного у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природного газу погоджено з газотранспортною/газорозподільною організацією - ПАТ «Чернігівгаз», на підставі окремого договору №Т-ПР-113-1028 від 21.12.2012, шляхом підписання наданих до перевірки актів виконаних робіт (наданих послуг) з транспортування та розподілу природного газу.

Всі первинні документи, що відображають реальність проведених господарських операцій між ПАТ «Чернігів-Авто» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», складені відповідно до вимог чинного законодавства та були надані податковому органу під час перевірки (копії актів приймання передачі природного газу з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та копії актів здачі прийняття робіт (надання послуг) від ПАТ « Чернігівгаз»).

Отже, формування ПАТ «Чернігів-Авто» податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» відповідає чинному законодавству та не містить порушень вимог Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Також вважає необґрунтованим висновок ДПІ у м. Чернігові щодо заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у звязку з продажем Сосницького філіалу СТО за грудень 2014 року на суму 184 226 грн. та СТО по вул. Квітнева, 1-в м. Чернігів за серпень 2014 року на суму 559 366 грн.

При цьому, посилається на те, що переведення основних засобів з виробничого до невиробничого не відбувалось, а переведення обєкту основного засобу до складу запасів не класифікуються як переведення чи використання такого обєкту у не господарській діяльності.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.09.2015 № 0003292200 та від 17.09.2015 № 0003282200.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Приватне акціонерне товариство «Чернігів-Авто» (код ЄДРПОУ - 14235422) зареєстроване в якості юридичної особи 19.07.1993 та взято на податковий облік в органи державної податкової служби 19.07.1993 за №7243, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №369243.

На підставі направлень від 16.07.2015 №1683, №1684, від 22.07.2015 № 1731, згідно із ст.20. ст.77. ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання та наказу ДПІ у м. Чернігові від 06.07.2015№ 1571 проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Чернігів-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатом перевірки складено акт від 01.09.2015 №1539/22/14235422.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Чернігів-Авто» вимог податкового законодавства: пп. 14.1.27 пп.14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення податок на прибуток по декларації за 2014 рік на суму 142 210 грн.; п. 189.1 ст.189, п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 198.5 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 772 034 грн., в т.ч. за січень 2013 року - 17 203 грн., лютий 2013 року - 5 761 грн., березень 2013 року - 5 478 грн., серпень 2014 року - 559 366 грн., грудень 2014 року - 184 226 грн.; п. 1, п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, який затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в МЮУ 13.01.2011 №46/18784 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, зареєстрованого в МЮУ 05.02.2014 №228/25005.

07.09.2015 на адресу податкового органу ПАТ «Чернігів-Авто» направлено заперечення за вих. №3039 на акт перевірки від 01.09.2015 №1539/22/14235422 .

15.09.2015 ПАТ «Чернігів-Авто» отримало лист від ДПІ у м. Чернігові (за вих. №9450/10/25-26-22-02-12 від 14.09.2015 про надання відповіді на заперечення, яким повідомлено, що аргументи, викладені в запереченні не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення.

На підставі на підставі акту перевірки від 01.09.2015 №1539/22/14235422 ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17.09.2015 №0003292200, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 142 212 грн. ; від 17.09.2015 №0003282200, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 772 034 грн. за основним платежем та 386 017 грн. за штрафними санкціями .

Податкові повідомлення-рішення від 17.09.2015 №0003282200, №0003292200 були оскаржені ПАТ «Чернігів-Авто» в адміністративному порядку, проте рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 02.11.2015 №3062/10/25-01-10-04-15 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В ході проведеної перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено, між ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Постачальник) та ПАТ «Чернігів-Авто» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № П/12-220 від 18.09.2012 (а.с. 74-76).

Відповідно до п.1.1., п.1.2. вказаного договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Використання газу для інших потреб Покупцем не є предметом цього Договору.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі природного газу (п.3.4 Договору).

Також судом встановлено, що 21.12.2012 між ПАТ «Чернігів-Авто» (замовник) та ПАТ «Чернігівгаз» (газорозподільне підприємство) укладено типовий договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №Т-ПР-113-1028.

Пунктом 1.1. даного Договору передбачено, що газорозподільне підприємство зобовязується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності обєктів замовника або його споживачів відповідно до «Акиів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін».

Відповідно до п. 2.6. послуги з транспортування ГРМ підтверджується підписаними сторонами актом наданих послуг з транспортування ГРМ та актом приймання-передачі про транспортованого природного газу.

Отже, погодження обсягів постачання придбаного у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природного газу відбувалось відповідно до порядку, визначеного розділом № 3 «Порядок обліку газу та його якість» Договору №Т-ПР-113-1028, а також відповідно до Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005 № 618.

Договори підписані директорами підприємств та скріплені печатками.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи: акти приймання-передачі природного газу; акти надання послуг з транспортування газу; податкові накладні, що були виписані ТОВ «Українська нафто-газова компанія» на суму податкових зобовязань; платіжні доручення.

Таким чином, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Ввстановлено, що придбаний у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природний газ, повністю використаний ПАТ «Чернігів-Авто» у межах статутної господарській діяльності, а саме, для опалення власних приміщень.

Отже, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Слід звернути увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача - ТОВ «Українська нафто-газова компанія» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, встановлено, що на момент укладення договорів із контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід звернути увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Українська нафто-газова компанія», містять всі реквізити, передбачені п.201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нереальності угоди позивача із контрагентом відповідач посилається також на акт щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

За необхідне слід зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо фіктивності та обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є контрагентом ПАТ «Чернігів-Авто», та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

У свою чергу, встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний Суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обовязково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Суд першої інстанції правомірно також не погодився з висновком відповідача щодо заниження ПАТ «Чернігів-Авто» податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 743 592 грн., в т.ч.: по Сосницькому філіалу СТО за грудень 2014 року на суму 184 226 грн.; по СТО м. Чернігів, вул. Квітнева, 1-в за серпень 2014 року на суму 559 366 грн., виходячи з наступного.

Протоколом засідання Наглядової ради підприємства від 06.08.2014 №06/082014-1 прийнято рішення про продаж СТО, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Квітнева, 1в.

На підставі договору від 21.08.2014 ПАТ «Чернігів-Авто» (продавець) продає, а ТОВ «ВІП АВТО Транс» (код 37558048) приймає у власність (купує) обєкти нерухомості, а саме: приміщення автомагазину 702,9 кв.м., цех СТО 638.8 кв.м., площадку накопичення автомобілів за адресою: м. Чернігів, вул. Квітнева, 1-в.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна складає 1 200 000 грн. разом з ПДВ.

На виконання вказаного договору була виписана видаткова накладна від 21.08.2014 за №ЛНА-000009 на суму 1 200 000,0 грн т.ч. ПДВ 200 000,0 грн. та податкова накладна від 21.08.2014 № 6423 на суму 1 200 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 200 000,0 грн.

Протоколом засідання Наглядової ради ПАТ «Чернігів-Авто» від 01.12.2014 №01/12/2014-1 прийнято рішення про продаж Сосницького філіалу станції техобслуговування.

На підставі договору від 16.12.2014 ПАТ «Чернігів-Авто» (продавець) продає, а ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) смт. Сосниця (покупець) приймає у власність (купує) Сосницький філіал станції техобслуговування, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа станції 2196.5 кв. м., в тому числі: будинок контори 111,8 кв. м., автогараж 406,8 кв. м., магазин 262 кв. м., корпус ТО і ТР 906,3 кв. м., будинок мийки 170,4 кв.м., льох цегляний 45,8 кв.м.. цех відновлювального ремонту 293,4 кв.м.

Відповідно до п.2.1 ціна договору складає 400 000 грн. разом з ПДВ.

На виконання вказаного договору була виписана видаткова накладна від 16.12.2014 за №ЛНА-000012 на суму 400 000.0 грн.. в т.ч. ПДВ 66 666,67 грн. та податкова накладна від 16.12.2014 № 9229 на суму 400 000.0 грн. в т.ч. ПДВ 66 666,67 грн.

Згідно виписки ПАТ «Промінвестбанк» кошти в сумі 1 200 000,0 грн. та 400 000,0 грн. надійшли рахунок ПАТ «Чернігів-Авто» 21.08.2014 та 16.12.2014.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність, це діяльність особи що повязана з виробництвом (виготовленням) та (або) реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно, або через відокремлені підрозділи.

Встановлено, що за результатами продажу СТО позивачем було нараховано ПДВ згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, тобто з договірної вартості.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, шо до проведення операцій продажу та після рішень Наглядової ради підприємства щодо продажу вищезазначених основних засобів і бухгалтерського проведення Д286 - К10, ПАТ «Чернігів-Авто» фактично перевело основні засоби з виробничого до невиробничого використання.

Встановлено, що після продажу станцій технічного обслуговування (21.08.2014 та 16.12.2014 - дати продажу СТО згідно договорів купівлі-продажу) для проведення операції у обліку підприємства було відображено проводку по Д-ту 286 рахунку згідно вимог МФСО 16 «Основні засоби» обєкт основного засобу, який визначений для продажу переводиться зі складу основних засобів до складу запасів, за залишковою балансовою вартістю, яка відповідно до ст.198 ПКУ і є базою оподаткування ПДВ. Таке переведення матеріального активу платника податку в бухгалтерському обліку з Першого класу бухгалтерських рахунків в другий клас бухгалтерських рахунків визначено згідно Інструкцією 291 «Щодо застосування плану рахунків бухгалтерського обліку».

Переведення об'єкту основного засобу до складу запасів не класифікуються, як переведення чи використання такого обєкту у не господарській діяльності.

Переведення основного засобу, утриманого для продажу до складу запасів - це порядок обліку операцій, які повязанні з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до МФСО №2 «Запаси»: запаси - це активи, які: а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Також, встановлено, що вищезазначені обєкти основних засобів використовувались позивачем в господарській діяльності підприємства до дати продажу даних СТО.

Вказане підтверджується копіями договорів оренди приміщень №67-О від 19.04.2013, №75-О від 01.11.2013, №77-О від 10.12.2013 Сосницького СТО підписаних з орендарями (ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5.), копіями договорів оренди землі від 07.02.2008 та від 24.06.2011, копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копіями торгових патентів за №630688, №630689, серії ТПБ, виданих ДПІ у м. Чернігові, копіями нарядів-замовлень та актів виконаних робіт по наданню послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів при зверненні клієнтів до даної станції техобслуговування оформлені у період з 01.08.2014 по 18.08.2014.

Отже, реалізовані ПАТ «Чернігів-Авто» основні засоби не були переведені до невиробничих та використовувались виключно для ведення господарської діяльності.

Податковий Кодекс України не містить норми, яка визначає операції з реалізації основних засобів, як такі що відносяться до не господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу щодо заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у звязку з продажем Сосницького філіалу СТО за грудень 2014 року на суму 184 226 грн. та СТО по вул. Квітнева, 1-в м. Чернігів за серпень 2014 року на суму 559 366 грн., є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду наст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що « ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивач надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Крім цього, відповідно до правил ст. 94 КАС України, ч. 6 ст. 186 КАС України та ст. ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо оскаржується судове рішення, прийняте після 01 вересня 2015 року, за результатами вирішення позовної заяви, поданої після 01 вересня 2015 року - застосовується нові ставки судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з ново виявленими обставинами у розмірі 110 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заявм, іншої заяви і скарги, яка обчислюється відповідно до Закону України "Про судовий збір" в редакції від 22.05.2015 року, та сумі мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року.

Тобто загальна сума до сплати при подачі апеляційної скарги становить - 15 085, 06 грн, який належить стягнути з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області ( адреса: 14000, вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів ) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 085, 06 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 19 січня 2016 року.

(Повний текст ухвали виготовлено - 14 січня 2015 року).

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.