19.01.2016 № 1-кп/760/39/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі колегії суддів : головуючого- судді: Захарової А.С.

cуддів: Губко А.О.

Педенко А.М.

при секретарі: Борух А.С.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, а також клопотань захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з утримання під вартою на домашній арешт,--

за участю прокурора : Стасюка Р.О.

захисників : ОСОБА_6

ОСОБА_5

ОСОБА_4

ОСОБА_7

обвинувачених : ОСОБА_2

ОСОБА_3. ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження № 1-кп/760/39/2016, що зареєстроване в ЄРДР 06.11.2013 року за № 12013110090012866 за фактом вчинення: ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження судом поставлено питання про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, оскільки строк дії ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 12.11.2015 року, якою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, закінчується ОСОБА_3 20.01.2016 року о 20 год. 45 хв., ОСОБА_2 20.01.2016 року об 11 год. 30 хв., однак по провадженню на даний час триває судове слідство та не прийнято остаточного рішення.

Прокурор вважає, що строк тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, необхідно продовжити до 60 днів, т.я. не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Захисники та обвинувачені заперечують проти доводів прокурора, посилаючись на те, що прокурором не доведено, що не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому вважають, що тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою не може бути продовжено і просять обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілої ОСОБА_10 приєднується до думки прокурора.

Захисниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлені клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на та, що він має постійне місце проживання і не буде ухилятись від явки до суду, тривалий час знаходиться під вартою.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 60 днів, а що стосується обвинуваченого ОСОБА_3, то суд вважає недоцільним продовження тримання останнього під вартою, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Оскільки судове слідство по кримінальному провадженню триває, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 317 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України віднесені до тяжких і покарання передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років; п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 307 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів і покарання передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років позбавлення волі, або довічне позбавлення волі, може ухилятися від явки до суду, впливати на недопитаних судом свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, існує наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а це дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів.

Захисниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не доведено, що відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, в т.ч. і на домашній арешт.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» наголошує, що суди при розгляді справ застосовують Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З рішення Європейського суду з прав людини «Єчус проти Литви» вбачається, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у рішеннях цього ж суду «Яблонський проти Польщі», «I.A. проти Франції», «Іловецький проти Польщі» зазначено, що п. 3 ст. 5 Конвенції передбачає, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані. У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи

завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», зазначено, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

З Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі - інформаційний лист) вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Незважаючи на те, що судове слідство по кримінальному провадженню ще не завершено, однак, суд, враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання, а також, приймаючи до уваги положення, що викладені у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ноймайстер проти Австрії», відповідно до якого позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі та правові позиції викладені Європейським судом з прав людини зокрема у своїх рішеннях «Харченко проти України», «Мустафаєв проти України), «Олейнікова проти України, «Кравченко проти України», «Третьяков проти України», «Іззетов проти України», «Цигоній проти України», «Буров проти України», в яких зазначено, що продовження тримання під вартою повинно містили належне обґрунтування підстав, визначених строків такого тримання та необхідність розгляду національними судами можливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, а тому вважає за можливе змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, що не завадить судовому розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_3 може ухилятися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, а тому подальше тримання під вартою у цьому випадку не є виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу та суперечить вимогам ст. 5 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд, змінюючи ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за визначеною судом адресою строком на 60 днів, приходить до висновку, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, вважає необхідним покласти на нього обов'язок: прибувати за кожною вимогою до суду.

Виходячи з вищевикладеного заяви народних депутатів України ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про передачу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під особисту поруку суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 181, 194, 196, 198, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 18.03.2016 року до 19 год. 00 хв..

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 закінчується 18.03.2016 року об 19 год. 00 хв..

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1, на 60 днів, тобто до 18.03.2016 року до 19 год. 00 хв. з покладенням на нього обов'язку прибувати за кожною вимогою до суду.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з під варти в залі суду.

Виконання ухвали доручити органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури № 9 Стасюка Р.О..

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 18.03.2016 року о 19 год. 00 хв..

Клопотання захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, в т.ч. і на домашній арешт залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Захарова А.С.

судді: Губко А.О.

Педенко А.М.