ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р.Справа № 916/1680/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення 278007,18грн., з яких 127996,93грн. інфляційних, 33830,46грн. 3% річних та 116179,79грн. пені.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №14-135 від 13.05.14р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 25.03.15р.

Від третьої особи: не з’явився.

встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго", про стягнення 278007,18грн., з яких 127996,93грн. інфляційних, 33830,46грн. 3% річних та 116179,79грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору № 13/3447-БО-23 від 30.04.2013 р. купівлі-продажу природного газу, надання відповідачу протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року природного газу на загальну суму 2003744,74грн., акти приймання-передачі, здіснення відповідачем оплати з порушенням встановленого строку, нарахування пені відповідно до п.7.2 договору та 3% річних і інфляційних відповідно до ч.2 ст.265 Цивільного Кодексу України та на інші вказані у позовній заяві та поясненнях обставини.

Відповідач вимоги позивача не визнав та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на договори № 261/30 від 26.02.2014 та № 821/30 від 15.10.2014 "Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "про державний бюджет України на 2014 рік") які були укладені відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України від 29.01.2014 № 30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", несвоєчасне підписання актів приймання-передачі газу та на інші вказані у відзиві та поясненнях обставини.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 127996,93грн., 3% річних у розмірі 33830,46грн., пеню у розмірі 58089,89грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5561грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 рішення суду залишено без змін, а апеляційна скарга позивача без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 була частково задоволена скарга Комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго", Рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі №916/1680/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову касаційної інстанції обґрунтовано насамперед тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на порушення відповідачем передбачених умовами договору від 30.04.2013 №13/3447-БО-23 строків оплати природного газу як на підставу для стягнення, не надали оцінки наявним у справі доказам і доводам відповідача щодо погашення частини боргу на державному рівні на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014, договорів про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 261/30 від 26.02.2014 та № 821/30 від 15.10.2014.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами 30.04.2013 р. був підписаний договір №13/3447-БО-23 купівлі-продажу природного газу. Відповідно до п.1.1 договору, позивач взяв на себе зобов‘язання передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 ГК України. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кількість природного газу, який підлягав передачі, сторони визначили у п.2.1 договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, як ст.549 так і ст.625 Цивільного Кодексу України пов‘язують можливість стягнення пені, 3 відсотків річних та інфляційних лише у разі прострочки виконання зобов‘язання.

На виконання умов договору, позивач протягом 2014 року передав відповідачу природного газу на загальну суму 2003744,74грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі.

Разом з цим, 26.02.2014 р. та 15.10.2014 р. були підписані договори № 261/30 та № 821/30 відповідно "Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "про державний бюджет України на 2014 рік"). Вказані договори були укладені відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Вищевказані договори містять посилання та вказують на погашення заборгованості за договором № 13/3447-БО-23 від 30.04.2013 р.

В п.17 та п.15 договорів про організацію взаєморозрахунків №261/30 від 26.02.2014 р. та № 821/30 від 15.10.2014 р., відповідно, сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідач вказує, а позивач не заперечує того факту, що на виконання договорів про організацію взаєморозрахунків №261/30 від 26.02.2014 та №821/30 від 15.10.2014 р. відповідач перерахував в обумовлений в зазначених договорах строк суми заборгованості згідно платіжних доручень, копії яких додані до матеріалів справи.

У Постанові касаційної інстанції також зазначено, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2014 р. №3-105гс14, укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи, і відповідно до п.17 договору №261/30 від 26.02.2014 р. та п.15 договору №821/30 від 15.10.2014 р. сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, і у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 № 3-23гс15.

Згідно із ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд вважає, що у позивача відсутнє право на стягнення з відповідача 278007,18грн., з яких 127996,93грн. інфляційних, 33830,46грн. 3% річних та 116179,79грн. пені з посиланням на невиконання відповідачем умов договору № 13/3447-БО-23 купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.175 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85,111-28 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго" 278007,18грн., з яких 127996,93грн. інфляційних, 33830,46грн. 3% річних та 116179,79грн. пені.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.01.2016 року. Повний текст рішення складений 16 січня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков