27.03.07
Україна
Господарський суд Чернігівської області
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18
22 березня 2007р. справа № 14/87
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Старт”, вул.Калініна,87, м. Бахмач, 16500
Про стягнення 35443грн. 48коп.
Суддя Н.Ю.Книш
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від позивача: ОСОБА_1 фізична особа-підприємець
Від відповідача: Сафронов О.М. директор
Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 13.03.07р. по 22.03.07р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27264,22грн. за поставлений товар на підставі договору НОМЕР_1 від 02.10.06р. по накладній НОМЕР_2 від 02.10.2006р. та 8179,26грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.11.06р. по 13.02.07р.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.03.07р. надав відзив на позов НОМЕР_3 від 12.03.07р., в якому зазначив, що згідно договору поставки НОМЕР_1 від 02.10.06р. позивач прийняв зобов'язання поставити запчастини на суму 27264,22грн., а відповідач зобов'язався прийняти товар (запчастини) та провести оплату його вартості, що на підставі довіреності ЯМО НОМЕР_4 від 25.09.2006р. та видаткової накладної НОМЕР_2 від 02.10.06р. товар був одержаний. У відзиві на позов відповідач вказав, що за одержаний товар розрахувався частково платіжними дорученнями НОМЕР_5 від 17.04.06р. на суму 10000грн., НОМЕР_6 від 04.08.06р. в сумі 4000грн. та по прибутковому ордеру б/н від 09.06.06р. на суму 5000грн., всього сплачено 19500грн., що залишок боргу складає 7764,22грн. згідно договору НОМЕР_1 від 02.10.06р., що на 01.01.2006р. борг перед позивачем склав 18101грн., але позивачем вимоги по сплаті суми боргу не пред'являлись. Крім того, відповідач зазначає, що акт звірки складений позивачем не по формі і без розшифровки суми боргу і суми оплат відповідачем, і на думку відповідача він не має юридичної сили, що розрахунок суми боргу позивачем не прикладений, що в квітні 2006р. шляхом виходу зі складу учасників товариства пройшов перерозподіл часток в статутному капіталі товариства серед учасників, що до статуту були внесені зміни затверджені новою редакцією статуту, і згідно протоколу НОМЕР_7 від 25.10.06р. було обрано нову дирекцію. Відповідач просив суд винести рішення про відмову сплати штрафних санкцій, так як сума боргу точно не визначена та товариство знаходиться в дуже скрутному фінансовому стані. Під час технічної фіксації судового процесу представником відповідача були наведені додаткові заперечення проти позову, в тому числі відповідач стверджував, що поставка позивачем запчастин та їх використання відбулося до укладання договору НОМЕР_1 від 02.10.06р. та виписки накладної НОМЕР_2 від 02.10.06р., що укладення договору НОМЕР_1 від 02.10.06р. не передбачало його виконання, що 03.10.2006р. звільнився генеральний директор СТОВ “Старт” Ніколаєнко П.В.
Представник позивача в судовому засіданні надав відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що на підставі довіреності ЯМО НОМЕР_4 від 25.09.06р. та видаткової накладної НОМЕР_2 від 02.10.06р. позивачем був поставлений товар на суму 27264,22грн., що станом на 01.01.06р. СТОВ “Старт” заборгувало позивачу 18101грн., що позивач допоміг із посівною компанією і поставив відповідачу зерно вівса в кількості 11,340тон на суму 5919,48грн. по накладній НОМЕР_8 від 27.04.06р. та довіреності ЯМГ НОМЕР_9 від 27.04.06р., що по мірі надходження коштів відповідач розраховувався за поставлені раніше запчастини і овес, що акти звірки розрахунків складені вірно, мають мокрі печатки з обох сторін і підписи уповноважених осіб, що акти звірки пишуться у довільній формі. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, заперечував факт виписки рахунків на оплату товару, які вказані відповідачем в платіжних документах, не заперечував поставку відповідачу запчастин до виписки накладної НОМЕР_2 від 02.10.06р., а також позивачем були надані інші пояснення по суті спору.
Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10, місце проживання -АДРЕСА_1) є Фізичної особою -підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця Серія ІНФОРМАЦІЯ_1, дата проведення державної реєстрації 16.10.1998р. номер запису про державну реєстрацію -НОМЕР_11.
Згідно довідки НОМЕР_12 управління статистики у Бахмацькому районі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старт” має ідентифікаційний код 00449935, місцезнаходження вул.Калініна,87, м. Бахмач.
Згідно ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
02.10.06р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та СТОВ “Старт”, в особі генерального директора Ніколаєнко П.В. (відповідачем) укладено договір НОМЕР_1. Відповідно до п. 1.1. договору продавець (позивач по справі) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач по справі) прийняти і оплатити запасні частини на суму 27264грн.22коп. згідно видаткової накладної НОМЕР_2 від 02.10.2006р.
У відповідності до протоколу НОМЕР_13 від 06.09.2006р. зборів засновників СТОВ “Старт” Ніколаєнко П.В. був призначений генеральним директором, у відповідності до протоколу НОМЕР_7 від 25.10.06р. загальних зборів учасників з 25.10.06р. вирішено обрати генеральним директором Примак В.О. У зв'язку з своїм відрядженням наказом генерального директора Ніколаєнко П.В. від 03.10.06р. №71 було призначено Булаха І.М. виконуючим обов'язки генерального директора з правом першого підпису з 03.10.06р. по 25.10.06р.
З огляду на викладене суд доходить висновку, про наявність у генерального директора Ніколаєнко П.В. повноважень щодо укладення договору НОМЕР_1 від 02.10.2006р.
Представником відповідача в судовому засіданні подано копію договору НОМЕР_14 від 03.10.06р. про відступлення права вимоги складеного між фізичною особою Ніколаєнко П.В., фермерським господарством “Мічурін” та СТОВ “Старт”, яка не приймається судом як доказ повноважень Ніколаєнко П.В. та наміру не виконання договору НОМЕР_1 від 02.10.06р., оскільки договір НОМЕР_14 не стосується предмету спору.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996 (далі по тексту -Закон №996) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до ст.9 Закону №996 підставою для проведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
У відповідності до п.2 ст. 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням вищезазначеного, господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством встановлено певні засоби доказування щодо первинних документів, які підтверджують відпуск та отримання товару, грошових коштів.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем на передані відповідачу запасні частини виписана та надана накладна за НОМЕР_2 від 02.10.06р. на 187 найменувань товару на загальну суму 27264,22грн. В накладній зазначено, що одержано СТОВ “Старт” через ОСОБА_2 по довіреності серія ЯМО НОМЕР_4 від 25.09.06р., в графі “одержав” стоїть підпис уповноваженої особи відповідача.
Згідно п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 року за №99 та зареєстрована в Мінюсті України 12.06.96 року за №5393/1318, товари та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача. Бланки довіреностей є документами суворої звітності. У випадку коли керівник підприємства доручає найманому працівникові одержувати цінності, то відповідно керівник підприємства повинен видати довіреність на право отримання матеріальних цінностей.
Подана відповідачем виписка з журналу реєстрації довіреностей підтверджує видачу 25.09.06р. відповідачем ОСОБА_2 довіреності НОМЕР_4 на отримання запчастин від СПД ОСОБА_1, та в графі 8 журналу здійснена відмітка про використання довіреності - “накл.34 2.10”.
З огляду на викладене, факт отримання відповідачем товару на суму 27264,22грн. підтверджується накладною НОМЕР_2 від 02.10.06р., довіреністю ЯМО НОМЕР_4 від 25.09.06р. та визнається відповідачем у поданому відзиві від 12.03.07р. НОМЕР_3.
У відповідності до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Відповідно до п.3.1 договору розрахунки за товар проводяться шляхом оплати протягом 5 календарних днів після закінчення місяця, в якому одержано товар. Таким чином, враховуючи складання сторонами первинного документу на одержання відповідачем запчастин -накладної НОМЕР_2 від 02.10.06р. на суму 27264,22грн., суд доходить висновку, що відповідач за отриманий товар по накладній НОМЕР_2 від 02.10.06р. зобов'язаний провести оплату у строк - 05.11.06р.
Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно поданого відзиву відповідач визнав позовні вимоги частково в сумі 7764,22грн., посилаючись на часткову сплату вартості товару у сумі 19500,00грн., в тому числі по платіжним дорученням НОМЕР_5 від 17.04.06р. у сумі 10000грн. і НОМЕР_6 від 04.08.06р. у сумі 4000грн. та по прибутковому ордеру б/н від 09.06.06р. у сумі 5000грн.
Відповідачем до матеріалів справи подано ксерокопії платіжних доручень НОМЕР_6 від 04.08.06р. на суму 4000,00грн. з призначенням платежу “заборгованість за запчастини, в т.ч. ПДВ -666,67грн” з відміткою установи банку про проведення платежу 04.08.06р., НОМЕР_5 від 17.04.06р. на суму 10000,00грн. з призначенням платежу “за запчастини згідно рахунка НОМЕР_15 від 13.04.06р., в т.ч. ПДВ -1666,67грн” з відміткою установи банку про проведення платежу 18.04.06р., копію платіжного доручення НОМЕР_16 від 28.04.07р. на суму 500,00грн. з призначенням платежу “за запчастини згідно рахунка НОМЕР_17 від 27.04.06р., в т.ч. ПДВ -83,33грн” без відмітки установи банку про проведення платежу, та копію касового ордеру від 09.06.06р. на суму 5000,00грн. на отримання СПД ОСОБА_1 в погашення заборгованості.
Відповідачем не подано суду примірників рахунків, які вказані ним в призначенні платежів. В судовому засіданні позивач заперечував факт виписки рахунків, на які посилається відповідач в платіжних дорученнях при перерахуванні коштів. Оригінали платіжних документів на сплату відповідачу 19500,00грн. відповідачем в судовому засіданні не подано.
Вказані платежі позивачем невраховані при пред'явленні вимоги про стягнення суми основного боргу з відповідача -27264,22грн.
Позивачем до матеріалів справи подані примірники двосторонніх актів звірки розрахунків між сторонами складеними станом на 01.11.06р. та на 06.03.07р., відповідно до яких борг відповідача перед позивачем становить 31741,90грн. Крім того, як свідчать письмові пояснення сторін, борг відповідача перед позивачем станом на 01.01.2006р. становив 18101грн.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність доказів фактичної сплати позивачу відповідачем грошових коштів на виконання умов договору НОМЕР_1 від 02.10.06р. стосовно оплати вартості запчастин отриманих відповідачем по накладній НОМЕР_2 від 02.10.06р.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що часткове визнання відповідачем позовних вимог позивача суперечить викладеним обставинам справи та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача.
За таких обставин, на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 27264,22грн., що підтверджується матеріалами справи, та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України -штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8179,26грн. пені за період з 06.11.06р. по 13.02.07р. розраховану у розмірі 0,3% від суми несплаченого товару за кожний день прострочки.
Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором поставки можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
У пункті 3.1 договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати вартості товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,3% за кожний день прострочення платежу від суми несплаченого чи несвоєчасно сплаченого товару.
Враховуючи, що на момент розгляду справи діє Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96р. №543/96-ВР (далі -Закон №543/96-ВР), відповідно до статті 3 якого розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, та норми Закону №543/96-ВР - є спеціальними і підлягають безпосередньому застосуванню до відносин, врегульованих ними.
Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставини, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню у розмірі 1269,84грн. за період з 06.11.06р. по 13.02.07р. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період порострочки. В решті стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно та в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 27264,22грн., в частині стягнення пені в сумі 1269,84грн. В решті позову відмовити.
Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 285,34грн. та 95,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.525, 526, 546, 547, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 217, 230, 232, 343 Господарського кодексу України ст.33, 34, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Старт” (вул.Калініна,87, м. Бахмач, р/р 26006301204 в Ощадбанку м. Бахмач, МФО 343013 код 00449935) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) 27264грн.22коп. боргу, 1269грн.84коп. пені, 285грн. 34коп. державного мита, 95грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Н.Ю.Книш
Рішення підписано 27.03.2007р.
Суддя Н.Ю.Книш