22-ц/775/97/2016(м)

221/2881/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Гальченко І.В.

Суддя-доповідач Биліна Т.І.

Категорія 19

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів - Принцевської В.П., Бугрим Л.М.

при секретарі - Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 23 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу по договору позики - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму займу в розмірі 25000 грн., суму індексу інфляції в розмірі 14371,06 грн., 3% річних в сумі 821,91 грн., усього - 40192,97 грн., понесені позивачем судові витрати в розмірі 2402 грн., тобто усього 42594,97 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики - відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 листопада 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог та задовольнити його зустрічні позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що розписку написано ним, під примусом за вказівкою позивачки. Розписка не містить інформації про передачу грошових коштів, оскільки факт передачі грошових коштів не відбувся. Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків відносно відсутності доказів написання розписки під впливом насильства, незважаючи на пояснення свідків та наявність кримінального провадження внесеного до ЄРДР.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 в судове засіданні не з'явилися, про час та місце розгляду справи попереджені належним чином.(а.с.69,70)

Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача його представника, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення відповідно до вимог статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини у справі та визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 18.06.2014 року був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в борг ОСОБА_2 25000 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, посвідченою особистим підписом позичальника ОСОБА_2 Зазначену суму боргу відповідач до теперішнього часу не повернув. Відповідач не звертався до правоохоронних органів з приводу написання боргової розписки під психологічним тиском та погрозою насильства.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд керувався статтями 1046 - 1047 Цивільного кодексу України та виходив із того, що за договором позики укладеному у письмовій формі одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, які позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві в такій же сумі.

Як вбачається з матеріалів справи боргові зобов'язання, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджені, власноруч написаною відповідачем борговою розпискою від 18.06.2014 року на суму 25000 гривень. (а.с.3)

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками та обставинами встановленими судом першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно позиції висловленої в ухвалі Верховного Суду України від 01 вересня 2010 року, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України).

Наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі №6-24 ц 12)

Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Доводи апеляційної скарги та обґрунтування зустрічного позову, що відповідач не отримував грошові кошти, а розписку написав під тиском не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Під час розгляду справи як судом першої інстанції так і апеляційної інстанції було встановлено, що розписка, написана власноручно ОСОБА_2 Зазначена обставина свідчить про фактичне укладення договору позики між сторонами та факту передачі йому грошових коштів.

З аналізу наведених норм ЦК України витікає, що при оспорюванні позичальником договору позики з підстави, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця, якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були отримані позичальником.

За змістом пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не може доводитися свідченням свідків виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, прямо визначені у Цивільному кодексу України, зокрема у частині другій статті 937 ЦК України, частині третій статті 949 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, щодо наявності кримінального провадження внесеного до ЄРДР необґрунтовані, оскільки кримінальне провадження відкрито за фактом незаконного заволодіння автомобілем дружини відповідача. Відповідач не наддав суду інформації відносно того кому була висунута підозра по даному факту.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу написання боргової розписки під психологічним тиском та погрозою насильства суду не надано. До моменту пред'явлення ОСОБА_3 позову про повернення боргу, ОСОБА_2 не оскаржував договір позики з підстав неотримання ним грошових коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Оскільки ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики не виконав, протилежного відповідач не довів, з нього обґрунтовано стягнута сума боргу.

З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги неспроможні.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Л.М.Бугрим

В.П.Принцевська