АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Винту Ю.М.

секретар: Герман Я.І.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - ПрАТ «УПСК») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17 серпня 2013 року він, керуючи автомобілем «OPEL COMBO», державний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 .

Зазначає, що 27 лютого 2013 року суддею Шевченківського районного суду м. Чернівці адміністративну справу про адміністративне правопорушення, за ст. 124 КпАП України щодо нього було закрито, у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу зазначеного правопорушення. 02 квітня 2014 року вказана

22ц-6/16 головуючий по 1 інстанції Чебан В.М. Категорія: 30 доповідач Кулянда М.І.

постанова суду набрала законної сили.

04 червня 2014 року Шевченківським районним судом м. Чернівці було винесено постанову суду, з якої вбачається, що в діях водія ОСОБА_4 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, але провадження по адміністративній справі щодо останнього закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності. 16 червня 2014 року дана постанова набрала законної сили.

Цього ж дня, позивач звернувся з усною заявою в Чернівецьке обласне управління ПрАТ «УПСК» до директора Управління Біленької А.Г. (вул. Лисенка, 14 у м. Чернівці) про виплату йому страхового відшкодування відповідно до ліміту страхування в сумі 49 500 гривень.

Вказує, що він разом з працівником Управління - аварійним комісаром і експертом автотоварознавцем ОСОБА_6 поїхали до нього додому, де експерт оглянув пошкоджений автомобіль «OPEL COMBO», сфотографував його і обіцяв зробити автотехнічну експертизу по визначенню матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля.

В липні 2014 року позивач знову звернувся в Чернівецьке обласне управління ПрАТ «УПСК» для того, щоб отримати висновок автотоварознавчого дослідження. Однак, вказаний висновок йому надано не було.

Після цього, він звернувся з відповідною заявою до експерта автотоварознавця ОСОБА_7, який 28 серпня 2014 року зробив йому висновок автотоварознавчого дослідження, з якого вбачається, що позивачу завдано матеріальних збитків на суму 77 522 грн. 58 коп.

Вказаний висновок, 23 вересня 2014 року позивач направив через «Укрпошту» в Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія у м. Київ висновок автотоварознавчого дослідження.

Стверджує, що перед новим роком його викликали в Чернівецьке відділення ПрАТ «УПСК» по вул. Лисенка, 14 в м. Чернівці, де інспектор страхової компанії ОСОБА_8 запропонувала написати для прискорення виплати грошей повторну заяву на відшкодування шкоди і він її написав.

08 січня 2015 року він отримав листа з ПрАТ «УПСК» за № 35/18 в якому йому відмовили у страховому відшкодуванні, пояснюючи це ти, що пройшов рік з моменту дорожньо-транспортної пригоди.

Крім цього вказує, що внаслідок завдання йому матеріальних збитків та відсутності власного транспортного засобу, зазнав суттєвих незручностей та душевних страждань, а тому просив також стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. (по 5 000 грн. 00 коп. з кожного).

У зв'язку з наведеним, просив суд:

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 28 022 грн. 58 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп.;

- стягнути з ПрАТ «УПСК» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 49 500 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідачів вартість експертного дослідження, в розмірі 1 200 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 3 409 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідачів судовий збір.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ПрАТ «УПСК» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу в сумі 49 500 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 28 022 грн. 28 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Вирішено питання про судовий збір.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з вартістю проведення експертизи в сумі 600 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з вартістю проведення експертизи в сумі 600 грн. 00 коп.

Стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 1 704 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 1 704 грн. 50 коп.

На дане рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 25 149 грн. 58 коп., а врешті позовних вимог відмовити.

На дане рішення ПрАТ «УПСК» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до ПрАТ «УПСК» змінити та винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у майнових вимогах до ПрАТ «УПСК», а в решті - рішення залишити без змін.

Апелянти вважають, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_4 та ПрАТ «УПСК» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,17 серпня 2013 року, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «OPEL COMBO», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Горіхівській в м. Чернівці, під час зміни напрямку руху, не переконавшись, що це буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху.

27 лютого 2013 року суддею Шевченківського районного суду м. Чернівці адміністративну справу про адміністративне правопорушення, за ст. 124 КпАП України відносно ОСОБА_1 було закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення. 02 квітня 2014 року вказана постанова суду набрала законної сили.

04 червня 2014 року Шевченківським районним судом м. Чернівці було винесено постанову суду з якої вбачається, що в діях водія ОСОБА_4 з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17 серпня 2013 року, є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, але провадження по адміністративній справі за ст.124 КпАП України щодо ОСОБА_4 закрито, у зв'язку із закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності. 16 червня 2014 року дана постанова набрала законної сили.

З копії страхового полісу ПрАТ «УПСК» № АС/1925502 вбачається, що договір страхування між ОСОБА_9 та вказаною страховою компанією діє на території України з 17 червня 2013 року по 15 червня 2014 року включно. Відповідно до даного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 50 000 грн., франшиза - 500 грн. та даний поліс діє до 15 червня 2014 року. Забезпечений цим полісом транспортний засіб - легковий автомобіль «ВАЗ 2107» державний номер НОМЕР_2. Вказаним транспортним засобом, на підставі довіреності власника автомобіля, виданої 19 серпня 2013 року, керував водій ОСОБА_10

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 06 серпня 2015 року за клопотанням ОСОБА_1 у вказаній цивільній справ було призначено судову автотоварознавчу експертизу для визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «OPEL COMBO», державний номер НОМЕР_1.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №570-а від 23 листопада 2015 року матеріальні збитки, завдані власникові автомобіля марки «OPEL COMBO», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, станом на серпень 2015 року, складають 148 553 грн.

Так, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування

Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 22.1 Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та /або майну потерпілих внаслідок дорожньо -транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

19 серпня 2013 року ОСОБА_4 повідомив страхову компанію та подав заяву-повідомлення про ДТП, яке мало місце 17 серпня 2013 року. На підставі заяви, інспектором страхової компанії ОСОБА_8 заведено страхову справу.

09 вересня 2013 року аварійним комісаром було оглянуто пошкоджений транспортний засіб, про що свідчить зареєстрований акт огляду пошкодженого транспортного засобу марки «OPEL COMBO», державний номер НОМЕР_1 (а.с. 12 т.2). Вказаний акт підписаний уповноваженою особою ПрАТ «УПСК» ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

18 червня 2014 року позивач звернувся в страхову компанію із усною заявою щодо виплати страхового відшкодування. В цей же день, в присутності працівника страхової компанії, заповнив бланк заяви про відшкодування шкоди. Даний факт і дату звернення до страхової компанії та написання позивачем заяви в присутності працівника страхової компанії підтвердив в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11, оскільки останній був в цей момент з позивачем в страховій компанії.

10 липня 2014 року ОСОБА_1 знову звернувся з заявою в страхову компанію про виплату йому страхового відшкодування і надав працівникам компанії номер свого банківського рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк». Однак, йому повідомили, що перерахунок коштів відбудеться після перевірки документів.

23 вересня 2014 року позивачем вже по пошті було направлено в Приватне акціонерне товариств «Українська пожежно-страхова компанія висновок автотоварознавчого дослідження, в якому було зазначено дійсну суму спричиненого йому матеріального збитку.

29 грудня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, з причин пропуску річного терміну, з моменту заподіяння шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, страховику своєчасно було відомо про страховий випадок, оскільки позивач 09 вересня 2013 року звертався в страхову компанію, про що свідчить зареєстрований акт огляду його пошкодженого транспортного засобу, який підписаний уповноваженою особою ПрАТ «УПСК» ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Вказана дата свідчить про те, що останній своєчасно звернувся в страхову компанію із заявою - повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування, тобто фактично виконав вимоги законодавства щодо строків звернення до страховика. А тому, доводи апелянта ПрАТ «УПСК» про те, що ОСОБА_1 пропустив річний термін для звернення із заявою щодо виплати страхового відшкодування до страховика є безпідставними і спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до пункту 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення матеріальної шкоди як із страховика, в межах страхового ліміту відповідальності, так із винної у заподіянні шкоди особи - ОСОБА_4.

Загальна сума матеріальних збитків, заподіяних ОСОБА_1, згідно висновку експерта № 570-а від 23 листопада 2015 року становить 148 553 гривні.

А тому, враховуючи зазначені обставини , колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 слід змінити і стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 різницю між загальною вартістю спричиненого матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 99 053 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятдесят три) грн.

Доводи апелянта ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції необгрунтував свій висновок щодо стягнення з апелянта моральної шкоди є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протиправними діями відповідача ОСОБА_4, внаслідок пошкодження транспортного засобу, було порушено звичайний порядок та спосіб життя позивачу, у зв'язку з чим він зазнав моральних страждань, а тому суд першої інстанції правильно визначившись із характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4, як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Посилання апелянта ПрАТ «УПСК» щодо помилкового стягнення з останніх на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зазначеної норми склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 49), між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12 січня 2015 року було укладено договір-доручення про надання правової допомоги.

Згідно наданих письмових розрахунків на надання правової допомоги позивачу по даній справі (а.с. 50) адвокатом надавалися наступні послуги: попередня консультація - 1 година, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 2 години, підготовка процесуальних документів - 2 години, участь в судових засіданнях - 2 години. Всього: 7 годин на загальну суму 3 409 грн. 00 коп. Таким чином, в суду були всі підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1А витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження щодо оцінки матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю марки «OPEL COMBO», державний номер НОМЕР_1 склали 1200 грн. Вказані витрати не належать до судових витрат, пов'язаних із розглядом судової справи, а тому не підлягають стягненню, в зв'язку з цим, рішення суду в частині стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження з ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 слід скасувати.

У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в сумі 680 грн. 18 коп., а також вказані витрати підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в сумі 335 грн.02 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року в частині визначення розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 змінити.

Визначити розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в сумі 99 053 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятдесят три) гривні.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року в частині стягнення витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження з ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» по 600 грн. з кожного, скасувати.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в сумі 680 грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в сумі 335 грн. 02 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: