Справа № 308/1637/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.0.,

суддів - Бисаги Т.Ю.,Дроботі В.В.

при секретарі - Рогач О.Я

з участю: представника позивача - Куцин Я.М.

представника служби у справах дітей Ужгородської РДА - Джуган В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2015 року у справі за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора Андрашин О.В. в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача: служба у справах дітей Ужгородської РДА про накладення заборони на відчуження майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року Ужгородський міжрайонний прокуратур пред'явив позов в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача: служба у справах дітей Ужгородської РДА про накладення заборони на відчуження майна.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками малолітньої є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.06.2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_5 та призначено опікуном останньої ОСОБА_8 Згідно довідки від 19.11.2014 року, виданої Реєстраційною службою Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області за ОСОБА_3 на праві особистої власності зареєстровано 1/1 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21.04.2004 року.

Однак при позбавлені батьківських прав відносно ОСОБА_5, питання про накладення заборони на відчуження належної ОСОБА_3 1/1 частини квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 не вирішено. А тому прокурор Ужгородської міжрайонної прокуратури Андрашин О.В. в інтересах малолітньої ОСОБА_5 просив накласти заборону на відчуження 1/1 частини квартири, яка належить на праві власності відповідачу до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28.07.2015 року позов задоволено. Накладено заборону на відчуження 1/1 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій вказує, що суд неповно з'ясував обставини справи на підставі чого ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.07.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Ужгородського міжрайонного прокурора Андришина О.В. в інтересах малолітньої ОСОБА_5 відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників справи, які з»явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено в суді першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.08.2006 року (а.с. 5).

На підставі рішення Ужгородського міськорайонного суду від 20.06.2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено опікуном останньої ОСОБА_8 та стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 300 грн. з кожного (а.с. 10-11).

Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав, судом не було вирішено питання про накладення заборони на відчуження майна ОСОБА_3

Як слідує з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.11.2014 року, за ОСОБА_3 на праві приватної власності зареєстрована 1/1 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 51-54).

Відповідно до ч. 1 ст. 248 СК України передбачено, що дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або в іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї, має право на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала.

Статтею 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», статтями 17, 25 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, суд у разі позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходження майна та житла.

З урахуванням даних норм, для забезпечення малолітньої ОСОБА_5 її прав та нормальних умов проживання, суд першої інстанції правомірно наклав заборону на відчуження квартири, належної на праві власності ОСОБА_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу відхиляє, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :