ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2007 р.                                                            Справа № 33/154-06

вх. № 5517/3-33

Суддя господарського суду Савченко А.А. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко Д.В. .,дов. № 07/44 від 09.02.2007р..  відповідача - Ващенко Т.Д., дов. №38-134/209юр від 18.01.06р.

розглянувши справу за позовом ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", м. Київ  

до  КП "Харківські теплові мережі", м. Харків  

про стягнення 62864095,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень, прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача 55405772,70 грн. основного боргу, 1908083,73 грн. 3% річних, 4705,70 грн. пені, 6688584,88 грн. інфляційних, 4122796,68 грн. штрафу за договором комісії №12/03-28, укладеним між сторонами 2 жовтня 2003 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого  утворилась  заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Позивач 18.01.2007р.  уточнив свої позовні вимоги  та просить суд стягнути з відповідача 20831271,99грн. основного боргу, 1908083,73грн. 3% річних, 2960803,89грн. пені, 6688584,88грн. інфляційних та 4122796,68грн. штрафу за договором комісії №12/03-28, укладеним  між сторонами 2 жовтня 2003 року. Позивач обґрунтовує уточнення   тим, що після   подання позову  відповідач частково розрахувався  з позивачем, внаслідок сума боргу   зменшилась.  Крім того, позивачем надано  новий розрахунок пені в розмірі  2 960 803,89 грн., який здійснено    на підставі  ч.2 ст.231 Господарського кодексу України

       Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України   позивач  має  право до прийняття рішення по справі  змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити  розмір  позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом  інтересів, суд    приймає      заяву   про  уточнення   позовних вимог   до  розгляду.   З урахуванням   цієї  заяви   предметом  розгляду  по  справі   є позовні вимоги,   заявлені   до  стягнення  в  заяві  від 17.01.2007р. № 54/10-19-122.

        Відповідач   проти   позову    заперечує  частково, визнає в частині   нарахування  інфляційних в  розмірі 408621,33 грн.  та 3% в розмірі 172529,00 грн., просить зменшити   розмір штрафних санкцій  на 87,8%   та надати    розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців    рівними частками.    Щодо решти   проти   позову   заперечує,  вважає, що   решта  непогашеної заборгованості  в    розмірі 20831271,99 грн. є заборгованістю   бюджету перед  позивачем, яка  утворилась внаслідок різниці  в тарифах, за яку по умовам  укладеного   договору комісії КП „ХТС” відповідальності  не   несе.  Стосовно   нарахованого  штрафу та  пені, вважає, що  позивачем безпідставно    застосована   при  нарахуванні   ст.231 ч.2 Господарського кодексу України, оскільки   позивач не   відноситься  до  державного   сектора   економіки,  а умовами   договору   не   передбачено   стягнення пені    з0   комісіонера   за порушення грошових зобов’язань.  

         В судовому засіданні   оголошено  перерву  з 15.02.2007р. до 01.03.2007р.   та з 01.03.2007р. до 14.00 год. 19.03.2007р. для  виготовлення    повного тексту   рішення.

          Суд, вислухавши   пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали справи в  їх  сукупності,  встановив   наступне.

           02.10.2003р. між   сторонами  був укладений договір  комісії № 12/03-28. Відповідно до умов  договору  позивач ( Комітент)  уповноважив, а  відповідач  (Комісіонер) прийняв   на себе обов’язок    протягом строку дії договору  здійснювати діяльність по продажу обумовленої „Теплової енергії” відповідно до умов даного договору в інтересах   позивача, від свого імені  та за  рахунок  комітента.  

         У відповідності до п.п.4.1;4.2 договору позивач    повинен був  передати   відповідачеві  обумовлений в  акті прийому–передачі   обсяг  теплової енергії, а  відповідач   повинен   був  цей  обсяг теплової   енергії  прийняти.  Згідно до п.4.3. договору  відповідач   був зобов’язаний  укласти від свого імені     зі споживачами Угоди  ( відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  № 1497 від 30.12.1997р. „Про затвердження   населенню послуг   за водо-, теплопостачання   та водовідведення..”)

          У  відповідності до п.1.2. договору  сторони визначили поняття „Угоди”, яке   є обов’язковою   умовою   цього  договору, а  саме   зазначили, що  угода     на купівлю-продаж    теплової енергії та    послуги  з теплопостачання, яка укладається  комісіонером в  інтересах  комітента,  має відповідати   вимогам   Постанови Кабінету Міністрів України  № 1548 від 25.12.1996р. , яка    на  момент  укладення договору  передбачала регулювання тарифів   на виробництво     теплової енергії та   послуги з теплопостачання  шляхом надання   повноважень    по їх  встановленню крім  виконавчих органів місцевих     рад, яким ці повноваження надані ст.28 Закону України „”Про місцеве самоврядування в Україні”, ще також Раді Міністрів  АРК, обласним, Київській та Севастопольським  місцевим    державним  адміністраціям.      Тобто, на  час   укладення та дії   договору тарифи   на   теплову енергію  та послуги з теплопостачання, які   мали надаватись суб’єктам господарювання  незалежно від форми власності  для всіх   споживачів,   підлягали державному   регулюванню.

          Оскільки в період дії  договору    не було    затверджених в установленому порядку   тарифів для ДП „Газ-тепло”,  КП  „ХТС” здійснювало поставку теплової енергії   та надавало послуги  з теплопостачання   споживачам  по    тарифам, затвердженим    рішенням  виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2003р. № 987 „Про встановлення   тарифів на виробництво   теплової енергії   та послуги  з теплопостачання”, які передбачали: за 1 Гкал теплової енергії -для населення 78,94 грн., для бюджетних організацій – 98,77 грн., для інших споживачів – 110,17 грн.   

          У  відповідності до п.п.4.7;4.8  договору  відповідач повинен  був забезпечити своєчасну оплату  за  спожиту  теплову  енергію  згідно угодам, укладеним   на  виконання цього договору   та   прийняв на себе  поручительство( делькреде)  перед позивачем  за виконання споживачами  зобов’язань за угодами.   Оскільки у відповідності до п.4.4   договору  комісії грошові кошти від споживачів   за теплову енергію    безпосередньо поступали  на розрахунковий   рахунок позивача, суд вважає, що  відповідач має нести відповідальність  тільки в частині   вартості теплової енергії, яка не була  оплачена споживачами.  

       З урахуванням вищевикладеного    та проведених  відповідачем оплат, суд вважає, що  борг  в   розмірі 20831271,99 грн.  є  заборгованістю   бюджету   перед  позивачем, яка  утворилась  внаслідок різниці  в тарифах, за яку по умовам  укладеного   договору  комісії КП „ХТС” відповідальності   не   несе. За  таких підстав, суд   не вбачає підстав    для    задоволення  позову   в частині стягнення 20831271,99 грн.

       В частині   нарахування  штрафу в розмірі 4 122796,68 грн. та пені в сумі 2960 803,89 грн.,  нарахованих  позивачем   на підставі ст.231 Господарського кодексу України, суд вважає необхідним   в  позові  відмовити, виходячи  з наступного.

       У  відповідності до  п.5  розділу  №9 Прикінцевих положень  Господарського кодексу України, який набрав  чинності з 01.01.2004р.,  положення Господарського кодексу України  щодо  відповідальності  за порушення  господарських зобов’язань,  вчинені до набрання  чинності  відповідними положеннями  цього кодексу  стосовно   відповідальності   учасників  господарських  відносин, застосовуються у  разі  якщо  вони  пом’якшують  відповідальність  за   вказані  порушення.  Але   договором   відповідальність   відповідача за  порушення зобов’язання   у вигляді  штрафу та  пені взагалі не   передбачена.

       Крім того, ні позивач, ні відповідач не є  суб’єктом   господарювання, який відноситься до державного   сектору  економіки,  оскільки не  включені  до переліку  підприємств державного сектору економіки, затвердженого  розпорядженням Кабінету Міністрів України   від 12.03.2005р. № 64-р.  За таких обставин, нарахування позивачем  на  підставі ст.231 Господарського кодексу України   штрафу  в  розмірі 7% - 4 122796,68 грн.   за   прострочення понад   30 днів та  пені в розмірі 0,1 %   за перші 30 днів  прострочення  зобов’язання  в сумі 2960803,89 грн.,  є  безпідставним.

        Щодо інфляційних   та  3%   річних, нарахованих позивачем,  суд  вважає    позов    підлягаючим     частковому задоволенню, виходячи зі  слідуючого.

          Позивачем здійснені    нарахування  інфляційних в розмірі  6688584,88 грн. за період з вересня 2005р. по  серпень 2006р. на   суму  боргу 55405772,70 грн., з  яких  решта   нарахувань  не підтверджена  матеріалами справи  та    без врахування   того, що  в серпні  2006р.   відповідачем було проведено   оплату  боргу    за договором   в  розмірі  5675296,24 грн.   Оскільки ця  сума боргу  станом на  серпень 2006р.  підтверджена  матеріалами  справи,       а    у  відповідності  із  ст.625  ЦК  України,  боржник   який прострочив виконання зобов’язання,  за  вимогою кредитора повинен сплатити суму  боргу з  урахуванням  встановленого індексу  інфляції за весь  час  прострочення, а також 3%  річних  з простроченої  суми боргу, суд   вважає  вимогу позивача в частині стягнення   інфляційних в розмірі   408621,33 грн.   та  3%  річних  в розмірі  172529,00 грн., обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.    В решті   заявлених  інфляційних  та3 %  річних суд вважає необхідним  відмовити  у  зв’язку   з   безпідставністю  їх   нарахування.

       Надане відповідачем клопотання про розстрочку виконання  рішення суду   не підлягає задоволенню, оскільки  відповідачем не надано  належних  доказів в обґрунтування неможливості   сплатити борг та   виконати  рішення  суду.

         У відповідності до  ст.ст.44, 49 ГПК України суд вважає  необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі  405,45  грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі 1,87  грн. покласти   на  відповідача   пропорційно  розміру задоволених   позовних вимог.

Керуючись ст.  526,625  ЦК України,  статтями 1, 12,33,47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Позов   задовольнити    частково.

Стягнути з   Комунального  підприємства „Харківські теплові мережі” (вул. Доброхотова,11, м.Харків,61037, код ЄДРПОУ 31557119,МФО 351629, у тому числі п/ рахунок 26003301968, 1 ХФ АКБ „Базис”)     на користь  Дочірнього підприємства „Газ-Тепло”( буд. І. Лепсе, 16, м.Київ, 03065, в тому числі  п/рахунок 260083016264 в  ГОУ ПІБ м. Києва, МФО  300012, код ЄДРПОУ 32587579) ,  інфляційні   в розмірі   408621,33 грн.,  3%  річних  в розмірі  172529,00 грн., 405,45  грн. державного мита,   1,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ   після набрання рішенням законної  сили.

В  решті   позову   відмовити.

Суддя                                                                                            Савченко А.А.

Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні 19.03.2007р.  по    закінченні   розгляду справи.