Справа № 2- 522/2008 p.
Рішення
іменем України
3 листопада 2008 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі: Петрусенко Т.В., з участю:
позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3, співвідповідачів : ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_6, та ОСОБА_1 до виконкому Славутицької міської ради Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права на спадкове майно, -
УСТАНОВИВ:
25 вересня 2008 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачі просять визнати за кожною з них право на спадщину у виді 1/2 частки у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, що залишились як спадок після смерті їх батька ОСОБА_9, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу нерухомості № 99/116, посвідченого 13 квітня 1999 року на Чернігівській універсальній товарній біржі Джі-ай-Пі, але він не був нотаріально посвідчений, тому без визнання права власності на дану квартиру за спадкодавцем не можливо оформити право на спадщину.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини.
Представник відповідача та співвідповідачі позов визнали повністю.
Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , представник позивачки у справі, з 1983 року знаходилася у шлюбі з ОСОБА_9 , який був розірваний у жовтні 1996 року .
Від шлюбу в них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є ОСОБА_9 .
Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомості за реєстраційним номером 99/116, укладеного 13 квітня 1999 року на Чернігівській універсальній товарній біржі Джі-Ай-Пі, ОСОБА_9 , батьком позивачів у справі, було придбано у особисту приватну власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Дане житлове приміщення на момент укладення договору належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_5, співвідповідачам у справі, згідно свідоцтва про право власності на житло від 6 листопада 1997 року, виданого на підставі розпорядження генерального директора ВП "Чорнобильська АЕС" .
Вищевказаний договір купівлі-продажу зазначеної квартири був оформлений між сторонами, як членами біржі, у відповідності до вимог ст. 15 Закону України " Про товарну біржу".
Згідно ст. 15 Закону України " Про товарну біржу" біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін
товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі
не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Як вбачається з пояснень співвідповідачів, ОСОБА_9 на біржі повідомили, що ця угода не потребує нотаріального посвідчення.
Таким чином, ОСОБА_9 згідно ст. 128 ЦК України ( 1963р), який діяв на момент оформлення правочину, набув право власності за договором на вищевказане житлове приміщення, але при цьому не були враховані вимоги ст. 227 ЦК України ( 1963р.), згідно якої договір купівлі-продажу жилого будинку, а також житлового приміщення у вигляді квартири, повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Факт придбання спірної квартири ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, укладеного 13 квітня 1999 року Чернігівською універсальною товарною біржею Джі-Ай-Пі, підтверджено в судовому засіданні колишніми власниками ОСОБА_8 та ОСОБА_5, співвідповідачами у справі.
На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна, право власності ОСОБА_10 13 квітня 1999 року було зареєстроване у Славутицькому міському бюро технічної інвентаризації Київської області в реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 459/3, що підтверджується довідкою КП АРБ БТІ м. Славутича від 10.09.2008 року.
За таких обставин суд приходить до висновку, що житлове приміщення, розташоване за адресою: Київська область, м. Славутич, Добринінський квартал, буд. 10, кв. З належало ОСОБА_9 на праві особистої приватної власності.
Згідно свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_3 року серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_9, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 51 років.
Як видно із матеріалів спадкової справи № 41 від 11.04.2008р., ОСОБА_10 заповіту не залишив. Отже, його спадкоємцями по закону першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України являються його діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи. Інших спадкоємців першої черги в нього немає.
Згідно з ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
За таких обставин кожному із спадкоємців має належати по 1/2 частці вищевказаної квартири, як спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_9 .
Судові витрати позивачі просила з відповідачів не стягувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_6, право власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частки у житловому приміщенні, розташованому за адресою : АДРЕСА_1, що залишилася як спадок після смерті її батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частки у житловому приміщенні, розташованому за адресою : АДРЕСА_1, що залишилася як спадок після смерті її батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.