415/5007/14-к 1-кп/415/121/16

УХВАЛА                                                                  

Іменем України

  "13" січня 2016 р.                                                                                     м. Лисичанськ

             Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

             головуючого судді                                                            Старікової М.М.

             за участю: секретаря                                                         Зайченка І.А.

             прокурора                                                                          Сичова В.М.

             захисників                                                                          ОСОБА_1

                                                                                                         ОСОБА_2

             обвинувачених                                                                  ОСОБА_3

                                                                                                         ОСОБА_4

             розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014130240002660 від 09.11.2014 року у відношенні

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, громадянина України, не працюючого,не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 років Перемоги, 14/42,

          обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

           ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, кв. Дружби народів, 17/84,

           обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

          В провадженні Лисичанського міського суду перебуває  кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130240002660 від 09.11.2014 року у відношенні ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_4  на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено ухвалами Лисичанського міського суду.

             Строк дії ухвали Лисичанського міського суду від 26 листопада 2015 року, постановленої за результатами розгляду клопотання прокурора Лисичанської місцевої прокуратури про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4, спливає 24 січня 2016 року, у зв’язку з чим, під час судового розгляду прокурор Сичов В.М. звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні  ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР  № 12014130240002660 від 09.11.2014 року.    

            В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, а ризики не зменшились, оскільки, обвинувачений не працює, постійного джерела доходів не має, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, а тому існують ризики, що перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи що, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 триває, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

    Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4, вважала доводи на які посилається прокурор необґрунтовані, а ризики того, що обвинувачений може вчинити інше правопорушення або переховуватись від суду – безпідставні та надумані, оскільки її підзахисний має постійне місце проживання, не судимий.

   Захисник ОСОБА_2 вважав клопотання прокурора таким, що не підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 тривалий час тримається під вартою, а тому наявності обгрунованої підозри зі спливом певного часу є недостатнім для продовження строку тримання під вартою, з приводу чого просив врахувати правову позицію ЄСПЛ викладену в рішенні «Єлоєв проти України».

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтримали думку свої захисників.

   Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора Сичова В.М. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

  Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

  Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України,  чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

  Відповідно до ст. 5 Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України  під час судового розгляду суд за клопотанням  сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою  18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.       

          Згідно пунктів 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

        Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

       Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

       Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 7 до 10 років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.  

           При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»), при цьому обвинувачений не працює, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто, соціальні фактори, які б утримували його за місцем проживання відсутні, а тому існують ризики, що останній, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров’я людини, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.

          Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків та  запобіганню процесуальних ризиків, ухилення від суду та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

          Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

           Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

  Клопотання прокурора Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України на 60 днів, тобто по 12 березня 2016 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 12 березня 2016 року включно.

        Ухвала  оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                    М.М. Старікова