ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.06                                                                                 Справа № 13/260.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод органічного синтезу”, м. Рубіжне Луганської області

До Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Про стягнення 153 013 грн. 50 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Від позивача

Льовін А.П. дов. № 04-335 від 15.08.2005 р.

Від відповідача

Виноградов В.Г. дов. № 24-01-536/1504 від 31.12.2004 р.

У судовому засіданні оголошувались перерви13.06.2006 р. на 03.07.2006 р., 03.07.2006 р. на 17.07.2006 р.

До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв’язку з чим технічна фіксація  не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому з врахуванням збільшення суми позовних вимог просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 76 136 грн. 80 коп., втрати від інфляції в сумі 36 444 грн. 88 коп., 3 % річних в сумі 4789 грн. 27 коп., збитки в сумі 40091 грн. 26 коп., моральну шкоду в сумі 7650 грн. 00 коп.

Після звернення позивача з позовом відповідач частково оплатив борг в сумі 8000 грн. 00 коп.

Відповідач позов визнав частково, а саме основну суму боргу з врахуванням здійсненної ним оплати після порушення провадження у справі, та 3 % річних.

З нарахованою сумою інфляційних втрат відповідач не погоджується, посилаючись на помилковість розрахунку позивача, та визнає її частково в сумі 27 292 грн. 19 коп.

Проти стягнення збитків, моральної шкоди заперечує, з підстав необґрунтованості вимог. Також відповідач не погоджується з покладенням на судових витрат по сплаті послуг адвоката сумі 15 300 грн. 00 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що відповідно до договору на виконання робіт по ремонту м’якої покрівлі № 05-К03 від 22.04.2003 р. позивачем були виконанні роботи на загальну суму 180137 грн. 00 коп., що підтверджується актами приймання передачі виконаних підрядних робіт, копії яких знаходяться у матеріалах справи, а саме: акт № 1 від 25.07.2003 р. на суму 22030 грн. 80 коп., акт № 2 від 28.08.2003 р. на суму 27295 грн. 20 коп., акт № 3 від 30.09.2003 р. на суму 12042 грн. 00 коп., акт № 4 від 30.10.2003 р. на суму 24027 грн. 60 коп., акт № 5 на суму 18044 грн. 40 коп. від 26.11.2003 р., акт № 6 на суму 15732 грн. 00 коп. від 25.12.2003 р., акт № 7 на суму 18075 грн. 60 коп., акт № 1 на суму 12010 грн. 80 коп. від 31 березня 2004 р., акт № 2 на суму 30878 грн. 40 коп. від 15.11.2004 р.

Згідно п. 6.7. договору оплата здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів після підписання акту прийоми виконаних робіт шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Розрахунок за договором був здійснений позивач несвоєчасно та в неповному обсязі, заборгованість на момент звернення з позовом складала 76 136 грн. 80 коп., наявність зазначеного боргу підтверджується актом звірення розрахунків станом на 01.12.2005 р., та визнається відповідачем з врахуванням сплати ним 8000 грн. 00 коп. після звернення позивача з позовом.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому з врахуванням збільшення суми позовних вимог просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 76 136 грн. 80 коп., втрати від інфляції в сумі 36 444 грн. 88 коп., 3 % річних в сумі 4789 грн. 27 коп., збитки в сумі 40091 грн. 26 коп., моральну шкоду в сумі 7650 грн. 00 коп.

Вимоги щодо стягнення втрат від інфляції та 3 % річних позивач обґрунтовує положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Понесення збитків з вини відповідача в сумі 40091 грн. 26 коп. позивач обґрунтовує понесенням ним додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитами, які він був вимушений брати в наслідок порушення відповідачем грошового зобов’язання за договором.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 7650 грн. 00 коп., яку він поніс в наслідок приниження його престижу та гідності, додаткових ризиків пов’язаних з одержанням кредитів.

Відповідач позов визнає частково, в сумі основного боргу з врахуванням оплати –68136 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 4789 грн. 27 коп., втрат від інфляції в сумі 27 292 грн. 19 коп., решту вимог відхиляє.

Відповідачем заявлене клопотання про зменшення в порядку п. 3 ст. 83 Господарського  процесуального кодексу України інфляційних нарахувань, та 3 % річних. Зазначене клопотання судом відхиляється оскільки п. 3 ст. 83 Господарського  процесуального кодексу України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Інфляційні нарахування та 3 % річних, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України не є неустойкою і відповідно застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського  процесуального кодексу України є неможливим.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно  до  ч.2  п.4  Прикінцевих  та перехідних положень Цивільного кодексу України  щодо  цивільних  відносин,  які  виникли до набрання чинності Цивільним кодексом   України,  положення  цього  Кодексу  застосовуються  до  тих  прав  і обов’язків,  що  виникли  або  продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк. Статями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) при цьому настають правові наслідки передбачені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідна норма міститься і у ст. 214 ЦК УРСР.

Судом була здійснена перевірка розрахунків сторін, щодо розміру втрат позивача від інфляції, за розрахунком суду належить стягнути 31 966 грн. 31 коп.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 68136 грн. 80 коп., втрат від інфляції в сумі 31 966 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 4789 грн. 27 коп. підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 8000 грн. 00 коп. підлягає припиненню відповідно до п. 1.1 ст. 80 Господарського  процесуального кодексу України в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Решту позовних вимог суд відхиляє з наступних підстав:

Вимоги щодо стягнення збитків позивач обґрунтовує сплатою ним процентів за користування банківськими кредитами, які він був вимушений одержувати через несвоєчасну оплату відповідачем коштів за спірним договором.

Як вбачається з наданих позивачем кредитних договорів, кредити одержувались позивачем в зазначеному розмірі та на наступні цілі:

За договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 556/16-55А від 24.02.2004 р. позивач одержав кредитну лінію з лімітом до 500 000 грн. 00 коп. на придбання сировини.

За договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 556/16-4А від 23.02.2005 р. позивач одержав кредитну лінію з лімітом 600 000 грн. на придбання сировини.

За договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 556/16-Ю19 від 22.02.2006 р. позивач одержав кредитну лінію з лімітом 600 000 грн. на поповнення обігових коштів, придбання сировини;

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.623 ЦК України  боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Визначальними та достатніми підставами для відшкодування збитків  чинне цивільне законодавство визнає  наявність вини  порушника договірного зобов'язання у  заподіянні збитків (ст.614 Цивільного кодексу України), доведеність їх розміру (ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між  діями порушника та понесенням збитків кредитором  (ч. 1 ст.22 Цивільного кодексу  України ).

Господарський кодекс України також передбачає, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст.224).

Позивач не довів суду, що зазначені кредити ним одержувались саме в наслідок порушення зобов’язання з боку відповідача, суми кредитів які одержував позивач значно перевищують заборгованість відповідача. Крім того позивач не надав доказів прийняття ним заходів до запобігання або зменшення збитків.

За таких обставин, суд відхиляє вимоги позивача щодо стягнення збитків в сумі  40091 грн. 26 коп.

Вимоги позивача щодо стягнення моральної (немайнової) шкоди в сумі 7650 грн. 00 коп. суд відхиляє з наступних підстав.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої названої статті моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами статті  1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень постави пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 з наступними змінами і доповненнями “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також дії, спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність  шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням  заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

На порушення статті 33 Господарського  процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не подано належних доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у нього втрат немайнового характеру, заподіяних саме незаконними діями відповідача. Отже, в даному разі передбачені законом підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди  позивачеві відсутні.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –1128 грн. 92 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 80  грн. 68 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10460 грн. 61 коп., в решті на позивача.

Надмірне сплачене позивачем державне мито в сумі 48 грн. 88 коп. за платіжним дорученням № 937 від 06 травня 2006 р. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. 44,49, 78, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ТЕЦ, ідентифікаційний код  00131050 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод органічного синтезу” м. Рубіжне, пров. Першотравневий № 37-А ідентифікаційний код  30239643 борг в сумі 68136 грн. 80 коп., втрати від інфляції в сумі 31 966 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 4789 грн. 27 коп., державне мито у сумі –1128 грн. 92 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 80  грн. 68 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10460 грн. 61 коп., наказ видати.

3. Провадження в частині стягнення 8000 грн. 00 коп. припинити.

4. В решті вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Завод органічного синтезу” м. Рубіжне, пров. Першотравневий № 37-А ідентифікаційний код  30239643 з державного бюджету надмірне сплачене за платіжним дорученням № 937 від 06 травня 2006 р. (оригінал знаходиться в матеріалах справи) державне мито в сумі 48 грн. 88 коп.

Підставою для повернення є довідка господарського суду луганської області.

У судовому засіданні 17.07.2006 р. за згодою сторін була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 24.07.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       Б.В. Яресько