Справа №: 343/1571/14-ц

Провадження №: 2/0343/76/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Лицура І. М.,

секретаря – Бойків В. П.,

з участю адвокатів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме майно і об»єднану з нею в одне провадження справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3М звернулась в суд з позовом, в якому просила встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6, яка померла 04.08.2009 року, на час відкриття спадщини в будинку № 148 по вул. Братів Гавришів в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області та визнати за нею право власності на ? частку цього будинковолодіння. Свої вимоги мотивувала тим, що 04.08.2009 року померла її тітка ОСОБА_6, якій належала ? частка житлового будинку № 148 по вул. Братів Гавришів в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області. Згідно складеного 23.06.2009 року заповіту, посвідченого секретарем Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зареєстрованого в реєстрі за номером № 22, спадкодавець ОСОБА_6 заповіла їй все своє майно. Оскільки даний заповіт не змінювався і не скасовувався, а також відсутні особи, що мали б право на обов»язкову частку у спадковому майні, то вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 В останні роки свого життя тітка важко хворіла і вона постійно доглядала за нею, а з квітня-травня 2009 року постійно проживала з нею в спадковому будинку, де проживає і досі, користується будинком, несе витрати по його утриманню, тобто фактично вступила у володіння спадковим майном. Крім того, вона подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва на право власності на спадщину через те, що вона пропустила встановлений законом 6-місячний строк для подання такої заяви, у зв’язку з чим змушена звернутися до суду з даним позовом.

ОСОБА_5 заявила позов до ОСОБА_3, в якому просила визнати поважними причини пропуску нею строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом та визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 23.06.2009 року. В обґрунтування цих вимог вказала, що померла 04.08.2009 року в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 була її тіткою. Протягом останніх років життя ОСОБА_6 вона займалася її утриманням та доглядом, а також надавала кошти для її лікування. 23.07.2007 року ОСОБА_6 було складено заповіт, згідно якого вона заповіла їй все своє майно. У зв’язку з тим, що вона тривалий час працює та проживає в Республіці Чехія і не мала змоги звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, то змушена була уповноважити свою дочку ОСОБА_7 оформити документи на спадкове майно. Коли остання звернулась до виконкому Шевченківської сільської ради для отримання копії заповіту, їй повідомили про існування ще одного заповіту від 23.06.2009 року № 22 на ім»я ОСОБА_3 Однак, даний заповіт складений ОСОБА_6 в той час, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ним. Це пов’язано з тим, що остання з 2003 року хворіла на рак шлунку, їй було проведено операцію, після якої вона проходила курс хіміотерапії, після чого відбулося тимчасове покращення стану здоров»я. Однак, з початку 2009 року хвороба почала прогресувати і станом на травень 2009 року ОСОБА_6 вже не могла піднятися з ліжка. На час складання заповіту № 22 від 23.06.2009 року стан ОСОБА_6 був дуже важкий, в неї були постійні болі, вона практично не їла та не могла спати, не вставала з ліжка та перестала реагувати на зовнішнє середовище. У цей період часу і появилася ОСОБА_3, яка використала безпорадний стан ОСОБА_6 для складання заповіту. Вважає, що складений ОСОБА_6 заповіт слід визнати недійсним, тому що на момент його складання спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

В судовому засіданні позивачка-відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_1 свій позов підтримали, а щодо задоволення позову Пилип»як Г.М. заперечили, пояснивши, що ОСОБА_6 в 2009 році важко хворіла і потребувала допомоги, тому ОСОБА_3 в травні перейшла до неї жити, за що тітка пообіцяла скласти заповіт. ОСОБА_8»як Г.М. є її сестрою, однак вона весь час перебувала і по даний час перебуває в Чехії і приїхала тільки за 2 тижні до дня смерті ОСОБА_6 Про заповіт сестра знала ще до смерті спадкодавця. Заповіт тітка склала добровільно, в присутності свідків і ніяких сумнівів в добровільності її волевиявлення немає. Вона доглядала тітку до смерті і похоронила її, також вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день смерті спадкодавця і по даний час проживає в спірному будиноковолодінні та підтримує його в належному стані. Просила свій позов задоволити, а в задоволенні позову Пилип»як Г.М. відмовити в зв»язку з його безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_4 через похилий вік та стан здоров»я не зміг чітко висловити своєї позиції щодо даного спору. Його представник за довіреністю адвокат ОСОБА_2, який згідно угоди також представляє інтереси Пилип»як Л.І., позов ОСОБА_3 не визнав, а позов Пилип»як Г.М. визнав повністю, пояснивши, що на час складання заповіту ОСОБА_6 важко хворіла, не володіла правою рукою і не могла говорити. Їй кололи сильні знеболюючі, а тому в зв»язку з хворобою вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що є підставою для визнання заповіту від 23.06.2009 року недійсним.

Представник позивачки Пилип»як Г.М., яка також є третьою особою в справі за первісним позовом ОСОБА_3, згідно доручення від 23.04.2014 року Пилип»як Л.І. позов останньої підтримала, а позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, пояснивши, що весь час ОСОБА_6 доглядала її мати ОСОБА_8»як Г.М., яка також давала кошти на її лікування. В 2007 році ОСОБА_6 склала заповіт на ім»я Пилип»як Г.М. і постійно обіцяла, що все своє майно передасть їй. Ввважає, що заповіт від 23.06.2009 року не відповідає волі спадкодавця ОСОБА_6, оскільки на час його складання остання важко хворіла і не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_3 слід задоволити, а в позові Пилип»як Г.М. відмовити, виходячи з наступного:

   Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

   Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

   Відповідно до ч.1 ст. 225 даного кодексу правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовами інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

   В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 померла 04 серпня 2009 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-НМ № 097482 від 05.09.2009 року (а.с. 5).

   Як вбачається із заповіту від 23.06.2009 року, що посвідчений секретарем виконкому Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 22 (а.с. 6), ОСОБА_6 в присутності свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право заповідає ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

   У відповідності до витягу зі спадкового реєстру № 21317410 від 03.09.2009 року (а.с. 7), заповіт ОСОБА_6, посвідчений 23.06.2009 року, зареєстровано в спадковому реєстрі за номером № 47919016.

   Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 72 від 26.05.2015 року (а.с. 134-138), ОСОБА_6 страждала психічним розладом – органічним розладом особистості та поведінки (органічного психосиндрому) внаслідок дисфункції головного мозку у формі глибокої астенії, зумовленої соматичним захворюванням (термінальна стадія ракової інтоксикації). Зазначене захворювання істотно впливало на здатність підекспертної ОСОБА_6 усвідомлювати свої дії й керувати ними станом на час складання заповіту 23.06.2009 року.

   У відповідності до позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеної в листі № 10-1390/0/4-12 від 27.09.2012 року, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (стаття 212 ЦПК України).

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено презумпцію психічного здоров»я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим законом та іншими законами України.

Судом встановлено, що проведеною по даній справі посмертною судово-психіатричною експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_6 на момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджується про те, що захворювання заповідачки істотно впливало на її здатність усвідомлювати свої дії й керувати ними.

Як пояснила в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_9, яка працювала секретарем Шевченківської сільської ради та посвідчувала спірний заповіт, даний заповіт складався вдома по місцю проживання ОСОБА_6, яка була тоді важко хвора, однак чітко і однозначно висловила свою волю заповісти все своє майно своїй племінниці ОСОБА_3 Будь-яких сумнівів у волевиявленні заповідачки в неї не було, оскільки остання була повністю адекватна і чітко сказала, що потребує догляду, тому складає заповіт на користь ОСОБА_3, яка її доглядає. Даний заповіт було складено в присутності свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та прочитано вголос заповідачці.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що в їх присутності було складено заповіт, згідно з яким ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_3 На час складання заповіту ОСОБА_6 важко хворіла, була лежачою, секретар сільської ради зачитала їй заповіт вголос.

Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що ОСОБА_6 весь час хвороби була при пам»яті, тільки вже останній тиждень була неадекватна.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що дійсно спочатку ОСОБА_6 доглядала Пилип»як Г.М., а потім появилася ОСОБА_3, яка там проживала в останні місяці.

Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що ОСОБА_3 жила разом з ОСОБА_6 на час її смерті.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку, що будь-яких доказів того, що на час складання заповіту 23.06.2009 року, посвідченого секретарем Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зареєстрованого в реєстрі за номером № 22, спадкодавець ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, судом не здобуто, а тому в задоволенні позову Пилип»як Г.М. про визнання цього заповіту недійсним слід відмовити.

Як вбачається з довідки № 505 від 16.04.2014 року, виданої Шевченківською сільською радою Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 8), згідно запису в погосподарській книзі № 4, об»єкт погосподарського обліку № 0347-5, за ОСОБА_6, яка померла 04.08.2009 року рахується ? частка житлового будинку по вул. Братів Гавришів, 148 в с.Шевченкове.

Згідно з актом від 12 червня 2014 року, що складений комісією з участю депутата Шевченківської сільської ради ОСОБА_15 (а.с. 38), ОСОБА_3 з травня 2009 року проживає в будинку по вул. Братів Гавришів, 148 в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області і до дня смерті доглядала ОСОБА_6, яка померла 04.08.2009 року.

Даний факт також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Довідка про склад сім»ї та проживання № 782 від 27.06.2014 року (а.с. 37) підтверджує, що ОСОБА_3 з сім»єю ще з 2010 року зареєстрована до ? частки будинку № 148 по вул. Братів Гавришів в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області.

Як вбачається з довідки № 197 від 19.05.2014 року, виданої обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське ОБТІ» (а.с. 16), реєстрація права власності на будинковолодіння по вул. Братів Гавришів, 148 в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області не проводилася.

Лист завідувача Долинської міської державної нотаріальної контори № 210/01-16 від 25.04.2014 року (а.с. 10) підтверджує, що нотаріусом відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкодавця ОСОБА_6, яка померла 04.08.2009 року, оскільки вона не подала заяву про прийняття спадщини в 6-місячний строк з дня смерті спадкодавця.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 04.08.2009 року, постійно проживала разом із спадкодавцем в будинку № 148 по вул. Братів Гавришів в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області, а тому слід встановити даний юридичний факт та визнати за нею право власності на ? частку цього будинковолодіння, що належала померлій ОСОБА_6, яка згідно заповіту, складеного 23.06.2009 року та посвідченого секретарем Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за номером № 22, заповіла їй все своє майно, оскільки вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто прийняла спадщину і не заявляла про відмову від неї.

При цьому суд вважає неправдивими та не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_16 про те, що вона ніколи не бачила ОСОБА_3 в ОСОБА_6, оскільки ці показання є суперечливими та повністю спростовуються вищеперечисленими доказами, дослідженими в судовому засіданні.    

    Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.    

   На підставі викладеного, ст.ст. 215,225,392,1233,1234,1247,1251,1253,1257,1268-1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

   Позов ОСОБА_3 задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_6, яка померла 04.08.2009 року, на час відкриття спадщини, в будинку № 148 по вул. Братів Гавришів в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області.

   Визнати за ОСОБА_3право власності на ? частку будинковолодіння № 148 по вул. Братів Гавришів в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області, що належала ОСОБА_6, яка померла 04.08.2009 року та згідно заповіту від 23.06.2009 року, посвідченого секретарем Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зареєстрованого в реєстрі за номером № 22, заповіла їй все своє майно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 525,00 грн. сплаченого судового збору.

   В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійснимвідмовити за безпідставністю позовних вимог.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення  строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

   Рішення може бути оскаржено в 10-денний строк з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: