УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3824/15-ц Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 50 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Мишаковській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від утримання якого останній відмовляється, а тому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 800,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 700,00 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07 жовтня 2015 року, 1400,00 грн. судових витрат на правову допомогу, а також на користь держави 487,20 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

На обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, зокрема, що судом не взята до уваги та обставина, що, він проживає з батьками, які потребують матеріальної допомоги. Суд безпідставно стягнув з нього витрати за надану позивачу правову допомогу її представником, оскільки такі витрати не передбачені ст.79 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Законом Україні «Про державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у 2015 році складає: з 1 січня - 1032,00 грн., з 1 вересня - 1167,00 грн.. Розмір аліментів, визначений судом, не перевищує зазначений прожитковий мінімум та не є меншим ніж його 30%.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5,6).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та того, що відповідач не працює та не має регулярного доходу, проте відповідно до вимог закону зобов'язаний утримувати свого неповнолітнього сина.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правової оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду у частині стягнення аліментів відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи відповідача про необхідність матеріально допомагати своїм батькам на правильність висновків суду першої інстанції не впливає, оскільки Законом на батька покладений обов'язок утримувати неповнолітніх дітей.

Стаття 184 СК України носить диспозитивний характер і не визначає вичерпного переліку обставин для встановлення розміру аліментів в твердій грошовій сумі,за змістом цієї норми такими обставинами є нерегулярний дохід та будь-які інші обставини, що мають істотне значення.

Із урахуванням зазначеного, суд вірно виходив з того, що доходи відповідача мають мінливий та нерегулярний характер,оскільки тривалий час він не має постійної роботи,що було підтверджено самим відповідачем.

Проте, рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає зміні, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Із змісту ст.79 ЦПК України слідує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на правову допомогу.

01 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги ( а.с. 20 ), згідно умов якого останній зобов'язався надавати правову допомогу та юридичні послуги, в тому числі допомогу консультативного характеру, підготовку позовної заяви та участь у суді. ОСОБА_3, у свою чергу, зобов'язалася сплатити за надані послуги за актом прийому-передачі наданих юридичних послуг.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №43 ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_3400,00 грн. за правову допомогу при розгляді вказаного позову ( а.с. 11 ). Також у справі є акт прийому-передачі наданих юридичних послуг №3 від 08.12.2015 року укладений між позивачем та ОСОБА_5 на 1000,00 грн. (а.с.34).

При ухваленні рішення судом було вирішено стягнути із відповідача на користь позивача 1400,00 грн. витрат за правову допомогу.

Як роз'яснено в п. 47 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17 жовтня 2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України ( Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 ).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі ІІІ Закону України від 02 червня 2011 року №3460-УІ «Про безоплатну правову допомогу, положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом ( стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-УІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-УІ «Про граничний розмір компенсації на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

У рішенні від 16.11.2000 року №13-рп/2000 Конституційний суд України, зазначив, що аналіз чинного законодавства України з питання визначення певного кола суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження, дає підстави визначити, зокрема, такі види суб'єктів надання правової допомоги: державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо); адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга ст..59 Конституції України); суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України; об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

ОСОБА_5 брав участь у справі як представник позивача на підставі договору про надання юридичних послуг та довіреності посвідченої секретарем Видиборської сільської ради Черняхівського району Житомирської області( а.с.20, 27 ) та був допущений судом до розгляду справи, як особа, яка надає правову допомогу.

Як вбачається з копій свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та свідоцтва платника єдиного податку, ОСОБА_5 з 26.11.2012 року зареєстрований, як фізична особа - підприємець та здійснює господарську діяльність в сфері права ( а.с. 17 зв. ). Крім того, з вказаної довіреності слідує, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 бути її представником, в тому числі і як фахівця в галузі права.

Таким чином, ОСОБА_5 має право на надання правової допомоги, а здійснення представництва прав та інтересів ОСОБА_3 під час розгляду справи було обумовлено договором про надання правової допомоги.

Із огляду на положення ст.204 ЦК України, відсутні підстави ставити під сумнів договір про надання послуг від 01 жовтня 2015 року, він є чинним.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Як роз'яснено у п. 48 вищевказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

ОСОБА_5 виконав взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, що підтверджується зібраними по справі доказами. Зокрема, приймав участь в судових засіданнях в якості представника позивача: 02.11.2015 року з 09 год. 44 хв. по 09 год.56 хв. - тривалістю 12хв., 08.12.2015 року з 09 год. 29 хв. по 10 год. 10 хв. - тривалістю 41 хв., що підтверджується журналами судового засідання по даній справі ( а.с. 29-30,35-36).

Представником вчинялися також і інші дії поза судовим засіданням по наданню правової допомоги, а саме було складено позовну заяву, готувалися заяви та клопотання.

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково, право компенсування судових витрат, понесених стороною на користь якої ухвалено рішення, визначене ст.88 ЦПК України, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого рішення про наявність підстав стягнення вказаних витрат з відповідача.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо розміру присуджених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» у грудні 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить з 1 січня 1218,00 грн., з 1 вересня 1378,00 грн. у погодинному розмірі з 1 січня-7.29 грн., з 1 вересня-8.29 грн.

Із вищенаведених норм законів вбачається, що розмір компенсації витрат на правову допомогу при розгляді даної справи у погодинному розмірі не може перевищувати 551 грн. 20 коп. (1378 грн. * 40%) та бути нижчим 8 грн. 29 коп.

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, незначну ступінь складності справи, граничний ( максимальний ) та мінімальний розміри компенсації витрат на правову допомогу у погодинному розмірі, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір визначених судом першої інстанції витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 1400,00 грн. до 700, 00 грн.(50 ,00 грн. консультація+250,00 грн. підготовка позовної заяви + 50,00 грн. за участь у судовому засіданні від 02.11.2015 року + 350,00 грн. за участь у судовому засіданні 08.12.2015 року).

Слід зазначити також, що відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача аліментів у сумі 800, 00 грн. щомісячно тобто 9600,00 грн. за рік. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково у сумі 700,00 грн. щомісячно ( 8400,00 грн. в рік ), що в процентному співвідношенні становить 88% ( 9600,00-8400,00 грн.) *100%).

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Із урахуванням часткового задоволення позову, з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_3 належить стягнути 616,00 грн. ( 700 грн. * 88% ) витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.209, 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2015 року змінити, зменшивши розмір судових витрат на правову допомогу, стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, із 1400,00 грн. до 616,00 грн.

У решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді: