Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/2844/15-ц головуючий у 1 інстанції Воробйов А.В.

провадження № 22-ц /778/445/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дітей,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дітей. В обґрунтування позову зазначила, що з 17 грудня 1994 року сторони перебували у шлюбі. Від шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2013 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

З 2011 року син ОСОБА_4, за договором №19 про навчання від 07.07.2011 року вступив до Запорізького комерційного коледжу та навчався на денній формі навчання, за що позивачем до досягнення дитиною повноліття було сплачено 2 800 гривень.

З серпня по листопад 2013 року ОСОБА_4 навчався на курсах водіїв у Ленінському СТ клуб ТСО України, за його навчання позивачем було сплачено 2200 гривень, а всього було сплачено 5000 гривень.

Також з вересня 2013 по квітень 2014 року донька ОСОБА_5, займалася у ДК ДСС у артстудії „Дебют", за що позивачем було сплачено 1800 гривень. З вересня 2014 року по теперішній час вона займається у хореографічній студії, оплата складає 120 гривень в місяць. Позивачем сплачено 480 гривень. За призначенням лікарів доньці у період з серпня 2014 року по теперішній час позивачем були придбані пігулки та проведені медичні послуги (аналіз крові, видалення молочного зубу), всього на суму 4028,42 гривень.

Таким чином, враховуючи, що вартість навчання сина в коледжі та на курсах водія складає 5000 гривень, зайняття у гуртках доньки ОСОБА_5 та її лікування за 2013-2015 роки складає 4028,42 гривень, а всього 9028,42 гривень, позивач вважає, що половину витрат повинен сплатити батько.

У зв’язку з зазначеним, позивач просила суд з відповідача додаткові витрати за навчання сина у розмірі 2500 гривень та доньки у розмірі 2014,21 гривень.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1114 гривень 21 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 243 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 17 грудня 1994 року, а рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2013 року шлюбу між сторонами було розірвано, рішення набрало законної сили 03.12.2013 року.

Від шлюбу сторони подружжя мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір’ю.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що за призначенням лікарів, позивачем для лікування доньки ОСОБА_5 у період з серпня 2014 року були придбані пігулки та проведені медичні послуги (аналіз крові, видалення молочного зубу) на загальну суму 1748 гривень 42 копійок + 480 гривень за навчання хореографії + 2228 гривень 42 копійок, і тому половина цієї суми 1114 гривень 21 копійок підлягає стягненню з батька дитини.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині витрат в 2013 році на навчання сина в коледжі у сумі 2800 гривень, на курсах водіїв у розмірі 2200 гривень, оплати за навчання в АРТ студію „ Дебют” в 2013-2014 роках доньки у розмірі 1800 гривень , суд дійшов висновку проте, що понесені позивачем за навчання сина в коледжі та курсах водіїв не відноситься до додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а витрати у розмірі 1800 гривень на навчання доньки підтверджені частково на суму 480 гривень ,в іншій частині належними доказами не підтверджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

З огляду на викладене, додаткові витрати на дитину можуть стягуватись у випадку, коли такі були викликані особливими обставинами.

Згідно ст. 43 Закону України "Про освіту" коледж є вищим навчальним закладом, який здійснює підготовку фахівців певного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня).

Будь яких даних про особливі обставини у яких повинен брати участь відповідач не надано.

Виходячи з наведеного, сам по собі вступ дитини на навчання до навчального закладу – коледжу з метою здобуття відповідного ступеню (освітньо-кваліфікаційного рівня) не може безумовно свідчити, що витрати, пов'язані з навчанням у ньому викликані особливими обставинами, зокрема, розвитком здібностей дитини і виникненням у зв'язку з цим обов'язків у батьків брати у них участь.

За таких обставин, з висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на нього обов'язку по участі у додаткових витратах у вигляді оплати за навчання сина у коледжі є правильним.

Висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у відшкодуванні додаткових витрат у сумі 2200 гривеньна навчання на курсах з підготовки водіїв також відповідає обставинам справи і вимогам закону, а доводи апеляційної скарги проте, що такі курси розвивають здібності не приймаються колегією за таких обставин.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані витрати не були викликані особливими обставинами та, що отримання неповнолітнім ОСОБА_2 в неповнолітньому віці свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів навіть не викликалося необхідністю. Доказів проте, що неповнолітній ОСОБА_2 має транспортні засоби на праві особистої власності не має. Посвідчення на право керування транспортними засобами він не може отримати оскільки є неповнолітнім, а відповідно до п.б "Положення про порядок отримання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993року із змінами та доповненнями, право керування транспортними засобами категорій мають тільки повнолітні громадяни у віці 18 років.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного висновку про відсутність, передбачених законом підстав, для відшкодування позивачу відповідачем додаткових витрат на навчання сина на курсах з підготовки водіїв транспортних засобів.

Доводи проте, що суд не стягнув ? частину витрат в сумі 1800 гривень за зайняття доньки в АРТ студію „ Дебют” в 2013-2014 роках не спростовують висновків суду про відсутність допустимих доказів про такі витрати.

Частиною 1 ст. 57, ч. 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що  доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини  справи,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись  іншими засобами доказування.

  За вимогами п. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, доказом виконання обов'язку з оплати послуг можуть бути платіжне доручення, квитанція до прибуткового касового ордеру, фіскальний касовий чек тощо.

           Позивач всупереч вимогам ст. 11,59,60 ЦПК України ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 не надавав документів - платіжного доручення, квитанції до прибуткового касового ордеру, або фіскального касового чеку, товарного чеку, розрахункової квитанції про сплату нею до АРТ студію „ Дебют” коштів за навчання у розмірі 1800 гривень, а надані позивачем квитанції до приходного касового ордеру від 02.10.14 року, 18.11.14 року, 21.12.2014 року у розмірах 120+ 240+120 = 480 гривень враховані судом першої інстанції.

Отже в апеляційній скарзі не зазначається допустимих доказів, які спростовують висновки суду про розмір додаткових витрат, які підлягають стягненню з батька.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою наявності особливих обставин, щодо витрат за навчання сина в коледжі та курсах водіїв, отже вони не відноситься до додаткових витрат, та відсутності належних доказів щодо розміру фактично зазнаних або передбачуваних витрат, як відповідно до ст. 185 СК України є підставами для стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права колегія судів не вбачає підстав для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2015 рокуу цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: