Категорія статобліку - 2.32
Справа № 2-а-13998/08/0470
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 червня 2009 року місто Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Захарчук Н.В.
при секретарі - Михалевич І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Хліб» до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування рішення № 2/9 від 18 вересня 2008 року, -
В С Т А Н О В И В :
08 грудня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Хліб» (далі - Позивач або ВАТ «Хліб») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування рішення Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів (далі - Відповідач або управління) № 2/9 від 18 вересня 2008 року про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 2100 грн. 00 коп.
09 грудня 2008 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративні справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю, а саме скасувати рішення відповідача №2/9 від 18 вересня 2008 року.
Представник Відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, наголошує на тому, що працівники Управління діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просить викладені в позові вимоги залишити без задоволення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів відповідачем у ВАТ «Хліб» було встановлено ознаки порушень вимог статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків» від 08 вересня 2005 року № 2866 (далі - Закон України № 2866) та частини 2 статті 27 Закону України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року № 270/96 (далі - Закон України № 270), а саме недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами. На підставі визначених порушень відповідачем до ВАТ «Хліб» було прийняте рішення за порушення законодавства про рекламу № 2/9 про накладання штрафу у розмірі 2100 грн. 00 коп.
Отже, 15 липня 2008 року в виданні «Работа плюс зарплата» № 52 (172) при розміщенні рекламного оголошення позивача, управлінням було встановлено порушення вище зазначених вимог закону, а саме, оголошувався конкурс на заміщення вакантних вакансій: «начальника штаба гражданской обороны м.,в/о, о/р на аналогичной должности; бухгалтер-материалист ж., ср.-спец, обр., о/р от 1 года, знание 1С:Предприятие 7.7; менеджер по VIP-клиентам о/р с розницей, наличие личного авто; повар ж., 20-55 лет; слесарь-ремонтник профильное образ., о/р от 1 года; водители кат С, Е (на муковоз) о/р не менее з-х лет, 35-55 лет; укладчики-упаковщики хлеба обучение на производстве; грузчики», тобто при розміщенні рекламного оголошення були встановлені обмеження до осіб чоловічої та жіночої статі.
12 серпня 2008 року за вих. № 20-21-1704 керівнику ВАТ «Хліб» була направлена вимога (далі - вимога) відповідно до статті 26 Закону України «Про рекламу». В зазначеній вимозі відповідач наполягав на тому, щоб позивач надав йому письмові пояснення про замовлення реклами, а також, надав йому ряд документів, серед яких, документ що підтверджує вартість виготовлення та розповсюдження реклами.
В свою чергу, позивачем було надано управлінню рахунок від 02 липня 2008 року, в якому вказано, що загальна вартість розміщення в виданні «Работа плюс зарплата» 5 виходів рекламної продукції складає 420 грн.
Згідно із статтею 27 Закону України «Про рекламу» відповідачем був зроблений розрахунок суми штрафу за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами та як вже було зазначено вище, прийняте рішення № 2/9 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу у розмірі 2100 грн. 00 коп.
При розгляді справи по суті, представник відповідача неодноразово наголошував на тому, що при розміщенні рекламного оголошення ВАТ «Хліб» були застосовані певні обмеження до осіб чоловічої та жіночої статі, свою думку представник відповідача обґрунтовує тим, що скорочення, зазначені в оголошенні («ж.» та «м.») це є обмеження (дискримінація), тобто тільки жінки або відповідно чоловіки мали право проходить конкурс на певну запропоновану позивачем вакантну посаду. Таким чином, представник відповідача вважає, що при розміщенні оголошення позивачем було порушено чинне законодавство України «Про рекламу» та «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків».
Суд не може погодитися з такою думкою відповідача з огляду на наступне преамбулою Закону України № 2866 визначено, що метою Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків» є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.
Стаття 17 Закону України № 2866 визначає забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та одержанні винагороди за неї.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України № 2866 особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об'єктом сексуальних домагань, має право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, правоохоронних органів держави та суду.
Тобто з зазначених норм вбачається, що до відповідних держаних органів може звернутися особа, яка вважає, що було порушено Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків». Відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів про звернення громадян, щодо обмеження їх прав відповідно до зазначеного закону.
Також, необхідно зазначити, що при розгляді справи по суті, судом не було встановлено факту звернення осіб, щодо обмеження їх прав при працевлаштуванні на Відкрите акціонерне товариство «Хліб».
Преамбула Закону України №270 визначає засади рекламної діяльності в Україні та те, що зазначений Закон регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України № 270 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Відповідно до Указу Президента України від 18 березня 2003 року № 225/2003 про питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики було затверджено Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, якими встановлено, що Держспоживстандарт відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу, а також законодавства щодо захисту прав споживачів.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України № 270 відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Частиною 1 статті 8 Закону України № 270 визначено, що у рекламі забороняється: поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом; вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром; використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності; рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії; вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи; імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності; рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами; розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.
Таким чином, частина 1 статті 8 та пункт 1 частини 2 статті 27 Закону України № 270 визначають загальні вимоги до реклами та відповідальність за порушення законодавства про рекламу, які, в свою чергу, мають вичерпний перелік та яким не передбачено відповідальності за зазначені вище дії позивача, як порушення Закону України «Про рекламу».
Частина 2 статті 19 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, в судовому засіданні представником відповідача не доведено правомірності винесеного рішення, доказів щодо правомірності зазначеного рішення також до суду не було надано, зважаючи на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Хліб» до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування рішення № 2/9 від 18 вересня 2008 року підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 69-71, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Хліб» до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування рішення № 2/9 від 18 вересня 2008 року - задовольнити повністю.
Рішення Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування рішення № 2/9 від 18 вересня 2008 року про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 2100 грн. 00 коп. - скасувати .
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її постановлення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копію постанови надіслати сторонам.
Текст постанови в повному обсязі виготовлений 22.06.2009 року.
Суддя Н.В. Захарчук