ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2016 року № 826/22529/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Апарату Верховної Ради України

про стягнення виплати однаразової грошової допомоги у розмірі 22 461,10 грн

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Апарату Верховної Ради України про стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 22 461,10 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року відкрито провадження по даній адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Також представник відповідача в судовому засіданні клопотав про залишення адміністративного позову без розгляду, посилаючись на пропуск строку звернення до суду за захистом прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року було відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду з підстав того, що даний спір стосується стягнення одноразової грошової допомоги, невиплаченої позивачу з причин, які підлягають дослідженню в межах даної адміністративної справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 27 листопада 2014 року вона працювала за строковим трудовим договором на постійній основі на посаді помічника-консультанта народного депутата України та була звільнена з посади, у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата. Позивач вважає, що у відповідності до п. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата», Апарат Верховної Ради України зобов'язаний виплати їй одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, що відповідачем вчинено не було.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Вказував, що до складу структури Апарату Верховної Ради України не належать посади помічників-консультантів народних депутатів, а тому Апарат не є для них роботодавцем. Натомість, безпосереднім роботодавцем помічника-консультанта є народний депутат України, який самостійно обирає помічників-консультантів, визначає їх кількість, визначає їх посадові обов'язки, розподіляє між ними фіксований фонд заробітної плати, особисто встановлює їх заробітну плату в межах фонду, підписує табель обліку робочого часу та інше. До функцій відповідача, у свою чергу, належить лише оформлень розпоряджень щодо зарахування на посади, переведення і звільнення з посад помічників-консультантів, оформлення їх трудових книжок, фінансове обслуговування в межах коштів, виділених бюджетними призначеннями.

Крім того, у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень на виплату одноразової допомоги помічникам-консультантам, Апарат Верховної Ради України, який не є роботодавцем відносно позивача, не мав законних підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі його тримісячної заробітної плати.

У зв'язку з надходженням від позивача клопотання про розгляд справи за її відсутності, 26 листопада 2015 року суд, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, державний службовець 7 рангу, у період з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2, яка віднесена до ІV категорії посад державних службовців.

Розпорядженням керівника апарату Верховної Ради України від 26 листопада 2014 року № 7212 позивача було звільнено з роботи, у зв'язку із припиненням повноважень народного депутата України.

З метою отримання одноразової грошової допомоги в розмірі тримісячної заробітної плати, передбаченої ч. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України», ОСОБА_1 17 жовтня 2014 року звернулась до керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_3 з відповідною заявою, разом з тим, виплата проведена не була, відповіді надано також не було.

Оскільки позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу, на яку вона має право згідно вимог Закону, вона звернулась до суду з даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), народний депутат може мати до тридцяти одного помічника - консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника - консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.

В силу абзацу третього частини третьої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата», на чотирьох помічників - консультантів народного депутата поширюється дія Закону України «Про державну службу», їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг держави службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до звільнення працювала помічником - консультантом народного депутата України з поширенням на неї дії Закону України "Про державну службу".

Крім того, в силу положень 34 Закону України «Про статус народного депутата», позивач була закріплена до Апарату Верховної Ради України для здійснення кадрового та фінансового обслуговування.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку з виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з посади помічника-консультанта народного депутата України.

Крім того, відповідно до частини 1 розділу І Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року №769, Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.

Згідно ч. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України», у випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону, помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

З урахуванням наведеного, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність бюджетних призначень на оплату праці, як на підставу для невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зазначена обставина не може бути правовою підставою для невиконання вимог чинного законодавства, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України».

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в межах спірних правовідносин, зворотного відповідачем суду не доведено.

Згідно з довідками Управління справами Верховної Ради України від 16 вересня 2015 року №9-1-15/1071 та від 22 жовтня 2015 року № 9-1-15/1246 місячна заробітна плата позивача складала: у вересні 2014 року 8 218,00 грн., у жовтні 2014 року 6 436,00 грн., в листопаді 2014 року 7 807,10 грн. Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в сумі 22 461,10 грн., що заявлена до стягнення у даному позові.

Стосовно клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропущенням ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

Тобто, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено загальний строк звернення до суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому спеціальний строк звернення до суду за захистом прав при оплаті праці в тому числі і стягненні компенсації за невикористані щорічні відпустки передбачені приписами частин 2 статті 233 Кодексу законів про працю України відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на те, що позивач не обмежений будь-яким строком звернення до суду за захистом прав в частині визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні позивачу та виплати компенсації за невикористані відпустки та зобов'язання Апарат Верховної Ради України провести нарахування та виплатити позивачу компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток, суд вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі шляхом стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі тримісячної заробітної плати в сумі 22 461,10 грн., що передбачено ч. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 22 461,10 грн. (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят одну грн. 10 коп.).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський