АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 640/4928/15-ц Головуючий І інстанції - Нев'ядомський Д.В.

Провадження: 22-ц/790/6888/15 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Довгаль А.П., Коваленко І.П.,

за участю секретаря - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відсотків за договором позики, -

встановила:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 січня 2014 року ОСОБА_1 позичила у нього гроші в сумі 45000 дол. США терміном до 30 березня 2014 року. В зазначений строк позика не була повернута, незважаючи на неодноразові вимоги та нагадування з його боку.

Просив стягнути суму позики в сумі 1167304,02 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 27.01.2014 року в розмірі основного зобов'язання в сумі 45000 дол. США та відсотків за користування чужими коштами в сумі 7452,76 дол. США, а разом 52452,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 1167304,02 грн. та судові витрати в розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. В обґрунтування скарги зазначено, що суду не було надано жодного доказу того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики. Судом не було встановлено існування заборгованості між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Вказав, що відносини, за яким міг виникнути борг, що згадується у розписці, є відносини з купівлі-продажу тканини для пошиття одягу. Фактично мало місце укладення договору купівлі-продажу партії тканини в кредит (із відстроченням платежу), тобто розписка була видана з метою гарантування оплати товару, що повинен бути поставлений у майбутньому. Товар - партію тканини ОСОБА_3 так і не поставив взагалі, а тому на підставі ч. 3 ст. 694 та ч. 1 ст. 655 ЦК України ОСОБА_1 відмовилась від договору купівлі-продажу, а відповідно грошова заборгованість, вказана в розписці від 27.01.2014 р., так і не виникла.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з договору позики грошових коштів, а тому вважав, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути борг та відсотки за договором позики від 27.01.2014 року в розмірі 52452,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 1167304,02 грн. та судові витрати в розмірі 3654 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

По справі встановлено, що 27 січня 2014 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 гроші в сумі 45000 дол. США терміном до 30 березня 2014 року. В зазначений строк позика не була повернута, незважаючи на неодноразові вимоги та нагадування з боку ОСОБА_3.

Станом на день уточнення позовної заяви, а саме 21.04.2015 року офіційний курс за 100 дол. США, встановлений національним Банком України 2225,4387 грн., таким чином борг за договором позики від 27.01.2014 року в розмірі основного зобов'язання в сумі 45000 дол. США, та відсотків за користування чужими коштами в сумі 7452,76 дол. США, а разом 52452,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 1167304,02 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично мало місце укладення договору купівлі-продажу партії тканини в кредит (із відстроченням платежу), тобто розписка була видана з метою гарантування оплати товару, що повинен бути поставлений у майбутньому не спростовують висновків суду першої інстанції. ОСОБА_1 не надала доказів про те, що товар - партію тканини ОСОБА_3 повинен був поставити та не поставив, наприклад товарна накладна, договір поставки, тощо.

Зі змісту розписки вбачається, що відповідач зобов'язалась повернути грошові кошти. Посилаючись на те, що кошти не отримувала відповідач пояснила, що у суді першої інстанції визнавала борг у зв'язку з тим, що була введена в оману представником позивача. Проте, такі пояснення визнання боргу судова колегія вважає бажанням не повертати грошові кошти. Зазначаючи обов'язок повернути кошти відповідач визнала, що кошти отримала. Оскільки у разі, якщо кошти не отримувались зазначення про обов'язок їх повернення не відповідає до загального змісту розписки.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -