АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., за участю:

особи, що подала апеляційну скаргу ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

за ст. 124 КпАП України,

в с т а н о в и в:

Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 243 грн. 60 коп., на користь держави.

Згідно з постановою судді, 11 серпня 2015 року о 10 год. 50 хв. ОСОБА_3 в м. Києві по вулиці Центральній, керуючи автомобілем «Пежо», д.н. НОМЕР_1,під час виїзду з паркувального місця біля магазину «Метро» по проспекту Григоренка, 43 у м. Києві, не простежив за дорожньою обстановкою і відповідно не відреагував на її зміну, внаслідок чого здійснив наїзд на штучну перешкоду для примусової зупинки транспортних засобів, чим порушив п. 2.3 «б» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (надалі-Правил), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Не погоджуючись з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування доводів клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_3 зазначав, що в судовому засіданні 29 жовтня 2015 року була проголошена лише резолютивна частина постанови, а повний текст постанови йому було вручено лише 25 листопада 2015 року, в зв'язку з чим строк апеляційного оскарження постанови пропущено з поважних причин.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначав, що суддя місцевого суду при винесенні постанови не надав оцінки поясненням апелянта щодо фактичних обставин подій, не взяв до уваги наявні в матеріалах справи пояснення свідка - ОСОБА_4 та не допитав її в судовому засіданні, унаслідок чого обставини справи суддею були з'ясовані не повно, не об'єктивно та не всебічно.

Крім того, суддя місцевого суду, в порушення вимоги ст. 245 КпАП України стосовно виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, не з'ясував, чи відноситься вказана в протоколі штучна перешкода, на яку було здійснено наїзд, до дорожнього чи іншого обладнання у відповідності до Правил дорожнього руху, кому ця перешкода належить та на підставі яких дозвільних документів вона була встановлена.

Також апелянт зазначав, що обов'язковим елементом складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, є наявність потерпілих осіб, яким вчиненим правопорушенням було заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, однак в матеріалах справи відсутні дані щодо заподіяння ним шкоди іншим особам, а автомобіль, яким він керував, перебуває у спільній сумісній власності апелянта та його дружини, та матеріальних претензій щодо пошкодження автомобіля дружина не має. Висновок судді місцевого суду про пошкодження окрім автомобіля також «дорожньої споруди для примусової зупинки транспортних засобів» апелянт вважає безпідставним, оскільки не підтверджується наявними у справі доказами, крім того, власник зазначеної споруди не встановлений. У зв'язку з цим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Крім того, при накладенні адміністративного стягнення, суддя місцевого суду в постанові не визначив та не вказав форму вини апелянта, не врахував його пояснень щодо обставин події, не з'ясував відомості про його особу: те, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, має на утриманні безробітну дружину, малолітню дитину та батьків, не врахував майновий стан апелянта, не визнав ту обставину, що він не покинув місце події, а сам викликав патрульну службу, як таку, що пом'якшує відповідальність, та не врахував малозначність діяння.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КпАП України, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 289 КпАП України, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КпАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що дані про вручення ОСОБА_2 копії постанови відсутні. Разом з тим, у поданій апеляційній скарзі апелянт зазначав, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 25 листопада 2015 року.

У зв'язку з цим, вважаю обгрунтованими доводи ОСОБА_2 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на своєчасну обізнаність апелянта з текстом оскаржуваної постанови, а відтак пропущений строк підлягає поновленню.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КпАП України.

Відповідно до пункту 2.3 «б» Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, та підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності, дослідженими й належно перевіреними в судовому засіданні, яким суддею місцевого суду надано об'єктивну оцінку.

Як вірно встановив місцевий суд, вина ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), схемою дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 2), фотокартками (а.с. 9), поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 3-4), з яких убачається, що водій автомобіля «Пежо» здійснив наїзд на штучну перешкоду для примусової зупинки транспортних засобів.

Крім того, ОСОБА_3 у судовому засіданні місцевого суду та під час апеляційного розглядуне заперечував фактнаїзду на штучну перешкоду для примусової зупинки транспортних засобів.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України спростовуються дослідженими у справі доказами.

Висновок судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, за наведених у постанові обставин є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині неповного врахування суддею місцевого суду вимог ст. 33 КпАП України під час вирішення питання про накладення на нього адміністративного стягнення.

Так, накладене на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу, хоча і є мінімальним згідно санкції ст. 124 КпАП України, але не у повній мірі відповідає характеру вчиненого ним правопорушення та ступеню його вини. Відповідно до встановлених суддею місцевого суду та перевірених під час апеляційного розгляду обставин, ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення вперше, обставини, що обтяжують відповідальність відсутні, вказаним правопорушенням не було завдано шкоди іншим транспортним засобам, державним чи суспільним інтересам, негативних наслідків в результаті вчинення адміністративного правопорушення не настало.

Ураховуючи наведене, приходжу до висновку, що дане адміністративне правопорушення не становить великої суспільної небезпеки для суспільства та окремих громадян, що свідчить про його малозначність та недоцільність застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до положень ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а постанову судді місцевого суду змінити частині накладеного стягнення, на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним інших правопорушень, та на підставі ч. 2 ст. 284 КпАП України закритти провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 22, 284, 294 КпАП України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

На підставі ст. 22 КпАП України звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України та обмежитися усним зауваженням.

На підставі ч. 2 ст. 284 КпАП України закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В решті постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва МельникВ.В.