ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

справа № 2-1986/2010

провадження № Б/н1531

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р.

Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого

судді Ящук Т.І.

при секретарях Жиленко Ю.Г. , Іващенко К.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності ,-

встановив:

Позивач ОСОБА_3 18.11.2009 року звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, посилаючись на наступні обставини. Позивач є власником квартири № 199 в будинку № 16- В по вул. Ахматової у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2009 року, укладеного між ним та ОСОБА_5 Договір зареєстровано в Київському міському БТІ 05.11.2009 року.

Згідно з довідкою форми № З, виданою ЖЕД № 201, в квартирі № 199 будинку № 16- В по вул. Ахматової у м. Києві з 11.01.1996 року по даний час зареєстрована відповідачка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач придбав житло для власного проживання, але з листопада 2009 року не має можливості користуватися придбаною квартирою, оскільки відповідачка заважає в цьому. Зважаючи на те, що позивач , як власник квартири, не надає згоди на проживання в ній відповідачки , як сторонньої особи, а ОСОБА_4 не бажає звільнити квартиру в добровільному порядку, її проживання та реєстрація створюють для позивача умови, що перешкоджають використовувати належним чином та за призначенням своє майно.

Відповідачка не має жодних юридичних прав на квартиру, що належить позивачу, не є членом сім’ї власника, безпідставно займає жиле приміщення . Тому позивач просив усунути йому перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1, визнавши ОСОБА_4 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою та виселивши її з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав, що позивач ОСОБА_3 на законних підставах набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, тому будь-які посилання на незаконність укладеного договору є безпідставними. Протягом періоду часу розгляду справи відповідачка та її представники не пред’явили зустрічних позовних вимог, не подали жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Представник відповідачки ОСОБА_6 в дане судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи є розписка ( а.с. 96). Будучи присутнім в судовому засіданні 16.06.2010 року, в якому була оголошена перерва за його клопотанням для витребування доказів, представник відповідачки пояснив, що ОСОБА_4 позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити. Представник відповідачки вказав, що дійсно, на даний період часу ОСОБА_4 не має права власності на квартиру АДРЕСА_1, однак всі укладені договори вона вважає незаконними, такими, що порушили її права, тому має намір оспорювати їх після отримання відповідних доказів на запит суду та подати позовну заяву.

Про причини неявки в дане судове засідання ні представник відповідачки ОСОБА_6

В.О., ні відповідачка ОСОБА_4 не повідомили, будь-яких заяв від них не надходило.

Зважаючи на викладене , враховуючи, що представником відповідачки по справі надані пояснення, за його клопотанням витребувані відповідні докази, судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки та її представника , на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши представника позивача , вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки форми № 3, виданої ЖЕД № 201 КП «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва 21.04.2010 року , в квартирі АДРЕСА_1 з 26.11.2009 року зареєстрований власник квартири ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стороння особа - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 11.01.1996 року (а.с. 37). Вказана квартира є двокімнатною, загальною площею 55.5 кв.м., жилою площею - 29,8 кв.м.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві по справі № 2-184/2007 віл 10.07.2007 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної власності в рівних долях ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.12.1999 року, виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (а.с. 108-110).

Вказаним рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_4 286 651 грн. на користь ОСОБА_7 в якості грошової компенсації вартості 1/2 частини квартири № 199, що розташована в будинку № 16-В по вул. Ахматової у м. Києві, виділивши йому таким чином його частку із спільного майна - вищевказаної квартири.

З відповіді Київського міського БТІ від 05.05.2010 року на запит суду ( а.с. 75) , можливо зробити висновок , що право власності ОСОБА_7 на 1/ 2 частину квартири у зв’язку зі стягненням на його користь компенсації припинено не було.

Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві № 1609/11 від 05.10.2007 року було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 286 651 грн. в якості грошової компенсації вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 168, справа № 2-184/2007).

З листа ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» ( а.с. 169 справи № 2-184/2007) та копії свідоцтва про придбання майна від 30.09.2009 року , вбачається , що стягнення в рахунок вказаної компенсації було звернуто ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві на належну ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

30.06.2009року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, на підставі акту № 71/11 про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, затвердженого ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва 25.06.2009 року , було видано свідоцтво про придбання майна, зареєстроване в реєстрі за № 1205 ( а.с. 104).

У вказаному свідоцтві нотаріусом посвідчено, що ОСОБА_7 належить на праві власності майно, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яке передане ОСОБА_7 в рахунок погашення боргу на суму 286651 грн., що раніше належало ОСОБА_4 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власності від 20.12.1999 року. Вказане свідоцтво про придбання майна було зареєстроване в Київському міському БТІ 03.07.2009 року ( а.с. 104).

З викладеного вбачається, що відповідно до вимог ст. 182 , 346 ЦК України , право власності відповідачки ОСОБА_4 на належну їй відповідно до свідоцтва про право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 було припинене .

27.08.2009року Київським міським БТІ ОСОБА_7 була видана довідка - характеристика для відчуження нерухомого майна - спірної квартири. В даній довідці зазначено, що ОСОБА_7 є власником усієї квартири, 1/2 частка йому належить на підставі свідоцтва про придбання майна від 30.06.2009 року, а інша 1/2 - на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 20.12.1999 року (а.с. 102).

Як вбачається з договору дарування квартири від 31.08.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 2833, ОСОБА_7, від імені якого на підставі довіреності , посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 02.06.2009 року, діяв ОСОБА_10, подарував, а ОСОБА_5 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_2. Вказаний договір був зареєстрований у Київському міському БТІ 08.09.2009 року і записаний в реєстрову книгу за № д.1100-135 за реєстровим № 8589. (а.с. 101).

03.11.2009року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири , що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком 3.3. за реєстровим № 6085 (а.с. 4). Відповідно до вказаного договору ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_2.

Договір був зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 05.11.2009 року і ОСОБА_3 було видано реєстраційне посвідчення № 0019746, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності ( а.с. 5, 89 ).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину , а саме : правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення , перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що на даний період часу позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджується повідомленнями Київського міського БТІ ( а.с. 68, 75).

Заперечення представника відповідачки щодо неправомірності укладених договорів та незаконного позбавлення ОСОБА_4 права власності, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на даний період часу вищевказані правочини не визнані в установленому законом порядку недійсними.

Враховуючи, що зміст права власності , відповідно до ст. 317 ЦК України, складають права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, то з припиненням права власності ОСОБА_4 припинилось і її право користування даною квартирою. Тому суд вважає за необхідне визнати відповідачку ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою № 199 по вул. Ахматової, 16-в у м. Києві.

Статтею 319 ЦК України визначено права власника володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону , а статтею 391 ЦК України - вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні представник відповідачки визнав, що ОСОБА_4 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Враховуючи встановлену судом обставину, що на даний період часу ОСОБА_4 безпідставно продовжує проживати у спірній квартирі та не бажає добровільно її звільняти чим перешкоджає позивачу у здійсненні його правомочностей власника, оскільки позивач як власник квартири не надає згоди на проживання у ній відповідачки, то право власності позивача підлягає захисту . Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні ним квартирою та виселення з квартири ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесенні ним судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді: - 37 грн., всього 45 грн. 50 коп.

На підставі викладеного , ст. 15, 16 , 182, 204, 316-319, 321, 328, 334, 346, 383, 386, 391 Цивільного кодексу України , керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 209, 213, 215 , 218 ЦПК України: суд -

вирішив:

Позов задовольнити .

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 прав., власності на квартиру АДРЕСА_2, а саме визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування вказаною квартирою, та виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційне, скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя