КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ          810/3404/15

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головно управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень.

          Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень від 31.03.3015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірними рішеннями до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 27 000, 00 грн., у зв’язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 11 та 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберіганням пляшки горілки «Перша Гільдія Престиж» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 % за ціною 119, 70 грн., термін придатності для споживання якої закінчився та яка позначена маркою акцизного податку попереднього зразка, та реалізацією пляшки настоянки «Бальзам 7 Небес» об’ємом 0,5 л., міцністю 40 % об. за ціною 38, 30 грн., яка є нижчою за мінімальну роздрібну ціну, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2008.

          Позивач вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими, оскільки відповідачем під час здійснення перевірки не було встановлено факту реалізації пляшки горілки «Перша Гільдія Престиж» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 %, яка маркова маркою акцизного податку попереднього зразка. Позивач зазначила про те, що вона не здійснювала закупівлю пляшок горілки вказаної торгової марки, з метою їхньої подальшої реалізації, адже в торгівельному приміщені здійснювалася реалізація пляшок горілки іншого виду вказаної торгової марки, зокрема, горілки «Перша Гільдія Поважна» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 %.

          Також, позивачем було зазначено про те, що під час перевірки податковим органом не було виявлено доказів реалізації пляшки настоянки «Бальзам 7 Небес» об’ємом 0,5 л., міцністю 40 % за ціною, яка є нижчою, ніж відповідна мінімальна роздрібна ціна.                                                            Окрім того, позивач вказала на те, що ціна реалізації 1-єї пляшки вказаного алкогольного напою в розмірі 38, 30 грн., відповідає вимогам чинного законодавства щодо розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на вказану продукції. У зв’язку з цим, позивач вважає, що ФОП ОСОБА_1І не було вчинено жодних порушень під час реалізації вищевказаної алкогольної продукції.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив про те, що оскаржувані рішення прийнятті у зв’язку зі встановленням факту зберігання позивачем пляшки горілки з простроченим терміном споживання та яка позначена маркою акцизного податку попереднього зразка, у зв’язку з чим таку продукцію слід вважати немаркованою. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем здійснена реалізація алкогольного напою за ціною, яка є нижчою, ніж встановлена мінімальна роздрібна ціна на вказану алкогольну продукцію. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про існування відповідних порушень законодавства в сфері роздрібної торгівлі алкогольною продукцією з боку позивача, а тому застосування штрафних санкцій вважає правомірним.

У судовому засіданні 25.11.2015 позивач заявив клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання. У зв’язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

          Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

          Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

          Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

          На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

           ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрована 08.02.2001 в якості фізичної особи-підприємця.

10.03.2015 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання вимог, встановлених України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.                                                                                                                                   Вищевказана перевірка була проведена в магазині, який належить позивачу та який знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н., смт. Пісківка, вул. Радянська, буд. 211-а.                                                                                                                                                                За результатами проведення перевірки був складений акт (довідка) № 000870 (№ 368/10-36-21/НОМЕР_3) від 10.03.2015.                                                                                                                        Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 наступних вимог законодавства:

- ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку зі зберігнням ФОП ОСОБА_1І пляшки горілки «Перша Гільдія Престиж» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 %, вартістю 119, 70 грн., дата розливу 19.10.2012, виробництва ТОВ «Національна горілчана компанія», з простроченим терміном придатності для споживання (24 місяці), яка позначена маркою акцизного податку (23ААБМ145921 АВ 12. 844 грн.) попереднього зразка.                              - ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв’язку з реалізацією ФОП ОСОБА_1 пляшки настоянки «Бальзам 7 Небес» 0,5 л. 40 % об. за ціною 38, 30 грн., яка є нижчою за мінімальну роздрібну ціну, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2008 на вказану алкогольну продукцію, зокрема, 39, 90 грн.

На підставі вищевказаного акта, Ірпінською ОДПІ ГУ ФДС у Київській області було винесено наступні рішення:

- рішення від 31.03.2015 № НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, яким ФОП ОСОБА_1 були нараховані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 10 000, 00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими від розміру мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

- рішення № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій від 31.03.2015, яким ФОП ОСОБА_1 були нараховані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановлено зразка.

Судом встановлено, що позивач, з метою оскарження вищевказаних рішень зверталась до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області зі скаргами від 06.05.2015, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті рішення від 03.07.2015 № 1135/14/10-36-10-01-04 та № 1147/14/10-36-10-01-04 від 03.07.2015, якими залишено без змін рішення Ірпінської ОСОБА_2 у Київській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 31.03.2015, а скарги позивача – без задоволення.

Не погодившись з рішеннями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 31.03.2015 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій, позивач звернулась з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.                                        Як встановлено вище, рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій № 00008412110 від 31.03.2015, яким позивачу нарахований штраф в сумі 17 000, 00 грн., прийнято за результатами встановлення контролюючим органом факту порушення позивачем положень ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв’язку зі зберіганням ФОП ОСОБА_1 1-єї пляшки горілки «Перша Гільдія Престиж» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 %, вартістю 119, 70 грн., дата розливу 19.10.20112, виробництва ТОВ «Національна горілчана компанія», у якої закінчився термін придатності для споживання та, яка маркована маркою акцизного податку попереднього зразка.

Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР).

          Відповідно до абз.3 ч. 4 ст.11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абз.4 ч. 4 ст.11 Закону № 481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Податковий орган, вказуючи на порушення позивачем вищенаведеної норми вважає, що алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та знаходяться в реалізації поза межами придатності для вживання алкогольних напоїв, є немаркованими.

Аналізуючи питання стосовно маркування алкогольних напоїв та можливості знаходження їх в обігу поза межами терміну придатності, судом встановлено таке.

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2. ст.226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3. ст.226 Податкового кодексу України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 Податкового кодексу України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами п. 228.2 ст. 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Згідно п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт зберігання пляшки горілки «Перша Гільдія Престиж» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 % за ціною 119, 70 грн., виробництво ТОВ «Національна горілчана компанія», терміном придатності 24 місяці, дата виготовлення 19.10.2012, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка (23ААБМ145921 АВ 12, 844 грн.) в акті перевірки зазначено, що відповідно до наявного маркування на пляшці алкогольний напій є з простроченим терміном придатності для споживання, на підставі чого працівники контролюючого органу прийшли до висновку, що перевіркою встановлено факт зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку.

Проаналізувавши вищенаведені норми суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, в якому відсутні алкогольні напої, марковані марками акцизного податку попереднього зразка, які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.

Відтак, суд вважає, що віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.

До того ж жодних доказів на підтвердження факту зберігання позивачем алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка із порушенням терміну придатності для споживання податковий орган суду не представив, а актом перевірки не встановлено, де саме зберігалась пляшка алкогольного напою і чи знаходилась така пляшка в реалізації, в той час як відповідальність відповідно до абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання у вигляді фінансових санкцій (штрафів) передбачена саме за зберігання або реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що в разі закінчення терміну придатності продукту, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, така продукція не відповідає критеріям, передбаченим абз.5 п. 20 Положення №1251 щодо немаркованих товарів, а тому визнання такої продукції немаркованою на думку суду є безпідставним.

Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на упаковці пляшки алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Крім того, суд зазначає, що положення абз.4 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР не встановлюють випадки недійсності марок акцизного податку попереднього зразка, як і не встановлюють критеріїв для визнання продукції, маркованої марками попереднього зразка, немаркованою, а лише закріплюють право осіб на використання вже придбаних ними марок акцизного податку попереднього зразка та реалізацію продукції, що маркована такими марками, тобто встановлюють вичерпний перелік підстав, коли марки акцизного податку попереднього зразка є дійсними.

Більш того суд зазначає, що дана норма закону прийнята для захисту прав осіб, що вже придбали марки акцизного податку попереднього зразка для виробництва підакцизних товарів чи осіб, що реалізують продукцію, марковану марками акцизного податку попереднього зразка та звільняє останніх від необхідності придбання марок акцизного податку нового зразка і повторної сплати акцизного податку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 встановлюють вимоги до маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку, визначають перелік алкогольної продукції, яка вважається немаркованою марками акцизного податку, а відтак норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 повинні бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони безпосередньо регулюють спірні правовідносини сторін, в той час як посилання на наведені норми в акті перевірки, складеному відповідачем, відсутні, а отже протиправно відповідачем не проаналізовані та не застосовані.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки акта перевірки № 000870 (№ 368/10-36-21/НОМЕР_3) від 10.03.2015 про порушення позивачем вимог ст.11 Закону № 481/95-ВР, а саме зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку, є безпідставними.

Крім того, як вже було зазначено, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно статті 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (частина 2 статті 677 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» від 23.12.1997 року № 771/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата "Вжити до" (кінцевий термін споживання) - термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та не вважається придатним для реалізації.

Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів” строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Відповідно до абз.3 ч. 3 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів» продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 310 від 07.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за № 743/21056, затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 даного Порядку цей Порядок визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (далі - суб'єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до абзацу 4 пп. 4.1.2 п. 4.1 Розділу IV даного Порядку за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про заборону реалізації продукції в разі коли строк придатності додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, чи коли такий строк закінчився.

Таким чином, реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України “Про захист прав споживачів”, контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності покладено на Держспоживінспекцію України та її територіальні органи.

Суд, досліджуючи акт перевірки, встановив, що в акті перевірки № 000870 (№ 368/10-36-21/НОМЕР_3) від 10.03.2015 не зазначено, де саме виявлено пляшку алкогольного напою, а лише вказано у вступній частині акту, що перевірка проведена в приміщенні магазину, за адресою: Київська обл., Бородянський р-н., смт. Пісківка, вул. Радянська, 211-А.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 19 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - правила №854) у торговельному залі на відповідному торговельному обладнанні повинні бути виставлені алкогольні напої у повному асортименті, наявному у суб'єкта господарювання.

Алкогольні напої розміщують за групами, видами і марками на пристінних гірках, столах, прилавках.

Згідно пункту 21 Правил № 854 суб'єкт господарювання повинен забезпечити інформування споживача про роздрібні ціни на алкогольні напої за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках напоїв, що перебувають у продажу. На ціннику чітко зазначається назва напою, місткість, ціна за одиницю товару у грошовій одиниці України. На зворотному боці цінника повинен бути підпис особи, відповідальної за визначення ціни, і дата, скріплені печаткою або штампом суб'єкта господарювання. Для підприємств системи споживчої кооперації, крім розташованих у містах, наявність печатки або штампа не є обов'язковою.

Заклади ресторанного господарства повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де зазначаються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мілілітрів напою у грошовій одиниці України (п.25 Правил №854).

З огляду на наведені норми слід дійти висновку, що всі алкогольні напої, що знаходяться в реалізації позивача, повинні знаходитись у торговельному залі на відповідному торговельному обладнанні (барній стійці, вітрині тощо), позначені цінниками та містити інформацію про ціну за пляшку, ціну за 50 та 100 мілілітрів напою.

Суд вбачає за доцільне зазначити про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт зберігання позивачем вказаного алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка із порушенням терміну придатності для споживання, а актом перевірки не встановлено, де саме зберігалась пляшка алкогольного напою.

Також, суд зазначає, що проаналізувавши зміст видаткової накладної № 131941/127602 від 13.08.2014, яка була оформлена між позивачем та ТОВ «Баядера Логістик» під час поставки ФОП ОСОБА_1 відповідної алкогольної продукції з метою її подальшої реалізації, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не здійснювала закупівлю горілки «Перша Гільдія Престиж» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 %.

Натомість, як вбачається з вказаної видаткової накладної, ФОП ОСОБА_1 придбала для реалізації пляшку горілки «Перша Гільдія «Поважна» об’ємом 0,7 л., міцністю 40 %, вартістю 60, 78 грн., яка є іншим різновидом горілки торговельної марки «Перша гільдія», що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи зображенням вказаних товарів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що акт перевірки не містить жодних зауважень щодо реалізації позивачем вказаної алкогольної продукції.

Отже, на думку суду, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст. 11 Закону № 481/95-ВР, у зв’язку зі зберіганням пляшки алкогольного напою, у якої закінчився термін придатності для споживання та, яка позначена маркою акцизного податку попереднього зразка, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, як зазначено вище, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Отже, суд зазначає, що структура диспозиції цієї норми у вигляді можливості використання марки попереднього зразка для алкогольних напоїв «до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання» потребує встановлення факту реалізації алкогольної продукції, тобто здійснення контролюючим органом контрольної закупки, оскільки зберігання суб’єктом господарювання алкогольних напоїв з простроченим терміном споживання може бути пов’язано з наміром списання такої продукції.

Стосовно рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2015 суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, відповідачем було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв’язку з реалізацією позивачем пляшки настоянки «Бальзам 7 Небес» об’ємом 0,5 л., міцністю 40 % за ціною 38, 30 грн., яка є нижчою за мінімальну роздрібну ціну, яка встановлена на вказану алкогольну продукцію, що стало підставою прийняття контролюючим органом оспорюваного рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 10 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивачем було вказано на те, що контролюючим органом під час здійснення відповідної перевірки ФОП ОСОБА_1, не було виявлено доказів реалізації пляшки настоянки «Бальзам 7 Небес» об’ємом 0,5 л. міцністю 40 % за ціною, яка є нижчою, ніж відповідна мінімальна роздрібна ціна на вказаний алкогольний напій , а визначена ФОП ОСОБА_1 ціна за реалізацію пляшки настоянки відповідної торгової марки, зокрема, 38, 30 грн. відповідає положенням чинного законодавства, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95 мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

          Статтею 18 Закону № 481/95 встановлено, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Так, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2008 (далі-Постанова № 957) визначено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

          Відповідно до положень ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» лікеро-горілчаний напій - це алкогольний напій міцністю від 1,2 % до 60 %, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв).

Виробництво лікеро-горілчаних напоїв здійснюється з дотриманням ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови», відповідно до якого, залежно від міцності та масової концентрації загального екстракту, лікеро-горілчані напої поділяються на такі групи: лікери, наливки, настоянки, бальзами, аперитиви, коктейлі, напої десертні, напої слабоалкогольні.

Враховуючи вищевказані положення ДСТУ, суд дійшов висновку про те, що настоянка є різновидом лікеро-горілчаного виробу, що в свою чергу, зумовлює дотримання суб’єктами господарювання, під час реалізації вказаної алкогольної продукції, вимог Постанови № 957.

У відповідності до примітки 1 до Постанови № 957 мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснено реалізацію пляшки настоянки «Бальзам 7 Небес» об’ємом 0,5 л., міцністю 40 % об. за ціною 38, 30 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 18.11.2014.

Згідно з Постановою № 957 (станом на 18.11.2014) розмір мінімальної роздрібної ціни горілки та лікеро-горілчаних виробів (код виробників згідно з УКТЗЕБ 2208 60, 2208 70 та 2208 90) становить 199,50 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту, оптово відпускна - 133,00 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Отже, мінімальна роздрібна ціна на алкогольний виріб, в тому числі, і на настоянку, об'ємом 0,5 л, міцністю 40% становить 39, 90 грн. (199,5 х 40 х 0,5)/ 100).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем реалізовано вказану алкогольну продукцію за ціною, яка є нижчою за мінімальну роздрібну ціну, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008, що на думку суду, свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу щодо порушенням позивачем вимог ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 147 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000,00 гривень.

У зв’язку з цим, суд дійшов висновку щодо правомірності прийняття податковим органом щодо позивача рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 31.03.2015 у вигляді штрафу в розмірі 10 000, 00 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.          

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення позивача до суду) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

          Судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону від 12.08.2015) було сплачено судовий збір в розмірі 182, 70 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору, яка підлягає до сплати за заявлені майнові вимоги.

          Враховуючи те, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 27 000,00 грн., ставка судового збору за заявлення цих вимог становить 1827,00 грн. При цьому, оскільки судом задоволено одну позовну вимогу на суму 17000,00 грн., сума судового збору, яка покладається на державний бюджет, становить 1150,33 грн. Отже, судовий збір, який має бути компенсований позивачем, дорівнює 676,67 грн. (1827,00 грн. - 1150,33 грн.). При цьому, оскільки при зверненні позивача до суду ним був сплачений судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп., стягненню в дохід Держбюджету підлягає судовий збір в сумі 493,97 грн. (676,67 грн. - 182,70 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                    П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № НОМЕР_2 від 31.03.2015.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07820, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Пісківка, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; МФО: 821018; рахунок: 31213206784001; код класифікації доходів бюджету: 22030001, символ звітності «206») судовий збір в сумі 493 (чотириста дев’яносто три гривні) 97 копійок.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Дудін С.О.