КОПІЯ

Справа № 2а - 239/09

 

   П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    30 червня 2009 року                                                                       м.Полтава

    Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого – Жилки О.М.,

при секретарі Погребній Л.Є., за участю позивача ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Полтави  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

   

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом з вимогою визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на її користь з Управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Полтави  недоплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війни за період із січня 2006 року по червень 2008 року у розмірі 3302 грн. 60 коп. та зобов’язати останнього нараховувати їй зазначену допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В своїй заяві позивачка вказала, що вона є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що у 2006 – 2007 роках така соціальна допомога їй не виплачувалась, а із січня 2008 року по червень 2008 року виплачувалася в меншому розмірі, а саме, 10 відсотків замість 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, позивачка просила суд визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на її користь з Управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Полтави  недоплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війни за період із січня 2006 року по червень 2008 року у розмірі 3302 грн. 60 коп. та зобов’язати останнього нараховувати їй зазначену допомогу при нарахуванні пенсії відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, разом з тим, подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких просив справу розглядати у його відсутність та вказав, що позовні вимоги позивача є незаконними та такими, що не відповідають  чинному законодавству, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, суд розглянув справу у відсутності представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках позивачка щомісячну соціальну державну допомогу дитині війни не отримувала а із січня 2008 року по червень 2008 року отримувала у таких розмірах: у січні – березні 2008 року – по 47 грн. на місяць, у квітні – червні 2008 року – 48 грн. 10 коп. на місяць.

-2-

Разом з тим, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року, дію ст. 6  зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до ст. 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Разом з тим, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” Кабінетом Міністрів України запровадженні не були.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що Закони України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними визнані не були та діяли протягом 2006 року, суд вважає, що відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством, а тому позовні вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.

Крім того, відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489 –Y від 19.12.2006 року знову було призупинено дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Таким чином, суд приходиь до висновку, що відповідач  з 09.07.2007 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати до пенсії, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розмір допомоги дитині війни, яку позивачка повинна була отримати становить:   з липня 2007 року по вересень 2007 року - 406 грн. х 30% = 121 грн. 80 коп., з жовтня 2007 року по грудень 2007 року - 411 грн. х 30% = 123 грн. 30 коп., а загальна сума, яку позивачка повинна була отримати у 2007 році становить – 735 грн. 30 коп.  = ((121,8 грн. х 3 = 365,4 грн.) + (123,3 грн. х 3 = 369,9 грн.)).

Що стосується вимог позивача, в частині стягнення щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у  2008 році, суд приходить до висновку, суд приходить до висновку, що вони також підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

-3-

Судом встановлено, що з 1 січня 2008 року, позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, а саме, у січні – березні 2008 року – по 47 грн. на місяць, у квітні – червні 2008 року – 48 грн. 10 коп. на місяць.

Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008,  положення п. п 41 розділу 2 Закону України  «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було  визнано неконституційним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку,  що позовні вимоги позивача, в частині стягнення недоплаченої зазначеної соціальної допомоги за період із січня по червень 2008 року підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідач з 22.05.2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати до пенсії, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.

Приймаючи до уваги те, що позивачу у січні – квітні 2008 року нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, а у травні, червні 2008 року у меншому розмірі, суд вважає, що відповідач повинен виплатити позивачу недоотриману допомогу у такому розмірі: 481 грн. х 30 % =  (144, 3 грн. – 48,1 грн.) х 2 = 192 грн. 40 коп.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 917 грн. 70 коп.  (735 грн. 30 коп. + 192 грн. 40 коп.)

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007,  Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008  року  №10-рп/2008, ст. ст. 158 – 163, ст. 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  — задовольнити частково.

Стягнути з  Управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Полтави  на користь ОСОБА_1  — 917 (дев’ятсот сімнадцять) грн. 40 коп., недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Полтави нараховувати ОСОБА_1  щомісячну соціальну допомогу відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Полтави, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження та подачі  апеляційної скарги в 20-ти денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий              /підпис/                                               О. М. Ж и л к а        

ВІРНО:Суддя Ленінського районного

        суду міста Полтави                      О. М. Ж и л к а