Справа №2 – 420/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

(заочне)

01 червня 2009 року                                                      м. Галич

Галицький районний суд ОСОБА_1 – Франківської області в складі:

                    головуючого              судді                       Клюби В. В.

                    секретаря                                                   Залеської С. І.

з участю:   представника позивача                           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення 5 270 гривень боргу, -

встановив:

              ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом і просить стягнути із ОСОБА_3 5 270 гривень боргу за договором найму транспортного засобу, посилаючись на ті обставини, що з відповідачем укладено договір найму транспортного засобу, належного позивачу і відповідач зобов’язаний був вносити найомну плату в розмірі 85 гривень щодня. За час використання транспортного засобу відповідач не вносив плату за користування автомобілем і 15 січня 2009 року повернув автомобіль без складення акту прийому – передачі, хоча отримав автомобіль саме за таким актом. Просить позов задовольнити.

               В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що відповідач в порушення умов договору не вносив плату за користування автомобілем і повернув автомобіль пошкодженим. Просить позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.    

              Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був у встановленому порядку відповідно до ст. 74 ч. 9 ЦПК України повідомленим про час та місце розгляду справи. При цьому відповідач не повідомив суд про причини неявки та від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі. В зв’язку з цим справа розглядається відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України.    

              Заслухавши в судовому засіданні доводи представника позивача, показання свідка та дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

              Судом встановлено, що сторони перебували у договірних правовідносинах на підставі укладеного договору найму транспортного засобу, згідно з яким позивачем було передано належний їй автомобіль НОМЕР_1  у користування відповідачу. В свою чергу відповідач зобов’язувася сплачувати щоденну плату в розмірі 85 гривень. Автомобіль було передано відповідачу, проте відповідач не вносив плату за користування автомобілем і згодом 15 січня 2009 року повернув автомобіль позивачу.  

              Наведені факти підтверджуються в судовому засіданні поясненнями представника позивача; Договором найму транспортного засобу від 19 липня 2008 року; Актом приймання – передачі транспортного засобу від 24 липня 2008 року.

              Відповідно до ст. ст. 202 – 204 ЦК України право чином є дія, спрямована на набуття прав і обов’язків, зміст якого не може суперечити актам цивільного законодавства, ЦК України та моральним засадам суспільства, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

                Статтями 626 – 632, 638 – 640  ЦК України визначено поняття договору, як виду правочину, порядок його укладення.

              Тобто сторони відповідно до положень вказаних статей ЦК України уклали договір, який є обов’язковим  до виконання сторонами.

              Згідно із ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється Договором найму.

              Відповідач в порушення п. п. 4, 7 Договору не вносив плату за користування автомобілем, не оформив повернення автомобіля актом прийому передачі.

              Наведені обставини ствердив свідок ОСОБА_4, який дав показання, що відповідач повернув автомобіль 15 січня 2009 року і розбитому стані.

              В зв’язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що  відповідач у відповідності до ст. 610 ЦК України вважається таким, що порушив зобов’язання  і тому на підставі ст. 625 ЦК України повинен сплатити суму боргу.    

              Тому суд враховує ці доводи представника позивача як підстави для поновлення пропущеного строку давності звернення до суду, передбаченого ст. 233 Кодексу законів про працю України.  

              Крім цього відповідач у встановлений судом строк не подав письмових заперечень проти позову та представив докази, які б спростовували доводи позивача.

              Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати, зокрема сплачений судовий збір в сумі 52 гривні 70 коп., 30 гривень сплачених витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ, а також понесені позивачем витрати на оплату повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, яке у відповідності до ст. 74 ч. 9 ЦУПК України було розміщено у друкованому засобі масової інформації в сумі 108 гривень.

               На підставі  вищевикладеного,  ст. ст. 202 – 204, 610, 625, 626 – 632, 638 – 640, 762 ЦК України України, ст. ст. 79, 81, 88, 209, 213 - 215, 223, 226 – 228, ЦПК України, суд, -

вирішив:

              Позов задовольнити.

              Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5270 гривень боргу за договором найму,  52 гривні 70 коп. сплаченого судового збору, 30 гривень сплачених витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ, 108 гривень витрат на оплату повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, розміщене у відповідності до ст. 74 ч. 9 ЦПК України у друкованому засобі масової інформації.

              Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

              У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набуває законної сили після закінчення цього строку.

  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду ОСОБА_1 – Франківської області через Галицький районний суд.

  Протягом десяти днів з часу отримання копії заочного рішення, відповідачем може бути подана до Галицького районного суду заява про перегляд заочного рішення суду.

                Головуючий: