ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "09" грудня 2015 р.                                                       Справа № 809/4126/15

 м. Івано-Франківськ  

 Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого – судді Мигалюка Ю.В.

          секретаря  Ткачук О.П.,

          за участю сторін:

          позивача: Самуляк Г.В.,

 представника позивача: Татакіної О.Ю.,

 представників відповідачів: Клим М.І., Федик Н.Я.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Самуляк Галини Василівни до управління Держпраці в Івано-Франківській області, Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування листа, довідки  про результати перевірки, наказу  №74-к від 14.09.2015 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

     ВСТАНОВИВ:

Самуляк Галина Василівна звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області, Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування листа, довідки  про результати перевірки, наказу  №74-к від 14.09.2015 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що лист та довідка про результати перевірки є неправомірними, наказ про звільнення є протиправним, як такий, що прийнятий на підставі незаконного висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України “Про очищення влади”, а відтак, на думку позивача, зазначені рішення суб’єктів владних повноважень підлягають скасуванню, а позивач – поновленню на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в адміністративному позові. Суду пояснили, що на підставі Закону України “Про очищення влади” та відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 вищевказаного Закону, щодо позивача проведено перевірку відомостей згідно поданої останньою декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік. Вказали, що за результатами перевірки сформовано висновок, відповідно до якого у вищевказаній декларації позивачем помилково не зазначено квартиру яка знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Січових Стрільців 29в/1. Вказали, що дана квартира була придбана згідно договору купівлі-продажу від 19.11.2010 року для дочки за кошти батьків.У зв’язку з тим. що дочці було тільки вісім років дана квартира була записана на  Самуляк Г.В.  Надано довідку Самуляка Степана Васильовича про те, що ним 09.11.2010 року  куплено квартиру для онучки Самуляк Р.В. та копію попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна №01 від 20.10.2009 року. З огляду на наведене вважають висновок податкового органу необґрунтованим та сформованим без врахування всіх обставин, а наказ, прийнятий на підставі вищевказаного висновку, протиправним та таким, що підлягає до скасування. Позов просили задовольнити повністю.

Представники відповідача - у судовому засіданні проти позову заперечили. Суду пояснили, що 16.10.2014 року набув чинності Закон України “Про очищення влади” від 16.09.2014 року №1682-VII, відповідно до якого та на підставі наказу проводилась перевірка достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 вищевказаного Закону. Згідно висновку позивачем в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік не вказано квартиру яка знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Січових Стрільців 29в/1. Так як ст. 5 Закону України “Про очищення влади” передбачено, що керівник органу на підставі висновку про результати перевірки щодо особи, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених п.1 та/або 2 частини 5 цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку звільняє таку особу із займаної посади, то оскаржуваний наказ правомірний та прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства. В задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що як вбачається з облікових даних особової справи позивача, Самуляк Галина Василівна проходила державну службу з 01.06.2010 року, до вересня  2015 року перебувала на посаді головного державного інспектора праці (а.с. 72-77).

В судовому засіданні встановлено, що на виконання вимог Закону України “Про очищення влади” від 16 вересня 2014 року №1682-VII було призначено відповідну перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 вищевказаного Закону стосовно осіб рядового і начальницького складу, інших посадових осіб.

Позивачем відповідно до особисто поданої заяви надано згоду на проведення перевірки,  передбаченої Законом України “Про очищення влади”.

Як вбачається з пояснень представника відповідача на адресу податкового органу надійшов запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”, щодо позивача, на виконання якого відповідачем було вжито необхідних заходів з метою отримання інформації щодо наявного у позивача майна.

В судовому засіданні встановлено, що згідно  відповіді реєстраційної служби Коломийського районного управління юстиції у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Самуляк Галиною Василівною числиться майно: квартира по вул. С.Стрільців,29в/1 м. Коломия, Івано-Франківська область. З цього приводу позивачем надано пояснення, згідно якого дана квартира придбана для дочки за кошти батьків, та надано копію попереднього договору (а.с.13).

Податковим органом сформовано висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України “Про очищення влади”, яким визначено, що у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік, вказано не достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України “Про очищення влади” (а.с.19-20).

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з достовірністю обставин, викладених у висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 ЗУ “Про очищення влади”, а відтак і правомірністю його прийняття з огляду на нижчевикладене.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України “Про очищення влади” від 16 вересня 2014 року (далі - Закон).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно із п.10 ч.1 ст.2 Закону № 1682 заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших, не передбачених п.1-9 ч.1 ст.2 вказаного Закону, посадових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1682 особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині     статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частинами 3     або 4 статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка (ч.4 ст.5 Закону № 1682).

В силу ч.5 ст.5 Закону № 1682 перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена     Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч.7 ст.5 Закону № 1682 керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п’ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

У відповідності з п.3 даного Порядку, проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 №1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1385/26162 (далі - Порядок) загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає в тому числі і таку складову як проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктом 9 цього Порядку встановлено, що у розділі ІV декларації     перевірці підлягають: достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів, вказаних у        декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про транспортні засоби такої особи; відповідність вартості транспортних засобів, вказаних у     декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

Відповідно до п.12 вказаного Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації   контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п’ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

Здійснивши системний аналіз вищевказаних норм суд приходить до переконання, що обов'язковою умовою проведення перевірки є відібрання пояснень у особи, відносно якої здійснюється перевірка, для обов'язкового врахування цих пояснень при складанні відповідного висновку, тому податковий орган з метою встановлення достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України “Про очищення влади”, має з’ясувати всі обставини, які мають значення при прийняті рішення.

Тому на думку суду, при проведенні перевірки посадовим особам податкового органу було необхідно встановити спосіб та час набуття позивачем у власність квартири, зазначеної у декларації. Однак дані обставини протиправно залишились поза увагою суб’єкта владних повноважень.

Зокрема згідно наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу пояснення позивача, наданого податковому органу вбачається, що квартира була придбана була для дочки її батьками. Так, необхідно було дослідити саме спосіб набуття нерухомого майна.

Так, досліджений в судовому засіданні попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.10.2009 року Інформаційного агенства «РІО», укладений між Козоріз Мар”яною Петрівною (Продавцем) та Самуляком Степаном Васильовичем (Покупцем) свідчить про те, що сторони зобов’язуються в майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири та до підписання даного договору на підтвердження зобов’язання і забезпечення його виконання Покупець оплатив Продавцю внесок у розмірі 100% вартості квартири – 30   000 доларів США (240   300 гривень) (а.с.57). Проте посадові особи податкового органу надані декларантом пояснення щодо набуття квартири у власність залишили без уваги та жодних дій щодо перевірки зазначених у даному поясненні обставин з метою спростування твердження позивача не здійснили.

Таким чином податковий орган неправомірно не врахував правовий режим майна декларанта, доходи членів сім’ї, наслідком чого було прийняття хибних висновків.

Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов’язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку (ч.11 ст.5 Закону № 1682).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади" передбачено, що виключно органом ДФС на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначеного у декларації, інші органи перевірки надають на запити відповіді та судові рішення (п.29,30,35).

Пунктами 36 та 37 даної постанови передбачено, що підсумковим документом про результати перевірки є довідка, яка складається відповідальним структурним підрозділом та формується на підставі відповіді / висновку / копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки і подається керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, формою згідно з додатком 5, затвердженим Постановою.

Якщо     після надсилання висновку про     результати     перевірки від органу, в якому проводиться перевірка, одноразово надходить запит з метою проведення додаткової перевірки чи уточнення отриманої інформації, контролюючий орган зобов’язаний розглянути його та надати відповідь протягом десяти робочих днів (аб.3 п.14 Порядку).

Вищезгадані норми свідчать про те, що орган, до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, в даному випадку Управління Держпраці в Івано-Франківській області, при встановленні розбіжностей чи неточностей може ініціювати проведення додаткової перевірки чи уточнення отриманої інформації.

Враховуючи зазначену обставину, на переконання суду, відповідачу було необхідно ініціювати проведення додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом другим частини п’ятої ст.5 Закону України “Про очищення влади”, щодо позивача з метою усунення розбіжностей у визначенні способу та часу фактичного набуття позивачем права власності на вищезгадану квартирую. На думку суду, невиконання відповідачем передбаченого чинним законодавством обов’язку призвело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в тому числі : з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Однак відповідно до встановлених судом обставин відповідачем вищевказані приписи дотримані не були.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати на придбання квартири понесені батьком в 2009 році, а позивачем не порушено обов'язок щодо декларування відповідних відомостей.

В частині восьмій статті 3 Закону про очищення влади законодавець визначив ознаки майна, що перевіряється. Це майно (майнові права), набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1– 10 частини першої статті 2 цього Закону.

Отже, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов’язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1– 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Враховуючи наведене даний висновок, на переконання суду, слід визнати протиправними та скасувати.

Таким чином підставною є і вимога позивача про скасування наказу про звільнення.

Згідно із ч.14 ст.5 Закону № 1682-VII керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

На підставі наведеного, згідно висновку, позивача наказом звільнено (а.с.21).

Враховуючи те, що оскільки підставою для прийняття оскаржуваного наказу став висновок, правомірність якого не знайшла підтвердження в ході розгляду справи, наказ про звільнення підлягає скасуванню.

Позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування листа №01-21/898 від 01.09.2015 року  не підлягають до задоволення оскільки лист не є рішенням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не тягне за собою правових наслідків.

За таких обставин, оскільки судом встановлено порушення, які допустили орган перевірки та керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, з метою відновлення порушених прав позивача позовні вимоги про поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу слід задовольнити повністю.

Так відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Згідно Постанови КМУ Про порядок обчислення середньої заробітної плати за N 100 від 08.02.1995 року даний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно дослідженої в судовому засіданні в якості доказу довідки про доходи вказано загальну суму доходу позивача, за таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України рішення про присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби слід звернути до негайного виконання.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ №74-к від 14.09.2015 року «Про звільнення Самуляк Г.В.».

Поновити Самуляк Галину Василівну на посаді головного державного інспектора управління Держпраці в Івано-Франківській області з 15 вересня 2015 року.

Стягнути з управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь Самуляк Галини Василівни середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 вересня 2015 року по 09 грудня 2015 року включно.

Постанову суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі звернути до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Самуляк Галини Василівни 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судових витрат.           

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС  України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 14.12.2015 року.

   

Суддя                                                                                                  Мигалюк Ю.В.