ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/259 16.07.10

За позовом Компанії "Маскіо ОСОБА_1п.А."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

про стягнення 585 743,53 євро

та

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

до Компанії "Маскіо ОСОБА_1п.А."

про визнання недійсним контракту № 01/2008 від 10.01.2008 р.

Суддя Демченко Т.С.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.04.2009 р.

від відповідача ОСОБА_3, довіреність б/н від 17.04.2009 р.

У судовому засіданні 16.07.2010 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Маскіо ОСОБА_1п.А." звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" про стягнення 585743,53 євро боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті сільськогосподарської техніки, поставленої позивачем за контрактами № 1 від 25.01.2008 р. та № 01/2008 від 10.01.2008 р.

Ухвалою суду від 24.06.2009 р. порушено провадження у справі № 54/259, розгляд справи призначено на 15.07.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 15.07.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У наданих поясненнях щодо підвідомчості спору Господарському суду м. Києва позивач зазначив, що йому не відомо про існування Італійського Міжнародного Арбітражного суду та Італійського Міжнародного Арбітражного суду Торгово-промислової палати в м. Мілан (рос.) або International Arbitration of Chamber of commerce, industry and agriculture of Milan, які визначені сторонами як юрисдикційні органи для вирішення спорів, що виникають у зв’язку з виконанням контрактів № 1 від 25.01.2008 р. та № 01/2008 від 10.01.2008 р.

Як встановлено судом, пунктом 9.2. контракту № 1 від 25.01.2008 р. передбачено, що спори між сторонами підлягають вирішенню: в україномовному варіанті контракту "Італійським Міжнародним Арбітражним судом", в англомовному варіанті – "International Arbitration of Chamber of Commerce of Italy". Пунктом 10.3. контракту № 01/2008 від 10.01.2008 р. передбачено, що спори між сторонами підлягають вирішенню: у російськомовному варіанті контракту "Итальянским Международным Арбитражным судом Торгово-промышленной палаты в г. Милан", в англомовному варіанті –"International Arbitration of Chamber of commerce, industry and agriculture of Milan".

Як передбачено ст. 8 Закону України "Про міжнародний арбітраж", суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Арбітражна угода не може бути виконана, зокрема, у випадку, коли сторонами невірно викладено назву третейського суду або зазначено арбітражну установу, якої не існує.

Таким чином, при вирішення питання про підвідомчість спору Господарському суду м. Києва належить з’ясувати, чи існують зазначені у контрактах арбітражні установи: в україномовному варіанті –"Італійський Міжнародний Арбітражний суд", у російськомовному варіанті –"Итальянский Международный Арбитражный суд Торгово-промышленной палаты в г. Милан", в англомовному варіанті –"International Arbitration of Chamber of Commerce of Italy", "International Arbitration of Chamber of commerce, industry and agriculture of Milan", і чи правильно викладено сторонами їх назви у п.п. 9.2. та 10.3. контрактів № 1 від 25.01.2008 р. та № 01/2008 від 10.01.2008 р. відповідно.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" одним із завдань торгово-промислових палат є, зокрема, надання довідково-інформаційних послуг, встановлення і розвиток зв’язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об’єднують або представляють їх.

Враховуючи наявне посилання у п.п. 9.2. та 10.3. контрактів на Торгову палату Італії, Торгово-промислову палату м. Мілан, суд ухвалив направити Торгово-промисловій палаті України запит про надання інформації про існування "Італійського Міжнародного Арбітражного суду" (укр.), "Итальянского Международного Арбитражного суда Торгово-промышленной палаты в г. Милан" (рос.), "International Arbitration of Chamber of Commerce of Italy", "International Arbitration of Chamber of commerce, industry and agriculture of Milan" (англ.).

З огляду на вищевикладене ухвалою суду від 15.07.2009 р. розгляд справи відкладено на 11.09.2009 р.

У судовому засіданні 11.09.2009 р. представником відповідача заявлено усне клопотання про зобов’язання позивача надати оригінали доданих до позовної заяви контрактів. Клопотання судом задоволено. У зв’язку з необхідністю отримання нових доказів розгляд справи відкладено на 02.10.2009 р.

Позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 11.09.2009 р. та не надані витребувані судом оригінали документів.

На запит суду про те, чи створена та функціонує при відповідній торговій палаті арбітражна установа із найменуваннями "International Arbitration of Chamber of Commerce of Italy", Торгово-промислова палата України повідомила суду про те, що офіційної інформації про існування арбітражної установи із таким найменуванням не має. Наведені у відповіді на запит найменування торгових палат свідчать про те, що сторонами зазначено арбітражну установу, якої не існує, внаслідок чого, арбітражне застереження, що міститься у контрактах, не може бути виконано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір у справі № 54/259 підвідомчий господарським судам України і згідно з правилами визначення територіальної підсудності справа підсудна Господарському суду м. Києва.

У зв’язку з необхідністю витребування нових доказів ухвалою суду від 02.10.2009 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2009 р.

У судовому засіданні 04.11.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 25.11.2009 р.

19.11.2009 р. через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі".

Ухвалою суду від 25.11.2009 р. заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2009 р. ухвалу суду від 25.11.2009 р. скасовано, справу № 54/259 направлено на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 19.02.2010 р. справа призначена до розгляду на 07.04.2010 р.

25.11.2009 р. через відділ діловодства відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву до Компанії "Маскіо ОСОБА_1п.А.", у якій відповідач просить визнати недійсним контракт № 01/2008 від 10.01.2008 р., мотивуючи це тим, що контракт було укладено з порушенням вимог законодавства, а саме підписано особою, яка не була уповноважена на це.

Ухвалою суду від 19.02.2010 р. зустрічна позовна заява прийнята до розгляду.

У судовому засіданні 07.04.2010 р. представником відповідача за первісним позовом заявлено усне клопотання про повторне витребування у позивача за первісним позовом оригіналів контрактів. Клопотання судом задоволено.

У судове засідання 07.04.2010 р. представник позивача за первісним позовом не з’явився, через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 12.05.2010 р.

У судовому засіданні 12.05.2010 р. представником відповідача за первісним позовом заявлені клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України та про призначення судової експертизи. У задоволенні заявлених клопотань відмовлено.

У судовому засіданні 12.05.2010 р. оголошувалась перерва до 09.06.2010 р.

У судовому засіданні 09.06.2010 р. представником відповідача за первісним позовом заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З метою витребування нових доказів ухвалою суду від 09.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 07.07.2010 р.

У судовому засіданні 07.07.2010 р. оголошувалась перерва до 16.07.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2008 р. між Компанією "Маскіо ОСОБА_1п.А." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" був укладений контракт № 01/2008, предметом якого є продаж позивачем сільськогосподарської техніки і запасних частин до неї (далі –товар), перерахованих у додатках до контракту, які є його невід’ємною частиною (п. 1 контракту).

Згідно з п. 3 контракту покупець купує товар по кількості згідно з додатками.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. контракту ціни на товар і умови оплати вказані у додатках (специфікаціях) до контракту у євро; валютою платежу є євро.

Поставка товару здійснюється у строки, вказані у додатках (специфікаціях). Дострокова поставка, поставка частинами, а також часткова поставка допускається (п. 6.1. контракту).

Відповідно до п. 7.2. контракту при передачі товару продавець передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру в 4-х екземплярах, транспортну накладну (CMR) в 1 екземплярі, сертифікат якості на товар в 4-х екземплярах, пакувальний лист на товар в 4-х екземплярах на кожну позицію та сертифікат походження товару. Згідно з п. 7.4. контракту товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по якості –відповідно до сертифікату якості заводу-виробника (надається продавцем), по кількості –згідно з відвантажувальним документом (інвойс, CMR, сертифікат походження).

Пунктом 7.3. контракту передбачено, що умови поставки товару визначаються додатками, які є невід’ємною частиною контракту.

Як свідчать матеріали справи, сторонами були складені додатки №№ 1 –14 до договору, в яких сторонами погоджені найменування, асортимент, кількість, вартість та базисні умови і строк поставки товару.

З наявних у матеріалах справи додатків вбачається, що умовами поставки товару є:

1) EXW Via Marcello, 73, 35011 Campodarsego (Padova), Italy;

2) EXW Via Mussons, 7, 35075 Morsano al Tagliamento (Pordenone) Italy;

3) EXW Maschio Gaspardo Romania Srl, Str. Infratirii, F.N., 315100 Chisineu –Cris, jud. Arad. Romania.

Також, 25.01.2008 р. сторонами був укладений контракт № 1 за умовами якого позивач продає, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити на умовах EXW (Інкотермс 2000) запасні частини до сільськогосподарської техніки (далі – товар), згідно із додатками до контракту, які є його невід’ємною частиною (п. 1 контракту).

Згідно з п. 3 контракту покупець купує товар по кількості згідно з додатками.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.4. контракту ціни на товар та умови оплати вказані у додатках (специфікаціях) до контракту у євро; валютою платежу є євро.

Поставка товару здійснюється у строки, вказані у додатках (специфікаціях). Допускаються дострокова поставка, а також поставка частинами (п. 5.1. контракту).

Відповідно до п. 6.3. контракту при передачі товару продавець передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру в 4-х екземплярах, транспортну накладну (CMR) в 1 екземплярі, сертифікат якості на товар в 4-х екземплярах, пакувальний лист на товар в 4-х екземплярах на кожну позицію та сертифікат походження товару. Згідно з п. 6.2. контракту товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по якості –відповідно до сертифікату якості заводу-виробника (надається продавцем), по кількості –згідно з супровідними документами на вантаж (інвойс, CMR, сертифікат походження).

Як свідчать матеріали справи, сторонами були складені додатки №№ 1 –9 до договору, які містять найменування, асортимент, кількість, вартість та базисні умови і строк поставки товару.

З наявних у матеріалах справи додатків до цього контракту вбачається, що умовами поставки товару є:

1) EXW Via Marcello, 73. 35011 Campodarsego (Padova), Italy;

2) EXW Via Mussons, 7, 35075 Morsano al Tagliamento (Pordenone) Italy;

На підтвердження факту поставки відповідачу передбаченого контрактами товару позивачем надані: рахунок № 53371 від 16.05.2008 р. та пакувальний документ № 8225947 від 16.05.2008 р.; рахунок № 53373 від 16.05.2008 р. та пакувальний документ № 8225950 від 16.05.2008 р.; рахунок № 52693 від 24.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225794 від 24.04.2008 р.; рахунок № 2626 від 18.04.2008 р.; рахунок № 52470 від 18.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225738 від 18.04.2008 р.; рахунок № 52349 від 15.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225680 від 15.04.2008 р.; рахунок № 52356 від 15.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225682 від 15.04.2008 р.; рахунок № 51923 від 04.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225551 від 04.04.2008 р.; рахунок № 51900 від 03.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225532 від 03.04.2008 р.; рахунок № 51887 від 03.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225531 від 03.04.2008 р.; рахунок № 51877 від 02.04.2008 р. та пакувальний документ № 8225520 від 02.04.2008 р.; рахунок № 51404 від 19.03.2008 р. та пакувальний документ № 8225389 від 19.03.2008 р.; рахунок № 50983 від 05.03.2008 р. та пакувальний документ № 8225280 від 05.03.2008 р.; рахунок № 50981 від 05.03.2008 р. та пакувальний документ № 8225279 від 05.03.2008 р.; рахунок № 50929 від 03.03.2008 р. та пакувальний документ № 8225259 від 03.03.2008 р.; рахунок № 50308 від 04.02.2008 р. та пакувальний документ № 8225094 від 04.02.2008 р.; рахунок № 432 від 01.02.2008 р.; рахунок № 51416 від 19.03.2008 р. та пакувальний документ № 8225392 від 19.03.2008 р.; рахунок № 51408 від 19.03.2008 р. та пакувальний документ № 8225391 від 19.03.2008 р.; рахунок № 51407 від 19.03.2008 р. та пакувальний документ № 8225390 від 19.03.2008 р.; рахунок № 2100 від 04.04.2008 р.; рахунок № 51873 від 02.04.2008 р. та пакувальний документ № 8235333 від 02.04.2008 р.; рахунок № 51423 від 19.03.2008 р. та пакувальний документ № 8245633 від 19.03.2008 р.; рахунок № 53373 від 16.05.2008 р.

Факт поставки товару за контрактами підтверджується також товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Також у матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за контрактами № 01/2008 від 10.01.2008 р. та № 1 від 25.01.2008 р., підписаний позивачем та відповідачем станом на 09.02.2009 р., яким підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 585743,53 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 123 ГПК України (в редакції, що діяла станом на дату звернення позивача із позовом) іноземні підприємства та організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Іноземні підприємства та організації мають процесуальні права й обов’язки нарівні з підприємствами та організаціями України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітражною угодою є угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до п. 5 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 р. "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Як було встановлено судом, арбітражних установ, визначених сторонами у п. 9.2. контракту № 1 від 25.01.2008 р. та п. 10.3. контракту № 01/2008 від 10.01.2008 р., не існує.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а їх розгляд згідно із правилами визначення територіальної підсудності, передбаченими ст. 15 ГПК України, здійснюється господарським судом за місцезнаходженням відповідача, а отже, справа за позовом Компанії "Маскіо ОСОБА_1п.А." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" підлягає розгляду Господарським судом м. Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Відповідно до ст. 43 зазначеного Закону сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином (ч. 2 ст. 32 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є, зокрема продавець –за договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Як свідчать умови контракту № 01/2008 від 10.01.2008 р., сторони погодили застосування до вказаного контракту італійського законодавства.

Також, враховуючи те, що контракт № 1 від 25.01.2008 р. не містить посилання на застосовуване матеріальне право, до контракту застосовується матеріальне право країни-продавця за контрактом, а саме матеріальне право Італії, оскільки продавець (позивач) є юридичною особою за законодавством Італії, що підтверджується витягом з Реєстру підприємств № 40780047.

З огляду на вищевикладене, судом при вирішенні даного спору засовується матеріальне право Італії.

При цьому згідно зі ст. 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що застосовується до договору, охоплює:

1) дійсність договору;

2) тлумачення договору;

3) права та обов’язки сторін;

4) виконання договору;

5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;

6) припинення договору;

7) наслідки недійсності договору;

8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

У матеріалах справи наявний витяг з Цивільного кодексу Італії, переклад якого з італійської мови на українську виконаний ПП "Бюро перекладів "А.В.С.".

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу Італі, при виконанні зобов’язання боржник повинен дотримуватись принципів добропорядності.

Згідно зі ст. 1453 Цивільного кодексу Італії щодо контрактів з відповідними сумами виплати, якщо одна із сторін не виконує свої зобов’язання, інша сторона може на свій вибір вимагати виконання зобов’язань чи розірвання контракту окрім, у будь-якому випадку, відшкодування збитків.

Статтею 1218 Цивільного кодексу Італії передбачено, що боржник, який не здійснює, з дотриманням у сіх умов, сплату суми боргу, повинен відшкодувати збитки, якщо він не зможе довести, що невиконання чи затримка платежу були зумовлені неможливістю сплати, викликаною причиною, незалежною від його волі.

При цьому, як передбачено ст. 1988 Цивільного кодексу Італії, платіжне зобов’язання чи визнання боргу звільняє того, на користь кого воно оформлене, від детального доказування. Воно вважається існуючим, якщо не доведено протилежне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Доказами відповідно до ст. 32 ГПК України у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, поставка товару здійснювалась позивачем на умовах EXW:

1) EXW Via Marcello, 73. 35011 Campodarsego (Padova), Italy;

2) EXW Via Mussons, 7, 35075 Morsano al Tagliamento (Pordenone) Italy;

3) EXW Maschio Gaspardo Romania Srl, Str. Infratirii, F.N., 315100 Chisineu –Cris, jud. Arad. Romania.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000, введеними в дію з 01.01.2000 р., термін EX WORKS (… named place) або ФРАНКО-ЗАВОД (… назва місця), означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому мiсцi (наприклад, на заводі, фабриці, складі i т. iн.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Термін EXW покладає мiнiмальнi обов’язки на продавця, а покупець несе всі витрати i ризики у зв’язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Відповідно до п. А.1. умов EX WORKS за ІНКОТЕРМС 2000 продавець зобов’язаний надати товар iз комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у вiдповiдностi з умовами договору купiвлi-продажу, а також будь-які інші докази вiдповiдностi, які можуть вимагатися за договором.

Згідно з п. А.4. умов EX WORKS продавець зобов’язаний надати товар у розпорядження покупця в названому мiсцi поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Згідно з п. А.8. умов EX WORKS продавець не має зобов’язань щодо доказів поставки, транспортних документів або еквівалентних електронних повідомлень.

Натомість, відповідно до п. Б.8. умов EX WORKS покупець зобов’язаний надати продавцю належні докази прийняття поставки.

Статтею 1 Конвенції Організації Об’єднаних Націй від 11.04.1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка набула чинності для України з 01.02.1991 р. та для Італії з 01.01.1988 р., передбачено, що вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах, коли ці держави є Договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.

Згідно зі ст. 11 Конвенції не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. ОСОБА_4 може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення.

Однак, як передбачено ст. 12 Конвенції, будь-яке положення статті 11, статті 29 частини II цієї Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна та припинення за згодою сторін або оферта, акцепт чи будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій іншій формі, незастосовне, якщо хоча б одна зі сторін має своє комерційне підприємство в договірній державі, яка зробила заяву на підставі статті 96 цієї Конвенції. Сторони не можуть відступати від цієї статті чи змінювати її дію.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" Українська Радянська Соціалістична Республіка відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській Радянській Соціалістичній Республіці.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Вимоги до письмової форми правочину передбачені ст. 207 ЦК України, якою визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Контракт № 1 від 25.01.2008 р. та додатки до нього не містять підписів та відбитків печатки відповідача. На вимогу суду позивач не надав оригіналів вищезазначених документів, пояснивши, що оригінали цих контрактів та додатки до них були втрачені позивачем.

Між тим, наявні у матеріалах справи рахунки, пакувальні листи, товарно-транспортні накладні містять посилання на контракт № 1 від 25.01.2008 р. та відповідні додатки до нього, найменування, асортимент товару, ціна, вартість товару, зазначені у рахунках і поставлені відповідачеві, відповідають найменуванню, асортименту товару, ціні товару, зазначених у контракті та додатках до нього.

Зазначені обставини, з огляду на порядок укладення зовнішньоекономічних контрактів, передбачений ст. 14-24 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, свідчать про те, що сторонами укладався контракт № 1, копія якого міститься у матеріалах справи.

Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний у тому числі відповідачем, містить посилання на вказаний вище контракт як на підставу оплати відповідачем товару, що свідчить про визнання відповідачем дії вказаних контрактів на час їх оплати.

Як передбачено ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Між тим, відповідач за первісним позовом не надав жодних доказів на заперечення факту вчинення правочину.

Згідно зі ст.ст. 30, 31 Конвенції від 11.04.1980 р. продавець зобов’язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції. Якщо продавець не зобов’язаний поставити товар в будь-якому іншому визначеному місці, його зобов’язання по поставці полягає, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару –в передачі товару першому перевізнику для передачі покупцю.

Відповідно до ст. 1 Конвенції від 19.05.1956 р. про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Оскільки Україна є учасницею вищевказаної Конвенції згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", а місце розвантаження товарів, знаходиться на території України, вказана Конвенція застосовується при регулюванні відносин щодо перевезення товару між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 4 зазначеної Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Наявними у матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладним, одержувачем товару за якими вказаний відповідач, підтверджується факт здійснення поставки відповідачеві товару, передбаченого контрактами.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем був належним чином виконаний обов’язок щодо поставки товару у момент передачі товару перевізнику.

Відповідно до ст. 53 Конвенції покупець зобов’язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Згідно з п. 4.2. контракту № 1 від 25.01.2008 р. та п. 5.2. контракту № 01/2008 оплата здійснюється на підставі додатків. Додатками до договору, наявними у матеріалах справи рахунками передбачено, що повна оплата товару має бути здійснена відповідачем щонайпізніше через 90 днів з моменту відвантаження товару.

Станом на дату пред’явлення позову строки оплати відповідачем поставленого товару сплили. Актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем, станом на 09.02.2009 р. підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 585 743,53 євро.

Оскільки зазначені обставини відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 585 743,53 євро підлягають задоволенню.

Зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.04.2008 р. між Компанією "Маскіо ОСОБА_1п.А." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" був укладений контракт № 01/2008, предметом якого є продаж позивачем сільськогосподарської техніки і запасних частин до неї (далі –товар).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" просить визнати вказаний контракт недійсним, посилаючись на те, що директор товариства ОСОБА_5 при укладенні оспорюваного контракту не мав необхідного обсягу дієздатності на вчинення цього правочину, оскільки відповідно до статуту товариства, в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного контракту, директор товариства мав право укладати договори, угоди з іноземними компаніями тільки при наданні згоди загальними зборами учасників товариства. Нормативно позивач за зустрічним позовом посилається на ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Статтею 33 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Відповідно до ст. 43 зазначеного Закону сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Як свідчить п. 10.1. оспорюваного контракту № 01/2008 від 10.01.2008 р., сторони підпорядкували вказаний контракт італійському законодавству.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Позивач за зустрічним позовом не навів жодних норм італійського законодавства, які б визначали підстави для визнання недійсним оспорюваного контракту. Також всупереч вимогам ст. 33 ГПК України щодо обов’язку доказування, позивачем за зустрічним позовом не надано Статуту товариства в редакції, що діяла станом на дату укладення оспорюваного контракту, у якому містилися обмеження повноважень директора позивача щодо укладення контрактів з іноземними суб’єктами господарювання, а також документів, що підтверджують відрядження директора товариства на дату укладення оспорюваного контракту.

Відповідачем за зустрічним позовом разом із поданими запереченнями надані витяги з Цивільного кодексу Італії, переклад яких з італійської мови на українську виконаний ПП "Бюро перекладів "А.В.С.".

Відповідно до ст. 2384 Цивільного кодексу Італії повноваження на представництво, надані директорам статутом або рішенням про призначення, є загальними. Обмеження повноважень на представництво, встановлене статутом або рішенням компетентних органів, навіть якщо воно опубліковане, не може застосовуватись проти третіх осіб, якщо тільки не буде доведено, що вони діяли умисно на шкоду компанії .

Згідно з ч. 2 ст. 1444 Цивільного кодексу Італії контакт визнається дійсним, якщо сторона контракту, яка мала право на його анулювання, добровільно його виконала, знаючи про підстави для його анулювання.

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем за зустрічним позовом часткової оплати товару, поставленого за контрактом, та визнання ним заборгованості згідно з актом звірки.

З урахуванням наведених вище положень італійського законодавства та враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не було надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у зустрічний позовній заяві, суд вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими, а тому відмовляє у їх задоволенні.

З огляду на задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 35076670) на користь Компанії "Маскіо ОСОБА_1п.А." (ОСОБА_4 73, 35011 Камподарсего (Падова), Італія, ідентифікаційний код –відсутній) 585 743 (п’ятсот вісімдесят п’ять тисяч сімсот сорок три) євро 53 євроценти основного боргу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4.          Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                        Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 19.07.2010 р.