РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/3774/15-ц

Пров. №2/668/1280/15

15.12.2015

Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючий суддя – Гаврилов Д.В.,

при секретарі – Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 32132,57 дол. США, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до кредитного договору № HEWWGK00001730 від 23.07.2007 року, позивачем надано кредит ОСОБА_1 в сумі 33860 дол. США на строк до 23.07.2037 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку, встановленому кредитним договором. Прийняті на себе обов’язки відповідачем не виконані, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення.

З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HEWWGK00001730, відповідно до умов якого банк надав їй грошові кошти в сумі 33860 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом, в строк до 23.07.2037 року.

На час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного стану.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошові зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання та не сплатила борг за кредитним договором, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, суд не погоджується з нарахуванням неустойки в сумі 2285,64 дол. США, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні від 11.07.2013 року №7-рп/2013у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Таким чином, штраф та пеня є видами неустойки.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, суму збитків позивача, а також інші обставини справи, суд вважає, що сума неустойки має бути зменшеною до 20000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 29846,93 дол. США, що за курсом 23,8116 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.12.2015 року складає 710703,16 грн. (заборгованості за кредитом в сумі 24996,79 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 4319,1 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 531,04 дол. США) та суми неустойки за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 20000 грн.

Доводи представника відповідача, щодо невірних розрахунків банку та порушення строків позовної давності спростовуються матеріалами справи і письмовими доказами.

Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3654 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 551, 610-612, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 88, 209, 214, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №HEWWGK00001730 від 23.07.2007 року в сумі 29846,93 дол. США. та 20000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001, МФО 305299) судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 

СуддяОСОБА_3