Справа № 301/1364/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Рогач О.Я.,

з участю: позивачки - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від 4 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Іршавський районний сектор ГУ ДМС України в Закарпатській області, Арданівська сільська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому зазначала, що 25.05.1985 року вона з ОСОБА_3 зареєструвала шлюб, який 09.08. 2007 року в судовому порядку вона розірвала.

З 25.05.1985 року, тобто з моменту укладення шлюбу, відповідач ОСОБА_3, як член сім»ї проживав та зареєстрований в будинку, який належить їй на праві власності за адресою: с. Дунковиця,157, Іршавського району, Закарпатської області.

За вказаною вище адресою також проживають та зареєстровані батьки позивачки та її донька з двома дітьми. Її колишній чоловік ОСОБА_3 з липня 2009 року з ними не проживає, тому повинен бути визнаний судом таким, що втратив право користування помешканням.

Посилаючись на зазначені обставини та положення ч.2 ст. 405 ЦК України та ЖК України позивачка просила позбавити ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням та знати його з реєстрації місця проживання.

Рішенням Іршавського районного суду від 04 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – будинком № 157 у с. Дунковиця, Іршавського району, Закарпатської області. Зобов’язано Іршавський районний сектор ГУ ДМС України в Закарпатській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 будинку № 157 у с. Дунковиця, Іршавського району, Закарпатської області.

Задовольняючи вимоги позивачки місцевий суд виходив з того, що житловий будинок належить позивачці на праві власності, а тому остання як власник будинку, вправі ставити питання про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком внаслідок тривалої відсутності по місцю проживання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що він не проживав за місцем реєстрації так, як постійно лікувався та знаходився тривалий час в медичних закладах, так як є інвалідом 2-ї групи і потребує медичного догляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, які з’явилися, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідачів підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню виходячи із наступного.

Розглядаючи спір, судова колегія становила нові обставини та вважає, що районний суд не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази.

Задовольняючи вимоги позивачки суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником вищезгаданого житлового будинку, тому вона вправі ставити питання про зняття з реєстрації її колишнього чоловіка ОСОБА_3 та визнавати його таким, що він втратив право користування жилим приміщенням у будинку через тривалу відсутність.

Однак матеріали цивільної справи не містять жодних належних доказів того, що позивачка є власником вищезгаданого житлового будинку або частини цього будинку.

Апеляційним судом в ході розгляду справи встановлено, що позивачка на час пред’явлення позову, та на час розгляду справи апеляційному суді не є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: с. Дунковиця,157, Іршавського району Закарпатської області.

Цю обставину у суді апеляційної інстанції визнала позивачка ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст.61 ЦК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім цього, колегія суддів констатує, що відділ Паспортної реєстраційної та міграційної роботи Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області , якого суд першої інстанції зобов’язав зняти з реєстрації місця проживання відповідача не був залучений до участі у справі в якості другого відповідача чи співвідповідача.

Згідно вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Об’єктом власності особи може бути, зокрема, житло-житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до положення ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користується жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки позивачка у суді не довела належними доказами те, що вона є власником житла за адресою: с.Дунковиця,157, Іршавського району, тому у неї відсутні правові підстави вимагати в судовому порядку на підставі ч.2 ст. 405 ЦК України позбавляти відповідача права користування цим житловим приміщенням.

За таких обставин оскаржуване судове рішення не може залишатися в силі.

Відповідно до положень пп. 2 і 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309 ч.1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

РІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду від 04 серпня 2015 року скасувати, ухваливши нове, яким у вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Іршавський районний сектор ГУ ДМС України в Закарпатській області, Арданівська сільська рада, про визнання ОСОБА_3 втративши право користування будинком № 157 у с.Дунковиця Іршавського району, Закарпатської області та зобов»язання Іршавського районного сектору ГУ ДМС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :