Справа № 477/1703/15-ц

Провадження № 2/477/758/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Саукової А.А.,

при секретарі – Варламовій Т.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лучівського житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2015 року позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням зменшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що працювала на Лучівському житлово-комунальному підприємстві на посаді начальника за контрактом із Шевченківською сільською радою від 31.12.2013 року. На підставі наказу №39 від 31.12.2014 року її звільнено в зв'язку з припиненням дії контракту. В день звільнення з роботи, згідно розрахункового листка за січень 2015 року, підприємством нараховано 7913,10 грн., належних до сплати при звільненні коштів, вказану заборгованість було погашено 20 серпня 2015 року. Оскільки її звільнено 31 грудня 2014 року, а заробітну плату сплачено лише 20 серпня 2015 року, тобто з затримкою на 156 днів, вважає необхідним стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 38840грн. 88 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 3232грн.49коп.

В судовому засіданні позивач позов з урахуванням зменшених позовних вимог підтримала, пояснила, що вона працювала керівником в Лучівському ЖКП, 31 грудня 2014 року вона видала наказ про її звільнення, бухгалтер здійснила розрахунок на підставі наказу про звільнення. Після підписання даного наказу, вона не мала права підписувати будь-які інші накази, передала новому керівнику печатку, документи та ключі, а останній також не міг підписувати накази, оскільки був призначений з 01 січня 2015 року на посаду. На перехідний період призначаються два керівника для координації діяльності підприємства, але цього сільською радою зроблено не було, але це не заважало виплатити їй заробітну плату з 05 по 10 січня 2015 року, адже до 20 січня 2015 року витрачалися кошти на закупівлю канцелярських товарів. Лише після порушення кримінального провадження виплата заробітної плати викликала у відповідача сумнів у правильності її нарахування. Заробітна плата у повному обсязі їй виплачена 20 серпня 2015 року.

В судовому засіданні, призначеному на 10 листопада 2015 року, представник відповідача позов не визнав. В своїх запереченнях зазначив, що згідно з рішенням сесії №14 від 23.12.2014 року контракт з начальником Лучівського ЖКП ОСОБА_1 на 2015 рік продовжено не було, в зв'язку з чим остання звільнена на підставі наказу №39 від 31.12.2014 року та не провела розрахунок відносно себе в останній робочий день, хоча мала всі можливості дотриматись вимог чинного законодавства і виплатити собі належні кошти, оскільки заробітна плата видавалася 24 та 30 грудня 2014 року. Пояснив, що в порушення п.17 контракту з керівником підприємства, ст.20 Закону України “Про оплату праці” фактично посадовий оклад керівника з 01.02.2014 року складає 4647 грн., який не був погоджений з Шевченківською сільською радою. На непередбачений умовами контракту посадовий оклад нараховується 10 % надбавки за інтенсивність праці, що призвело до зайвих нарахувань на заробітну плату, у зв’язку з чим відповідач має підстави для сумніву у правомірності нарахування заробітної плати. На сьогоднішній день повний розрахунок з позивачем проведено.

Надавши письмові докази та пояснення, в наступне судове засідання представник відповідача не з’явився. Від представника позивача за довіреністю ОСОБА_3 надійшла заява з проханням перенести розгляд справи через хворобу представника відповідача ОСОБА_2

Враховуючи, що 10 листопада 2015 року представником відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні були надані письмові заперечення, усні пояснення та письмові докази в обґрунтування заперечень, відповідно довіреності, виданої керівником Лучівського ЖКП на ім'я ОСОБА_3, останній надано право представляти інтереси відповідача в судах, однак вона в судове засідання не з’явилась, надавши заяву про перенесення розгляду справи у зв’язку з хворобою іншого представника, зважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи через неявку відповідача, суд розцінює неявку представника відповідача як намагання затягнути розгляд справи та з урахуванням думки позивача щодо можливості закінчення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами, у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 22.10.2007 року призначена начальником ЖКП «Лучівське» та з 31.12.2014року звільнена з зазначеної посади у зв’язку з закінченням дії контракту ( а.с. 4).

Згідно контракту з керівником підприємства, що є в комунальній власності, від 21.12.2012 року ОСОБА_1 призначена на посаду начальника Лучівського ЖКП на термін з 21.12.2012 року по 31.12.2013 року. За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, начальнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з розрахунку 2.5 до мінімального посадового окладу (ставки) працівника 1 розряду основної професії, визначених у колективному договорі, установлених начальнику: а)посадового окладу в розмірі 3012 грн.; б) премії в розмірі 50% нарахованої заробітної плати за посадовим окладом відповідно до діючого на підприємстві положення про преміювання, тощо. Додатковою угодою до зазначеного контракту, з посиланням на рішення виконкому Шевченківської сільської ради № 449 від 18.02.2013 року, внесені зміни до п. 17 контракту та визначено посадовий оклад в розмірі 4645грн. (а.с.87-90).

Відповідно до контракту з керівником підприємства, що є в комунальній власності, від 31.12.2013 року ОСОБА_1 призначена на посаду начальника Лучівського ЖКП на термін з 31.12.2013 року по 31.12.2014 року. За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, начальнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з розрахунку 2.5 до мінімального посадового окладу (ставки) працівника 1 розряду основної професії, визначених у колективному договорі, установлених начальнику: а)посадового окладу в розмірі 4647 грн. і фактично відпрацьованого часу; б) премії в розмірі 50% нарахованої заробітної плати за посадовим окладом відповідно до діючого на підприємстві положення про преміювання, тощо (а.с.83-86).

Крім того, рішенням ХХХV сесії VІ скликання Шевченківської сільської ради №13 від 30.01.2014 року вирішено продовжити дію контракту між начальником Лучівського ЖКП ОСОБА_1 та Шевченківською сільською радою на період до 31.12.2014 року, вважати контракт продовженим від 02 січня 2014 року (а.с.45).

Рішенням ХХХХ сесії VІ скликання Шевченківської сільської ради №13 від 23.12.2014 року вирішено не продовжувати контракт з начальником Лучівського ЖКП ОСОБА_1 з 31.12.2014 року в зв'язку з закінченням його дії (а.с.40).

Згідно наказу Лучівського ЖКП №39 від 31.12.2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Лучівського ЖКП 31.12.2014 року в зв'язку з припиненням дії контракту (а.с.58).

На підставі наказу №1 від 01.01.2015 року на посаду начальника Лучівського ЖКП з 01.01.2015 року прийнято ОСОБА_2 за умовами контракту (а.с.52).

Виходячи з даних розрахункового листа та відомості заборгованості і видачі заробітної плати ОСОБА_1 за період 2015 року, станом на грудень 2014 року сума заробітної плати до виплати складає 7913,10 грн., яка була сплачена в серпні 2015 року (а.с.9, 48-50).

Відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних при звільненні працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом з наданих управлінням соціального захисту населення Жовтневої районної державної адміністрації копій контрактів, укладених з ОСОБА_1, 31.12.2012 року, при укладенні контракту, останній встановлено посадовий оклад у розмірі 3012грн. Додатковою угодою від 20 лютого 2013 року до зазначеного контракту внесені зміни в частині розміру посадового окладу, а саме: посадовий оклад встановлено в розмірі 4645грн. Згідно контракту, укладеного 31.12.2013 року, посадовий оклад встановлений в розмірі 4647грн. Крім того, рішенням ХХХУ сесії УІ скликання Шевченківської сільської ради №13 від 30.01.2014 року вирішено продовжити дію контракту між начальником Лучівського ЖКП ОСОБА_1 та Шевченківською сільською радою на період до 31.12.2014 року ( а.с. 45, 83-90). Саме виходячи з такого розміру посадового окладу проводилось нарахування заробітної плати ОСОБА_1 ( а.с. 9).

Зазначені обставини спростовують доводи представника відповідача про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати, не передбаченої контрактом.

На час розгляду справи даних щодо визнання недійсними контрактів, дострокового припинення їх дії або скасування укладених контрактів з ОСОБА_1, суду не надано. Також відсутні відомості про звернення відповідача до суду з питань правильності нарахування та виплати заробітної плати. Більш того, у серпні 2015 року відповідачем сплачена заборгованість в розмірі 7913грн.10коп., тобто саме та сума, яка була нарахована згідно розрахункового листа та відомості станом на грудень 2014 року (а.с. 9, 48-50). Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не згоден з встановленням посадового окладу в розмірі 4647грн., замість 3012грн., однак, всупереч положенню ч.2 ст. 116 КЗпП України, згідно якого в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму, розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був.

Посилання представника відповідача на відсутність його вини у зв’язку з тим, що позивач мала провести розрахунок сама з собою при звільненні, є неспроможними, оскільки не виправдовує затримку виплати належних при звільненні сум на вісім місяців (з січня по серпень 2015 року), в тому числі і після порушення кримінального провадження за фактом безпідставної невиплати заробітної плати (а.с. 41,60). Також неспроможними є посилання відповідача на зменшення середнього заробітку за період затримки розрахунку на суму заробітної плати, одержаної за цей період за новим місцем роботи, оскільки ч.3 ст. 117 КЗпП України, якою такі положення були визначені, виключена Законом України від 20 грудня 2005 року.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставну невиплату позивачу належних сум при звільненні, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток розраховується згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ №100 від 8 лютого 1995 року, яким передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наданої довідки за № 4 від 14.01.2015 року нарахована ОСОБА_1 заробітна плата за два місяці, які передували її звільненню, становила 10706,40грн., а саме: за жовтень 2014 року в розмірі 5331грн. 70 коп., за листопад 2015року - в розмірі 5374,70коп. ( а.с. 96). Відповідно до виписок по картці, на рахунок ОСОБА_1 Лучівським ЖКТ перераховано заробітну плату: 12 серпня 2015 року – 5613 грн., 20 серпня 2015 року – 2300грн. ( а.с. 48-49).

Таким чином, cередньоденна заробітна плата складає 248грн.98коп. (10706,4грн. : 43 робочі дні за два місяці), яка множиться на 156 днів затримки розрахунку (з 01 січня 2015 року по 20 серпня 2015 року) і визначається середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 38840,88 грн., сума якого визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат” № 2050 від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст. ст. 2,3 даного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст.6 даного Закону, компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються з бюджету, а також об'єднання громадян. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, при розрахунку суми компенсації застосовується нарахована заробітна плата за мінусом суми податку з доходів фізичних осіб, а також внесків до соціальних фондів.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов'язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", покладено на підприємство, яке зобов'язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 цього Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, визнано, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно положення ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції) є загальновідомими і щомісячно публікуються Держкомстатом України в засобах масової інформації.

Враховуючи, що суду не надано дані щодо помісячного розміру заробітної плати, яка підлягала виплаті, за мінусом обов’язкових податків та внесків, а також розмір заборгованості по заробітній платі щомісячно (однак наявність такої заборгованості вбачається з наданих сторонами розрахункового листа та відомості заборгованості і видачі заробітної плати ( а.с. 9, 50), суд виходить з заробітної плати в розмірі 7913грн.10коп., яка нарахована до виплати в грудні 2014 року, та фактично виплачена у серпні 2015 року.

Всього компенсація втрати частини заробітної плати (доходу) в зв'язку із порушенням строку виплати позивачу за оспорюваний період складає 3109грн.85коп. ( 7913.10х39.3:100 ).

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.213, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Лучівського житлово-комунального товариства про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати — задовольнити частково.

Стягнути з Лучівського житлово-комунального товариства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 38840 (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок) грн.88коп., сума якого визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів, та компенсацію втрати частини заробітної плати (доходу) в зв'язку із порушенням строку її виплати в сумі 3109 (три тисячі сто девять) грн. 85 коп.

Стягнути з Лучівського житлово-комунального товариства на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Саукова А.А.