Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

________________________________________________________________________

55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. К. Маркса, 18, тел./факс 8 (05161) 4-26-20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Первомайськ

Справа :484/3874/15-ц

Номер провадження : 2/484/1721/15

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Фортуни Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Левицької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайськ цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Сатурн»

до ОСОБА_1

про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Фермерське господарство «Сатурн» (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором позики в сумі 8 000,00 доларів США, що на день звернення до суду за офіційним курсом НБУ (1 долар США – 21,53 грн.) становить 172 240,00 грн. На підтвердження отримання відповідачем безвідсоткової позики був оформлений видатковий касовий ордер від 21.04.2014 р, який містить особистий підпис відповідача. Відповідно до зазначеного видаткового касового ордеру відповідачу було надано господарством безвідсоткову позику терміном на один рік, тобто з 21.04.2014 до 21.04.2015 р. До теперішнього часу відповідач борг господарству не повернула, чим взяті на себе зобов’язання не виконала. У зв’язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач в особі керівника ОСОБА_2 та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, мотивуючи тим, що під час укладання договору позики позивачем не дотримано письмову форму договору, касовий ордер не відповідає вимогам чинного законодавства, а відповідач даний договір не підписувала. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що наданий касовий ордер не відповідає встановленій формі та не містить даних щодо реєстрації у відповідному журналі. Крім того, представник позивача стверджував, що відповідач зазначений ордер не підписувала. Після початку розгляду справи та дослідження письмових доказів просив розгляд справи відкласти, оскільки відповідач звернулась до правоохоронних органів із заявою про притягнення до відповідальності посадових осіб ФГ «Сатурн», які використовують офіційні документи з недостовірною інформацією у судовому процесі з метою заволодіння її майном – земельною ділянкою кадастровий номер 4825485500:01:000:0147.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Фермерське господарство «Сатурн», код ЄДРПОУ 22436979, керівником якого є ОСОБА_2.

ОСОБА_1, народилася 11.03.1973 р., НОМЕР_1, виданий Первомайським РВ УМВС України в Миколаївській області 02.04.2003 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

На підтвердження укладання договору позики між сторонами позивачем надано суду оригінал видаткового касового ордеру від 21.04.2014 р. Згідно з яким відповідач отримала від позивача позику терміном на один рік у сумі 8 000,00 доларів США. Зазначений касовий ордер містить підпис відповідача – ОСОБА_1, особу якої під час підписання було встановлено за паспортом ЕР 081472, виданим 02.04.2003 р., підпис касира позивача та печатку позивача.

Таким чином, між сторонами 21.04.2015 р. був укладений договір позики, згідно з яким позивач надав, а відповідач отримав позику терміном на один рік в сумі 8 000,00 доларів США.

Оскільки дата складання касового ордеру зазначена 21.04.2015 р., іншої дати щодо отримання позичальником грошових коштів не вказано, відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей, суд приходить до висновку, що передання грошей відбулося саме 21.04.2014 р., тобто договір позики укладено 21.04.2014 р. Таким чином, відповідач зобов’язана повернути позику позивачу 21.04.2015 р.

Ствердження представника відповідача, що під час укладання договору позики позивачем не дотримано письмову форму договору, касовий ордер не відповідає вимогам чинного законодавства, не може бути доказом неотримання відповідачем позики, оскільки, відповідно до ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Ствердження представника відповідача, що відповідач даний договір не підписувала, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки ні відповідачем, ні його представником не надано суду належних доказів на підтвердження того, що підпис, який міститься на касовому ордері, не належить відповідачу. Представнику відповідача було роз’яснено право на подання клопотання про призначення експертизи, але він таким правом не скористався.

Звернення відповідача 14.12.2015 р. до правоохоронних органів із заявою про притягнення до відповідальності посадових осіб ФГ «Сатурн», та ствердження представника відповідача, що під час досудового слідства буде проведено почеркознавчу експертизу, не є підставою для відкладення розгляду справи. Оскільки, відповідно до фабули з витягу з кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015150110003867, відповідач звернулася із заявою про притягнення до відповідальності посадових осіб ФГ «Сатурн», які використовують офіційні документи з недостовірною інформацією у судовому процесі з метою заволодіння її майном – земельною ділянкою кадастровий номер 4825485500:01:000:0147, тоді як предметом розгляду даної справи є стягнення боргу за договором позики, укладеного між сторонами.

Крім того, відповідач звернулась із заявою до правоохоронних органів 14.12.2015 р., тоді як провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 07.10.2015 р., якою судове засідання призначено на 22.10.2015 р. Тобто, відповідач не була позбавлена права як заявити клопотання про призначення експертизи, так і вчинити інші процесуальні дії для доведення своєї позиції щодо заперечення позовних вимог, зокрема подати зустрічну позовну заяву.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначену правову позицію викладено у Постанові ВСУ № 6-63цс13 від 18.09.2013 р.

Отже, дослідивши наданий касовий ордер, суд приходить до висновку, що справжня правова природа укладеного між сторонами договору, незалежно від найменування документа, є саме договір позики. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Предметом договору позики у даній справі, є іноземна валюта.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а ст. 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такими випадками є ст. 193, частина четверта ст. 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга ст. 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов’язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і фактичного його виконання є національна валюта України – гривня.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов’язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і його виконання є національна валюта України – гривня.

Зазначену правову позицію викладено у постанові ВСУ № 6-79 цс 14 від 02.07.2014 р.

Таким чином, позивач правомірно пред’явив вимогу до відповідача, зазначивши суму саме у національній валюті – гривні за курсом Національного Банку України, встановленим на час звернення до суду (поштовий штамп та конверті – 30.09.2015 р.), а саме: 21,53 грн. за 1 долар США.

Згідно з приписами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

– позов задовольнити в повному обсязі;

– стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, на користь Фермерського господарства «Сатурн», код ЄДРПОУ 22436979, борг за договором позики від 21.04.2014 р. у сумі 172 240,00 грн. (сто сімдесят дві тисячі двісті сорок грн. 00 коп.);

– стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, на користь Фермерського господарства «Сатурн», код ЄДРПОУ 22436979, витрати на сплату судового збору в сумі 2 775,00 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят п’ять грн. 00 коп.);

– стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, на користь держави судовий збір у сумі 191,40 грн. (сто дев’яносто одну грн. 40 коп.)

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                            Т.Ю.Фортуна